Рішення

від 03.10.2023 по справі 760/2618/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/4907/23

Справа № 760/2618/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Київської дитячої музичної школи № 15 ім. В.Г. Щигловського /далі - КДМШ № 15»/ (код ЄДРПОУ: 05459737; адреса: 03110, м. Київ, вул. Андрія Головка, буд. 25) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи та поновлення позивача на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

03.02.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 03.02.2022, за підписом позивачки, в якій остання просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи та відновити попереднє становище позивача - ОСОБА_1 , допустивши її до виконання своїх трудових обов`язків;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи. Стягнути на користь ОСОБА_1 з КДМШ № 15 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 до моменту відновлення на роботі;

- стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем по даній справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.04.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи позову

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що з 01.09.1988 позивач працює в Управлінні культури Солом`янської районної в м. Києві у Київській дитячій музичній школі (КДМШ) № 15 викладачем з класу арфи.

Позивач зазначає, що на даний момент займає посаду викладача вищої категорії.

В позові вказується, що позивач стикнулася з порушенням її конституційного права на працю з боку відповідача, яке полягало в тому, що у неї вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та обмежили її права щодо повноцінної роботи.

Зазначається, що 08.11.2021 позивачу було повідомлено, але не вручено наказ № 86-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Зі слів позивача, копію наказу вона отримала вже в січні 2022. Наказ підписаний директором школи Ярославом Майбородою.

Позивачем зауважується, що відповідно до наказу, відсторонення здійснене на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153 щодо переліку професій, для яких щеплення проти СОVID-19 є обов`язковим, а саме в разі якщо позивачем не буде отримано повного курсу вакцинації від СОVID-19.

Також в позові наголошується, що ні в трудовому договорі, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між позивачем та відповідачем, такого зобов`язання з боку позивача немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення позивача з роботи з підстав відсутності вказаного щеплення.

Щодо правової позиції відповідача

05.05.2023 до суду від Київської дитячої музичної школи № 15 ім. В.Г. Щигловського, за підписом директора Майбороди Я.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить залишити позовні вимоги без задоволення (а.с. 23-43).

В обґрунтування відзиву зазначається, що 08.11.2021 директором КДМШ № 15 Солом`янського району м. Києва, видано наказ № 86-к про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Вказується, що на виконання норм чинного законодавства, керуючись Статутом КДМШ № 15 Солом`янського району м. Києва, відповідно до Посадової інструкції директора в КДМШ № 15 забезпечувалися умови для запобіганню поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, доводилася інформація про необхідність отримати обов`язкове профілактичне щеплення від СОVID-19, можливі місця (пункти) проведення обов`язкового профілактичного щеплення від СОVID-19, правові наслідки у разі відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення від СОVID-19 - відсторонення від роботи. Працівники були ознайомлені з детальним переліком та контактами пунктів та центрів вакцинації.

Також, відповідач зауважує, що до працівників було доведено інформацію про важливість документального підтвердження, що працівник отримав повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від СОVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від СОVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або довідку про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень.

У відзиві наголошується, що від 25.08.2021 у стрічках Viber педагогічного та адміністративно-технічного колективу адміністрація КДМШ № 15 постійно повідомляла про роботу освітнього закладу в умовах «жовтого» рівня епідемічної небезпеки, коли відвідування закладу здобувачами освіти дозволено за умови наявності не менше ніж 80% працівників закладу сертифікату про вакцинацію або медичної довідки 063, або сертифікату про одужання.

Проте, як вказує відповідач, ОСОБА_1 систематично висловлювала незгоду як щодо вакцинації, так і дотримання протиепідеміологічних заходів, порушувала встановлені вимоги щодо умов праці в умовах карантину. Під час роботи освітнього закладу в умовах дистанційного навчання ігнорувала встановлений режим роботи, проводила заняття безпосередньо в закладі не дотримуючись маскового режиму, на вимогу директора та інших працівників постійно носити маску в приміщенні закладу реагувала відповідями «я здорова».

Зі слів відповідача, з метою убезпечення всіх учасників освітнього процесу, з 23.09.2021 в школі встановлено дистанційне навчання згідно наказу № 16-ос від 21.09.2021 (а.с. 46-47).

Як зазначає відповідач, працівник ОСОБА_1 в подальшому виявила свою незгоду до профілактичних щеплень та надання медичної довідки щодо протипоказань до вакцинації та відмовилася виконувати вимоги щодо безпечного режиму роботи, пояснюючи свої дії небажанням.

У відзиві наголошується, що 04.11.2021 ОСОБА_1 була повідомлена про необхідність вакцинації працівників освітнього закладу та ознайомлена під підпис із текстом повідомлення від 03.11.2021 (а.с. 48-49).

Відповідач зауважує, що завдяки виконанню вимог щодо вакцинації працівників закладу, 22.11.2021 відновлено освітній процес у приміщенні школи, згідно наказу № 20-ос від 19.11.2021 (а.с. 50).

Крім того, звертає увагу на те, що 15.01.2022 ОСОБА_1 письмово виявила свою незгоду до профілактичних щеплень, інформування щодо протипоказань до вакцинації та відмовилася виконувати вимоги вказані в повідомленні, пояснюючи свої дії небажанням «брати участь у медичному експерименті і випробуваннях вакцин, які не пройшли повний цикл клінічних випробувань», а також «надавати персональну медичну інформацію» (а.с. 51). При цьому, зазначається, що на вказану заяву позивача директором школи було надано детальну та обґрунтовану відповідь (а.с. 53-56).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.09.1988 ОСОБА_1 була прийнята на роботу викладачем з класу арфи до КДМШ №15, що підтверджується копією трудової книжки від 19.09.1988 серії НОМЕР_2 (а.с. 9).

Згідно з повідомленням від 03.11.2021 (а.с. 48-49) роботодавцем було доведено до відома:

- необхідність отримання обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої распіраторної хвороби COVID-19;

- наслідки відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти гострої распіраторної хвороби COVID-19, якими можуть бути відсторонення від роботи з 08.11.2021;

- необхідність пред`явлення безпосередньому керівнику не пізніше 05.11.2021 документу, який підтверджує повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань для проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.

З даним повідомленням позивач ознайомлена 04.10.2021 (а.с. 48-49).

Вбачається, що позивач ОСОБА_1 письмово відмовилася виконувати вимоги вказані в повідомленні (а.с. 51)

Зі змісту наказу КДМШ №15 № 86-к від 08.11.2021 вбачається (а.с. 8), що ОСОБА_1 було відсторонено від виконання посадових обов`язків за посадою викладача без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення, на підставі ст.ст. 46, 94 ст.ст. 46, 94 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наказу Міністрерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928, враховуючи повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ОСОБА_1 від 03.11.2021.

Як вбачається з наказу № 19-к від 25.02.2022 «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » позивача допущено до роботи з 01.03.2022 (а.с. 60-61).

До матеріалів справи також долучено копії: довідки № 3 від 18.01.2022 (а.с. 10); наказу № 6-к від 12.02.2014 (а.с. 45); наказу № 16-ос від 21.09.2021 про запровадження дистанційного режиму роботи викладачам та концертмейстерам (а.с. 46-47); наказу № 20-ос від 19.11.2021 про відновлення освітнього процесу (а.с. 50); заяви ОСОБА_1 від 15.01.2022 про надання документів (а.с. 52); листа від 01.02.2022 вих. № 01-04/06 (а.с. 53-56); листа від 01.02.2022 вих. № 01-04/07 (а.с. 57).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення в Україні» обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Таким центральним органом виконавчої влади є Міністерство охорони здоров`я України, згідно з п. 1 Положення Про міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267.

Обов`язковість профілактичних щеплень проти інших, ніж туберкульоз, поліомієліт, дифтерія, кашлюк, правець та кір, інфекційних захворювань передбачена також Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим Наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» , який набрав чинності 08.11.2021, встановлено, що на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають, зокрема працівники закладів позашкільної освіти.

Наведеним наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 № 2070).

Накази МОЗ видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Нормою ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначені наслідки ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, а саме: у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, у редакції, яка діяла на час видання оспорюваного наказу, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 31.03.2022 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 20.05.2020 № 392 та від 22.07.2020 № 641.

Пунктом 41-6 вказаної постанови визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4.10.2021 року № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22)) наголосила на тому, що приписи абзацу шостого частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Отже, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника (п. 11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22)).

Судом встановлено, що позивач не надала документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 чи довідку про наявність абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення.

При видачі оспорюваного наказу відповідач, керувався нормами ст.ст. 46, 94 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», наказом Міністерства охорони здоров`я України від від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У п.п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Верховний Суд у постанові від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19 висловив правову позицію про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Держава зобов`язана здійснити ефективні заходи - зокрема, правове регулювання та відповідну адміністративну практику - з метою захисту людини і суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19. Через поширення хвороби під загрозою опинилося життя і здоров`я людей, фундаментальні конституційні цінності. Під час протидії пандемії право на життя і право на охорону здоров`я є найбільш тісно пов`язаними. Відповідно до частини першої статті 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Згідно з частиною першою статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Зв`язок між цими конституційними правами полягає в тому, що недостатні, несвоєчасні та неефективні заходи держави у сфері охорони здоров`я в умовах пандемії можуть означати безпосереднє посягання на право кожної людини на життя (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2023 у справі № 710/68/22, провадження № 61-5490св23).

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства та враховуючи, що ОСОБА_1 як викладач з класу арфи особисто контактує з дітьми, їхніми батьками, іншими працівника цього закладу, що підвищує ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, тому вбачається директором Київської дитячої музичної школи № 15 було правомірно прийнято рішення про тимчасове відсторонення позивачки від роботи.

За обставинами справи, загроза створення небезпеки оточуючим діями позивачки (її бездіяльністю) переважає над метою обмеження втручання у право на повагу до її приватного життя.

Тож позивачка мала розуміти, що не отримавши щеплення проти COVID-19 вона наражала на небезпеку не лише себе, а й створювала загрозу для життя та здоров`я дітей, їхніх батьків та працівників закладу дошкільної освіти.

З огляду на те, що за позивачкою на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновляється одразу після усунення позивачкою причин, що зумовили її відсторонення від роботи та після її допуску до роботи, отже, суд не встановив порушення права позивачки на працю, передбачене у ст. 43 Конституції України.

Тимчасова втрата заробітної плати, внаслідок відсторонення від роботи за встановлених обставин - це прямий наслідок свідомого рішення позивачки обрати саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за нею зберігалось робоче місце, трудові відносини не припинені, обмеження позивачки було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людей.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про законність оспорюваного наказу, відтак відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу відповідача за № № 86-к від 08.11.2021 в частині відсторонення позивача від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Зважаючи на правомірність відсторонення позивача від роботи, безпідставними є також вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час відсторонення.

Щодо вимоги про відновлення попереднього становища позивача шляхом допуску її до виконання своїх трудових обов`язків, то судом встановлено, що згідно наказу директора Київської дитячої музичної школи № 15 від 25.02.2022 № 19-к «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » позивача допущено до роботи, отже наразі в цій частині предмет спору відсутній.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, покладається на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської дитячої музичної школи № 15 ім. В.Г. Щигловського про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від робо ти та поновлення позивача на роботі, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України)

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич