Постанова

від 04.10.2023 по справі 917/45/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 917/45/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс-Електротех" (вх.№1485 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ореховською О.О., повний текст складено 07.07.2023) у справі №917/45/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Професіонал", с. Ковалівка, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс-Електротех", м. Полтава,

про стягнення 51 610,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Професіонал" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс-Електротех" заборгованості у розмірі 51 610,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши від позивача суму попередньої оплати в розмірі 100 000, 00 грн за договором поставки № 0000019734 від 15.09.2020, поставив позивачу товар частково - на загальну суму 48 390, 00 грн, а різницю між сумою попередньої оплати та поставленим товаром - 51 610, 00 грн позивачу не повернув.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 у справі №917/45/23 позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс-Електротех" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Професіонал" 51 610,00 грн попередньої оплати та 2 481,00 витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд прийняв до уваги, що договір поставки між сторонами укладено у спрощений спосіб, відсутні документальні докази узгодження між сторонами місця поставки товару, обов`язку продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, так як ні видатковою накладною №ЯІ-00000283 від 19.02.2021, ні рахунком на оплату № ЯІ-00001301 від 11.09.2020 не визначено місце поставки товару, обов`язку доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, тому до даних правовідносин застосовано ч.2 ст. 664 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов`язку перед позивачем щодо поставки товару на суму 51 610, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яріс-Електротех" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 у справі №917/45/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга обґрунтована тим, що відповідач повідомляв позивача про наявність товару, в тому числі про склад з якого такий товар можна забрати (м.Полтава, вул.Серьогіна,11), а також ту обставину, що позивач отримував товар на складі відповідача (м.Полтава, вул.Серьогіна,11). Відповідач виконав своє зобов`язання щодо замовлення та поставки товару позивачу, в свою чергу позивач частково сплативши за товар, не забрав його у відповідача та не здійснив подальшу оплату товару, тим самим саме позивач намагається в односторонньому порядку не виконати умови зобов`язання, що виникли між сторонами.

Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс-Електротех" (вх.№1485 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 у справі №917/45/23 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 31.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 31.08.2023 для подання заяв, клопотань, тощо.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не надано.

Ухвала суду від 15.08.2023 була направлена всім учасникам справи, зокрема і ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Професіонал", однак повернулась до суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи факт направлення судом ухвали на офіційну адресу позивача та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою, суд доходить висновку про належне повідомлення учасника справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, в позовній заяві позивач зазначає, що 15.09.2020 між ТОВ "Яріс-Електротех" (постачальник) та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Професіонал" (покупець) укладено договір поставки № 000019734, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію електротехнічного призначення відповідно до додатків до цього договору: двосторонніх специфікацій до договору та/або накладних постачальника. Кожен з додатків є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору ціна, кількість, номенклатура, асортимент за одиницю продукції вказується в додатках (специфікаціях, накладних) до цього договору.

Згідно з п.2.1 договору загальна вартість продукції становить 431 673,71 грн у томі числі ПДВ.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що покупець зобов`язується оплатити постачальнику продукцію на умовах: попередня оплата 100% у строк, що вказаний в специфікації, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами в специфікації, на кожну окрему партію товару.

Даний договір вважається дійсним після його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині поставки, оплати отриманої продукції - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.11.1 договору).

Також, як зазначає позивач, 15.09.2020 між сторонами підписано додаток № 1 до договору, в якому узгоджена специфікація, в якій визначено найменування товару, його ціна та загальна вартість.

Відповідно до п. 2.1. додатку, покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості товару по цьому додатку протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Пунктом 3 додатку передбачено, що строк поставки (відвантаження) товару по цьому додатку: 3 банківських дні з дати підписання специфікації.

Згідно з п.5 додатку місце (адреса) поставки товару: м. Полтава, вул. Серьогіна, 11 (склад замовника).

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату товару № ЯІ-00001301 від 11.09.2020 на загальну суму 431 673,71 грн. При цьому, підставою для формування рахунку відповідачем було зазначено договір № 000019734 від 15.09.2020.

Позивач за платіжним дорученням №536 від 15.09.2020 перерахував відповідачу 100 000,00 грн з призначенням платежу: "За матеріали згідно рах № ЯІ-00001301 від 11 вересня 2020 у сумі 83333,33 грн, ПДВ - 20% 16666,67 грн."

Позивач стверджує, що відповідачем товар було поставлено на суму 48 390,00 грн, на підтвердження чого надав видаткову накладну № ЯІ-0000283 від 19.02.2021, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 51 610,00 грн, що становить різницю між сумою здійсненої позивачем попередньої оплати та загальною вартістю поставленого відповідачем товару.

Актом звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.01.2021-04.06.2021 складеним між ТОВ "Яріс-Електротех" і ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Професіонал" сторони узгодили наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 51 610,00 грн.

17.06.2022 позивачем на адресу відповідача направлено заяву - вимогу від 13.06.2022, в якій позивач, посилаючись на те, що відповідачем не здійснено поставку товару на суму 51 610,00 грн, а також, що у продовженні подальшої співпраці відпала необхідність, вимагав у відповідача повернути грошові кошти в сумі 51 610,00 грн за непоставлений товар.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України ( далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частин 1, 3 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 ст.207 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.

Загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 ЦК України та ст. 181 ГК України.

З аналізу зазначених норм вбачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №912/1883/17).

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (постанови Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 923/459/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Так, акцепт оферти у формі єдиного документа робиться шляхом підписання договору та проставлення печатки на обох екземплярах договору, один з яких повертається контрагенту. Оферта, зроблена у спрощений спосіб, акцептується у той самий спосіб, в якому була зроблена пропозиція про вступ у договірні відносини: листом, факсограмою тощо.

У разі недотримання сторонами письмової форми правочину, для з`ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів частини другої ст. 205 ЦК України, яка регламентує, що поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він повідомляв позивача про наявність товару, в тому числі про склад з якого такий товар можна забрати (м.Полтава, вул.Серьогіна,11). Відповідач виконав своє зобов`язання щодо замовлення та поставки товару позивачу, в свою чергу позивач частково сплативши за товар, не забрав його у відповідача та не здійснив подальшу оплату товару, тим самим саме позивач намагається в односторонньому порядку не виконати умови зобов`язання, що виникли між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві ( ч.2 ст.664 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження своїх вимог до позовної заяви додано договір поставки № 000019734 від 15.09.2020, підписаний між ТОВ "Яріс-Електротех" та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Професіонал".

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що зазначений договір з додатком до нього між сторонами в редакції, долученій до позовної заяви, не укладався, а тому така редакція договору відповідачем не визнається. До відзиву на позов залучив копію договору поставки від 15.09.2020 № 000019734 та додатку № 1 від 15.09.2020 до цього договору, які підписані відповідачем в односторонньому порядку. Як зазначив відповідач, договір з додатком до нього ним було направлено на адресу позивача для підписання, але останнім вони підписані не були.

Ухвалами Господарського суду Полтавської області від 28.03.2023 та від 04.05.2023 було запропоновано позивачу надати суду оригінали договору поставки № 000019734 від 15.09.2020 та додатку №1 від 15.09.2020 до договору.

04.05.2023 до суду від позивача надійшла заява (в.№5627), в якій останнім зазначено, що після перемовин з керівництвом відповідача на електронну пошту позивача був надісланий проект договору, який позивач підписав без зауважень, поставив свою печатку і далі відвіз до відповідача на підпис їх уповноваженої сторони. Примірник договору і додаток до нього від відповідача позивач не отримав, однак на виконання вказаного договору вчинив юридично значущі дії - оплатив товар, а відповідач частково поставив продукцію, після чого і виникла заборгованість.

Враховуючи те, що позивачем до матеріалів справи не надано оригіналу договору від 15.09.2020 № 000019734, а відповідач поставив під сумнів наявність договору в наданій позивачем редакції, суд першої інстанції правильно, застосовуючи приписи ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, не взяв зазначені документи до уваги та не оцінював їх в якості належних та допустимих доказів у справі.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № ЯІ-00001301 від 11.09.2020, який містить реквізити постачальника (ТОВ "Яріс-Електротех") та покупця (ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Професіонал"), найменування товару, його кількість та загальну вартість (431 673,71 грн).

Позивач за платіжним дорученням №536 від 15.09.2020 перерахував відповідачу 100 000,00 грн з призначенням платежу: "За матеріали згідно рах № ЯІ-00001301 від 11 вересня 2020 у сумі 83333,33 грн, ПДВ - 20% 16666,67 грн."

Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, можна стверджувати, що у даному випадку офертою відповідача є надсилання позивачу рахунку на оплату № ЯІ-00001301 від 11.09.2020 на суму 431 673,71 грн, а здійснення позивачем часткової оплати свідчить про вчинення ним відповідних дій, направлених на прийняття пропозиції (акцепту). За таких обставин, між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, у зв`язку з чим між ними склалися зобов`язальні правовідносини.

Доводи апелянта про повідомлення позивача про наявність товару та про склад з якого товар можна забрати не підтверджуються матеріалами справи. Рахунок на оплату № ЯІ-00001301 від 11.09.2020 не містить інформації про склад з якого можна забрати товар.

Твердження скаржника про те, що позивач вже отримував товар на складі відповідача (м.Полтава, вул.Серьогіна,11) не підтверджуються матеріалами справи, з огляду на те, що у видатковій накладній №ЯІ-00000283 від 19.02.2021 наявна інформація про її складання: м. Полтава, без зазначення точної адреси.

Також в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з пропозицією отримати товар із зазначенням адреси, з якої товар можна забрати.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що листом від 11.02.2021 за №01-11/02/2021 він звертався до позивача з повідомленням про отримання товару та сплату коштів, в якому вказано місце поставки товару (м.Полтава, вул.Серьогіна, 11), з огляду на те, що відповідачем не надано доказів направлення зазначеного листа позивачу.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що він повідомляв позивача про наявність товару, в тому числі про склад з якого такий товар можна забрати (м.Полтава, вул.Серьогіна,11), є необґрунтованими та не підтверджені матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст.691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, враховуючи, що на момент здійснення оплати позивачем відповідачем не було ні доставлено, ні передано товар, перераховані позивачем кошти є саме попередньою оплатою. Відтак у відповідача виникло зобов`язання по поставці товару вартістю 100 000,00 грн.

Відповідачем товар було поставлено на суму 48 390,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЯІ-0000283 від 19.02.2021, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 51 610,00 грн, що становить різницю між сумою здійсненої позивачем попередньої оплати та загальною вартістю поставленого відповідачем товару.

В акті звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.01.2021-04.06.2021, підписаного між сторонами, сторони узгодили наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 51 610,00 грн. В даному акті відсутнє посилання на договір або рахунок. Сторонами не зазначено про існування між ними інших правовідносин, ніж ті які розглядаються в даному провадженні.

Відповідно до ст.ст. 526 та 525 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/8972/17).

Для задоволення вимог покупця щодо повернення суми попередньої оплати суд повинен установити факт прострочення продавця щодо передачі товару, факт належного виконання покупцем своїх обов`язків за договором, а звідси - і право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати (постанова Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 924/277/19).

Отже, вимогами чинного законодавства покупцю надано право вибору (альтернативи), або наполягати на виконання обов`язку щодо поставки товару, або заявити вимогу про повернення суми передплати. До вираження волі покупця, який варіант визначених законом дій він обрав, у продавця залишається визначений договором поставки обов`язок поставити товар, за який здійснена передплата, у відповідності до визначених умов договору.

17.06.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено заяву - вимогу від 13.06.2022, в якій позивач вимагав повернути грошові кошти в сумі 51 610,00 грн за непоставлений товар.

Таким чином, позивач відмовився від поставки товару та отримав право вимагати повернення попередньої оплати в порядку ч. 2. ст. 693 ЦК України.

25.06.2021 відповідачем було направлено позивачу вимогу за №01-25/06/2021 від 25.06.2021 про отримання товару та сплату коштів.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога від 25.06.2021 була направлена позивачу вже після звернення позивача до відповідача з заявою від 13.06.2022, в якій позивач вимагав у відповідача повернути грошові кошти в сумі 51 610,00 грн за непоставлений товар, посилаючись на те, що у продовженні подальшої співпраці відпала необхідність.

Приймаючи до уваги, що договір поставки між сторонами укладено у спрощений спосіб, відсутність документальних доказів узгодження між сторонами місця поставки товару, обов`язку продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, судом першої інстанції до даних правовідносин правомірно застосовано ч.2 ст. 664 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві. З огляду на вищевказане, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов`язку перед позивачем щодо поставки товару на суму 51 610, 00 грн.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що він виконав своє зобов`язання щодо замовлення та поставки товару позивачу, а позивач частково сплативши за товар, не забрав його у відповідача та не здійснив подальшу оплату товару, тим самим саме позивач намагається в односторонньому порядку не виконати умови зобов`язання, що виникли між сторонами, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 51610,00 грн, сплачених в якості попередньої оплати за товар, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 у справі №917/45/23 без змін як такого, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс-Електротех" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 у справі №917/45/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.10.2023

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова