Рішення

від 25.09.2023 по справі 205/8597/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

25.09.2023 Єдиний унікальний номер 205/8597/23

Номер провадження: 2/205/2924/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого суддіМовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач)звернулася до суду з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Дніпропетровський трубопрокатнийзавод» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , з 07.04.2020 року до 12.04.2022 року знаходилася у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод» (далі Відповідач) на посаді заступника головного бухгалтера (за сумісництвом).

12.04.2022 року позивач була звільнена у зв`язку зі згодою сторін, однак в день звільнення відповідач не провів повного розрахунку з позивачем. У зв`язку із чим позивач звернутися до Ленінського суду м. Дніпропетровська із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Рішенням Ленінського суду м. Дніпропетровська від 26.06.2023 року на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 101455 грн. 58 коп. станом на 21.06.2023 року. Починаючи з 29.06.2023 року по 03.08.2023 року відповідач перерахував заборгованість по заробітній платі в повному обсязі. На день подачі даної позовної заяви до суду про стягненнясереднього заробіткуза весьчас затримкивиплати заробітноїплати,відсутня заборгованістьвідповідача позаробітній платі.

Таким чином, сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні становить за період з 13.04.2022 року по 12.10.2022 року 183 дні у розмірі 89788 грн. 95 коп. ( 490 грн. 65 коп. х 183 = 89788 грн. 95 коп.).

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушена звернутися до суду та просити суд. З урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод», на її, ОСОБА_1 ,користь,середній заробітокза часзатримки розрахункузаробітної платиза періодз 13.04.2022року по12.10.2022року урозмірі 73822грн.20коп.

Представник відповідача подав письмові заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що при обчислені середньоденного заробітку позивачем не були враховані суми індексації, які нараховувалися відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2003 року № 1078 зі змінами та доповненнями, по-друге, для обчислення середньоденної заробітної плати з урахуванням обов`язкових платежів (НДФЛ 18%+1,5 військовий збір), які підлягають відрахуванню з нарахованої заробітної плати згідно діючого законодавства. Таким чином, середньоденний заробіток, обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 зі змінами і доповненнями, до виплати складає 403 грн. 40 коп., а загальна сума середньої палати за час затримки розрахунку при звільненні за період, вказаний позивачем (з 13.04.2022 року по 12.10.2022 року), до виплати позивачеві становить: 403 грн. 40 коп. х 183 = 73822 грн. 20 коп., не 89788 грн. 95 коп., у зв`язку із чим просять суд відмовити в задоволенні позову.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача просить розглядати справу без його участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову виходячи із наступного.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду заступника бухгалтера до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод».

Судом також встановлено, що згідно наказу № 27/ок від 12.04.2022 року ОСОБА_1 , 12.04.2022року булозвільнено ззайманої посадина підставіп.1ст.36КЗпП України, за угодою сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2023 року вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 101455 грн. 58 коп. станом на 21.06.2023 року.

Судом також встановлено, що рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2023 року набрало законної сили 27.07.2023 року.

Судом також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод» у період з 29.06.2023 року по 03.08.2023 року було перераховано позивачу заборгованість по заробітній платі у розмірі 101455 грн. 58 коп.

Оскільки позивач наголошує на тому, що в даному випадку відповідач затримав розрахунок по заробітній платі, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України судам слід керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (пункт 2 Порядку № 100).

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт5 Порядку № 100).

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (пункт8 Порядку № 100).

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, щойому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Згідно з частиною першою статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

В даному випадку, відповідачем подані суду докази того, що середньоденний заробіток за позивача складав 403 грн. 40 коп. Вказана обставина визнана позивачем, та нею не оспорювалась.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів суду на спростування розрахунків відповідача щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача, то суд стягує із роботодавця середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільнення за період з 13.04.2022року по12.10.2022року у розмірі 73822 грн. 20 коп., виходячи із 183 робочих днів прострочення х та 403 грн. 20 коп. середньоденної заробітної плати позивача.

Тобто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити лише частково, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 73822 грн. 20 коп., а врешті позову відмовити через його необґрунтованість та недоведеність.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 882 грн. 68 коп. (73822 грн. 20 коп. х 1 073 грн. 60 коп. : 89 788 грн. 95 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16,23,1167 ЦК України, ст.ст.47,94,115,116,117,233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст.2,4,81,82,128,141,142,259,263-265,268,272,273,279,430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод» (місцезнаходження:49068,м.Дніпро,вул.Маяковського,буд.31,код ЄДРПОУ39859040) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,зареєстрована тапроживає заадресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 13.04.2022року по12.10.2022року у розмірі 73822 (сімдесят три тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 20 коп.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

4.. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський трубопрокатний завод» (місцезнаходження:49068,м.Дніпро,вул.Маяковського,буд.31,код ЄДРПОУ39859040) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,зареєстрована тапроживає заадресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 68 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовча