Рішення

від 02.10.2023 по справі 522/3050/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/3050/22

Провадження № 2/522/1760/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання - Глущенко Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.04.2021 між ТОВ «ФК «Комбі» та ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено кредитний договір № 2991716918-021771 у формі електронного документу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2 500, 00 грн, строком дії на 14 днів, тобто до 11.05.2021, зі сплатою відсотків. Кредит був наданий шляхом перерахування грошових коштів на його банківський картковий рахунок за реквізитами картки, відкритій у ПАТ «ПУМБ».

Посилаючись на те, що відповідач взятих на себе зобов`язань не виконує, не сплачує кредит та відсотки за користування ним, станом на 20 жовтня 2021 року у нього утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 074,25 грн, яка складається з: 2 500,00 грн заборгованості за кредитом та 9 574,25 грн відсотків за користування кредитом.

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факту укладання договору з ним та не доведено його істотних умов, адже єдиним доказом цього може бути лише оригінал примірнику такого договору в електронній формі з усіма реквізитами, у тому числі підписами сторін, який дозволить перевірити наявність електронних цифрових підписів обох сторін договору у дату його укладання, щоб встановити достовірний незмінний зміст підписаного сторонами договору і застосувати його умови до правовідносин сторін при прийнятті судом рішення. Крім того, указує, що позивачем не надано доказів надання відповідачу його примірника оригінала договору ні під час, ні після його укладання, у редакції, яка б забезпечувала його цілісність та незмінність, тому він не може бути зобов`язаний виконувати умови, з якими він фактично не був ознайомлений і такий правочин не є підставою виникнення у нього обов`язків як споживача кредитних послуг. Також зазначає, що позивачем не доведено факту видачі кредиту та розміру заборгованості загального та по її складовим (основному боргу, відсоткам, неустойці, які були погоджені у письмовій формі). Крім того, нараховані позивачем суми не відповідають законодавству України та заявленим самим позивачем у наданих копії договору та графіку платежів умовам кредитування і є непропорційно великою сумою, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумних цивільно-правових відносин.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналів доказів в порядку ч. 6 ст. 95 ЦПК України відмовлено.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача - адвокат Бойко Н. І. подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи належним чином шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого його місця проживання, а також на електронну адресу, вказану ним у відзиві на позовну заяву.

У постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 Верховний Суд зазначив, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 зазначено, що у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 02 жовтня 2023 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

27.04.2021 між ТОВ «ФК «Комбі» та ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено кредитний договір № 2991716918-021771 у формі електронного документу.

Відповідно до п.1.2 Договору сума кредиту складає 2 500,00 гривень.

Кредит надається строком на 14 днів від дати отримання кредиту Позичальником (п. 1.3)

Відповідно до п. 1.4 Договору базова процентна ставка становить 1.99 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним та складає 726,35 % річних.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що індивідуальна процента ставка становить 1,99 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним, що є 726,35 % річних.

Відповідно до п. 1.6 Договору за користування кредитом протягом узгодженого періоду позичальник зобов`язаний сплатити товариству проценти, нарахування яких здійснюється за індивідуальною процентною ставкою.

Згідно з п. 10.8 Договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 3 дня від дати закінчення узгодженого періоду) чи його дострокового розірвання у розмірі, визначеному в п. 10.3.2 Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з графіком розрахунків до Договору № 2991716918-021771 від 27.04.2021 розраховані суми процентів за користування позикою та термін повернення позики: дата платежу 10.05.2021, кредит 2500 гривень, відсотки 696,5 гривень, всього 3 196,50 гривень.

Як слідує з довідки, що видана ТОВ ФК «Елаєнс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі», 27.04.2021 на картковий рахунок за реквізитами № НОМЕР_1 , переведено кошти в сумі 2 500,00 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №2991716918-021771 від 27.04.2021 заборгованість станом на 20.10.2021 становить 12 074,25 грн, яка складається з: 2 500,00 грн заборгованості за кредитом та 9 574,25 грн відсотків за користування кредитом.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою ст. 11 Закону Україні «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «ФК «Комбі» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у кредит. Правила розміщені на сайті ТОВ «ФК «Комбі»: neocredit.com.ua. у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою товариства до укладання договору.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Комбі» кредитний договір шляхом використання електронного цифрового підпису.

Згідно з п. 10.1 договору він є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним у візуальну форму.

При цьому, відповідно до п. 10.10 договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Комбі». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил, текст який розміщений на сайті ТОВ «ФК «Комбі».

Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 2 500 грн відповідачеві (позичальнику) було вчинене із залученням оператора послуг платіжної інфраструктури ТОВ "Фінансова компанія "Елаєнс", яке забезпечило зарахування кредиту на банківську картку відповідача.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору щодо надання кредиту надано довідку від 22.10.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Елаєнс", відповідно до якої 27.04.2021 проведена успішна транзакція типу "Поповнення картки згідно з договором № 21771 на суму 2 500 грн на картку № НОМЕР_1 , що відповідає номеру карти, який вказав відповідач при заповненні заявки на кредит та який відображений і в самому договорі про надання кредиту в розділі "Реквізити сторін". (а.с. 21).

Судом встановлено, що відповідач в момент реєстрації на сайті позивача створив свій особистий кабінет, який є сукупністю захищених сторінок та який забезпечував позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до інформації та документів, необхідних для укладення/виконання договору. Через особистий кабінет відповідач здійснив заповнення заявки на отримання кредиту, вказав всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення. Позивач проінформував відповідача про прийняте рішення щодо видачі кредиту смс-повідомленням на телефонний номер НОМЕР_2 та можливість укладення договору відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" та ст. ст. 641, 642 ЦК України. Відповідач в особистому кабінеті ознайомився з пропозицією позивача щодо укладення електронного договору (офертою), яка була розміщена в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Відповідач надав відповідь позивачу електронним повідомленням (п. 3.16 Правил) про ознайомлення та повне і безумовне прийняття (акцепт) оферти позивача, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (пароль надісланий відповідачу в смс-повідомленні), у відповідності до абз. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". Позивач надав підтвердження про укладення договору шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті відповідача.

Відповідачу на телефонний номер було направлено повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який було введено відповідачем разом з паролем особистого кабінету у відповідну графу для підписання електронного кредитного договору. У кредитному договорі в розділі "Реквізити сторін" відобразився введений відповідачем електронний підпис одноразовим ідентифікатором - смс-код.

Без отримання смс-повідомлення пароля, без здійснення входу на веб-сайт позивача за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, тому цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, позивач надав відповідачу кредит на суму 2 500,00 гривень.

Відповідач стверджує, що позивачем не доведено факт укладення з ним кредитного договору, проте не заперечує факт отримання кредитних коштів від позивача.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем доведено укладення з відповідачем кредитного договору та надання останньому у користування грошових коштів.

При цьому відповідач, заперечуючи проти позову, будь - яких доказів у підтвердження своїх заперечень не надав та про них не зазначає.

Позичальник суму кредиту не повернув, тому така підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, позивачем нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 9 574,25 гривень.

Суд зазначає, що в Договорі, підписаному сторонами, зазначено розмір відсотків за користування кредитом (п. 1.4, 1.5 Договору).

Відповідно до п. 1.4 договору базова процентна ставка становить 1.99 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним та складає 726,35 % річних.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що індивідуальна процента ставка становить 1.99 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним, що є 726,35 % річних.

Відповідно до п. 1.6 договору за користування кредитом протягом узгодженого періоду позичальник зобов`язаний сплатити товариству проценти, нарахування яких здійснюється за індивідуальною процентною ставкою.

Відповідно до п. 10.8 договору (після 3 дня від дати закінчення узгодженого періоду) чи його дострокового розірвання у розмірі, визначеному в п. 10.3.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, інший, ніж розмір процентів, ніж визначений ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторони обумовили в п. 10.3.2 договору - 3,99 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування.

Згідно з умовами договору строк кредиту встановлено до 11.05.2021.

Тому вимогу про стягнення з позичальника заборгованості по відсотках за користування кредитом суд також вважає обґрунтованою.

Правильність розрахунку заборгованості відповідач не оспорив.

За наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та за відсутності будь - яких доказів з боку відповідача на підтвердження його заперечень, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог.

09.08.2022 позивач подав заяву про розподіл судових витрат в порядку ст. 141 ЦПК України. Заявляє, що понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу складають 5 000 грн. В позові також просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з нього, до співмірних з половиною суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб на місяць.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожному гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду також вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З наданих представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.

31.08.2021 між АО «Грищенко та партнери Одеса» в особі керуючого партнера Бойко Н.І. та ТОВ «ФК «Комбі» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги. Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо представництва клієнта у судах будь-якої (п.1.2 Договору).

Оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт та рахунків (п. 4.1 Договору).

Згідно з Актом виконаних послуг від 13.12.2021, який підписаний обома сторонами Договору, Клієнту надано правову допомогу у вигляді: підготовки та подання позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеси щодо стягнення грошових коштів з Короля В. С (6 годин роботи адвоката) вартістю 3 000 грн; подання інших процесуальних заяв та подальше ведення справи в суді (2 години) вартістю 2 000 грн.

Клієнт зобов`язався сплатити суму протягом п`яти календарних днів з дня підписання Акта. Платіжним дорученням № 525 від 17.11.2021 клієнт сплатив на користь Адвокатського об`єднання згідно з рахунком №164 від 15.11.2021 юридичні послуги у розмірі 10 000 грн.

Перевіривши надані адвокатом докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн неспівмірні зі складністю справи та частково документально не підтверджуються.

Суд у вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу повинен враховувати, як доведеність, так і пов`язаність цих витрат з розглядом справи.

Справа розглядалась в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін. Представник позивача просив справу розглядати без його участі. Тому витрати адвоката в частині подання інших процесуальних заяв та подальшого ведення справи в суді (2 години), що становить 2 000 грн, як зазначено в акті виконаних робіт, не відповідають дійсності, а тому не підлягають задоволенню судом.

Оцінюючи характер наданої адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до наданих документів суд враховує, що ця справа є не є складною справою, а судова практика у цій категорії спорів є сталою. Тобто, дана справа є справою незначної складності, тому складення позову у даній категорії справ не потребує затрат, що оцінені в 3 000 грн.

Відтак суд, враховуючи складність та категорію цієї справи, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Підсумовуючи наведене суд вважає справедливим та співмірним відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу у сумі 2 000 грн.

Також відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі» заборгованість за кредитним договором № 2991716918-021771 від 27.04.2021 у загальному розмірі 12 074,25 (дванадцять тисяч сімдесят чотири грн 25 коп.), яка складається з: 2 500,00 грн заборгованості за кредитом та 9 574,25 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі» судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі», код ЄДРПОУ 43369684, м. Одеса, вул. Буніна, 30;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 02.10.2023.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА