Постанова

від 04.09.2023 по справі 911/2779/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2023 р. Справа№ 911/2779/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Карандюк М.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної установи «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ФАРФОРОВО-ФАЯНСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2023, повний текст якої складено та підписано 24.04.2023

у справі № 911/2779/14 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

до Державної установи «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ФАРФОРОВО-ФАЯНСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ»

про стягнення 811 561,92 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2023 здійснено заміну найменування боржника у даній справі з Державного українського науково дослідного інституту фарфоро фаянсової промисловості на Державну установу «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ФАРФОРОВО - ФАЯНСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ». Заяву Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області №151 від 31.03.2023 року (вх. №6201/23 від 31.03.2023) про поновлення пропущено строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката у справі №911/2779/14 задоволено частково. Поновлено Комунальному підприємству «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області строк для пред`явлення наказу Господарського суду Київської області від 29.01.2014 року №911/2779/14 до виконання до 18.04.2026 року. В решті заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована обґрунтованістю доводів заявника в частині наявності підстав для поновлення пропущено строку на пред`явлення наказу до виконання, оскільки боржник тривалий час знаходився в процедурі банкрутства, а також мали місце обставини непереборної сили, що впливали на можливість стягувача звернутися до суду з цією заявою.

В задоволенні вимоги про видачу дублікату судом відмовлено, оскільки листом Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України №3084/2 від 01.06.2016 року виконавчий документ повернуто до суду та долучено до матеріалів справи. А тому підлягає видачі стягувачу зі справи.

У зв`язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань іншого найменування боржника, суд вважав за необхідне здійснити заміну найменування на Державну установу «Український дім фарфоро фаянсової промисловості».

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з цією ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині поновлення строку для пред`явлення наказу Господарського суду Київської області від 29.01.2014 року №911/2779/14 до виконання до 18.04.2026 року та видачу стягувачу наказу від 29.09.2014, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- позивачем не доведено того, що пропуск строку на пред`явлення наказу до виконання було зумовлено саме наявністю поважних причин, що унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

- посилання позивача лише на сам факт наявності форс-мажорних обставин не доводять поважності причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа;

- суд при дослідженні питання наявності підстав для поновлення строку не врахував численної кількості правових позицій Верховного Суду щодо необхідності доведення стороною, яка посилається на наявність форс-мажорних обставин, не лише на факт їх наявності, а також і їх впливу на своєчасність реалізації заявником своїх прав.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державної установи «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ФАРФОРОВО-ФАЯНСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ», а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що:

- виданий Господарським судом міста Києва виконавчий наказ від 29.01.2014 року №911/2779/14 був переданий на виконання до виконавчої служби, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2014 ВП НОМЕР_1;

- стосовно боржника з серпня 2015 по квітень 2021 було відкрито провадження у справі про банкрутство, а виконавче провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону № 606-XIV) закінчено;

- у відповідності до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону № 1404-VIII) початок перебігу строку для пред`явлення наказу до виконання фактично розпочався з наступного дня після закриття провадження у справі про банкрутство, тобто з 16.04.2021.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2023 витребувано у Господарського суду Київської області від 18.04.2023 матеріали справи №№911/2779/14. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

18.05.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

24.05.2023, через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору - квитанція 32528798800006963567 від 24.05.2023 на суму 2 684,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ФАРФОРОВО-ФАЯНСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ» на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2023 у справі № 911/2779/14. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 10.07.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 03.07.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.07.2023. Явка учасників справи не визнавалась обов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, у зв`язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено до 02.08.2023.

02.08.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.09.2023.

Явка представників учасників справи

В судове засідання 04.09.2023 з`явився представник позивача, заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2023 не з`явився, про розгляд справи був повідомлений під розписку в судовому засіданні 02.08.2023. До судового засідання 04.09.2023 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому протокольною ухвалою суду від 04.09.2023 відмовлено, оскільки не надано доказів поважності неможливості бути присутнім в цьому судовому засіданні.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Комунальне підприємство «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного українського науково-дослідного інституту фарфорово-фаянсової промисловості про стягнення 811561,92 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2014 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державної установи «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ФАРФОРОВО-ФАЯНСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ» на користь Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області 728863,34 грн. заборгованості, 13872,23 грн. пені, 48409,07 грн. інфляційних втрат, 20417,28 грн. 3% річних та 16231,24 грн. судового збору.

31.03.2023 до суду Господарського суду Київської області від Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області надійшла заява №151 (вх. №6201/23 від 31.03.2023) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката у справі №911/2779/14.

Обґрунтовуючи зазначену заяву стягувач зазначав, що у відповідності до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону № 1404-VIII) початок перебігу строку для пред`явлення наказу до виконання фактично розпочався з наступного дня після закриття провадження у справі про банкрутство, тобто з 16.04.2021.

Як на підставу поважності пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання сторона посилалась на впровадження на всій території України карантину, а з 24.02.2022 введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією проти територіальної цілісності України.

У зв`язку завданням майнової шкоди позивачу збройною агресією російської федерації, підприємством, з метою збереження чисельності трудового колективу та недопущення заборгованості по заробітній платі під час воєнного стану, було встановлено неповний робочий тиждень, що підтверджується доданим до матеріалів справи наказом №114-К від 16.05.2022 року.

Відповідні обставини вплинули на своєчасність вчинення стягувачем заходів щодо реалізації свого законного права на виконання рішення суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Близькі за змістом положення містила і стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної ухвали та розгляду справи судом апеляційної інстанції) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що наказ Господарського суду Київської області від 29.09.2014 року у справі №911/2779/14 листом відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Міністерства юстиції України №3084/2 від 01.06.2016 року було повернуто до суду та долучено до матеріалів справи.

Оскільки вищенаведений виконавчий документ не може бути визнаний втраченим, Господарський суд Київської області цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області у відповідній частині, при цьому, задля забезпечення виконання остаточного судового рішення, дійшов вірного висновку про його видачу стягувачу з матеріалів справи.

Також колегія судів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо наявності підстав для заміни найменування боржника, оскільки впродовж тривалого часу, що минув з дати видачі наказу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про зміну найменування сторони на Державна установа «Український дім фарфоро фаянсової промисловості» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29) за незмінності ідентифікаційного коду юридичної особи.

Щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час видачу виконавчого документа, далі - Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до пункт 1 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Отже, виконавчий документ (наказ суду), виданий 29.09.2014 у справі № 911/2779/14, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили.

Норми інституту процесуальних строків, що містяться у ГПК України, не передбачають, що процесуальний строк може перериватися. Утім, такі норми передбачені законодавством про виконавче провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У справі, що розглядається, виконавчий документ пред`явлено стягувачем до примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Міністерства юстиції України про що старшим державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2014 ВП № НОМЕР_1.

Отже, з врахуванням приписів статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання перервався.

Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2015 за заявою Стягувана (КП «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО») порушено провадження у справі № 911/3070/15 про банкрутство Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості (Боржник).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла на момент порушення справи про банкрутство), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Постановою Господарського суду Київської області від 13.04.2015 у справі № 911/3070/15 визнано банкрутом Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29 код ЄДРПО України 05468498) та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відкрите виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі № 911/2779/14 згідно постанови державного виконавця Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Міністерства юстиції України від 01.06.2016 закінчено на підставі пункту 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (визнання боржника банкрутом).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

За змістом частини четвертої статті 50 названого Закону у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред`явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв`язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, саме внаслідок закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство виявляється умова реалізації права стягувача на повторне пред`явлення, а саме вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону про банкрутство.

З урахуванням вищенаведених положень чинного на час закінчення виконавчого провадження Закону України «Про виконавче провадження» річний строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Київської області від 29.09.2014 року у зв`язку з його перериванням підлягає обчисленню спочатку від дати припинення обставин, що виключали можливість стягнення коштів з боржника, тобто з моменту закриття провадження у справі про банкрутство та за умови незадоволення вимог стягувача в межах справи про банкрутство.

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).

У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавцем було збільшено до трьох років строк пред`явлення наказів до виконання, що були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 і станом на цю дату строк не сплив (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15, від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15, від 26.12.2019 у справі № 10/339/10).

Оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII строк пред`явлення наказу Господарського суду Київської області від 29.09.2014 не сплинув (з огляду на переривання строку у зв`язку з пред`явленням наказу до виконання та положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV), колегія суддів, з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини першої статті 12 цього Закону, приходить до висновку, що на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі № 916/922/16 за результатом тлумачення норм частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII зроблено висновок, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа починається знову з моменту формального повернення виконавчого документа, якщо підстави повернення пов`язані суто з обставинами та результатами виконання рішення. Поряд з цим повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - це результат об`єктивно існуючих обставин зовнішнього характеру, за які учасники виконавчого провадження не відповідають. Тому в цьому випадку строк повторного пред`явлення починається з моменту усунення цієї заборони, зовнішньої обставини.

У випадку закінчення виконавчого провадження з підстави визнання боржника банкрутом такою зовнішньою об`єктивною обставиною, яка забороняє проведення виконавчих дій щодо боржника, слугує офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому строк повторного пред`явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника.

Початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з юридичним фактом - датою закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство.

Із встановлених судом апеляційної інстанцій обставин у цій справи вбачається, що 15 квітня 2021 року ухвалою Господарського суду Київської області задоволено клопотання Фонду державного майна України № 10-52-23094 від 12.11.2020 про закриття провадження у справі №911/3070/15 про банкрутство Державної установи «Український дім фарфоро-фаянсової промисловості», у зв`язку з тим, що боржника - Державну установу «Український дім фарфоро-фаянсової промисловості» включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2020 році, а згідно наказу № 694 від 28.10.2020 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державної установи «Український дім фарфоро-фаянсової промисловості».

Таким чином, перебіг трирічного строку пред`явлення наказу Господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі № 911/2779/14 до примусового виконання розпочався з наступного дня після закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство, а саме з 16.04.2021, та спливає відповідно приписів частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (у редакції, чинній на час розгляду заяви) 16.04.2024.

В свою чергу, колегія вважає за необхідне також звернути увагу на те, що виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, "Ясіун`єне проти Литви" від 06.03.2003, "Руйану проти Румунії" від 17.06.2003, "Півень проти України" від 29.06.2004).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі "Агрокомплекс проти України" від 25.07.2013).

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту першого статті 1 Першого протоколу.

У рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ЄСПЛ зазначив, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

У світлі наведеного суд звертає увагу на рішення ЄСПЛ у справі "Фуклев проти України" від 07.06.2005 в якій зазначено, що держава має позитивний обов`язок створити систему виконання рішень, яка б була ефективна як в теорії, так і на практиці і гарантувала виконання рішення без неналежних затримок.

Отже, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою (невід`ємною) частиною судового розгляду, оскільки без цієї стадії сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс і саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. При цьому на державу в особі її органів влади, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.

Беручи до уваги те, що виконання судове рішення у цій справі через наявну в законодавстві заборону на стягнення коштів з боржника, якого визнано банкрутом, тривалий час було призупинено, а стягувач не здійснив задоволення своїх вимог в межах справи про банкрутство у зв`язку із закриттям названої справи, колегія суддів вважає, що задля забезпечення правової визначеності у питаннях строків пред`явлення наказу до виконання у даному випадку заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання вірно була задоволена судом. Адже наведеним суд фактично допустив до виконання остаточне рішення суду чим забезпечив уникнення обставин необґрунтованого зволікання у його виконанні та, як наслідок, втручання у право на мирне володіння стягувачем його майном. Відтак підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену ухвалу - без змін.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржників (відповідача, боржника).

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2023 у справі №911/2779/14 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, після виходу судді Корсака В.А. та судді Євсікова О.О. з відпустки - 02.10.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков