Ухвала

від 13.09.2023 по справі 757/22114/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/22114/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4319/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого суддіПечерського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національної поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000001100 від 08.11.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України та накладено арешт на грошові кошти у розмірі: 427 000 (чотириста двадцять сім тисяч) грн., 21 970 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят) доларів США, 8 185 (вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) Євро, які вилучені 23.05.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2023 за результатами проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 , - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді винесена всупереч ст. 370 КПК України, є незаконною, необґрунтованою та не вмотивованою,

Апелянт вказує на те, що слідча суддя допустила істотні порушення вимог статей 94, 132, 173 КПК України, а саме не з`ясувала правову підставу для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Також апелянт зазначає, що прокурор не наводить жодних обставин участі ОСОБА_10 у кримінальному правопорушенні, в якому здійснюється досудове розслідування. Не вказано нічого ні про його участь у криптовалютних розрахунках між учасниками інвестиційного проекту, ні про його зв`язок із іншими особами, зазначеними в клопотанні. Відсутні доводи та докази прокурора про те, яким чином особисті грошові кошти ОСОБА_10 вилучені під час обшуку в його житловому приміщенні можуть бути пов`язані із криптовалютними транзакціями.

Апелянт також звертає увагу на те, що вилучені під час обшуку 23.04.2023 грошові кошти не були зазначені в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду про проведення обшуку, не відносяться до предмету доказування і визнані речовими доказами у кримінальному провадженні абсолютно безпідставно і необґрунтовано.

При цьому, у постанові старшого слідчого ОВС Головного слідчого управління Національної поліції ОСОБА_11 від 23.05.2023 року, якою вилучені грошові кошти визнані речовими доказами замість належного обґрунтування того яким чином, вказані грошові кошти могли виступати знаряддям чи предметом злочину, які сліди чи відомості вони можуть містити, на які факти та обставини вказувати чи унаслідок яких конкретно дій вони могли бути набуті, є лише формальне цитуванням статті 98 КПК України та опис того, що інші особи, які не пов`язані із вилученими особистими коштами ОСОБА_10 здійснювали розрахунки між собою за допомогою криптолювати, для реалізації своїх інвестиційних проектів.

Тобто постанова про визнання вилучених грошових коштів речовим доказом взагалі не вказує яким чином, конкретно, ці грошові кошти пов`язані із кримінальним провадженням та безпосередньо із криптовалютними розрахунками. Постанова лише формально цитує норми КПК України. Слідча суддя не здійснила функцію судового контролю та не перевірила чи дійсно наявні правові підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_12 .

Крім того апелянт зазначає, що ОСОБА_13 як власник вилучених грошових коштів надає підтвердження свого добросовісного володіння ними і докази законності їх походження, зокрема шляхом надання Податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за період з 2018 по 2022 рік.

Так, загальна сума доходу ОСОБА_13 за цей період становила 3 456 943,59 грн., тобто дозволяла здійснювати накопичення з метою оплати освітніх послуг для власних дітей.

Крім того, договором позики укладеним ще 22 січня 2022 року, ОСОБА_14 на суму 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США строком на 3 роки, для цілей здійснення ремонту в житлових приміщеннях.

Також підтвердити джерела походження вилучених грошових коштів можна за допомогою наступних довідок:

Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) виданої ТОВ "ТЕХНОКОН ІНЖЕНІРІНГ" відповідно до якої загальна сума отриманого доходу за період: з травня 2020 по травень 2023р. становить 733867,83 грн;

Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) виданої TOB "ІТМ ДАТА-ЦЕНТР" відповідно до якої загальна сума отриманого доходу за період: з липня 2020 по травень 2023р. становить 151923,38; Довідки про доходи №5, що видана ОСОБА_6 07 червня 2023 року ТОВ "Славутич", відповідно до якої загальна сума отриманого доходу за період: з 01 травня 2021 р. по 31 грудня 2021р. становить 3225,31 гривень;

Довідки про доходи №3, що видана ОСОБА_6 07 червня 2023 року ТОВ "Славутич", відповідно до якої загальна сума отриманого доходу за період: з 01 січня 2023 р. по 31 травня 2023 р. становить 3521,85 гривень;

Довідки про доходи №4, що видана ОСОБА_6 07 червня 2023 року ТОВ "Славутич", відповідно до якої загальна сума отриманого доходу за період: 01 січня 2022р. по 31 грудня 2022р. становить 5733,28 гривень;

Довідки про доходи, що видана ОСОБА_6 07.06.2023 № ДИС00000001 від 07.06.2023 ТОВ "ФС ДИСТРИББЮШН" відповідно до якої загальна сума отриманого доходу за період Січень 2021 року - Травень 2023 становить 474 994, 00 грн;

Таким чином, зважаючи на добросовісність володіння ОСОБА_14 грошовими коштами, що були вилучені під час обшуку 23.05.2023 за адресою АДРЕСА_1 , а також те, що прокурор та слідчий не вказали ні джерела походження цих коштів, ні обґрунтування чому саме ці грошові кошти мають значення для кримінального провадження, то можна однозначно стверджувати справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та захисту прав особи не дотриманий.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що а ні ОСОБА_6 , а ні представники ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , не викликалися до Печерського районного суду м. Києва в судове засідання призначене на 08.06.2023, а також останнім не надавалася інформації щодо сутті прийнятого рішення до 23.06.2023, хоча було вжито усіх необхідних до цього заходів, а тому апелянт просить визнати причини пропуску строку поважними і поновити їх у порядку ст. 117 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав вимоги апеляційної скарги, з наведених у ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення даної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скаргипредставника власника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна та її представника, матеріали справи не містять відомостей про направлення копії ухвали власнику майна, однак як зазначає апелянт, що копію оскаржуваної ухвали отримано 23.06.2023, іншої інформації матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001100 від 08.11.2022 за фактом шахрайського заволодіння грошовими коштами у вигляді віртуальних активів - «криптовалюти», в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В рамках досудового розслідування встановлено, що в період часу з вересня 2020 року по квітень 2021 року громадяни України ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , шляхом обману та зловживання довірою, під приводом будівництва готельного комплексу з казино на березі річки Дніпро у місті Києві, заволоділи грошовими коштами в особливо великих розмірах (еквівалентні 35 млн. доларам США) у вигляді віртуальних активів - «криптовалюти», - які були перераховані громадянином Федеративної Республіки Бразилія - ОСОБА_18 (далі - ОСОБА_19 ) зі свого криптогаманця на криптогаманець ОСОБА_16 з метою інвестування в будівництво вказаного готельного комплексу за наступних обставин.

Так, у 2017 році ОСОБА_20 було прийнято рішення про інвестування та початок підприємницької діяльності на території України. З цією ж метою, у березні 2018 року в Україні останнім було зареєстровано ТОВ «Майнінг Експрес», єдиним засновником якої з часткою в 100 % у статутному капіталі на той час являлася ТОВ «Едельвейс Інвестмен Енд Трейдінг Компані Лімітед», а кінцевим беніфіціарним власником - Карлос Фузіяма. Останнім інвестувався проект із створення ТОВ «Майнінг Експрес» дата-центру в м. Кропивницькому, допомогу в реалізації якого на території України як технічні підрядники надавали засновники групи IT-компаній громадяни України ОСОБА_16 та ОСОБА_21 .

Таким чином, працюючи над реалізацією проекту по відкриттю та супроводженню подальшої діяльності одного з найбільших в Україні та Європі дата-центрів, між ОСОБА_16 , ОСОБА_21 та ОСОБА_20 склалися відповідні довірчі відносини, пов`язані із здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності в Україні.

Однак, в подальшому розуміючи значні фінансові можливості ОСОБА_22 , а також бажання останнього продовжувати інвестувати у прибутковий бізнес на території України, у період з липня 2020 року по травень 2021 року, у ОСОБА_16 та ОСОБА_21 , які діяли за попередньою змовою, виник злочинний план, спрямований на заволодіння грошовими коштами іноземного інвестора - ОСОБА_22 .

Погоджений ОСОБА_16 та ОСОБА_21 злочинний план полягав у наступному:

користуючись довірчими відносинами, сформованими у ОСОБА_23 в ході реалізації попереднього проекту по роботі дата-центу у місті Кропивницький, запропонувати інвестувати у новий бізнес - будівництво готельного комплексу з казино, зважаючи на легалізацію в Україні грального бізнесу;

розробити фіктивний інвестиційний план на реалізацію якого отримати значні грошові кошти, без наміру його подальшого втілення у життя;

зважаючи на перебування інвестора - ОСОБА_22 за межами території України, сформувати, шляхом обману, уявлення про успішний хід реалізації проекту будівництва;

незаконно заволодіти грошовими коштами інвестора на свою користь, припинити співпрацю та уникнути зобов`язання з повернення грошових коштів під приводом начебто наявності відкритих кримінальних проваджень та негативної репутації ОСОБА_23 .

На виконання вказаного злочинного плану ОСОБА_16 та ОСОБА_21 , у період з липня 2020 року по травень 2021 року, було запропоновано ОСОБА_24 , враховуючи набрання чинності Закону України № 768-ІХ від 14.07.2020 «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», яке легалізувало проведення в Україні азартних ігор, інвестувати у перспективний та прибутковий бізнес на території України, а саме у будівництво на березі річки Дніпро у місті Києві готельного комплексу із гральним закладом казино.

Так, відповідно до пропозиції ОСОБА_16 та ОСОБА_21 , останні обіцяли завершити будівництво вказаного готельного комплексу із гральним закладом у термін до кінця 2021 року початку 2022 року.

Отримавши згоду ОСОБА_23 на реалізацію зазначеного проекту, на виконання узгодженого раніше злочинного плану, ОСОБА_16 та ОСОБА_21 було розроблено та представлено завідомо неправдивий інвестиційний план проекту будівництва готельного комплексу із гральним закладом казино.

З метою втілення у життя наведеного вище інвестиційного плану, ОСОБА_25 у період з вересня 2020 року по квітень 2021 року були перераховані зі своїх криптовалютних гаманців (адрес) на криптовалютні гаманці ОСОБА_16 - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» віртуальні активи (криптовалюта) еквівалентна 35 мільйонам доларів США.

З метою створення хибного уявлення про виконання узгодженого інвестиційного плану, під час візиту у листопаді 2020 року партнерів ОСОБА_23 до України для перевірки цільового використання вкладених інвестицій, ОСОБА_16 та ОСОБА_21 , останніми було знайдено земельну ділянку, яка не мала ніякого відношення до проекту будівництва готельного комплексу та організовано розміщення на ній рекламних щитів з написами «FUZIYAMA ENTERTAINMENT COMPLEX».

В подальшому, зважаючи на відсутність будь-яких реальних дій по реалізації узгодженого інвестиційного плану будівництва об`єкту, розуміючи можливе потенційне незадоволення інвестора неналежним виконанням ОСОБА_16 та ОСОБА_21 взятих на себе зобов`язань, останні, використовуючи грошові кошти, отримані від ОСОБА_23 , придбали через підконтрольну їм компанію «Течія Холдинг Лімітед», зареєстровану за законодавством Республіки Кіпр (реєстраційний номер НЕ401046, адреса реєстрації: Кіпр, Васілі Міхайліді, 9, 3026, Лімасол), корпоративні права - 100 % статутного капіталу компанії ТОВ «Славутич» (код за ЄДРПОУ - 16458439).

Встановлено, що ТОВ «Славутич» на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.10.2005 № 82-6-00322, укладеного з Київрадою строком на 49 років, володіє земельною ділянкою площею 9,43 га (у тому числі площею 5,29 га під водною акваторією) (кадастровий номер 8000000000:90:109:0009) на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі міста Києва. Однак, жодних активних дій, направлених на отримання дозволів на будівництво, укладення договорів підряду, отримання ліцензій, що надають право здійснювати діяльність з організації та проведення азартних ігор тощо, ОСОБА_16 та ОСОБА_21 не здійснювалося.

Таким чином, ОСОБА_16 за попередньою змовою з ОСОБА_21 , шляхом зловживання довірою заволоділи чужим майном, а саме грошовими коштами гр. ОСОБА_24 у сумі еквівалентній 35 млн. доларів США у вигляді віртуальних активів - «криптовалюти».

23.05.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2023 проведено обшук в квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено майно, яке має доказове значення у кримінальному провадженні та містить ознаки речових доказів, серед яких є таке, що має статус тимчасово вилученого майна, а саме грошові кошти у розмірі: 427 000 (чотириста двадцять сім тисяч) грн., 21 970 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят) доларів США, 8 185 (вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) Євро.

Вилучені в ході проведення обшуку, грошові кошти у розмірі: 427 000 (чотириста двадцять сім тисяч) грн., 21 970 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят) доларів США, 8 185 (вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) Євро, 23.05.2023 визнані речовим доказом, про що винесено відповідну постанову.

На цей час виникла необхідність у збереженні речового доказу шляхом накладення на нього арешту та запобіганню можливості його знищення, використання, передачі, відчуження.

31.05.2023 прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національної поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти у розмірі: 427 000 (чотириста двадцять сім тисяч) грн., 21 970 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят) доларів США, 8 185 (вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) Євро, які вилучені 23.05.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2023 за результатами проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що враховуючи викладене, є обґрунтована необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт.

Крім того, у органів досудового розслідування є підстави вважати, що грошові кошти у розмірі: 427 000 (чотириста двадцять сім тисяч) грн., 21 970 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят) доларів США, 8 185 (вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) Євро, є результатом незаконної діяльності.

Підставою для накладення арешту на майно, є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вони є доказами вчинення злочину із наведених у клопотанні обставин.

08.06.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на грошові кошти у розмірі: 427 000 (чотириста двадцять сім тисяч) грн., 21 970 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят) доларів США, 8 185 (вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) Євро, які вилучені 23.05.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2023 за результатами проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12022000000001100 від 08.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та можливе відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, постановою слідчого від 23.05.2023 визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні /а.с.100-104/.

При цьому, як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів клопотання, обшук 23.05.2023 проводився на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2023 в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 - директора ТОВ «СЛАВУТИЧ», підконтрольного ОСОБА_16 та ОСОБА_21 , належній на праві власності ОСОБА_6 , де й було здійснено тимчасове вилучення грошових коштів у розмірі: 427 000 (чотириста двадцять сім тисяч) грн., 21 970 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят) доларів США, 8 185 (вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) Євро.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Твердження апелянта про те, що законність походження грошових коштів, які вилучено за місцем проживання ОСОБА_6 та приналежність їх останньому підтверджується, зокрема шляхом надання Податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за період з 2018 по 2022 рік, договором позики укладеним ще 22 січня 2022 року, довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) виданої ТОВ "ТЕХНОКОН ІНЖЕНІРІНГ", довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) виданої TOB "ІТМ ДАТА-ЦЕНТР"; Довідки про доходи №5, що видана ОСОБА_6 07 червня 2023 року ТОВ "Славутич", довідкою про доходи №3, що видана ОСОБА_6 07 червня 2023 року ТОВ "Славутич", довідкою про доходи №4, що видана ОСОБА_6 07 червня 2023 року ТОВ "Славутич", довідкою про доходи, що видана ОСОБА_6 07.06.2023 № ДИС00000001 від 07.06.2023 ТОВ "ФС ДИСТРИББЮШН», то вони мають бути перевірені під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження № 12022000000001100 від 08.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 , - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4