Рішення

від 25.09.2023 по справі 340/1345/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. Кропивницький справа № 340/1345/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвест - Ком" (вул. Садова, 61, м.Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ - 40168768) доГоловного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ ВП 43995486)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест - Ком" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 20.03.2019 року №00000101404 та №00000091404.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що у період з 13.02.2019 року по 19.02.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на підставі наказу № 208 від 11.02.2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Ком" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Портплед" за грудень 2017 - січень-лютий 2018 року, ТОВ "Фаворит-Карт" за лютий 2018 року, ТОВ "ОА "Безпека Плюс" за березень-квітень 2018 року та серпень 2018 року, ТОВ "ОА "Верум" за червень-липень 2018 року - показників декларацій з податку на додану вартість за грудень 2017, січень-серпень 2018 року та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої було складено акт перевірки від 26.02.2019 року №25/11-28-14-04/40168768.

На підставі висновків Акту перевірки, 20.03.2019 року Відповідачем складені податкові повідомлення-рішення:

- №00000101404, відповідно до якого Відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» в сумі 4 413 964,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 103 491,00 грн.;

- №00000091404, відповідно до якого контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток» в сумі 478 616,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 119 654,00 грн.

Представник позивача не погоджується з такими діями контролюючого органу та вказує на те, що уся первинна документація була надана під час проведення перевірки та свідчить про фактичне виконання сторонами умов укладених Договорів, а відповідні суми податку на додану вартість за цими фінансово-господарськими операціями (безпосередньо за податковими накладними), у відповідних періодах, були включені ТОВ "Інвест-Ком" до складу податкового кредиту цілком правомірно.

Враховуючи наявність усіх первинних документів та поданнях їх контролюючому органу під час перевірки, позивач вважає безпідставними висновки акту перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що за результатом досліджень взаємовідносин ТОВ "Інвест-Ком" з контрагентами: ТОВ "Портплед", ТОВ "Фаворит-Карт", ТОВ "ОА "Безпека Плюс" та ТОВ "ОА "Верум" контролюючим органом встановлено, що надані до перевірки документи не підтверджують фактичного (реального) здійснення господарських операції з постачання охоронних послуг на адресу ТОВ "Інвест-Ком" у відповідних періодах.

Представник відповідача наголошує, що фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з купівлі (придбання) ТОВ "Інвест-Ком" товарів у ТОВ "ПОРТПЛЕД", ТОВ "ФАВОРТИ-КАРТ", ТОВ "ОА "Безпека Плюс", ТОВ "ОА "ВЕРУМ" та складено первинні документи всупереч норм частини 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Таким чином, за відсутності реально здійснених операцій з постачання охоронних послуг контрагентами-постачальниками ТОВ "ПОРТПЛЕД" в грудні 2017, січні-лютому 2018 року, ТОВ "ФАВОРТИ-КАРТ" в лютому 2018 року, ТОВ "ОА "Безпека Плюс" в березні-травні, серпні 2018 року, ТОВ "ОА "ВЕРУМ" в червні-липні 2018 року, ТОВ "Інвест-Ком" неправомірно віднесено до декларацій з податку на додану вартість, відповідно, за грудень 2017р., січень-серпень 2018 р. суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вищезазначеним підприємствами, що свідчить про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2017 року, січень-серпень 2018 року.

Враховуючи наведенні обставини відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення винесено правомірно та скасуванню не підлягають.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суд від 04.06.2019 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (т.1, а.с.1).

Ухвалою суду від 30.07.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі (т.2, а.с.211).

Ухвалою суду від 22.08.2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №340/447/19 (т.2, а.с.222).

23.01.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (т.2, а.с.226).

Відповідно до ухвали від 27.01.2020 року клопотання про поновлення провадження у справі призначено до розгляду у судовому засіданні (т.2, а.с.229).

Ухвалою суду від 25.02.2020 року провадження у справі поновлено, закрито підготовче та призначено розгляд справи по суті (т.2, а.с.241).

Ухвалою суду від 27.03.2020 року провадження у справі зупинено (а.с.253-254).

Відповідно до ухвали від 25.08.2023 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.09.2023 року (т.3, а.с.9).

Згідно ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року здійснено заміну первісного відповідача на його правонаступника, а подальший розгляд справи по суті проведено у порядку письмового провадження.

V. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Ком" зареєстроване як юридична особа з 09.12.2015 року та у перевіряємий період було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

11.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки "Інвест-Ком"».

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року по адміністративній справі №340/447/19, яке набрало законної сили, у задоволення позовних вимог ТОВ «Інвест-Ком» про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 11.02.2019 року №208 відмовлено (т.2, а.с.227-228).

На підставі наказу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 11.02.2019 року №208 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інвест-Ком» з питань дотриманням вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ПОРТПЛЕД» (код ЄДРПОУ 41430835) за грудень 2017, січень, лютий 2018 року, ТОВ «ФАВОРИТ-КАРТ» (код ЄДРПОУ 39343529) за лютий 2018 року, ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 41931728) за березень-травень, серпень 2018 року, ТОВ «ОА «ВЕРУМ» (код ЄДРПОУ 41977275) за червень-липень 2018 року - показників декларацій з податку на додану вартість за грудень 2017, січень-серпень 2018 року та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств».

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 26.02.2019 року № 25/11-28-14-04/40168768 (т.1, а.с.11-58), згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

1. п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 413 964,0 грн., в тому числі:

- за грудень 2017 року на суму 519708,0 грн.;

- за січень 2018 року на суму 419479,0 грн.;

- за лютий 2018 року на суму 590189,0 грн.;

- за березень 2018 року на суму 551255,0 грн.;

- за квітень 2018 року на суму 333333,0 грн.;

- за травень 2018 року на суму 500000,0 грн.;

- за червень 2018 року на суму 500000,0 грн.;

- за липень 2018 року на суму 500000,0 грн.;

- за серпень 2018 року на суму 500000,0 грн.

2. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 478 616,0 грн.

Перевіркою ТОВ «Інвест-Ком» посадовими особами контролюючого органу встановлено документальне оформлення господарських взаємовідносин з придбання охоронних послуг з наступними контрагентами-постачальниками:

- ТОВ «ПОРТПЛЕД» за грудень 2017, січень, лютий 2018 року на загальну суму 8299227,09 грн., в т.ч. ПДВ 1383204,5 грн.

- ТОВ «ФАВОРИТ-КАРТ» за лютий 2018 року на загальну суму 1 184 560,0 грн., в т.ч. ПДВ 197426,67 грн.

- ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» за березень-травень, серпень 2018 року на загальну суму 10 999 999,56 грн., в т.ч. ПДВ 1833333,26 грн.

- ТОВ «ОА «ВЕРУМ» за червень-липень 2018 року на загальну суму 6 000 000,0 грн., в т.ч. ПДВ 999999,96 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, 20.03.2019 року Відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення:

- №00000101404, відповідно до якого Відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» в сумі 4 413 964,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 103 491,00 грн. (т.1, а.с.59);

- №00000091404, відповідно до якого контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток» в сумі 478 616,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 119 654,00 грн. (т.1, а.с.57-58).

Досліджуючи зміст спірних правовідносин, судом встановлено наступне.

15.02.2018 року, між ТОВ «Інвест-Ком», як Замовником, та ТОВ «Фаворит-Карт», як Виконавцем, укладено договір № 11 про співпрацю з надання охоронних послуг (т.1, а.с.63-64).

Додатковою угодою № 1 від 15.02.2018 року до даного Договору визначено його вартість (ціну) в розмірі 1 184 560,02 грн., включаючи податок на додану вартість 20 %, а також визначено підставу для здійснення розрахунків - згідно Актів надання послуг (т.1, а.с.65).

На виконання умов Договору, Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги на загальну суму 1 184 560,02 грн., що підтверджується рахунками на оплату, податковими накладними та актами надання послуг (т.1, а.с.66-77).

Оплата наданих послуг підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с.78).

01.03.2018 року, між ТОВ «Інвест-Ком», як Замовником, та ТОВ «Охоронне агенство «Безпека Плюс», як Виконавцем, укладено договір № 0103/2018 про співпрацю з надання охоронних послуг (т.1, а.с.79-80).

Додатковою угодою № 1 від 15.02.2018 року до даного Договору визначено його вартість (ціну) в розмірі 3 000 000,00 грн., включаючи податок на додану вартість 20 %, а також визначено підставу для здійснення розрахунків - згідно Актів надання послуг (т.1, а.с.81).

Додатковою угодою № 2 від 10.04.2018 року до даного Договору, його вартість (ціну) збільшено на 3 000 000,00 грн., включаючи податок на додану вартість 20 %, а також визначено підставу для здійснення розрахунків - згідно Актів надання послуг (т.1, а.с.106).

Додатковою угодою № 3 від 21.05.2018 року до даного Договору, його вартість (ціну) збільшено на 3 000 000,00 грн., включаючи податок на додану вартість 20 %, а також визначено підставу для здійснення розрахунків - згідно Актів надання послуг (т.1, а.с.122).

Додатковою угодою № 4 від 20.08.2018 року до даного Договору, його вартість (ціну) було збільшено на 3 000 000,00 грн., включаючи податок на додану вартість 20 %, а також визначено підставу для здійснення розрахунків - згідно Актів надання послуг (т.1, а.с.147).

Таким чином, загальна вартість (ціна) Договору склала 12 000 000,00 грн.

На виконання умов Договору, Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги на загальну суму 12 000 000,00 грн., що підтверджується рахунками на оплату, податковими накладними, та актами надання послуг (т.1, а.с.82-171).

Оплата наданих послуг підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с.172-186).

01.06.2018 року, між ТОВ «Інвест-Ком», як Замовником, та ТОВ «Охоронне агенство «Верум», як Виконавцем, укладено договір № 0106/2018 про співпрацю з надання охоронних послуг (т.1, а.с.187-188).

Додатковою угодою № 1 від 18.06.2018 року до даного Договору визначено його вартість (ціну) в розмірі 3 000 000,00 грн., включаючи податок на додану вартість 20 %, а також визначено підставу для здійснення розрахунків - згідно Актів надання послуг (т.1, а.с.189).

Додатковою угодою № 2 від 16.07.2018 року до даного Договору збільшено його вартість (ціну) на суму 3 000 000,00 грн., включаючи податок на додану вартість 20 %, а також визначено підставу для здійснення розрахунків - згідно Актів надання послуг (т.1, а.с.213).

Таким чином, загальна вартість (ціна) Договору склала 6 000 000,00 грн.

На виконання умов Договору, Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги на загальну суму 6 000 000,00 грн., що підтверджується рахунками на оплату, податковими накладними та актами надання послуг (т.1, а.с.190-231).

Оплата наданих послуг підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с.232-238).

01.12.2018 року, між ТОВ «Інвест-Ком», як Замовником, та ТОВ «Портплед», як Виконавцем, укладено договір № 12/17 про надання охоронних послуг, вартістю (ціною) 3 190 776,06 грн., разом з ПДВ (т.2, а.с.1-11).

Додатковою угодою № 1 від 25.01.2018 року до даного Договору збільшено його вартість (ціну) на суму 2 554 225,32 грн., включаючи податок на додану вартість 20 %, а також визначено підставу для здійснення розрахунків - згідно Актів надання послуг (т.2, а.с.56).

Додатковою угодою № 2 від 19.02.2018 року до даного Договору збільшено його вартість (ціну) на суму 2 554 225,32 грн., включаючи податок на додану вартість 20 %, а також визначено підставу для здійснення розрахунків - згідно Актів надання послуг (т.2, а.с.93).

Таким чином, загальна вартість (ціна) Договору склала 8 299 227,09 грн.

На виконання умов Договору, Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги на загальну суму 8 299 227,09 грн., що підтверджується рахунками на оплату, податковими накладними та актами надання послуг (т.2, а.с.12-129).

Оплата наданих послуг підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.2, а.с.130-141).

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ("а" п.198.1 ст.198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

При цьому, податковий кредит в силу приписів п.198.3 ст.198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

При цьому, пунктом 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. встановлено: бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Пунктами 3, 4, 5, 6 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. передбачено, "Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Водночас, в силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено в "Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі Положення №318).

Згідно п. 4 Положення №318 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 Положення №318).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону №996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, суд наголошує, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Верховний Суд 12 березня 2019 року у постанові по справі №826/3632/17 дійшов висновку, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи складені за результатом таких операцій. При цьому, відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, який саме об`єкт (-и) підлягають охороні, без деталізації такого об`єкту та місця його розташування, а також заходів охорони, які підлягають застосуванню.

При цьому, інших доказів, у тому числі й погодження системи охорони об`єкта, дислокації та місцезнаходження постів, дозорів (інструкція по несенню служби), а також надання інформації, необхідної для надання послуг, що передбачено умовами договорів, як і не надано доказів комунікації з контрагентами - ТОВ "Портплед", ТОВ "Фаворит-Карт", ТОВ "ОА "Безпека Плюс" та ТОВ "ОА "Верум", - зокрема листування та інші засоби комунікації, з метою встановлення способу та порядку надання охоронних послуг.

Водночас, наявні у матеріалах справи копії актів надання послуг також не містять деталізації характеру наданих охоронних послуг, а зазначають загальний характер таких послуг.

При цьому, надані представником позивача копії первинної документації, як свідчення такого, що надані послуги мали розумну економічну причину (ділову мету), вказаного не спростовують, а протилежного не доводять.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини даної справи та наявні у матеріалах справи докази, які не дають можливість встановити дійсність надання ТОВ "Портплед", ТОВ "Фаворит-Карт", ТОВ "ОА "Безпека Плюс" та ТОВ "ОА "Верум" послуг з охорони позивачу, суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом обґрунтовано та у межах наданих йому повноважень.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що встановлені обставини підтверджують, що надані послуги не є послугами у розумінні підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та зазначає, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2021 року по справі №816/2815/14.

Суд погоджується з доводами відповідача, що господарські операції ТОВ "Інвест-Ком" з ТОВ "Портплед", ТОВ "Фаворит-Карт", ТОВ "ОА "Безпека Плюс" та ТОВ "ОА "Верум" за період, що перевірявся, не мали реального характеру та не відповідають дійсному економічному змісту та використовувались позивачем у господарській діяльності. Первинні документи, надані позивачем, не можуть розцінюватися судом як належні докази по справі.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

За таких підстав суд вважає, що позивач неправомірно сформував дані податкового обліку за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ "Портплед", ТОВ "Фаворит-Карт", ТОВ "ОА "Безпека Плюс" та ТОВ "ОА "Верум".

Суд зазначає, що вищенаведене в сукупності, свідчить про наявність ознак штучного формування первинних документів, що не відображають фактичних даних, а створені тільки з метою документування господарської операції між позивачем та його контрагентом.

При цьому, надані позивачем документі на підтвердження господарської діяльності його контрагента враховані проте, вказані документі не підтверджують реальність господарських операцій між останнім та позивачем у цій справі.

В актах надання послуг не зазначено кількість фахівців, які виконували роботи, відсутні підписи осіб, які приймали участь при здійсненні господарської операції; відсутні журнали, в яких зафіксовано факт перебування охоронців на території об`єктів, у вказаних контрагентів відсутні достатні трудові ресурси для надання відповідних послуг.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року справі №804/5444/16

Таким чином, аналізуючи первинні документи, податкової та фінансової звітності позивача та його контрагентів, суд погоджується з податковим органом про недоведеність господарської операції, внаслідок відсутності необхідних умов для відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Також, належить враховувати вимоги "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

При цьому, суд зазначає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка в свою чергу є підставою для формування підприємством податкового обліку.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Встановлена судом відсутність у контрагентів необхідних трудових ресурсів свідчить на користь обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ "Портплед", ТОВ "Фаворит-Карт", ТОВ "ОА "Безпека Плюс" та ТОВ "ОА "Верум".

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На момент розгляду справи, додаткових пояснень, документів, що спростовують вищевказані факти та доводять реальність вказаних господарських операцій позивачем не надано.

З урахуванням вищевикладеного, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Портплед", ТОВ "Фаворит-Карт", ТОВ "ОА "Безпека Плюс" та ТОВ "ОА "Верум".

Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення послуг, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань. Укладені між позивачем та вказаними вище контрагентами договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, що становить його предмет.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою і для формування податкового обліку платника податків.

Отже, судом не встановлено реального виконання контрагентами позивача робіт на вказаному об`єкті.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Водночас, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 № К/9901/5042/17 Верховний Суд також відзначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб`єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов`язання, а його фактичне виконання.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, журнали, тощо.

Наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті від 26 лютого 2019 року №25/11-28-14-04/40168768.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведена правомірність визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України у разі відмови в задоволенні позовних вимог відмовлено, сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест - Ком" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 20.03.2019 року №00000101404 та №00000091404 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. ЖУК