Рішення

від 29.09.2023 по справі 183/7760/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7760/23

№ 2/183/3661/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.

секретаря судового засідання Шевченко О.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні, в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа служба у справах дітей Виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, -

в с т а н о в и в:

27 червня 2023 року позивач звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 571 від 03.12.2011 року.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилається на те, що 03 грудня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області був зареєстрований шлюб між сторонами, про що зроблено відповідний актовий запис за № 571. Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини між подружжям припинені, спільне господарство не ведеться, у зв`язку з відсутністю порозуміння в сімейному житті, різними поглядами на сімейне життя та несумісністю характерів, що призвело до втрати почуття любові між ними. Позивач, вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить їх з відповідачем інтересам.

Крім того, сторонами було досягнуто згоди, щодо вирішення питання проживання їхніх спільних дітей разом із батьком ОСОБА_2 .

В свою чергу, ОСОБА_2 у серпні 2023 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання їх батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач за зустрічним позовом в своїй заяві не спростовує доводів позивача, на які остання посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, та зазначає наступне.

Після фактичного припинення шлюбних відносин їх спільні з відповідачем за зустрічним позовом діти залишились проживати з батьком, за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровані й по сьогоднішній день.

ОСОБА_2 посилається на те, що він є фізично та психічно здоровим, працездатним та має в своєму розпорядженні житло, де створені всі необхідні та належні умови для проживання дітей та їх гармонійного розвитку.

Крім того, мати дітей зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а тому у зв`язку із систематичними ракетними обстрілами всієї території міста проживання дітей разом з нею створює неабияку загрозу їх життю та здоров`ю. А отже, відповідач за зустрічним позовом не має можливості створити дітям безпечні умови, які б сприяли їх нормальному розвитку, забезпеченню прав та інтересів.

Також у зв`язку з відсутністю стабільного заробітку ОСОБА_1 змушена дуже часто змінювати роботу, що супроводжується частими від`їздами, що також не сприятиме нормальному та повноцінному розвитку неповнолітніх дітей.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що позивач за зустрічним позовом має можливість забезпечити розвиток дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, визначення місця проживання їх з батьком не буде перешкодою для спілкування з матір`ю, а тому за для захисту своїх батьківський прав та визначення місця проживання дітей, ОСОБА_2 був вимушений звернутися до суду з відповідним зустрічним позовом.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року об`єднано в одне провадження зустрічний позов з первісним (а.с. 37).

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги за первісним позовом підтримала, зустрічний позов визнала в повному обсязі, не заперечувала проти його задоволення.

ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги за первісним позовом визнав, заявлений ним зустрічний позов підтримав.

Представник третьої особи за зустрічним позовом служби у справах дітей Виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України - за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03 грудня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 571 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 . Відповідно до даного свідоцтва дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 5).

Від даного шлюбу сторони по справі мають двох дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 , видане Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 7)) та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серії НОМЕР_3 , видане Виконавчим комітетом Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 6).

Відповідно до довідки № 195 від 25 липня 2023 року, виданої Попасненським старостинським округом Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають разом із батьком ОСОБА_2 , бабусею ОСОБА_8 та дідусем ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27). Зазначене також підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с. 25, 26).

ОСОБА_2 з 09.10.2020 року працює в ФГ «Привільне» на посаді голови фермерського господарства, на підставі наказу № 2/10 від 08.10.2020 року, має стабільний та достатній заробіток (а.с. 28).

Рішенням виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 194 від 17 серпня 2023 року затверджено висновок про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з батьком гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 44).

Відповідно вказаного висновку № 2353 від 17 серпня 2023 року орган опіки та піклування Губиниської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з батьком гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45-46).

До правовідносин щодо розірвання шлюбу суд вважає за доцільне застосувати наступні норми законодавства.

Згідно зіст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відмічено, що зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в ст. 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує його добровільний характер.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право іменуватися ним після розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст.114СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст.115СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, сімейні відносини не поновлювали, а тому суд у відповідності дост. 112 СК України, прийшов до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що дає суду всі підстави для розірвання шлюбу.

До правовідносин, що виникли між сторонами, стосовно визначення місця проживання неповнолітніх дітей, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права, а саме.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 141СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Наявність такого договору, укладеного між батьками, судом не встановлено.

Статтею 161СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні.

При цьому слід звернути увагу на наступне.

Частиною першою статті 3 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989року, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27 лютого 1991року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 155СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідностатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Суду подано достатньо даних про те, що саме батько дітей має можливість забезпечити розвиток дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, визначення місця проживання дітей з батьком не буде перешкодою для матері у спілкуванні з ними.

Аналізуючи викладене, беручи до уваги визнання відповідачем за зустрічним позовом позовних вимог, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та вважає за доцільне визначити місце проживання дітей разом з батьком, у даній конкретній ситуації відповідає інтересам дітей, саме таке рішення найкраще збереже зв`язки між батьками та дітьми.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 95, 141, 223, 247, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Зареєстрований шлюб 03 грудня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, за актовим записом № 571, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , - розірвати.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа служба у справах дітей Виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 за місцем його проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа за зустрічним позовом Служба у справах дітей Виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 44164222, місцезнаходження: 51251, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Губиниха, вул. Шевченко, буд. 16.

Суддя Сорока О.В.