Рішення

від 29.09.2023 по справі 677/435/22

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 677/435/22

Провадження № 2/677/40/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2023 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Гладій Л.М.,

з участю секретаряДемчишиної Ю.В.,

розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства до Красилівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: філія «Старокостянтинівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації, про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2022 року перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства до Красилівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: філія «Старокостянтинівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації, про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 06 квітня 2022 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Після відкриття судом провадження у даній справі встановлено, що земельну ділянку з кадастровим № 6822789800:06:004:0043 площею 1,9585 га поділено, в результаті чого утворилося дві земельних ділянки, а саме: земельна ділянка з кадастровим № 6822789800:06:004:0053 площею 1,3991 га та земельна ділянка з кадастровим № 6822789800:06:004:0054 площею 0,5594 га. Окрім того, 17 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агропартнер-1» укладено угоду щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 19 липня 2021 року, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому, ухвалою суду від 15 червня 2023 року, до закінчення підготовчого засідання, прийнято заяву першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури про зміну предмету позову по даній справі та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням позовної заяви у новій редакції зі зміною предмету позову.

В обґрунтування позову перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури посилався на те, що Хмельницькою окружною прокуратурою у ході вивчення стану дотримання вимог природоохоронного та лісового законодавства щодо охорони та збереження об`єктів лісового та природо-заповідного фонду на території Хмельницької області, встановлено факт порушення вимог законодавства у вказаній сфері, а саме, відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель частково розташованих у межах території об`єкта природно-заповідного фонду охоронній зоні ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино». Встановлено, що в порушення вимог земельного та лісового законодавства Яворовецькою сільською радою Красилівського району прийнято рішення № 21 від 23 листопада 2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», згідно якого вказаною сільською радою ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,9585 га із кадастровим № 6822789800:06:004:0043, що знаходиться на території с. Слобідка-Красилівська Красилівського району та надано безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка частково площею 0,5594 га накладається на охорону зону ботанічного заказника місцевого значення «Гайдчино». На підставі вказаного рішення 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,9585 га, кадастровий № 6822789800:06:004:0043, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В подальшому, 19 липня 2021 року ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі, надав вказану земельну ділянку в користування ТОВ «Агропартнер-1» строком на 7 років (по 19 липня 2028/ року), про що 27 снрпня 2021 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Окрім того, встановлено, що вказана земельна ділянка частково, площею 0,5594 га, накладається на землі лісогосподарського призначення у виділах 1, 2 кварталу 83 Красилівського лісництва ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», які надані останньому у постійне користування, згідно акта на право постійного користування, виданого виконкомом Красилівської районної Ради депутатів трудящих у грудні 1965 року. ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» від спірної земельної ділянки не відмовлялося, її вилучення чи припинення права постійного користування нею з інших підстав не здійснювалося. Прокурор зазначав, що набуття права власності на спірну земельну ділянку відбулось з порушенням чинного законодавства, оскільки земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), та згідно з положеннями цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності. Земельна ділянка, яка була передана відповідачу, входить в межі заповідного урочища місцевого значенням «Гайдучино». Вказував, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною. Розташування земельної ділянки, яку набув ОСОБА_1 , у межах території об`єкта природно-заповідного фонду охоронній зоні ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино», за чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для ведення особистого селянського господарстважодним чином не впливає на їх обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості їх дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення урочища «Гайдучино» ботанічним закозником місцевого значення ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкту. Крім того, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної ділянки допущено порушення законодавства. Вважав, що рішення Яворовецької сільської ради від 23 листопада 2020 року № 21 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 загальною площею 1,9585 га, для ведення особистого селянського господарства, суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси, що відповідно до ст. 16 ЦК України,ст. 152, 155 ЗК Україниє підставою для визнання його в цій частині недійсним. Враховуючи, що рішення Яворовецької сільської ради в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної прийнято з порушеннями законодавства, то разом із скасуванням незаконного рішення про надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 має бути скасовано і державну реєстрацію права власності на вказану ділянку за останнім.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати недійсним рішення Яворовецької сільської ради від 23 листопада 2020 року № 21 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,5594 га, що належить до земель лісогосподарського призначення та є охоронною зонною ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино»; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 6822789800:06:004:0054; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822789800:06:004:0054 площею 0,5594 га з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї; зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Хмельницької обласної військової адиіністрації земельну ділянку площею 0,5594 га із кадастровим номером 6822789800:06:004:0054 та стягнути сплачений судовий збір.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Прокурор Хмельницької окружної прокуратури Лелюк Т.В. надав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Красилівської міської ради Слободенюк М. надала заяву про визнання позову та слухання справи у її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лукіянчук О.М. надала до суду заяву, в якій не заперечила проти ухвалення рішення про задоволення позовних вимог та слухання справи у її та відповідача відсутності.

Представник третьої особи філії «Старокостянтинівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Грачук Ю.Д. подав письмові пояснення, в яких зауважив про належність вказаних земельних ділянок до земельних ділянок ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино», тому просив захистити порушене право ДП «Старокостянтинівське лісое господарство» шляхом задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації Кліпацька І. подала до суду письмові пояснення, в яких просила позов задовольнити в повному обсязі, оскільки відповідним органам місцевого самоврядування з порушенням вимог законодавства передано у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку із земель ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино», стосовно якого встановлено особливий режим охорони, відтворення і використання, та який охороняється як національне надбання.

Судовий розгляд здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що рішенням Хмельницької обласної ради № 67-р від 28 вересня 1995 року створено ботанічний заказник місцевого значення «Гайдучино» площею 48,0 га, з метою збереження червонокнижних видів рослин, який відноситься до складу природно-заповідного фонду на території Красилівського району.

У 2008 році Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ботанічний заказник місцевого значення «Гайдучино».

Водночас, згідно п. 1.6. вищевказаного Положення межі земельних ділянок, що включені до території Заказника, встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками та інформаційними матеріалами в порядку, визначеному законодавством. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законами та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов`язково враховуються у схемі планування території області, містобудівній документації, схемі землеустрою і техніко-економічному обгрунтуванні використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До встановлення меж Заказника в натурі, його межі визначаються відповідно до проекту його створення, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Згідно з паспортом № ЗМБ - 405 території (об`єкту) природно-заповідного фонду Україниботанічний заказник місцевого значення «Гайдучино» розташоване: Красилівське лісництво кв. 83, 86, підпорядковане Хмельницькому держлісгоспу, площа 48 га, переданий під охорону.

01 жовтня 2010 року Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області видане охоронне зобов`язання на заповідний об`єкт ботанічний заказник місцевого значення «Гайдучино», площею 48 га, під охорону землекористувачеві ДП «Старокостянтинівський лісгосп».

Заповідний об`єкт входить до природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання, і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, що передбачено приписами ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до якої Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Наказом Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації від 29 жовтня 2019 року № 120-Н затверджено Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Гайдичино», яким визначено мету його створення і завдання, режим території та охорона.

01 листопада 2019 року Хмельницькою обласною державною адміністрацією Департамент природних ресурсів та екології видано охоронне зобов`язання № 18, за яким передано ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» під охорону та дотримання встановленого режиму територія ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино» площею 48, 0 га у межах кв. 83 вид. 1-8; 10-16; кв. 86 вид. 1-9 Красилівського лісництва ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» в Красилівському районі Хмельницької області.

У подальшому, 23 листопада 2020 року рішенням Яворівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області № 21 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджено технічну документацію землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , кадастровий номер 6822789800:06:004:0043 розміром 1,9585 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована с. Слобідка-Красилівська, Красилівський район, Хмельницька область. Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,9585 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6822789800:06:004:0043, яка розташована с. Слобідка-Красилівська, Красилівський район, Хмельницька область.

Як убачається з інформаційного листа № 886 від 04 вересня 2021 року ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», останнім було укладено Договір № 29 від 15 березня 2021 року з ПП «Терн Інвест» про виконання робіт із землеустрою по Красилівському районі, в тому числі у виділах1, 2, 5 кв. 83 урочище «Гайдучино»» Красилівського лісництва на земельну ділянку з кадастровим № 6822789800:06:004:0043, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,9585 га. Вищезазначена земельна ділянка накладається на земельні ділянки державного лісового фонду, приблизно 0,9 гектара. ДП «Старокостянтинівсбке лісове господарство» від вказаної земельної ділянки не відмовлялось, її вилучення чи припинення права постійного користування нею з інших підстав не здійснювалось.

Встановлено, що земельну ділянку з кадастровим № 6822789800:06:004:0043 площею 1,9585 га поділено, в результаті чого утворилося дві земельних ділянки, а саме: земельна ділянка з кадастровим № 6822789800:06:004:0053 площею 1,3991 га та земельна ділянка з кадастровим № 6822789800:06:004:0054 площею 0,5594 га.

Відповідно до положень ст. 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством України, що перебуває під особливою охороною держави.

При зверненні із позовом прокурор вказував про особливий статус цільового призначення зазначеної вище земельної ділянки (особливо цінних земель природно-заповідного фонду).

Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням, серед яких землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до статей 43, 44, 45ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно з ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 57 ЗК України визначено, що земельні ділянкилісогосподарського призначенняза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування надаютьсяв постійнекористування спеціалізованимдержавним абокомунальним лісогосподарськимпідприємствам,іншим державнимі комунальнимпідприємствам,установам таорганізаціям,у якихстворено спеціалізованіпідрозділи,для веденнялісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтею 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтями 181, 184 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування; цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Відповідно до ст. 25 вказаного Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Наказом Держкомзему України від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ). Відповідно до п. 1.4 КВЦПЗ КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст.3Закону України«Про природно-заповіднийфонд» до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти, зокрема, заказники. Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Статтею 7Закону України«Про природно-заповіднийфонд України» передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9Закону України«Про природно-заповіднийфонд України» визначено, що території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Відповідно до ст. ст. 25-26 Закону України«Про природно-заповіднийфонд України» заказникамиоголошуються природнітериторії (акваторії)з метоюзбереження івідтворення природнихкомплексів чиїх окремихкомпонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

На територіяхзаказників забороняютьсярубки головногокористування,суцільні,прохідні,лісовідновні тапоступові рубки,видалення захаращеності,а такожполювання таінша діяльність,що суперечитьцілям ізавданням,передбаченим положеннямпро заказник. Господарська,наукова таінша діяльність,що несуперечить цілямі завданнямзаказника,проводиться здодержанням загальнихвимог щодоохорони навколишньогоприродного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно зст.ст.39-40 ЗаконуУкраїни «Проприродно-заповіднийфонд України» для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони. В охороннихзонах недопускається будівництвопромислових таінших об`єктів,мисливство,розвиток господарськоїдіяльності,яка можепризвести донегативного впливуна територіїта об`єктиприродно-заповідногофонду.Оцінка такоговпливу здійснюєтьсяв порядку,встановленому законодавствомУкраїни. Охоронні зони територій та об`єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації.

Статтею 61Закону України«Про охоронунавколишнього природногосередовища» визначено, що ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст.150Земельного кодексуУкраїни до особливо цінних земель відносяться, зокрема землі природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. 5 ст.53Закону України«Про природно-заповіднийфонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленнямохоронного зобов`язання.

Отже оформлення органом виконавчої влади охоронного зобов`язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно-заповідного фонду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №910/11164/16).

Визначивши особливий правовий режим для різних категорій земель відповідно до їх основного цільового призначення, законодавець тим самим встановив для кожної з категорій особливості щодо порядку набуття прав та умови використання земель, межі права власності та права користування такими землями, засади державного управління та контролю за земельними ресурсами, здійснення їх охорони, відповідальності за порушення земельного законодавства, тощо.

Землі природно-заповідного фонду є землями з особливим режимом охорони і повністю або частково вилучені із господарського обороту.

Відповідно до п. «в», «е» ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів.

Судом встановлено, що в порушення вищезгаданих вимог законодавства Яворовецькою сільською радою Красилівського району прийнято рішення №21 від 23 листопада 2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», згідно якого вказаною сільською радою ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,9585 га із кадастровим номером 6822789800:06:004:0043, що знаходиться у с. Слобідка-Красилівська Красилівського району та надано безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка частково площею 0,5594 га накладається охоронну зону ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино».

На підставі вказаного рішення 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,9585 га, кадастровий номер 6822789800:06:004:0043, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, 19 липня 2021 року ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі надав земельну ділянку площею 1,9585 га, кадастровий номер 6822789800:06:004:0043, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, в користування ТОВ «Агропартнер-1» строком на 7 років (по 19.07.2028), про що 27.08.2021 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, 17 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агропартнер-1» укладено угоду щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 19 липня 2021 року, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Окрім того, встановлено, що земельна ділянка площею 1,9585 га, кадастровий номер 6822789800:06:004:0043, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства частково площею 0,5594 га накладається на землі лісогосподарського призначення у виділах 1, 2 кварталу 83 Красилівського лісництва ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», які надані останньому у постійне користування, згідно акта на право постійного користування, виданого виконкомом Красилівської районної Ради депутатів трудящих у грудні 1965 року.

Вищезазначене також підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», таксаційного опису кварталу 83 Красилівського лісництва, планшету №6 матеріалів лісовпорядкування ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», листом ВО «Укрдержліспроект» №219 від 28.04.2021 із додатком фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 83 Красилівського лісництва ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» і межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2011 року та межами земельної ділянки із кадастровим номером 6822789800:06:004:0043), схемою розташування накладки земельних ділянок, виготовлених ПП «ТЕРН ІНВЕСТ» у 2021 році на замовлення ДП «Старокостянтинівське лісове господарство».

Згідно листа ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» №230 від 09.03.2021 підприємство від спірної земельної ділянки не відмовлялося, її вилучення чи припинення права постійного користування нею з інших підстав не здійснювалося.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів (ч. 5 ст. 48 Лісового кодексу України надалі - ЛК України).

Отже, в межах земельних ділянок лісового фонду, що надані в постійне користування ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» частково сформовано земельну ділянку площею 1,9585 із кадастровим номером6822789800:06:004:0043 з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Разом з цим, формування спірної земельної ділянки площею 1,9585 із кадастровим номером6822789800:06:004:0043 без вилучення частини її площі у постійного користувача та зі зміною її цільового призначення порушує право власності Українського народу та держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, як власника цієї земельної ділянки, права ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» як постійного землекористувача земельних ділянок лісового фонду та Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства, як територіального органу Держлісагенства, який є уповноваженим державою органом, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства.

Внаслідок вчинення вищевказаних дій виключено із лісового фонду 0,5594 га земель, які є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Згідно листа ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» №230 від 09 березня 2021 року земельна ділянка площею 1,9585 га, кадастровий номер 6822789800:06:004:0043, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства частково накладається на землі лісогосподарського призначення у виділах 1, 2 кварталу 83 Красилівського лісництва ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», які надані останньому у постійне користування.

Окрім того, відповідно до листа Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької ОДА №5717 від 25 листопада 2021 року земельна ділянка із кадастровим номером 6822789800:06:004:0043 частково знаходиться на території ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино» площею 48 га, створеного розпорядженням Хмельницької обласної ради від 28 вересня 1995 року №67-р, з метою збереження червонокнижних видів рослин.

Охоронним зобов`язанням від 01 листопада 2019 року №18 територію заповідного об`єкту передано під охорону ДП «Старокостянтинівське лісове господарство».

Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 ЛК України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз. 3 п. 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абз. 1 п. 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 5 ч. 1 ст. 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає ст. 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина 6 ст. 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч. 5, 9 цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, цов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тошо), крім випадків, визначених ч. 9 цієї статті. А згідно з останньою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених ч. 5-8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 ЗК України.

Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб спірних земельних ділянок державної власності, що віднесені до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» належало до повноважень Хмельницької ОДА.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Із положень ст. ст. 22, 33, 121 ЗК України слідує, що безоплатно приватизувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства громадяни можуть лише із земель сільськогосподарського призначення.

Поряд із цим, чинне законодавство не передбачає можливості і не встановлює порядку безоплатної приватизації громадянами земель природно-заповідного фонду або земель лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Із врахуванням положень ч. 4 ст. 83 ЗК України щодо заборони передачі у приватну власність із земель комунальної власності земель під об`єктами природо-заповідного фонду, передача таких земель у приватну власність можлива лише за умови зміни цільового призначення земель.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7 ст. 20 ЗК України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, зокрема, щодо земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

У разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, необхідним є погодження Кабінету Міністрів України.

У постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15 викладено правову позицію, згідно якої, виходячи із принципів земельного законодавства щодо раціонального використання та охорони земель, земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (ст. 21 ЗК України).

У постанові Верховного Суду від 17.07.2020 в справі №371/453/17 зроблено висновок, що отримання у власність земельної ділянки природно-заповідного фонду для ведення особистого селянського господарства суперечить положенням ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», яка не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для таких цілей.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, що була чинною на момент прийняття Яворовецькою сільською радою Красилівського району рішення №21 від 23.11.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Разом з тим, згідно листа Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації №5717 від 25 листопада 2021 року до Департаменту не надходив для погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6822789800:06:004:0043, що свідчить про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог Закону (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №371/453/17).

Більше того, у відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доступ до відомостей Державного земельного кадастру надається, у тому числі через Публічну кадастрову карту, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України на території Хмельницького району розташований ботанічний заказник місцевого значення «Гайдучина» (шар «природно-заповідний фонд»), із чітко визначеними межами та площею. Земельна ділянка з кадастровим номером 6822789800:06:004:0043 частково накладається на територію вказаного заказника.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

З огляду на викладене, а також встановлених порушень при прийнятті Яворовецькою сільською радою Красилівського району прийнято рішення №21 від 23 листопада 2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», згідно якого вказаною сільською радою ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,9585 га із кадастровим номером 6822789800:06:004:0043, що знаходиться у с. Слобідка-Красилівська Красилівського району та надано безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка частково площею 0,5594 га накладається охоронну зону ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино», таке рішення підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до п. п. 1, 4, 9 п. 61 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади);

4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;

9) юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц висловила правовий висновок про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексуУкраїни (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 22.05.2018 року у справі №469/1203/15-ц, у постанові від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, у постанові від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц, у постанові від 27.05.2020 у справі №368/290/17, у постанові від 05.11.2020 у справі №676/2334/18, у постанові від 04.02.2020 у справі №911/3738/17).

Землі природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення в силу закону перебувають під особливою охороною держави, мають обмежений режим господарювання та не можуть передаватись у приватну власність згідно положень ст. 83 Земельного кодексу України.

Таким чином, надання у власність частини земельної ділянки природоохоронного або лісогосподарського призначення з порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» треба розглядати як не пов`язане з позбавленням права власності держави (територіальної громади).

Відповідач, отримавши спірну земельну ділянку, частина якої є складовою частиною вказаного об`єкту природно-заповідного фонду, та зареєструвавши за собою права на неї, чинить перешкоди Українському народу в особі уповноваженого органу Хмельницької облдержадміністрації та постійного лісогокористувача ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» у забезпеченні охорони та використання зазначеного об`єкту відповідно до охоронного зобов`язання та закону.

У такому разі позовну вимогу про повернення спірної земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки природоохоронного призначення.

Законний володілець земельної ділянки природно-заповідного фонду може вимагати усунення порушення його права користування на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

З урахуванням вищевикладеного, належним способом захисту порушеного права, поряд із вимогою про визнання недійсним рішення Яворовецької сільської ради Красилівського району, є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України, з метою усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями природоохоронного призначення дійсного власника Хмельницької ОДА.

Метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись внаслідок державної реєстрації права власності за фізичною особою на спірну земельну ділянку.

Поряд із цим, ч. 13 ст. 791 ЗК України визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр базується на принципах, зокрема, обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості тадоступності відомостейДержавного земельногокадастру; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

Об`єктами Державного земельного кадастру є землі в межах державного кордону України, землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель, земельна ділянка. Відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів (ст. ст. 10, 11 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри лінійпо периметру; координати поворотних точок меж; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Разом з тим, в силу часткового розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6822789800:06:004:0043 в межах території та охоронної зони ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино», цільового призначення земельної ділянки в межах заказника - землі природно-заповідного фонду, наявності обмежень у використанні земельної ділянки і неможливості в силу закону виникнення приватного власника на такі землі, наявні в Державному земельному кадастрі відомості про цільове призначення спірної земельної для ведення особистого селянського господарства, відсутності обмежень щодо використання земельної ділянки, а також наявності приватного власника земельної ділянки у відповідних межах, площі та координатах не відповідають дійсності, а тому державна реєстрація земельної ділянки 6822789800:06:004:0043 в Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню.

Згідно абз. 2 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно забз.2-3ч.3ст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» визначено,що уразі скасуваннярішення державногореєстратора продержавну реєстраціюправ напідставі судовогорішення чиу випадку,передбаченому пп.«а» п.2ч.6ст.37цього Закону,а такожу разівизнання напідставі судовогорішення недійснимичи скасуваннядокументів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ,скасування напідставі судовогорішення державноїреєстрації прав,державний реєстраторпроводить державнуреєстрацію набуття,зміни чиприпинення речовихправ відповіднодо цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Статтею 131-1Конституції Українина прокуратурупокладено функціюпредставництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтями 6, 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 3 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення іситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Наведені висновки щодо застосуванню приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" викладені у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, постанова від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Враховуючи викладене, прокурором, керуючись ст. 23 Закону У країни «Про прокуратуру», перед зверненням до суду з позовом повідомлено уповноважені на захист інтересів держави органи, зокрема Хмельницьку облдержадміністрацію, Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства, ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» (лист №50-5678вих-21 від 18.11.2021) про необхідність вжити заходи реагування, у тому числі в судовому порядку на їх усунення.

У відповідь на зазначене повідомлення окружної прокуратури Хмельницькою облдержадміністрацією, Хмельницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» надано відповіді зі змісту яких вбачається, що заходи на усунення зазначених порушень уповноваженими державою органомами не вжито (листи-відповіді від 07.12.2021 №68/34-12-7720/2021, від 20.12.2021 №68/24-7932/2021, від 30.11.2021 №03-1419, від 04.09.2021 №886, від 19.11.2021 №1067).

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи, що причиною порушення вимог закону при відведенні у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель частково розташованих в межах території та охоронної зони ботанічного заказникамісцевого значення«Гайдучино» стали, в тому числі, неправомірні дії органу місцевого самоврядування Яворовецької сільської ради Красилівського району, яка відповідно до ч. 8 ст. 118, п. «б» ч. 1 ст. 121, ч. ч. 6, 8 ст. 1861 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), за наявності в розпорядженні достатніх та належних відомостей про розташування на території сільської ради об`єкта природно-заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино», відомостей Публічної кадастрової карти України про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, мала не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, та відмовити ОСОБА_1 в передачі спірної земельної ділянки у власність в таких межах, координатах та конфігурації.

В даному випадку Яворовецька сільська рада Красилівського району діяла недобросовісно, не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також усупереч меті, з якою такі повноваження надані.

Як вбачається з Огляду судової практики Європейського суду з прав людини: «Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права» - ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам статті 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» 15.01.2009, суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.

За змістом усталеної практики Верховного Суду прокурор не може замінювати лише належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

Належне (законне) розпорядження землями природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.

Повернення у власність держави незаконно приватизованої частини земельної ділянки природоохоронного призначення сприятиме реалізації зазначених конституційних положень, що становить державний інтерес (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п. 70-71 рішення від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», п. 54 рішення від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»).

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2Арбітражного процесуальногокодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки до державної (комунальної) власності спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні природо-заповідного фонду та земель лісогосподарського призначення, недопущенні незаконної зміни цільового призначення земель природо-охоронного призначення, що явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Заволодіння приватними особами ділянками природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі за №6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п.54 рішення).

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Стосовно пропорційності втручання зазначено, що питання захисту навколишнього середовища зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава має законодавство з цього питання (§ 79). Тому обмеження права власності є допустимими за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс (§ 80).

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України, ч. 3 ст. 1 ЗК України). (ст. 14 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц).

ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства й в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що частково ділянка перебуває у межах земель лісогосподарського призначення та об`єкта ПЗФ і його охоронної зони, у зв`язку з чим не може використовуватись за іншим ніж землі природно-заповідного фонду цільовим призначенням, що ставить під обґрунтований сумнів його добросовісність як при набутті земельної ділянки у власність, так і при її подальшому використанні.

Окрім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3, абз. 2 ч. 3 ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій з метою виконання рішення суду про зобов`язання повернути земельну ділянку має здійснюватись у порядку передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 вищезазначеного Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

У Державному реєстрі прав наявним залишатиметься запис про зареєстроване право оренди земельної ділянки, до складу якої частково входить спірна земельна ділянка, що вказує на суперечність із дійсними правами на спірну земельну ділянку, недостовірність відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, після формування у Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки на підставі рішення суду про зобов`язання її повернення лише від ОСОБА_1 , державний реєстратор речових прав не матиме правових підстав здійснити державну реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку за державою (територіальною громадою), а на підставі п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону буде зобов`язаний винести рішення про відмову у державній реєстрації, що зумовить неможливість виконання рішення суду про зобов`язання повернення земельної ділянки на користь Хмельницької ОДА та постійного користувача ДП «Старокостянтинівське лісове господарство».

Окрім того, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Зазначене вище свідчить про те, що спірна ділянка віднесена до земель природно-заповідного фонду, які за імперативною вказівкою законодавця не можуть передаватися із комунальної у приватну власність із виникненням у них приватного володільця. Законно набути право власності на такі земельні ділянки, щодо яких встановлений пріоритет державної та комунальної власності над приватною, не могла жодна фізична чи юридична особа. Тому, суд приходить до висновку, що її реєстрація на праві власності за ОСОБА_1 є порушенням вказаних вимог законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи наявність законних підстав для задоволення позову, а також враховуючи, що визнання позову відповідачами не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб і держави, суд знаходить за можливе ухвалити рішення в порядку, визначеномуст. 206 ЦПК Українита позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Яворівецької сільської ради Красилівського району № 21 від 23 листопада 2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,5594 га, що належить до земель лісогосподарського призначення та є охоронною зонною ботанічного заказника місцевого значення «Гайдучино».

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,5594 га, кадастровий номер 6822789800:06:004:0054.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,5594 га державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.

Стягнути з ОСОБА_1 та Красилівської міської ради Хмельницької області на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UA188201720343120002000002814) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 2481 гривню з кожного.

Позивач перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Театральна, 4.

Відповідач Красилівська міська рада, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, пл.. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 04060737.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Третя особа філія «Старокостянтинівське лісове г7осподарство», місцезнаходження: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Кріпосний вал, 25, код ЄДРПОУ ВП 45052279.

Третя особа Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Свободи, 70, код ЄДРПОУ 42814282.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Гладій