Рішення

від 02.10.2023 по справі 420/9171/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9171/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства МАКСІМА (просп. Шевченка, буд. 8, корп. 6, кв. 37 м. Одеса, 65058, ЄДРПОУ 31501946) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Бориса Дерев`янка, 1, каб. 203, м. Одеса, 65008, код ЄДРПОУ ) про визнання протиправною та скасувати постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства МАКСІМА до Відділу державного нагляду у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 355793 від 03.04.2023 року про застосування до Приватного підприємства МАКСІМА адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 07.03.2023 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на а/д М-14 Одеса Мелітополь 21 км + 434 м здійснено перевірку вантажного транспортного засобу IVECO 75Е17, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію СХ1939610, що на підставі нотаріально посвідченого договору позички від 27.03.2019 року перебуває у користуванні ПП «МАКСІМА» та залучається підприємством до провадження власної господарської діяльності.

Перевірка здійснена за участю водія ОСОБА_1 , який здійснював перевезення меблів, зі складу на склад, які використовуються підприємством для здійснення своєї господарської діяльності, що підтверджується ТТН№ 230000935 від 07.03.2023 року, договором оренди від 13.04.2016 року, договором суборенди № 9/02/23 від 09.02.2023 року.

За результатами перевірки складено Акт № 351177 від 07.03.2023 року, відповідно до змісту якого встановлено факт недотримання суб`єктом ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме «перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації електронного тахографа», що призвело до порушення ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі викладеного в Акті № 351177 винесено постанову № 355793 від 03.04.2023 року про застосування до ПП «МАКСІМА» адміністративно-господарського штрафу відповідно до абз. 3 ч. 1 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У цьому зв`язку позивач звернувся до Укртрансбезпеки зі скаргою від 10.04.2023 року, відповідно до положень Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006 року (Порядок № 1567).

Листом щодо розгляду скарги № 3277/3.1/15-23 від 18.04.2023 року підприємство було повідомлене про залишення постанови без змін, а скарги без задоволення.

Однак, позивач вважає постанову № 355793 від 03.04.2023 року протиправною, зважаючи на відсутність зі свого боку винної поведінки та покладеного законом обов`язку, який нібито порушено.

Позивач зазначає, що 07.03.2023 року на момент здійснення перевірки вантажним транспортним засобом IVECO 75Е17, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 здійснювалось транспортування, що не пов`язане із наданням послуг перевезення вантажів. Меблі переміщувались із одного об`єкта (нежитлового приміщення-складу), що використовується ПП «МАКСІМА», до іншого, який до того ж розташовується за юридичною адресою підприємства - тобто таке переміщення здійснювалось виключно для власних внутрішніх потреб та за власний рахунок в межах Одеської області. Зважаючи на вказане, на думку позивача, ПП «МАКСІМА» за даних обставин не є суб`єктом відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Ухвалою суду від відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.05.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що 07.03.2023 співробітником Укртрансбезпеки відповідно до направлення від 03.03.2023 №10/B на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, зупинено транспортний засіб марки IVECO 75 E 17, державний номерний знак НОМЕР_2 . Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: не оформлений протокол перевірки та адаптації тахографа.

Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ, на момент проведення рейдової перевірки, знайшла своє відображення в акті від 07.03.2023 № 351177.

Як зазначає відповідач, факт здійснення перевезення саме ПП «МАКСІМА» не заперечується позивачем. Однак, на думку відповідача, позивач намагається ввести суд в оману надаючи копію товарно-транспортної накладної, адже на момент проведення перевірки була надана інша накладна, відповідно до якої замовником (клієнтом) є ФОП ОСОБА_2 .

Тобто, позивачем не здійснювалось перевезення для власних потреб.

Від позивача надійшла відповідь на відзив в якій вважає відзив необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Позивач вказує, що він здійснював перевезення вантажу для сласних потреб без використання праці найманого водія.

07.03.2023 року вантажним транспортним засобом IVECO 75E17, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 здійснювалось транспортування, що не пов`язане із наданням послуг перевезення вантажів, на підтвердження чого з позовом надані відповідні докази. Зважаючи на вказане, ПП «МАКСІМА» за таких обставин не було суб`єктом відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач вважає, що порушення вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року (Положення № 340) щодо обов`язку обладнання транспортного засобу діючим та повіреним тахографом для обліку робочого часу водія (п.6.1) є порушенням, за яке передбачається санкція відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є відмінною від встановленої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону.

В Акті № 351177 від 07.03.2023 року відсутні вказівки на недотримання перевізником Положення № 340, в тому числі щодо обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом, або альтернативними способами ведення обліку робочого часу водія, тому у відзиві відповідач не може стверджувати про безумовність допущення позивачем такого правопорушення. Тим паче, покладення відповідачем відповідальності спирається саме на Інструкцію № 385, яка не може бути застосована.

Таким чином, у разі якщо контролюючий орган стверджує про порушення ПП «МАКСІМА» Положення № 340 щодо обліку режимів праці та відпочинку водія, постановою № 355793 від 03.04.2023 року була накладена помилкова санкція. Або для застосування абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону актом перевірки повинна була встановлюватись відсутність документів саме щодо обліку робочого часу водія та які передбачені Положенням № 340.

Крім того позивач вказує, що заявку на переміщення, що подана відповідачем у відзиві не слід вважати товарно-транспортним документом, оскільки така не містить відомостей ані про перевізника, ані про транспортний засіб чи маршрут, ані про прийняття чи передання ТМЦ, ані інших обов`язкових реквізитів ТТН, а лише відображає запит на проведення тієї чи іншої операції за договором. Окрім того такий документ не має жодних підписів посадових осіб, а самою заявкою наявність ТТН щодо переміщення по ній передбачається окремо.

Також позивач звертає увагу, що така заявка стосувалась повернення обладнання, а не його доставки чи переміщення на оплатній основі. Загалом переміщення позивачем обладнання пов`язане із діяльністю підприємства щодо обслуговування та ремонту холодильного обладнання та устаткування, яке за обставин неможливості здійснення ремонту за місцем встановлення інколи може передбачати переміщення такого обладнання для подальшого проведення діагностики та ремонту за місцезнаходженням ПП «МАКСІМА». При цьому таке переміщення холодильних приборів не є за своєю суттю наданням послуг з перевезення, оскільки переслідує іншу мету.

Від відповідача надійшли письмові пояснення в яких вказує, що відповідачем правомірно була винесена вищевказана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача та відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

На думку відповідача, позивачем не здійснювалось перевезення для власних потреб.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке: 07.03.2023 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області в рамках здійснення заходів державного контролю шляхом проведення рейдової перевірки, перевірено транспортний засіб марки IVECO 75E17, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , що належить ПП «МАКСІМА».

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: не оформлений протокол перевірки та адаптації тахографа, про що складено акт від 07.03.2023 №351177.

03.04.2023 року за результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Відділу прийнято постанову №355793 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до позивача за відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, на підставі абзацу третього частини першої статті 60 цього Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Отже, з огляду на викладене, Управління під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт перевезення для власних потреб.

Як вбачається з наведеного, визначення особи перевізника не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж й для власних потреб зокрема.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 34 Закону № 2344-III встановлені вимоги до автомобільного перевізника, останній зобов`язаний: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирі

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, пунктом 1.3 якого визначено, що це Положення поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до вимог пункту 6.1 цього Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Як вбачається з відомостей свідоцтва серії НОМЕР_3 про реєстрацію ТЗ IVECO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , маса транспортного засобу понад 3,5 тонни, а тому вказаний автомобіль повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція №538), відповідно до пункту 1.4 якої її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції № 385.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III , обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом) (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв).

Автомобільний перевізник (у тому числі юридична особа, яка здійснює перевезення вантажу за власний кошт), здійснюючи внутрішні перевезення вантажу, зобов`язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, при собі всіх документів, передбачених пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385, зокрема, у даному випадку, наявності при собі у водія транспортного засобу протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом (або копію графіка змінності водіїв), передбачено Інструкцією №385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

За відсутності документів, зокрема, як у спірному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа до ТЗ, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2020 в справі №820/4624/17.

Як слідує з акта проведення перевірки у позивача на момент проведення перевірки був відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що норми статті 48 Закону №2344-ІІІ передбачають обов`язок перевізника та, зокрема, водія пред`являти посадовим особам відповідача, які здійснюють перевірку, документи, на підставі яких здійснюється вантажне перевезення (зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу).

Враховуючи, що позивач під час проведення перевірки не мав документів, визначений для водія статтею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, то допустив правопорушення, внаслідок якого прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що мав би свідчити про його справність та актуальність (неспотвореність) даних не є можливим перевірити дотримання водіями транспортних засобів режиму праці та відпочинку водіїв.

При цьому, суд критично оцінює аргументи позивача, які зводяться до того, що він не надає послуг з перевезення (бо здійснює перевезення вантажів за власний кошт для власних потреб), а тому під час здійснення внутрішніх перевезень у нього відсутній обов`язок використовувати тахограф чи індивідуальну книжку водія. Закон зобов`язує мати тахограф чи індивідуальну книжку водія у разі перевезення вантажу, а не надання послуг перевезення вантажів, про що вище суд вже зазначав.

Суд звертає увагу, що з 01.10.2021 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю від 03.06.2021 №1534-ІХ, яким абзац 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт викладено в новій редакції, відповідно до якої:

перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У попередній редакції передбачалось:

надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порівняльний аналіз наведених положень статті 60 Закону №2344-ІІІ (діючої та попередньо) дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відтак, штрафна санкція до позивача як перевізника вантажу для власних потреб застосована правомірно.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що осукаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства МАКСІМА (просп. Шевченка, буд. 8, корп. 6, кв. 37 м. Одеса, 65058, ЄДРПОУ 31501946) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Бориса Дерев`янка, 1, каб. 203, м. Одеса, 65008, код ЄДРПОУ ) про визнання протиправною та скасувати постанови - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка