Рішення

від 03.10.2023 по справі 280/2640/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Справа № 280/2640/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ СІТІ» (вул. Перемоги, буд. 63, м. Запоріжжя, 69035), в особі представника адвоката Скрими Валерія Анатолійовича (вул. Олександрівська, буд. 18, оф. 1, м. Запоріжжя, 69063), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) та Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, буд. 5-А, м. Київ, 03151) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв`язку 21.04.2023, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ СІТІ» (далі позивач, ТОВ «ФОРПОСТ СІТІ»), в особі представника адвоката Скрими Валерія Анатолійовича, в якій після уточнення позовних вимог в якості відповідача визначене Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач 1, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач, після уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії відповідача від 16.08.2022 №25150 про визначення позивача таким, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, та зобов`язати комісію відповідача виключити з бази ризикових платників позивача в режимі «Журнал ризикових платників податків» розділу «Робота Комісії регіонального рівня» підсистеми «Аналітична система» ІТС «Податковий блок» та подати суду звіт про виконання рішення суду протягом десяти днів з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.

Крім того, просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви з відповідача на користь позивача у розмірі 2684,00 грн, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в оскарженому рішенні контролюючий орган в рядку «Податкова інформація» не зазначив суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифікував конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючий орган лише процитував зміст пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків Отже, оскаржуване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку. Позивач з метою спростування сумнівів контролюючого органу в реальності вчинюваних ним господарських операцій, припущень щодо ризиковості його фінансово-господарської діяльності подав до контролюючого органу пояснення та документи на підтвердження здійснення господарських операцій, та добросовісності його як платника податку. Таким чином, вважає, що у відповідача не існувало підстав для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання. Також вказує на те, що оскаржуване рішення саме по собі значно погіршує правове становище платника податків серед контрагентів і державних органів покладаючи на платника додатковий тягар у наданні пояснень і документів у виправдання правомірності реєстрації податкової накладної до Комісії регіонального рівня, а у подальшому створюючи для платника стан абсолютної правової невизначеності до прийняття остаточного рішення Комісією центрального рівня. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 01.05.2023 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

15.05.2023 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, до якої доданий уточнений позов.

Ухвалою від 16.05.2023 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.

30.05.2023 від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позов та клопотання про заміну неналежного відповідача.

У відзиві податковий орган зазначив, що ГУ ДПС у Запорізькій області не є стороною у справі, тобто суб`єктом владних повноважень, який видавав оскаржуваний індивідуальний акт, та який повинен відповідати за основними позовними вимогами даного позову, оскільки спірне рішення прийнято Головним управлінням ДПС у Київській області. Вказує на те, що віднесення особи до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, без прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань не порушує права та інтереси, оскільки не породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин. Таким чином, у справах щодо віднесення платників до переліку ризикових позивачами мають в обов`язковому порядку доводитись порушення їх прав та спростування податкової інформації, яка стала підставою для прийняття рішення про включення платника податків до ризикових. Також вважає, що вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. по справі №280/2640/23 не підлягають задоволенню, оскільки справа є справою типовою, незначної складності та не потребує особливих адвокатських знань та вмінь, внаслідок чого розмір витрат на правничу допомогу, на думку відповідача, є завищеним. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У клопотанні про заміну неналежного відповідача зазначено, що оскаржуване рішення від 16.08.2022 №25150 прийнято Головним управлінням ДПС у Київській області, просить замінити неналежного відповідача ГУ ДПС у Запорізькій області на належного відповідача Головне управління ДПС у Київській області, виключити ГУ ДПС у Запорізькій області з переліку відповідачів по справі.

Ухвалою від 31.05.2023 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Київській області (далі відповідач 2, ГУ ДПС у Київській області).

Зазначену ухвалу було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС у Київській області 01.06.2023 о 18:01.

Таким чином, ухвалу від 31.05.2023 вручено відповідачу 2 належним чином 02.06.2023.

Станом на час розгляду справи по суті, відзив від відповідача 2 до суду не надходив.

Частиною 6 ст.162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням вимог вказаної норми розгляд справи здійснюється на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «ФОРПОСТ СІТІ» є юридичною особою приватного права, що було створено 27.12.2018.

ТОВ «ФОРПОСТ СІТІ» господарську діяльність здійснює на загальній системі оподаткування, зареєстроване платником податку на додану вартість і.п.н. 427227708291 від 01.02.2019.

Одним з профільних видів діяльності підприємства є - Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71). В рамках вказаного напрямку діяльності здійснюється діяльність з продажу пального.

Основними постачальниками ТОВ «ФОРПОСТ СІТІ» є: ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ», ТОВ «НАФТАТОРГ», ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА ЕНЕГРЕТИЧНА ГРУПА», ТОВ «ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КРЕМЕНЧУК», з якими укладені договори поставки нафтопродуктів.

Постачання товарів (талонів на заправку пальним) ТОВ «ФОРПОСТ СІТІ» здійснювало: ТОВ «ПЕТРА РОССА», КП «БЕРДЯНСЬКЕКОТРАНС», ТОВ «ДЮНА АКТИВ», ТОВ «ПРОСТОР-ДС», ТОВ ПРОМІНЬ ГРУПП», КП «ТИТАН», КП «УКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЛІНІЙНЕ УПРАВЛІННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯХІВ», ТОВ «ФУЕЛ ТРЕЙД», УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ, ШПОЛЯНСЬКА МІСЬКА РАДА ОТГ, КРБП «ЗЕЛЕНБУД» та інші, на підставі укладених договорів. Здійснення даних операцій підтверджується копіями первинних документів.

Також ТОВ «ФОРПОСТ СІТІ» укладені договори з ТОВ «ПРОСТОР ДС» та ТОВ «ПРОМІНЬ ГРУП» на зберігання та розлив палива від 02.09.2019 №02/09/19/1 та від 22.09.2020 №22/09/20 відповідно. Факт надання послуг зі зберігання та розливу палива підтверджується актами про надання послуг.

Як зазначив позивач в позовній заяві, суть ведення господарської діяльності підприємства полягає в придбанні пального наливом та переведення ТОВ «ПРОСТОР ДС» і ТОВ «ПРОМІНЬ ГРУП» в талони на заправку відповідним паливом, або придбання саме талонів, а в подальшому реалізація талонів на право заправки автомобілів. Придбання товарів в продовж всього періоду ведення господарської діяльності здійснювалось у підприємств і постачалось також відповідно підприємствам реального сектору економіки.

Транспортування придбаних товарів від постачальників до покупців та до місць зберігання ТОВ «ПРОСТОР ДС» і ТОВ «ПРОМІНЬ ГРУП» здійснювалось транспортними засобами постачальників, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Крім того, ТОВ «ФОРПОСТ СІТІ» укладено договір оренди біржового місця на Товарній біржі «Українська енергетична біржа», з метою закупівлі палива у державного підприємства - виробника палива, а саме - AT «Укргазвидобування».

16.08.2022 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Київської області прийнято рішення №25150 про відповідність позивача п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. Підставою для прийняття такого рішення зазначена: «наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій».

Не погодившись з вищезазначеним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши спірне рішення та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.45. п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з п. 74.1, 74.3 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року №2245-VIII (далі - Закон №2245-VIII), яким змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11 грудня 2019 року, якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).

Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстраціїподаткової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п. 2 Порядку №1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а»або«б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складеноподаткову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингуподаткової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку №1165).

Додатками №1 та №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Додатком №4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Так, у спірному рішенні зазначено про відповідність платника податку ТОВ «ФОРПОСТ СІТІ» критеріям ризиковості платника, зокрема, п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)».

Так судом встановлено, що Комісією регіонального рівня прийнято Рішення №8077 від 14.02.2022 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У графі Податкова інформація зазначено: відповідність п.8 Критеріїв - платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено поставку товарів/послуг, відмінних від придбаних.

З метою виключення платника податків з переліку ризикових, позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення щодо обставин, які вказані у Рішення №8077 від 14.02.2022. Однак, за результатами їх розгляду контролюючим органом прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №25150 від 16.08.2022, яким також визначено, що позивач відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У графі Податкова інформація Рішення №25150 від 16.08.2022 зазначено: Залишити по п.8 У контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

Однак суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні №25150 від 16.08.2022 відповідачем 2, в рядку «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової Інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючим органом лише процитовано зміст п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Також судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, як і не містить доказів наявності податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи.

Відповідно до п. 25 Порядку №1165, Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з п.44-46 Порядку №1165, Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.

У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачами не надано до суду доказів додержання вимог п.44 Порядку №1165 - результатів проведених звірок/перевірок інформаційних джерел та наданих позивачем документів при прийнятті оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що відповідачами не надано доказів, які досліджувалися в ході засідання комісії, та які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості.

Доказів того, що контролюючий орган досліджував обставини господарської діяльності позивача станом на момент прийняття оскаржуваного рішення до суду не надано.

Рішення не містить жодних відомостей про здійснення податкового контролю - актів перевірок, копій документів, відповідей на запити, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих такими платниками податків, відсутність конкретних первинних документів тощо. Тобто, наразі, взагалі відсутні докази, які б підтверджували інформацію про факти порушення податкового законодавства.

Також з спірного рішення незрозуміло яка саме «податкова інформація» послугувала підставою для його винесення.

Згідно з додатком 4 Порядку №1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.

Таким чином, в рядку «податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття так рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні/розрахунки коригування платника, в яких були зафіксовані такі операції. Контролюючим органом лише процитовано зміст пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy |GC]). заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВІЇ] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХІІ, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява №10373/05, н. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (ToscutaandOthcrs v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), н. 128. та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративнім практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, и адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оспорюване рішення податкового органу, в якому не наведені мотиви їх прийняття, свідчать про порушення податковим органом як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, призводять до непрозорості та непередбачуваності дій відповідача, які перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року по справі №340/474/20, від 05 січня 2021 року по справі №640/10988/20 від 05 січня 2021 року по справі №640/11321/20 та від 20 січня 2022 року по справі №160/2840/20 зазначав, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Також суд касаційної інстанції зазначав, що Комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на них законодавством завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку, та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Проте відповідачі належних та допустимих доказів на підтвердження «наявної податкової інформації» суду не надали.

Також контролюючими органами не представлено результатів проведених перевірок поданих платником копій документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації, тобто доказів додержання вимог пунктів 44, 46 Порядку №1165 при прийнятті Комісією відповідача 2 спірного рішення.

Аналіз змісту спірного Рішення свідчить про те, що воно не відповідає критеріям вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії. Тобто, відповідачем 2 не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення №25150 від 16.08.2022 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо твердження відповідача 1 про те, що внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків.

Суд зазначає, що право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, згідно з яким у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку №1165), а саме - «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку».

Отже, Порядок №1165, чинний на час прийняття спірних рішень, прямо передбачає можливість оскарження рішень про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №340/474/20, від 05 січня 2021 року у справі №640/10988/20, від 05 січня 2021 року у справі №640/11321/20, від 16 лютого 2021 у справі №280/3235/20, від 31 березня 2023 року у справі №340/3519/20, від 07 квітня 2023 року у справі №280/3639/20 та інших.

Натомість посилання відповідача 1 на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19 травня 2020 року у справі №160/10287/19, від 12 листопада 2020 року у справі №240/3906/19, від 20 листопада 2019 року у справі №480/4006/18, від 03 березня 2020 року у справі №240/3665/19, від 05 серпня 2020 року у справі №520/5692/19, від 21 серпня 2020 року у справі №520/6051/19, від 29 вересня 2020 року у справі №440/1385/19, є безпідставним, оскільки стосується застосування норм Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, що втратив чинність 01 лютого 2020 року, і положення якого не надавали платнику права оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, зокрема, в судовому порядку.

Щодо інших доводів податкового органу, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

При цьому суд звертає увагу, що ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява №30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява №20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява №22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, пункт 54).

Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява №4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до п.10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку встановлення порушення прав позивача, зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

За приписами абз.21 пункту 6 Порядку №1165, у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Таким чином, ну думку суду, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов`язання саме ГУ ДПС у Київській області (податковий орган, який приймав спірне рішення, а не ГУ ДПС у Запорізькій області, як просить позивач у позові) виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання рішення суду протягом десяти днів з дня набрання законної сили даним судовим рішенням, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов`язком.

З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав, в даному випадку, для застосування ст. 382 КАС України.

Крім того, гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Таким чином, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн., який слід стягнути на його користь.

При цьому суд зазначає, що судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до вимог ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення, а саме ГУ ДПС у Київській області.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позивачем до позовної заяви додано:

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги на суму 5000,00 грн.;

Копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1121844;

Копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001829.

Інших документів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу позивачем не надано.

З огляду на це, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої ДІЙСНОСТІ та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Також на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути ДОКУМЕНТАЛЬНО підтверджені та доведені. Відсутність ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВИТРАТ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, та постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №440/7120/20, від 19.05.2022 у справі №440/4186/19, від 09.06.2022 у справі №120/3521/20-а, від 22.08.2023 у справі №380/7394/21 та інших.

В зв`язку з відсутністю документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд вважає вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ СІТІ» (вул. Перемоги, буд. 63, м. Запоріжжя, 69035), в особі представника адвоката Скрими Валерія Анатолійовича (вул. Олександрівська, буд. 18, оф. 1, м. Запоріжжя, 69063), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) та Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, буд. 5-А, м. Київ, 03151) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області від 16.08.2022 №25150 про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ СІТІ» таким, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ СІТІ» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, з внесенням відповідних відомостей до баз податкових органів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРПОСТ СІТІ» судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

У задоволенні вимоги про встановлення судового контролю відмовити.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «03» жовтня 2023 року.

СуддяР.В. Кисіль