Рішення

від 03.10.2023 по справі 289/2330/22

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/2330/22

Номер провадження 2/289/135/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Кириленка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Науменко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Потіївської сільської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІПОЛ» про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Потіївської сільської ради звернувся з позовом, в якому просить суд витребувати у ОСОБА_1 та ТОВ «АГРІПОЛ» земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 1825087200:12:000:0086 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами Облітківського старостинського округу Житомирського (Радомишльського) району Житомирської області та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати. Позов мотивований тим, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.12.2018 №22-10362-СГ ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 6822184500:06:010:0038 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. ОСОБА_1 зареєстрував право власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстру речових прав на нерухому майно. Крім того, на підставі рішення Потіївської сільської ради 2 сесії 8 скликання «Про затвердження проектів землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 2,00 га» №26 від 11.12.2020 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 1825087200:12:000:0086 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами Облітківського старостинського округу Житомирського (Радомишльського) району Житомирської області та 16.03.2021 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. В подальшому ОСОБА_1 передано вказану земельну ділянку згідно договору від 12.04.2021 в оренду ТОВ «АГРІПОЛ» строком на 10 років. На думку позивача, зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки приховав те, що вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та вдруге використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Потіївська сільська рада з повідомлень прокуратури була обізнана про факт незаконної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1825087200:12:000:0086 за ОСОБА_1 , проте нею не вживаються належні заходи цивільно - правового характеру, направлені на усунення зазначених порушень. Невжиття органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою від 06.03.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 50).

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі до суду також не з`явилися, однак, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, причини неявки до суду не повідомили тому суд, враховуючи повторну неявку відповідачів без поважних причин та не подання ними відзиву, розглянув справу заочно, без їх участі, оскільки в справі достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-10362-ОГ від 27.12.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення та змінено вид цільового призначення земельної ділянки з «для ведення фермерського господарства (01.02» на вид «для ведення особистого селянського господарства (01.03)». Окрім того, даним наказом надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 6822184500:06:010:0038 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (а.с. 20).

Відповідно до витягу з рішення 2 сесії 8 скликання Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області №26 від 11.12.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 2,0 га» на підставі заяви ОСОБА_1 вирішено затвердити йому проект землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 1825087200:12:000:0086 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами Облітківського старостинського округу Житомирського (Радомишльського) району Житомирської області, та передано ОСОБА_1 вказану земельну ділянку у власність (а.с. 14)

На підставі даного рішення сільської ради 16.03.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га, за №41067624 (а.с. 15-17).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2021 (а.с. 21-24), укладеного між ОСОБА_1 таТОВ «АГРІПОЛ», спірна земельна ділянка передана в користування орендарю строком на 10 років, про, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 23.02.2022 №46955700 (а.с. 15-17).

Коростишівською окружною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч. 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»повідомлено Потіївську сільську раду про намір пред`явлення вказаної позовної заяви до суду (а.с. 12-13, 18-19).

Відповідно до ч. ч. 3, 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормамиКонституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 5ст. 56 ЦПК України).

У подібних спірних правовідносинах 26.06.2019 Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №587/430/16-ц виклала правовий висновок відповідно до якого наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четвертастатті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу(частина четвертастатті 56 ЦПК України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 67-70 постанови Великої Палата Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19).

Разом з тим, відповідно до ч. 1ст. 154 ЗК Україниоргани виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Відповідно до п. 8постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»у редакціїпостанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 №2суди при вирішенні спорів про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбаченихстаттями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор листами від 22.02.2022 та від 31.10.2022 повідомив Потіївську сільську раду про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді в спорі щодо неправомірного отримання відповідачем у власність спірної земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутня інформація Потіївської сільської ради про вчинення нею дій щодо повернення спірної земельної ділянки у власність Потіївської громади, під час розгляду справи сільська рада також не надала суду жодних пояснень з приводу обставин справи чи заперечень щодо представництва прокурором її інтересів в суді в даній справі.

За таких обставин слід дійти висновку, що в даному випадку має місце здійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави неналежним чином, а тому в розумінні вимогст. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор мав належні повноваження щодо подання даного позову з метою захисту інтересів держави та жителів Потіївської сільської ради.

Відповідно дост. 41 Конституції Українитаст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції Українитакож закріплено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першоюстатті 81 ЗК Українивизначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьоїстатті 22 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно ч. 1-4ст.116ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельнихділянок безоплатноу власністьгромадян умежах норм,визначених цимКодексом,провадиться одинраз покожному видуцільового призначення.

Згідно з п. б ч. 1ст.121ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями118,186-1 ЗК України.

Відповідно до ч. 2ст. 328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Відповідно до закріпленого встатті 387 ЦК Українизагального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Так, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістомстатті 388 ЦК Українивипадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Нормастатті 388 ЦК Україниможе застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Згідно із п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті387,388 ЦК).

Відповідно до положень частини першоїстатті 388 ЦКвласник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першійстатті 388 ЦК України(п. 26 Постанови Пленуму).

Оскільки добросовісне набуття в розумінністатті 388 ЦК Україниможливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями215,216 ЦК України.

У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту (зокрема й такий спосіб захисту як визнання недійсним договору купівлі - продажу). У таких відносинах захист прав особи, яка є власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, за наявності підстави, визначеноїст. 388 ЦК України, яка дає право витребувати майно у набувача майна за відплатним договором. До такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 04.12.2012 у справі № 3- 55гс12.

Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12.02.2020 у справі П/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

В разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованийЗаконом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 рокуі відповідно до ч. 1ст. 9 Конституції України,ст. 10 ЦК Українизастосовується судами України як частина національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Таким чином, факт того, що посадові особи сільської ради не перевірили реалізацію ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, призвів до безпідставного вибуття землі із комунальної власності, наслідком чого було порушено права держави взагалі і територіальної громади, зокрема, тому суд дійшов висновку, що рішення Потіївської сільської ради № 26 від 11.12.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 2,0 га» суперечить положенням ч. 4ст. 116 ЗК Українита п. б ч. 1ст. 121 ЗК України.

Отже, ОСОБА_1 у 2020 році, повторно скориставшись своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки, вдруге набув у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами Облітківського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, площею 2,0 га, кадастровий номер 1825087200:12:000:0086, оскільки у 2018 році вже отримував у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822184500:06:010:0038) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Суд вважає доведеною обставину незаконного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності, оскільки відповідач ОСОБА_1 набув право власності на землю без відповідної правової підстави.

Аналіз наведених норм права та встановлених в судовому засіданні обставин справи дає можливість зробити висновок про те, що наявні підстави для витребування від відповідача спірної земельної ділянки, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно дост.141ЦПК України з відповідачів на користь прокурора суд стягує понесені ним та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4962,00 грн. (а.с. 25).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-289, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ПозовКоростишівської окружної прокуратури Житомирської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 5, м. Коростишів, Житомирська область, 12501, код ЄДРПОУ 02909950) в інтересах держави в особі Потіївської сільської ради (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 31, с. Потіївка, Житомирського району, Житомирської області, 12225, код ЄДРПОУ 04343903) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІПОЛ» (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 1 А, с. Облітки, Житомирського району, Житомирської області, 12223, код ЄДРПОУ 38455844) про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІПОЛ» на користь Потіївської сільської ради Житомирського району Житомирської області земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами Облітківського старостинського округу Житомирського (Радомишльського) району Житомирської області, площею 2,00 га, кадастровий номер 1825087200:12:000:0086.

Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІПОЛ» на користь Житомирської обласної прокуратури кошти витрачені на сплату судового збору у розмірі 4962 грн., тобто по 2481 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі його пропуску з поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. О. Кириленко