Рішення

від 26.09.2023 по справі 553/3117/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3117/22

Провадження № 2/553/528/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.09.2023м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді Крючко Н.І.,

при секретарі Компанієць А.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зогаль О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теском Інстал» про стягнення нарахованої, невиплаченої заробітної плати та проведення кінцевого розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теском Інстал» про стягнення нарахованої, невиплаченої заробітної плати та проведення кінцевого розрахунку, в якому прохала стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теском Інстал» не виплачену заробітну плату з лютого 2022 року по 10 червня 2022 року в сумі 57970,43 грн., компенсацію за не використану основну щорічну відпустку - 149 календарних днів в сумі 62644,07 грн., стягнути середній заробіток з 10.06.2022 року по дату проведення фактичного розрахунку .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави 15 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено до підготовчого судового засідання.

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 травня 2023 року, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Зогаль О.М. позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача ТОВ «Теском Інстал» будучи належним чином та завчасно повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву.

За змістом ч. 4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи викладене, відповідно до положеньст. 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з ч. 1 ст.76ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст. 77 ЦПК).

У ч. 1ст.89ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідност. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх поцесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з вищенаведеного, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Теском Інстал», з 01.04.2016 року на підставі наказу № 8-К від 30.03.2016 року прийнята на посаду бухгалтера, що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

В зв`язку з тривалою невиплатою заробітної плати позивачу у справі 27 травня 2022 року, остання звернулась із заявою до директора ТОВ «Теском Інстал» про звільнення за власним бажанням. Вказану заяву, позивачем було направлено засобами поштового зв`язку 28.05.2022 року на фактичну адресу місцезнаходження директора ТОВ «Теском Інстал», 03142, м. Київ, проспект А. Палладіна, 32, оф.18.

Відповідно до наказу №01/К від 10.06.2022 року, ОСОБА_1 була звільнена відповідачем за власним бажанням з посади провідного бухгалтера на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач вказувала про те, що відповідачем - ТОВ «Теском Інстал» не була виплачена заробітна плата за період роботи з 01.02.2022 року по 10.06.2022 року, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Так, відповідно дост. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. В умовах спрощеного режиму розмір заробітної плати визначається трудовим договором з урахуванням встановленого законом мінімального рівня оплати праці, а заробітна плата виплачується працівнику у строки, встановлені цією статтею, та визначені трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці"заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1ст. 21 Закону України "Про оплату праці"працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України"Про оплату праці"заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано ст. 43 Конституції України.

Статтею 2КЗпП Українипередбачено право громадян на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, забезпечується державою.

Відповідно до ст.97 КЗпП Україниоплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Згідно з вимогами ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунки, в строки передбачені ст. 116 КЗпП України.

В ст.116КЗпП України встановлено,що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Оцінюючи доводи, якими обґрунтовані позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд приходить до переконливого висновку про те, що вимогист. 116 КЗпП Українивідповідачем виконані не були, та з позивачем ОСОБА_1 не було проведено при звільненні розрахунку.

Відповідно до довідок від 10.06.2022 року № ТСІ00000001, № 1/10/06/2022 від 10.06.2022 року, підтверджується факт, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Теском Інстал» з 01.04.2016 року по 10.06.2022 року на посаді провідного бухгалтера, за період з 01.02.2022 року по 10.06.2022 року розмір не виплаченої останній заробітної плати становить 57970,43 грн., компенсація за не використану щорічну відпустку становить 62644,07 грн., всього 120614 грн. 50 коп..

Вказані обставини не були спростовані відповідачем в ході судового розгляду справи.

Згідно положень ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та за затримку видачі трудової книжки, тобто за час вимушеного прогулу.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт не проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (постанова Верховного Суду України від 18 січня 2017 року справа № 6-2912цс16).

"Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включається: основна заробітна плата; доплати і надбавки; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Нарахування виплат при обчисленні середньої заробітної плати, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п. 2, 3, 4, 8 Порядку).

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року,в інших випадках збереження середньої плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, проводяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно доп.8 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За змістом нормист. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і39) працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Як вказує позивач в обґрунтування позовних вимог, при звільненні з нею не проведений повний розрахунок.

Судом встановлено, що останніми двома календарними місяцями для позивача у справі ОСОБА_1 є квітень та травень 2022 року. У квітні 2022 року був 21 робочий день, у травні 2022 року 22 робочих дні, а всього 43 робочих днів.

Так, ОСОБА_1 , як провідному бухгалтеру, у квітні 2022 року було нараховано заробітну плату у сумі 13230 грн., у травні 2022 року 13383,82 грн., всього 26613,82 грн., середньоденна заробітна плата становить 618,92 грн. з розрахунку (26613,82/43 робочих дні).

Таким чином, відповідач, в силу вимог ст. 117 КзПП України, зобов`язаний виплатити середні заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, в розмірі середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи з розміру 618,92 грн., день фактичного розрахунку, є день фактичної виплатити відповідачем заборгованості.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 24.06.2011 року № 208/13/116-11 «Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток», кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу. Загального нормативно правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки немає. Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом оплати за дні відпустки, закладеним у Постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», тобто прив`язку розрахунку днів відпустки роботи до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплати за фактичний час роботи, тобто з першого числі місяця після оформлення на роботу о першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останній період перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду ( за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законадавством ). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відспутки. Святкові та неробочі дні ( ст. 73 КЗпП України, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачується).

Відповідно до довідки № ТСІ00000002 від 10.06.2022 року розмір середньоїденної заробітної плати за період з 01.06.2021 року по 31.05.2022 року для компенсації за невикористані дні відпустки становить 420,43 грн..

За період роботи ОСОБА_1 з 01.04.2016 року по 10.06.2022 року не було використано жодного дня щорічної відпустки, отже компенсації підлягають 149 календарних днів відпустки.

Таким чином, загальна сума, що підлягає виплаті позивачу ОСОБА_1 за невикористані дні відпустки становить 62644,07 грн..

Поряд цим, сторона відповідача ТОВ «Теском-Інстал» відзив на позовну заяву до суду не подав, твердження позивача про те, що з нею не проведений повний розрахунок по заробітній платі та не сплачено компенсацію за невикористану відпустку, як і правильність розрахунку сум, які просить стягнути позивач, не спростував.

Враховуючи викладене, аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позивних вимог ОСОБА_2 та необхідність стягнення з відповідача на її користь невиплаченої заробітної плати за період з 01 лютого 2022 року по 10 червня 2022 року в сумі 57970,43 грн., компенсації за невикористану основну щорічну відпустку в кількості 149 дні, в сумі 62644,07 грн., всього кошти в сумі 120614грн. 50 коп., а також середній заробіток за період з 10.06.2022 року по дату проведення фактичного розрахунку з середньоденного розміру заробітної плати - 618,92 грн..

Крім того, відповідно до положеньст. 141 ЦПК Україниз відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені нею судові витрати зі спати судового збору за подання позовної заяви в сумі 992,40 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,76-83,89,263-265,280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теском Інстал» про стягнення нарахованої, невиплаченої заробітної плати та проведення кінцевого розрахунку -задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теском Інстал» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату з 01 лютого 2022 року по 10 червня 2022 року в сумі 57970,43 грн., компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку - 149 календарних днів в сумі 62644,07 грн., всього кошти в сумі 120614 грн. 50 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теском Інстал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 10.06.2022 року по дату проведення фактичного розрахунку виходячи з середньоденного розміру заробітної плати 618,92 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теском Інстал» на користь ОСОБА_1 судовий збір 992,40 грн. 00 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теском Інстал» на користь держави судовий збір судовий збір 1206 грн. 14 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко