Ухвала

від 02.10.2023 по справі 522/4712/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 522/4712/21

провадження № 51-5810ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 липня 2023 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимої, останнього разу вироком Київського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2023 року за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Суть питання

За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2023 року ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначеним за попереднім вироком, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

На підставі ст. 72 КК України ОСОБА_4 зараховано у строк покарання період попереднього ув`язнення з 18 серпня до 20 вересня 2021 року з розрахунку один день ув`язнення за один день позбавлення волі та частково відбуте покарання у виді позбавлення волі з 13 січня по 14 квітня 2023 року за попередніми вироками.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 23 лютого 2021 року приблизно о 12 год 45 хв, перебуваючи у торгівельному залі супермаркету «Таврія В» ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», розташованому в м. Одеса (вул. Фонтанська дорога, 17/19), шляхом вільного доступу, таємно взяла з полиці супермаркету товар та, не розрахувавшись за нього, пройшла повз касову зону і магнітні рамки супермаркету, чим спричинила ПП матеріальну шкоду на суму 449 грн 75 коп.

Крім того, у такий же спосіб ОСОБА_4 вчинила крадіжки товару:

- 03 березня 2021 року приблизно о 11 год 30 хв, перебуваючи у торгівельній залі магазину «АТБ» ТОВ «АТБ-маркет», розташованого в м. Одеса (вул. Іцхака Рабіна, 2/1), чим спричинила ТОВ матеріальну шкоду на суму 559 грн 33 коп.;

Через деякий час ОСОБА_4 , була затримана працівниками магазину «АТБ» на вулиці та викрадене майно було повернено власнику.

- 15 березня 2021 року приблизно о 17 год 40 хв, перебуваючи у торгівельній залі магазину «Таврія В» ПП «Таврія Плюс», розташованого в м. Одеса (вул. Космонавтів, 38), чим спричинила ПП матеріальну шкоду на суму 667 грн 80 коп.;

Проте була затримана співробітником охорони магазину «Таврія В», на місці скоєння злочину.

- 10 травня 2021 року приблизно о 20 годі 50 хв та 13 липня 2021 року о 18 год 39 хв, перебуваючи в приміщенні магазину ТОВ «Сільпо-Фуд», розташованого в м. Одеса (вул. Генуезька, 24-Б), чим спричинила ТОВ матеріальну шкоду на суму 767 грн 44 коп. та 593 грн 27 коп. (відповідно);

Проте останнього разу була викрита та затримана співробітником охорони магазину.

- 12 травня 2021 року в період часу з 20 год 40 хв до 20 год 50 хв, перебуваючи в магазині «Обжора» ПП «Екстра-Північ», розташованого в м. Одеса (вул. Прохорівська, 15), чим спричинила ПП матеріальну шкоду на суму 1 тис. 848 грн 44 коп.

- 21 травня 2021 року приблизно о 19 год 25 хв, перебуваючи в приміщенні магазину «Таврія В» ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», розташованого в м. Одеса (вул. Генуезька, 36), чим спричинила ПП матеріальну шкоду на суму 989 грн 22 коп.;

Проте була затримана працівником магазину.

- 01 червня 2021 року приблизно о 15 год 00 хв, 20 червня 2021 року приблизно о 13 год 15 хв та 29 червня 2021 року приблизно о 13 год 30 хв, перебуваючи в приміщені магазину «Таврія В» ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», розташованого в м. Одеса (вул. Комітетській, 17/19), чим спричинила ПП матеріальну шкоду на суму 494 грн 68 коп., 1 тис. 164 грн 19 коп. і 588 грн 49 коп. (відповідно).

Проте останнього разу була зупинена співробітником охорони супермаркету «Таврія В».

Не погоджуючись із вироком місцевого суду органи прокуратури подали апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 18 липня 2023 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 змінив, постановивши вважати її засудженою до покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 185 КК України на строк 3 роки, а за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначеним за попереднім вироком, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. В решті вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, і допущені, на її думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого нею злочину та її особі, внаслідок суворості, просить скасувати рішення апеляційного суду та змінити вирок місцевого суду стосовно неї, застосувавши положення ст. 75 КК України.

На обґрунтування своїх вимог засуджена указує на те, що її вина не підтверджується належними доказами, крім 2 епізодів. Також вказує, що апеляційний суд не взяв до уваги наявність в неї на утриманні неповнолітньої доньки та її стан здоров`я. Крім того зазначає про те, що подавала до місцевого суду заяву про направлення її на обстеження та лікування на денний стаціонар в психіатричну лікарню по факту її критичного психічного стану. Проте суд, вказану заяву проігнорував.

Між тим, засуджена ставить питання про застосування до неї закону, який, на її думку, підлягав застосуванню, а саме ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII, у частині зарахування їй строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

За ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як слідує з вироку місцевого суду, засуджена ОСОБА_4 , будучи допитана в судовому засіданні, у присутності своїх захисників, беззаперечно визнала себе винною у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаялась і зазначила, що вчиняла крадіжки продуктів харчування у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

Враховуючи, що учасниками кримінального провадження подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченої у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень не оспорювалися, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому роз`яснив сторонам наслідки такого рішення, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу засудженої на тому, що сторона захисту не оскаржувала рішення місцевого суду в апеляційному суді.

Так, Верховний Суд вважає, що доводи засудженої, яка вказує, що її вина не підтверджується належними доказами, крім 2 епізодів, є безпідставними, оскільки вона повністю визнала свою вину і фактичні обставини, які, під час розгляду справи судом в порядку спрощеної процедури, повністю підтвердила та погодилась не досліджувати в судовому засіданні докази щодо цих обставин.

Що стосується доводів засудженої про не зарахування їй строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, то ці твердження не є слушними, виходячи з дати, коли вона вчиняла кримінальні правопорушення, а саме з 23 лютого 2021 року.

Відповідно до позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17), якщо особа вчинила злочин починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

За таких обставин, ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII стосовно засудженої ОСОБА_4 не підлягає застосуванню.

Що стосується доводів засудженої про те, що до неї необхідно було застосувати положення ст. 75 КК України, то вони також є безпідставними, оскільки суд може застосувати ці положення до осіб, яких було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, крім зазначених у статті випадків, однак відповідно до вироку ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, що позбавляє суд можливості застосувати до неї інститут звільнення від відбування покарання.

Крім того, як слідує з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання врахував ступінь тяжкості та характер вчинених нею кримінальних правопорушень, її особу, яка раніше судима, неодружена, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштована, на обліку у лікарів нарколога та психіатра - не перебуває. При цьому обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав її щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, а обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що призначене засудженій ОСОБА_4 покараннявідповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, а тому Суд не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок суворості або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, як і не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Крім того, безпідставними є посилання засудженої у касаційній скарзі на документ про направлення її до психіатричного диспансера, чого, на її думку, не зробив місцевий суд, оскільки з її діагнозу не вбачається, що вона перебувала на момент вчинення кримінальних правопорушень чи на момент винесення вироку в стані неосудності чи обмеженої осудності. Не зазначає вона про такий її стан і у касаційній скарзі.

До того ж, Верховний Суд бере до уваги й те, що під час розгляду справи місцевим судом інтереси ОСОБА_4 представляли два захисники, які не були позбавлені можливості звернутись до суду із заявою про проведення судово-психіатричної експертизи на встановлення необхідності застосування примусових заходів медичного характеру до засудженої, однак таким правом сторона захисту не скористалась.

Таким чином, не направлення засудженої до психіатричного диспансеране впливає на призначене їй покарання.

При цьому вона не позбавлена можливості, у разі необхідності, звернутись до адміністрації установи, де вона відбуває покарання, для надання медичної допомоги.

Отже, твердження наведені засудженою у касаційній скарзі не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій, і не містять вагомих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти переконання, що вказані рішення було постановлено з істотним порушенням норм права або з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які можуть поставити під сумнів їх законність, а тому підстави для задоволення касаційної скарги засудженої відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від

14 квітня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 липня 2023 року стосовно неї.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3