Постанова

від 03.10.2023 по справі 915/716/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/716/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Колоколов С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Южноукраїнськ, Миколаївська область

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2023 року, м. Миколаїв, суддя Олейняш Е.М., повний текст рішення складено та підписано 12.06.2023 року

у справі №915/716/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпро

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ

про стягнення 200 005 грн.75 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпро звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за поставлений по договору № 53-123-01-20-06424 від 28.05.2020 року товар у розмірі 132 896 грн. 40 коп., сума основного боргу, 3% річних у розмірі 9 280 грн. 81 коп., інфляційних втрат у розмірі 57 828 грн. 54 коп., сплачений за подання позовної заяви позивачем судовий збір, а також зазначити в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум - до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування за формулою: сума 3% річних = Сх3хД/365/100, де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, починаючи з 27.12.2022 до моменту виконання рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар згідно умов укладеного між сторонами договору, що і стало підставою для нарахування суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2023 року у справі №915/716/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" , м. Дніпро задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" , м. Дніпро 132 896 грн. 40 коп., - основного боргу, 9 073 грн. 84 коп. - 3% річних та 56 863 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, а також 2 982 грн. 50 коп. - судового збору; судом вирішено, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості, починаючи з 27.12.2022 року і до моменту виконання цього рішення, 3 % річних за такою формулою: сума 3 % річних = Сх3хД/365/100, де С - сума основного боргу, 3 - розмір процентів, Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу (несплаченої частини), 365 - кількість днів у році; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача заборгованості по оплаті за поставлений йому товар за умовами договору поставки № 53-123-01-20-06424 від 28.05.2020 року на суму 132 896 грн. 40 коп., у зв`язку із чим така позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В той же час, суд першої інстанції щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9 280 грн. 81 коп. - 3% річних та 57 828 грн. 54 коп. - інфляційних втрат у рішенні дійшов висновків про те, що вищевказані суми розраховані позивачем арифметично невірно, оскільки останнім помилково визначено початок періоду нарахування, внаслідок чого до стягнення потребує сума 3% річних у розмірі 9 073 грн. 84 коп., інфляційних втрат - 56 863 грн. 21 коп., у зв`язку із чим наявні підстави для часткового задоволення цих позовних вимог.

Щодо встановлення порядку виконання рішення, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для такого встановлення, з огляду на те, що жодних заперечень відповідача проти вказаного клопотання позивача до суду не надходило.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2023 року у справі №915/716/23 скасувати в повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" , м. Дніпро у задоволенні його позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було надано оцінку тому факту, що відповідач діяв в межах та на виконання Закону України «Про санкціїї» від 14.08.2014 №1644-VII, постанов Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 та від 24.02.2022 року №18.

При цьому, скаржник наголосив, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», з метою забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, введено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

Посилаючись на вимоги Закону України «Про санкції» та прийняття відповідачем рішення про здійснення постійного моніторингу та аналізу контрагентів компанії щодо наявності серед них юридичних і фізичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону, скаржник вказав, що за договором, укладеним між сторонами у даній справі, поставлений товар (частково) виробництва Російської Федерації, а тому, у рамках виконання постанов Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 та постанови Національного банку України від 24.02.2022 року №18 було прийнято рішення зупинити здійснення видаткових опірацій за договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", в частині товару, країною - походження якого є Російська Федерація.

Вважає, що підстави для стягнення суми основного боргу відсутні, а оскільки вина, як підстава для застосування відповідальності підприємства, також відсутня , тому і штрафні санкціїї нараховані безпідставно.

На переконання скаржника, вказане вище є належними підставами для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2023 року у справі №915/716/23, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

22.08.2023 року, електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №1960/23/Д2), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" , м. Дніпро просило суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ залишити без задоволення. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, позивач, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що відповідачем не було подано суду відповідних доказів того, що країною походження товару, поставленого на виконання договору поставки, є РФ або РБ.

Крім того, на переконання Товариства, відповідачем не заперечується той факт, що спірний договір поставки було укладено між сторонами 07.02.2020 року, тобто, задовго до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178, а тому її положення та вимоги п. 5, 10, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, позивач зауважив, що скаржник не довів належними та допустимими доказами у даній справі обставини наявності заборон оплати за господарським зобов`язанням відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 248 100 грн.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №915/716/22 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 200 005 грн. 75 коп.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги в порядку письмового провадження, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2023 року у справі № 915/716/22 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Відповідно до наказу Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" № 01-228-н від 21.04.2022 року "Про зміну найменування ВП "Южно-Українська АЕС" з метою приведення найменування ВП "Южно-Українська АЕС" у відповідність із вимогами стандартів державної мови та правил українського правопису, з урахуванням службової записки виконавчої дирекції з правового забезпечення від 14.04.2022 року № 01-142/10сл наказано перейменувати "Відокремлений підрозділ "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" без зміни функцій, організаційної структури, штатного розпису та чисельності працівників відокремленого підрозділу.

Пунктом 2 вищевказаного наказу покладено на Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідальність за ведення та супроводження усіх виробничих, організаційно-розпорядчих, договірних, дозвільних тощо документів Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС".

Наказ оприлюднено на офіційному сайті Державного підприємства НАЕК "Енергоатом" https://www.energoatom.com.ua/, а інформація щодо зміни найменування відокремленого підрозділу внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28.05.2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06424, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 39220000-0 по ДК 021:2015 - Кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладі громадського харчування (Господарський інструмент різний) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.

Відповідно до п. 1.3 договору його місцем виконання є місто Южноукраїнськ.

Згідно із п. 2.1 договору, загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 110 747 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 22 149 грн. 40 коп., всього з ПДВ: 132 896 грн. 40 коп.

Як унормовано п. 2.2 договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток до договору №1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.1 договору, постачання здійснюється на протязі 40 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 26.06.2020 року на умовах: DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Згідно із п. 3.2 договору, з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).

Відповідно до п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" та П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС".

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що втупили в силу після укладання даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.

Відповідно до п. 7.2 договору форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов`язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.

Відповідно до п. 7.3 договору недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 11.1 договору покупець зобов`язаний:

11.1.1 Своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;

11.1.2 Приймати поставлені товари згідно розділу 5.

Відповідно до п. 11.4 договору, постачальник має право:

11.4.1 Своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Відповідно до п. 12.1 договору, договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.

Згідно із п. 12.2. договору, дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021 року.

Зазначений договір підписано без застережень та зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

До вказаного вище договору сторонами складено специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору) на загальну суму 132 896 грн. 40 коп з ПДВ.

Вказана специфікація належним чином підписана та скріплена печатками сторін.

На виконання умов договору постачальником поставлено покупцю товар в повному обсязі на загальну суму 132 896 грн. 40 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною, а саме: накладною № 240603А/с3/01 від 24.06.2020 року на суму 132 896 грн. 40 коп. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 24.06.2020 року згідно штампу ВП СГ).

У вказаній накладній підставою поставки товару зазначено договір № 53-123-01-20-06424 від 28.05.2020 року та специфікація № 1 від 28.05.2020 року.

Даний первинний документ підписаний сторонами без зауважень та заперечень, скріплений їх печатками.

Також, факт перевезення та доставки товару і документів підтверджується товарно-транспортною накладною № 335 від 24.06.2020 року, оформленою належним чином.

На виконання вимог податкового законодавства та умов договору позивачем зареєстровано в ЄРПН податкова накладна по господарським операціям, а саме: податкова накладна № 26 від 24.06.2020 року на суму 132 896 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією від 14.07.2020 року.

03.11.2020 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1457 від 03.11.2020 року про сплату боргу за існуючими між сторонами спірними правовідносинами у сфері поставки, в якій позивач просив оплатити заборгованість до 12.11.2020 року на суму 1058156 грн. 32 коп., зокрема за спірним договором - 142 700 грн. 23 коп. з урахуванням штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

До вказаної претензії позивачем було додано акт звірки розрахунків від 03.11.2020 року, який підписаний в односторонньому порядку.

Факт направлення претензії підтверджується поштовою накладною 0500334425889.

У відповідь на претензію № 1457 від 03.11.2020 року відповідачем направлено позивачу лист № 07/19375 від 19.11.2020 року, в якому останній зазначив, що у зв`язку зі значним зростанням простроченої заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" перед Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом", суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, у нього виникла фінансова криза неплатежів, тому останній просив розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов`язань в частині сплати за договором за раніше поставлені товарно-матеріальні цінності на максимально можливі терміни.

05.04.2021 року позивачем направлено на адресу відповідача лист № 251 від 05.04.2021 року, у якому постачальник просив покупця оплатити наявну у нього заборгованість за поставлений товар, що підтверджується поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В подальшому, 21.04.2021 року позивачем на адресу відповідача вчергове було направлено лист № 287 від 21.04.2021 року, в якому позивач просив повідомити дати виконання постачальником умов п. 5.1. укладеного договору по кожній із вищезазначених накладних (до складу яких входить і вищезазначена накладна), що підтверджується поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь на цей лист відповідачем направлено на адресу позивача лист № 07/7510 від 29.04.2021 року, в якому останнім надано інформацію щодо дат постачання та проходження вхідного контролю товару, поставленого за договорами.

За карткою рахунку №36.1.0 по контрагенту Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" сальдо на 26.12.2022 року становить 132 896 грн. 40 коп.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку за договором поставки в частині здійснення оплати за поставлений товар у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 200 005 грн. 75 коп., з яких основного боргу - 132 896 грн. 40 коп., 3% річних - 9280 грн. 81 коп., інфляційних втрат - 57 828 грн. 54 коп.

Також, у матеріалах справи наявний протокол засідання щодо ризиків співпраці з учасниками / контрагентами в умовах воєнного стану №13 від 09.12.2022 року, за п. 3 якого на порядку денному стояло питання щодо визначення наявності заборони на виокнання грошових та інших зобов`язань, кредитором (стягувачем) за якими є контрагенти за списком, та / або наявності в контрагента ризику зупинення здійснення видаткових операцій за його рахунками за результатами перегляду рішень комісії, прийнятих відповідно до протоколів №1-9: серед яких наявне Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпро, як контрагент за договором № 53-123-01-20-06424 від 28.05.2020 року; здійснено заходи з деблокування вказаного контрагента та зупинено здійснення видаткових операцій за вказаним договором, в частині товару, країною походження якого є РФ.

Інших належних та допустимих доказів, зокрема, доказів сплати відповідачем коштів за поставлений товар матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за неналежне виконання покупцем господарських зобов`язань за спірним договором поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлені товари.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Судова колегія наголошує, що дана справа переглядається в апеляційному порядку відповідно до норм ст.269 Господарського процесуального кодексу України тільки в межах вимог та доводів апеляційної скарги.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В той же час, за вимогами ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06424, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 39220000-0 по ДК 021:2015 - Кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладі громадського харчування (Господарський інструмент різний) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.

Таким чином, судами установлено, що між сторонами склалися правовідносини у сфері поставки.

На виконання умов укладеного договору постачальником поставлено покупцю товар в повному обсязі на загальну суму 132 896 грн. 40 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: накладною № 240603А/с3/01 від 24.06.2020 року на суму 132 896 грн. 40 коп. з ПДВ (дата вхідного контролю ВП "Складське господарство" 24.06.2020 року згідно штампу ВП СГ) , товарно-транспортною накладною № 335 від 24.06.2020 року та податковою накладною № 26 від 24.06.2020 року на суму 132 896 грн. 40 коп.

Крім того, судами встановлено, що ані позивачем, ані відповідачем по справі факт постачання товару не заперечується.

Відтак, з огляду на той факт, що позивачем відповідачу було поставлено товар, про що свідчить вказані вище видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, останній, в силу вимог п. 2.2 договору, який передбачає, що оплата за поставлений товар постачальником з боку покупця відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору, у покупця виник обов`язок розрахуватися за поставлений товар.

У зв`язку із тим, що матеріали справи не містять належних доказів оплати покупця за поставлені товари згідно специфікації, а також те, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не заперечувався факт наявності у нього боргу перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 132 896 грн. 40 коп.

Також, внаслідок невиконання покупцем своїх господарських зобов`язань за договором поставки в частині своєчасної оплати за поставлений товар, продавець нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому нарахування 3% річних прямо передбачено Цивільним кодексом України та не вимагає додаткового зазначення про можливість такого нарахуванням в господарському договорі, а може бути нараховано та стягнуто безпосередньо на підставі вищевказаної норми права, з огляду на що доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині судовою колегією до уваги не приймаються.

Проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс.

При зверненні до суду з такими вимогами саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і період нарахування інфляційних (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову, і ці суми та дати можуть не співпадати з повною сумою боргу та повним періодом прострочки. Це є правом кредитора, а суд тільки перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи.

Так, позивачем в даному випадку було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних на суму 9 280 грн. 81 коп., за загальний період з 29.08.2020 року по 26.12.2022 року та інфляційних втрат на суму 57 828 грн. 54 коп., за період з вересня 2020 року по листопад 2022 року.

Судом першої інстанції було здійснено перерахунок заявлених сум та встановлено його арифметичну невірність, за результатами чого встановлено, що вірними до стягнення є 9 073 грн. 84 коп. - 3% річних та 56 863 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, з чим апеляційний господарський суд погоджується.

Проте, оскаржуючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі,відповідач за доводами апеляційної скарги наголосив, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було надано оцінку тому, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», з метою забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, введено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи пов`язані з державою-агресором. А тому, посилаючись на вимоги Закону України «Про санкції» та прийняття відповідачем рішення про здійснення постійного моніторингу та аналізу контрагентів компанії щодо наявності серед них юридичних і фізичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону, скаржник вважає, що за договором, укладеним між сторонами у даній справі, поставлений товар (частково) виробництва російської федерації, а тому, здійснення видаткових операцій за спірним договором в частині товару, країною походження якого є РФ заборонено законодавством.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією скаржника, яка на його переконання є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідач наполягає, що поставлений позивачем за договором товар вироблено у РФ.

При цьому, на підтвердження вказаного, до матеріалів господарської справи відповідачем було долучено протокол засідання щодо ризиків співпраці з учасниками / контрагентами в умовах воєнного стану №13 від 09.12.2022 року, за п. 3 якого на порядку денному стояло питання щодо визначення наявності заборони на виокнання грошових та інших зобов`язань, кредитором (стягувачем) за якими є контрагенти за списком, та / або наявності в контрагента ризику зупинення здійснення видаткових операцій за його рахунками за результатами перегляду рішень комісії, прийнятих відповідно до протоколів №1-9: серед яких наявне Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпро, як контрагент за договором № 53-123-01-20-06424 від 28.05.2020 року; здійснено заходи з деблокування вказаного контрагента та зупинено здійснення видаткових операцій за вказаним договором, в частині товару, країною походження якого є РФ.

Проте, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не було доведено належними письмовими та достовірними доказами факту дійсного походження спірного товару з РФ або РБ, адже ані специфікація, ані видаткові накладні, тим паче Ярлик на придатну продукцію від 01.07.2020 якими підтверджено факт постачання товару належної якості, не містять такої інформації.

Крім того, судова колегія зауважує, що за приписами п.п.5 та 10 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами №114-IX від 19.09.2019 року та №808-IX від 17.07.2020 року, видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних акупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.

Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 року, яка набрала чинності 19.10.2022 року.

Зокрема, п. 2 такої постанови Уряду встановлено, що: замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь державної форми власності, юридичних осіб, створених та/або зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь, та юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками (власниками) яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, та/або у фізичних осіб (фізичних осіб -підприємців) - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, а також публічні закупівлі в інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком товарів, робіт і послуг, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою; звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 169 (Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 року, № 25, ст. 1254), а також договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього оприлюднюються замовником протягом 90 днів з дня припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні, якщо замовником не оприлюднено такий звіт, договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього до набрання чинності цією постановою; закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.

Як вбачається з матеріалів справи, договір укладено між сторонами 28.05.2020 року; поставка товару відбулася 24.06.2020 року, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 роу № 1178, а тому, за висновками суду апеляційної інстанції, положення такої постанови та п. 5, 10 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, наявних між сторонами.

З огляду на вказане, посилання апелянта на протокол від від 09.12.2022 року №13 засідання комісії Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки зазначений документ є внутрішнім документом відповідача та не може бути визнаним таким, що змінює або скасовує зобов`язання сторін, передбачені укладеним між ними договором та положеннями діючого законодавства України.

Таким чином, враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з огляду на що таке рішення скасування або зміни не потребує.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З норми ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судова колегія зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19, а також у постанові від 18.02.2021 року у справі №916/376/19.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, суд першої інстанції ухвалюючи рішення вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим, висновок, викладений місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція», Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2023 року у справі № 915/716/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м.Київ в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2023 року у справі № 915/716/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2023 року у справі № 915/716/22 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська С.І.Колоколов