Постанова

від 25.09.2023 по справі 820/11952/15

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 р.Справа № 820/11952/15Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.04.23 по справі №820/11952/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК РІАЛ"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МК РІАЛ" (надалі ТОВ "МК РІАЛ"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352200 від 08.05.2015, яким позивачу донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 705424,00 грн (за основним платежем у сумі 305518,00 грн, за штрафними санкціями за заниження податкового зобов`язання відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, 50% - 152759,00 грн, за штрафними санкціями за нецільове використання пільги відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України 100% - 247147,00 грн) та №0000692200 від 20.09.2015 про застосування штрафної санкції з податку на додану вартість у розмірі 304832,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016, задоволено адміністративний позов ТОВ "МК РІАЛ" до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.05.2015 №0000352200 та від 20.08.2015 №0000692200.

Постановою Верховного Суду від 25.11.2022 - касаційну скаргу Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області) задоволено частково.

Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 №0000352200 щодо визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ за основним платежем 34685,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) у сумі 264489,50 грн. Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 залишено без змін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року у задоволенні позову Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Недригайлівський агролісгосп" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Замінено відповідача Нововодолазьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області (надалі відповідач, апелянт, ГУДПС, податковий кодекс), утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Адміністративний позов ТОВ "МК РІАЛ" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 08.05.2015 №0000352200 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 34685,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) у сумі 264489,50 грн.

Не погодившись з цим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року по цій справі та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликався на правомірність висновків акту перевірки у частині, що стосувалася донарахування суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 34685,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) у сумі 264489,50 грн по податковому повідомленню-рішенню від 08.05.2015 №0000352200.

ТОВ "МК РІАЛ" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягало на законності судового рішення та просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями ч.1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "МК РІАЛ" перебуває на податковому обліку в Нововодолазькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного Управління ДФС у Харківській області (зараз - ГУ ДПС у Харківській області) з 06.06.2008.

Судом встановлено, що на підставі направлень виданих Нововодолазькою ОДПІ №58 від 03.03.2015, №59 від 03.03.2015, №60 від 03.03.2015, №61 від 33.03.2015, №62 від 03.03.2015, №63 від 03.03.2015, №64 від 03.03.2015, №70 від 13.03.2015, №99 від 08.04.2015, №98 від 08.04.2015 та наказу Нововодолазької ОДПІ №59 від 20.02.2015, згідно із частиною 2 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Ріал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.07.2014 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №311/20-20-22-08/35855917 від 22.04.2015 року, яким контролюючим органом зафіксовано порушення податкового законодавства ТОВ "МК Ріал", а саме:

п.198.6 ст.198, п.200.2 ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на додану вартість по "загальній" декларації з ПДВ на загальну суму 686 грн, в т.ч. за серпень 2012 року в сумі 211 грн, вересень 2012 року в сумі 461 грн, березень 2014 року в сумі 14 грн;

п.185.1, ст.185, пп.192.1.2, п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації з ПДВ переробного підприємства у загальній сумі 304832 грн, в т.ч. за серпень 2012 на суму 266 грн, листопад 2012 на суму 252 грн, за грудень 2012 на суму 978 грн, за січень 2013 на суму 13 грн, за лютий 2013 на суму 309 грн, за березень 2013 на суму 499 грн, за квітень 2013 на суму 291 грн, за червень 2013 на суму 599 грн, за липень 2013 на суму 466 грн, за серпень 2013 на суму 858 грн, за вересень 2013 на суму 1636 грн, за жовтень 2013 на суму 649 грн, за грудень 2013 на суму 1700 грн, за березень 2014 на суму 853 грн, за квітень 2014 на суму 20833 грн, за травень 2014 на суму 2494 грн, за червень 2014 на суму 41948 грн, за липень 2014 на суму 59661 грн, за серпень 2014 на суму 41883 грн, за вересень 2014 на суму 43258 грн, за жовтень 2014 на суму 42648 грн, за листопад 2014 на суму 42738 грн;

пп.12 п.1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, а саме: підприємством ТОВ "МК РІАЛ" не додержано своєчасність виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за поставлене ними м`ясо в живій вазі на суму 247147,00 грн, в результаті чого, у відповідності до пп.13 п.1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010, зазначені суми вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

На підставі акта перевірки відповідач 08.05.2015 прийняв податкове повідомлення-рішення №0000352200 про сплату товариством грошового зобов`язання з ПДВ на суму 705414,00 грн, з якої: 305518,00 грн основний платіж, 399906,00 грн штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з розрахунком сума основного зобов`язання (305518,00 грн) включає встановлену актом перевірки суму завищеного податкового кредиту по загальній декларації (686,00 грн), який не підтверджений податковими накладними, та суму заниженого товариством податкового зобов`язання по декларації з ПДВ переробного підприємства внаслідок допущених порушень норм статей 185, 192, 198, 200, 201 ПК України (304832,00 грн). Сума штрафу (399906,00 грн) розрахована відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України на суму заниженого податкового зобов`язання (152759,00 грн 50%) та відповідно до пункту 123.2 статті 123 цього Кодексу на суму нецільового використання податкової пільги (247147,00 грн 100%) (т.1 а.с. 24-25).

Визначені контролюючим органом грошові зобов`язання були сплачені позивачем з правом оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення про їх визначення відповідно до норми пункту 56.18 статті 56 ПК України.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Податкове повідомлення-рішення від 08.05.2015 №0000352200, у межах цього провадження, розглядається лише в частині визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ за основним платежем 34685,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) у сумі 264489,50 грн, з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 25.11.2022 у справі №820/119852/15. В іншій частині це податкове повідомлення скасовано Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 та постановою Верховного Суду від 25.11.2022

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, урахувавши висновки Верховного Суду у постанові від 25.11.2022 у справі №820/119852/15, виходив з безпідставності висновків податкового органу, що слугували підставою для винесення податкового повідомлення-рішення в розглянутій частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі ПК України).

Згідно з розрахунком сума основного зобов`язання (305518,00 грн) включає встановлену актом перевірки суму завищеного податкового кредиту по загальній декларації (686,00 грн), який не підтверджений податковими накладними, та суму заниженого товариством податкового зобов`язання по декларації з ПДВ переробного підприємства внаслідок допущених порушень норм статей 185, 192, 198, 200, 201 ПК України (304 832,00 грн).

Сума штрафу (399 906,00 грн) розрахована відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України на суму заниженого податкового зобов`язання (152 759,00 грн 50%) та відповідно до пункту 123.2 статті 123 цього Кодексу на суму нецільового використання податкової пільги (247147,00 грн 100%) (т. І, а.с. 24-25).

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 №0000352200, на виконання вимог Верховного Суду, викладених у постанові від 25.11.2022 у справі №820/119852/15, в частині визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ за основним платежем 34685,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) у сумі 264489,50 грн (штраф у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов`язання 17 342,50 грн; штраф у вигляді стягнення до бюджету суми податку у сумі виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробника з порушенням терміну, визначеного законодавством, 247147,00 грн), колегія суддів зазначає таке.

За приписами п.198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.200.2. ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п. 200.3 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Стосовно визначених податковим органом сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 34685,00 грн за податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2015 №0000352200, колегія суддів зазначає.

На сторінках 17 та 27 акту перевірки №311/20-20-22-08/35855917 від 22.04.2015 (далі - акт перевірки) податковим органом наведено твердження про те, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ по декларації переробного підприємства на загальну суму 29769,00 грн за рахунок ненадання до перевірки податкових накладних, які дають ТОВ "МК РІАЛ" право на формування податкового кредиту.

Згідно з таблицею, що міститься на сторінках 23-27 акту перевірки, податковий орган зробив висновок про те, що фактично податковий кредит, заявлений позивачем, не підтверджено на суму 27491,67 грн.

При цьому, висновки контролюючого органу про подвійне включення податкових накладних на суму 1752,88 грн зокрема: податкова накладна від 31.07.2013 №11835 (по контрагенту УДСО при ГУМВС України в Харківській області), від 14.08.2013 №138 (по контрагенту - ТОВ "Гідравлік лайн"), від 30.09.2014 №389/4 (ПАТ "Харківгаз") та про відсутність (ненадання до перевірки) податкових накладних, які дають підставу формувати податковий кредит на суму 26424,79 грн спростовуються наданими представником позивача у судовому засіданні поясненнями та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до пунктів 85.4 - 85.7 статті 85 ПК України (чинного на час здійснення спірних правовідносин) при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

У ході судового засідання представником позивача надавалися до суду першої інстанції письмові пояснення, згідно з якими останній стверджує, що ТОВ "МК Ріал" під час проведення перевірки надавав податковому органу всі первинні документи для підтвердження формування податкового кредиту за перевіряємий період, однак, відповідач не врахував їх при складенні висновків акту перевірки, не зазначивши про причини їх неврахування.

Так, на підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 29769,00 грн, представником позивача надано суду копії податкових накладних по таких контрагентах (том 1 а.с.193-249а):

- ПрАТ "Київстар" - в серпні 2012 сформовано податковий кредит за податковими накладними №14826/4 від 31.07.2012 та №11513/4 від 31.08.2012;

- ПП "Ілант" - податкова накладна №1604 від 31.07.2012;

- ТОВ "Атма-Плюс" - податкова накладна №32 від 25.07.2012;

- ТОВ "Науково-дослідний інститут профілактичної медицини" - вересні 2012 сформовано податковий кредит за податковими накладними №100 від 20.09.2012 та №136 від 17.08.2012;

- ТОВ "Укрнафко" - №3635 від 30.05.2012 (включена до складу податкового кредиту в вересні 2012 року);

- ТОВ "ПК "Дніпровський" - №144/2 від 03.03.2014, №220/2 від 04.03.2014, №279/2 від 05.03.2014, №364/2 від 06.03.2014, №416/2 від 07.03.2014, №571/2 від 10.03.2014, №645/2 від 11.03.2014, №688/2 від 12.03.2014, №766/2 від 13.03.2014, №818/2 від 14.03.2014, №975/2 від 17.03.2014, №1190/2 від 20.03.2014, №1240/2 від 21.03.2014, №1319/2 від 22.03.2014, №1539 від 26.03.2014, №1613/2 від 27.03.2014 та №1828/2 від 31.03.2014;

- ТЗОВ "Метал Ворк Україна" - в листопаді 2012 сформовано податковий кредит за податковою накладною №63 від 24.10.2012;

- ЗАТ "ЛПГ" - в листопаді 2012 сформовано податковий кредит за податковою накладною№147 від 31.10.2012;

- ТОВ СЦ "Батіскаф" - податкові накладні №64 від 21.11.2012 та №47 від 19.01.2012, №18 від 06.02.2014;

- ТОВ "Науково-дослідний інститут профілактичної медицини" - №161 від 23.11.2012;

- ТОВ "Укрнафко" - №3635 від 30.05.2012 (включена до складу податкового кредиту в вересні 2012 року);

- ПрАТ "Київстар" - податкові накладні №21021/4 від 30.11.2012 та №15580/4 від 31.12.2012, №10849/4 від 31.03.2013, №57690/4 від 31.01.2013;

- ПАТ "Укртелеком" - №10704 від 30.11.2012;

- ТОВ "ОВС Плюс" - №32 від 28.03.2013;

- УДСО при ГУМВС України в Харківській області - №5836 від 20.02.2013, №5872 від 20.02.2013, №9388 від 30.09.2013;

- ТОВ фірма "Автофастера" - №3839 від 22.06.2013;

- ТОВ "Укрнафко-Трейд" - №16 від 09.08.2013, №365 від 15.08.2013;

- ПП фірма "Студія спонтанної творчості "ОШО" - №24 від 30.07.2013;

- ДУ "Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" - №2959 від 21.10.2013;

- ТОВ "ТД Комплекс Торг" - №1 від 06.02.2014, №16 від 12.02.2014, №65 від 23.05.2014, №66 від 29.05.2014;

- ТОВ "Інвест Груп" - №1-1 від 12.09.2014, №887 від 11.09.2014;

- АК "Харківобленерго" - №1965/20 від 22.05.2014, №31279/20 від 31.05.2014, №878/20 від 01.07.2014, №7319/20 від 09.07.2014, №13030/20 від 15.07.2014, №18862/20 від 21.07.2014;

- ПАТ "Харківгаз" - №341/4 від 29.08.2014, №642/4 від 30.09.2014, №293/4 від 29.09.2014, №197/4 від 23.09.2014, №170/4 від 19.09.2014, №120/4 від 16.09.2014, №96/4 від 12.09.2014, №57/4 від 09.09.2014, №19/4 від 03.09.2014, №2/4 від 01.09.2014.

Проте, відповідачем, на противагу вищезазначеним доказам, доказів складання акту про відмову у наданні уповноваженими особами ТОВ "МК Ріал" копій податкових накладних чи інших доказів на підтвердження факту відмови позивача у наданні до перевірки первинних документів щодо формування податкового кредиту не надано. Вказане дає підстави для висновку про недоведеність податковим органом правомірності його дій у цій частині висновків акту перевірки.

Надаючи оцінку твердження апелянта про невключення позивачем до складу податкових зобов`язань сум ПДВ у розмірі 3233,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

З акту перевірки (сторінка 11) вбачається, що до складу податкових зобов`язань: серпня 2012 року не включено суми ПДВ у розмірі 265,98 грн за податковими накладними №152 від 17.08.2012 та №192 від 22.08.2012, виданими ТОВ "СКС" (код ЄДРПОУ 30882569); грудня 2012 року не включено суми ПДВ у розмірі 411,54 за податковою накладною №37/4 виданої ДП "Харківснаб" (код ЄДРПОУ 32239540); року червня 2013 позивачем не у повному обсязі сформовано податкові зобов`язання за виписаними податковими накладними на адресу "Харківснаб" (код ЄДРПОУ 32239540) та не включено суми ПДВ у розмірі 177,00 грн.

Вказані висновки податкового органу спростовуються відомостями з Додатку №2 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2012, Додатку №2 та №5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2012, Додатку №2 та №5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2013, згідно з якими суми ПДВ за вказаними вище накладними включені ТОВ "МК РІАЛ" до складу податкових зобов`язань відповідних податкових періодів у повному обсязі.

Стосовно висновків акту перевірки про не включення позивачем до складу податкових зобов`язань березня 2013 року суми ПДВ у розмірі 487,74 грн, за податковими накладними № 14 від 04.03.2013, №21 від 04.03.2013 та № 43/4 від 07.03.2013 виданими ДП "Харківпаб" (код ЄДРПОУ 32239540), позивач пояснив, що в березні 2013 року на адресу ДП "Харківпаб" взагалі не виписувалися податкові накладні № 14 від 04.03.2013 на суму 229,30 грн та № 21 від 04.03.2013 на суму 120,95 грн, що підтверджується актом звірки укладеної між ТОВ "МК РІАЛ" та ДП "Харківпаб".

Податкові зобов`язання по податковій накладній №43/4 від 07.03.2013 сформовані ТОВ "МК РІАЛ" у розмірі 140,85 грн, що підтверджується реєстром виданих накладних за березень 2013, актом звірки між ДП "Харківпаб" та позивачем, і повністю відповідає даним податкової декларації з ПДВ за березень 2013.

Також, актом перевірки зафіксовано, що позивачем до складу податкових зобов`язань червня 2013 року включено податкову накладну №79/4 від 04.06.2013, в якій невірно вказана сума ПДВ.

З цього приводу представник позивача зазначив, що в червні 2013 року на адресу ТОВ "Карнавал Ресорт" були виписані дві податкові накладні:№80 від 04.06.2013 на суму ПДВ 775,70 грн та №79/4 від 04.06.2013 на суму ПДВ 815,37 грн, які відповідно включені позивачем до складу податкових зобов`язань.

Стосовно порушень виявлених в акті перевірки у частині не включення ТОВ "МК РІАЛ" до складу податкових зобов`язань липня 2013 року суми ПДВ за податковою накладною № 169/4 від 25.07.2013 виданої ТОВ "Харків Палас", вересня 2013 року - суми ПДВ за податковою накладною № 105 від 24.09.2013 на суму ПДВ 127,67 грн, виданої КП "Харківські теплові мережі", листопада 2014 року - суми ПДВ за податковою накладною №214/4 від 25.11.2014 на суму ПДВ 480,96 грн, виданої ДП "Харківпаб", суд зазначає, що вищевказана податкові накладні включені позивачем до зобов`язань, що підтверджується реєстрами виписаних податкових накладний за липень 2013 року, вересень 2013, листопад 2014 року відповідно.

Стосовно доводів податкового органу про безпідставне проведення позивачем коригування податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 1681,00 грн (сторінка 12 акту перевірки), що полягає у невірно виписаних розрахунках коригування б/н на суму ПДВ 874,85 грн та №57/4 від 11.08.2014 на суму ПДВ 215,82 грн до податкових накладних, яких не існує, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання на суму 874,85 грн та 215,82 грн у серпні 2014 по взаємовідносинам з ТОВ "ДК Укрсоюз", колегія суддів зазначає, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами, такі коригування відбувались до податкової накладної №67/4 від 19.05.2014 у сумі 521,64 грн та податкової накладної №155/4 від 28.07.2014 внаслідок виявлення контрагентом позивача недоліків поставленого товару, що спричинило повернення товару.

Також, представник позивача щодо порушень порядку складення розрахунку коригування №12 від 03.11.2014 на суму ПДВ 101,83 грн, №13 від 03.11.2014 на суму ПДВ 101,83 грн, внаслідок чого відбулося заниження податкових зобов`язання у листопаді 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "ДК Укрсоюз" та розрахунку коригування № 80/10 від 07.12.2014 на суму ПДВ 470,44 грн, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання у грудні 2014 року по взаємовідносинам з ПП "МП Трейд", пояснив, що розрахунки коригування за №12 та №13 від 03.11.2014 на загальну суму ПДВ 119,24 грн відбувалися до податкової накладної №256/4 від 29.09.2014, а розрахунок коригування за №80/10 від 07.12.2014 взагалі не складався підприємством позивача, однак, коригування відбувалося до податкової накладної №80/4 від 07.12.2014 внаслідок виявлення контрагентом позивача недоліків поставленого товару, що спричинило повернення та недостачу товару.

Вказані вище обставини, на думку колегії суддів, дають позивачеві право на складання розрахунків коригування, оскільки наявна зміна кількісних і вартісних показників до наведеної вище податкової накладної та як наслідок, приводять до зміни розміру податкових зобов`язань продавця ТОВ "МК РІАЛ".

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що ними спростовуються висновки податкового органу про заниження позивачем грошового зобов`язання зподатку на додану вартість у розмірі 34685,00 грн, то і застосовані штрафні (фінансові) санкцій урозмірі 50% від суми такого заниження у розмірі 17342,50 грн є безпідставними, а відтак, також підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності застосуванню до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 247147,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає визначеним критеріям, може обрати спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Відповідно до пункту 209.2 цієї статті ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Особливості справляння ПДВ у період до 01.01.2015 юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м`яса, м`ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м`ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м`яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства) передбачені підрозділом 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Згідно із підпунктом 6 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України переробне підприємство позитивну різницю між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, сплачує до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах: у 2012 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 30 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 70 відсотків; у 2013 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 40 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 60 відсотків; у 2014 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 50 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 50 відсотків.

Переробне підприємство суму податку на додану вартість, перераховану на спеціальний рахунок, використовує виключно для виплати сільськогосподарським товаровиробникам компенсації за продані ними молоко і м`ясо в живій вазі (далі - компенсація).

Порядок використання сплачених переробними підприємствами сум податку на додану вартість до спеціального фонду Державного бюджету України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Від`ємну різницю між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, переробне підприємство зараховує у зменшення податкових зобов`язань наступних звітних (податкових) періодів (підпункт 7 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України).

Відповідно до пункту 4 Порядку нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м`ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМ України від 11.02.2010 № 152 сума податку на додану вартість, що піддягає зарахуванню на небюджетний рахунок, відкритий переробному підприємству в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), визначається щомісяця відповідно до декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства).

Перераховані товаровиробникам з поточних рахунків переробних підприємств без зарахування на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість, що розраховуються такими підприємствами за декларацією з податку на додану вартість (переробного підприємства), а також суми податку на додану вартість, не зараховані на небюджетні рахунки та виплату яких здійснено з небюджетних рахунків з порушенням вимог цього Порядку, зокрема з порушенням строків, установлених законодавством для сплати податку на додану вартість, вважаються такими, що використовуються не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету, що не звільняє переробні підприємства від виплати дотацій у відповідних сумах.

Отже, платник ПДВ, що перебуває на спеціальному режимі, не звільняється від обов`язку обчислення своїх податкових зобов`язань, але має право не перераховувати відповідні суми до державного бюджету, що акумулюються на спеціальних рахунках шляхом їх перерахуванням у встановлені законом строки. При цьому при визначенні об`єкта оподаткування платник ПДВ, який обрав спеціальний режим оподаткування, і податкове зобов`язання, і податковий кредит декларує за окремою податковою декларацією з ПДВ (переробного підприємства).

Право використання сільгоспвиробником сум ПДВ, що залишаються в його розпорядженні і не сплачуються до бюджету, для відшкодування ПДВ, сплачених (нарахованих) постачальникові, є одним із різновидів податкової пільги.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Нормою пункту 30.8 статті 30 ПК України встановлено. що контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 30.9 статті 30 ПК України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідальність за особливе порушення податкового законодавства, а саме за нецільове використання податкової пільги передбачена пунктом 123.2 статті 123 ПК України.

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов`язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов`язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

При цьому, лексичний та логічний способи тлумачення фрази "додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті" дає підстави для висновку, що її необхідно розуміти таким чином, що цей припис закріплює окремий вид відповідальності платника податків та не залежить від застосування до платника податків штрафів, передбачених пунктом 123.1 статті 123 ПК України.

Зі свого боку, пункт 123.1 статті 123 ПК України передбачає відповідальність за заниження або завищення платником податків суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках: штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування; при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, до спеціального фонду Державного бюджету України - у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу.

Виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам (юридичним особам за платіжними дорученнями шляхом перерахування на їх окремі рахунки, відкриті в обслуговуючих банках, фізичним особам - готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення) здійснюється переробним підприємством до 20 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом (пункт 12 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України).

Таким чином, переробне підприємство до 20-го числа місяця, наступного за звітним, в якому відбулося придбання м`яса в живій вазі у сільськогосподарських товаровиробників, зобов`язане виплатити таким виробникам компенсації у визначених розмірах за поставлене ними м`ясо в живій вазі.

При цьому джерелом для виплати такої компенсації виступає сума податку на додану вартість, визначена переробним підприємством в декларації з податку на додану вартість, в якій відображаються операції з постачання готової продукції (код 0140), та перерахована на спеціальний рахунок за результатами діяльності у звітному періоді, в тому числі по уточнюючих розрахунках.

Тобто, фактично, переробному підприємству надається пільга зі сплати та використання сум ПДВ, шляхом зарахування частини податку на додану вартість на спеціальний рахунок з метою проведення в подальшому розрахунків з сільськогосподарськими товаровиробниками.

Так, позивачем до суду першої інстанції надані та судом долучені до матеріалів справа платіжні доручення, якими позивач підтвердив цільове використання сум ПДВ - проведення за рахунок цих коштів розрахунків зі своїми постачальниками. Окрім того, у додатку №18 до акту перевірки, податковим органом перелічені всі ці платіжні доручення та фактично підтверджено використання сум ПДВ за цільовим призначенням, що також не заперечується відповідачем у справі.

При розгляд цієї справи колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у справі "Щокін проти України" (заява №23759/03 та №37943/06) від 14.10.2010, у якій Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Одна з основних вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції.

Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції", № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-ІІ).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.11.2007 у справі "Україна-Тюмень" проти України" у пункті 49 вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів".

У пункті 55 надано тлумачення "пропорційності втручання" в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи. Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Отже, у контексті викладених положень ЄСПЛ варто зауважити, що застосовуючи штрафну (фінансову) санкцію за нецільове використання ТОВ "МК РІАЛ" пільги з ПДВ, податковим органом не дотримано принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами позивача, так як податковим органом не враховано, що позивач виконав свій обов`язок щодо перерахування суми ПДВ до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. За рахунок цих коштів позивачем здійснено виплату сільськогосподарським товаровиробникам компенсації за продані ними молоко і м`ясо в живій вазі, що надає вагому економічну та соціальну стабільність в регіоні.

Отже, недотримання вказаних принципів стало підставою для застосування до Позивача штрафних санкцій, які є надмірним тягарем для нього та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне застосування податковим органом до позивача штрафної санкції у розмірі 247147,00 грн, визначеної п.123.2 ст.123 ПК України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність податковим органом правомірності зроблених них висновків у акті перевірки, а відтак наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 №0000352200 у частині визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ за основним платежем 34685,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) у сумі 264489,50 грн

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року по справі №820/11952/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 03.10.2023.