Рішення

від 28.09.2023 по справі 902/1029/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. Cправа № 902/1029/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву", 21009, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Замостянська/проспект Коцюбинського, будинок 26/58, ідентифікаційний код юридичної особи 24893824

до Обслуговуючого кооперативу "Голден Флора", 23421, Вінницька обл., місто Ладижин (пн), вулиця Будівельників, будинок 35, квартира 38, ідентифікаційний код юридичної особи 43337830

про стягнення 166 567,74 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Антощук В.Д., згідно ордеру

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 04.08.2023 року надійшла позовна заява № 392 від 01.08.2023 (вх. № 1033 від 04.08.2023) Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" до Обслуговуючого кооперативу "Голден Флора" про стягнення 166 567,74 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 22ф-5-1-001 від 16.12.2019, у тому числі: 149 782,71 гривень основного боргу, 6 442,71 гривень пені, 2 831,65 гривень 3% річних та 7 510,67 гривень інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 09.08.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1029/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.09.2023 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 07.09.2023 судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1029/23 по суті на 28.09.2023 о 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату 28.09.2023 у судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся ухвалою суду від 08.09.2023, яку було надіслано за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом враховано, що направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

У постанові Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162,165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1, пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 28.09.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Голден Флора" про стягнення 166 567,74 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 22ф-5-1-001 від 16.12.2019, у тому числі: 149 782,71 гривень основного боргу, 6 442,71 гривень пені, 2 831,65 гривень 3% річних та 7 510,67 гривень інфляційних втрат.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 22ф-5-1-001 від 16.12.2019 в частині повного та своєчасного повернення кредиту та нарахованих відсотків за користування ним.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

16.12.2019 року між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (далі - позивач, фонд) та Обслуговуючим кооперативом "Голден Флора" (далі - відповідач, позичальник) укладено кредитний договір № 22ф-5-1-001 (далі - договір) (т.1 а.с. 5).

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що фонд згідно умов цього кредитного договору зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 250 000 грн. (двісті п`ятдесят тисяч гривень) для закупівлі обладнання для переробки сільськогосподарської сировини (фруктів, ягід і трав), що знаходиться за адресою: Тульчинський р-н, с. Заозерне, вул. Соборна 46А індекс 23664 строком на 3 роки 0 місяців.

Згідно пункту 2.1. договору за користування кредитом утримується плата в розмірі 6-ти відсотків річних згідно з Правилами та Методикою.

Відповідно до пункту 2.2. договору кредит надається шляхом перерахування всієї суми кредиту відповідно до цільового призначення на банківський рахунок, вказаний позичальником у кредитному договорі. Фонд має право призупинити чи відмовитись від надання кредиту у разі, якщо вказані у заяві відомості дають підстави сумніватися, що кредитні кошти будуть використані позичальником не за цільовим призначенням.

Положеннями пункту 2.4. договору встановлено, що погашення 6-ти відсотків річних за користування кредитом здійснюється одночасно з погашенням основного боргу шляхом перерахування коштів на розрахунковий банківський рахунок фонду згідно графіка погашення кредиту:

Дата початку погашення кредиту - 10.12.2020

Дата закінчення погашення кредиту - 10.12.2022

У пункті 2.4. договору сторонами погоджено графік погашення кредиту, суми кредиту та відсотків, що підлягають сплаті за цим графіком.

Згідно погодженого сторонами у пункті 2.4. договору графіку погашення кредиту відповідач зобов`язався:

- 10.12.2020 року сплатити суму кредиту, що підлягає поверненню у розмірі 50 000,00 гривень, шість відсотків річних за користування кредитом у розмірі 15 000,00 гривень, що разом складає 65 000,00 гривень;

- 10.12.2021 року сплатити суму кредиту, що підлягає поверненню у розмірі 50 000,00 гривень, шість відсотків річних за користування кредитом у розмірі 12 000,00 гривень, що разом складає 62 000,00 гривень;

- 10.12.2022 року сплатити суму кредиту, що підлягає поверненню у розмірі 150 000,00 гривень, шість відсотків річних за користування кредитом у розмірі 9 000,00 гривень, що разом складає 159 000,00 гривень.

Згідно пункту 2.5 договору зарахування повернення боргу здійснюється в такій послідовності: штраф, пеня (якщо таке має місце), заборгованість по відсотках, чергові платежі по основному боргу.

Положеннями пунктів 3.2.1 - 3.2.2 договору визначено, що фонд зобов`язується надати кредит на суму, яку визначено в п.1.1. цього договору, на протязі десяти банківських днів з дня надходження коштів до фонду та приймати дострокове виконання позичальником своїх зобов`язань.

За змістом пунктів 4.1, 4.2. договору позичальник взяв на себе зобов`язання забезпечити повне повернення кредиту та відсотків за користування ним з урахуванням пені (якщо таке має місце) згідно з умовами кредитного договору. Повертати кредит згідно з графіком повернення кредитних коштів. Оплата платежу проводиться частинами, або однією сумою в обумовлені строки. Повертати разом з основним боргом відсотки за користування кредитом, які залишилися до повернення.

Відповідно до пункту 5.3 договору у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредиту, фонд має право звернутися до суду за захистом своїх прав з вимогою стягнення суми невиконаних боргових зобов`язань, згідно з умовами цього договору.

Договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного повернення наданого фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших, обумовлених договором платежів (пункт 6.1 договору).

Згідно пункту 6.3. договору дія договору в частині розрахунків діє до повного погашення кредиту.

Кредитний договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 11 від 21.12.2019 року позивачем перераховано на користь відповідача кредит в сумі 250 000,00 гривень (т.1 а. с. 6).

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав належним чином та станом на 24 липня 2023 року відповідачем сплачено 136 217,29 гривень, з яких 36 000,00 гривень - 6% процентів за користування кредитом та 100 217,29 гривень - суми кредиту.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення суми кредиту стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Як вбачається із банківських виписок, що містяться у матеріалах справи, відповідачем на користь позивача за кредитним договором сплачено 136 217,29 гривень, з них 36 000,00 гривень зараховано позивачем в якості відсотків за користування кредитом, 100 217,29 гривень за тілом кредиту (т.1 а.с.7-9).

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 149 782,71 гривень суми основного боргу за тілом кредиту.

Судом встановлено, що доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 149 782,71 гривень матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення за кредитним договором № 22ф-5-1-001 від 16.12.2019 року 149 782,71 гривень основного боргу, 6 442,71 гривень пені, 2 831,65 гривень 3% річних та 7 510,67 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, предметом доказування, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи зміст позовних вимог, предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наданням кредиту та його поверненням у строк визначений договором.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами судом враховано таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір відноситься до кредитних договорів, до регулювання правовідносин якого застосовуються загальні положення про договір глав 52, 53 та положення про позику, кредит визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що відповідач 21.12.2019 року отримав від позивача у строкове платне користування кредитні кошти у розмірі 250 000,00 гривень, які повинен був повернути останньому у строк та на умовах, передбачених кредитним договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями пункту 2.4. договору сторони погодили, що позичальник зобов`язаний повернути кредит відповідно до графіку погашення та датою погашення кредиту у повному обсязі є 10.12.2022 року.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина 7 статті 193 ГК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов`язання щодо надання кредиту у розмірі 250 000,00 гривень виконав у повному обсязі, у той же час відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення отриманого кредиту у строк визначений договором не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Враховуючи, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за кредитом у розмірі 149 782,71 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 442,71 гривень пені, 2 831,65 гривень 3% річних та 7 510,67 гривень інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені суд враховує таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Положеннями частини 1 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2. кредитного договору сторони погодили, що за прострочення терміну повернення кредиту, згідно графіку повернення кредиту, позичальник сплачує фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від не внесеної в строк суми кредиту.

На обгрунтування позовних вимог щодо стягнення пені та періоду її нарахування позивач зазначив, що зважаючи на Постанову Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 р. "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" позивачем здійснено нарахування пені за період невиконання зобов`язання з 01.07.2023 р. по 01.08.2023 р., що становить 6 442,71 гривень.

Надаючи оцінку наведеним вимогам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX затверджений Указ Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за період з 11.12.2021 по 22.12.2021 року на суму боргу 50 000,00 гривень відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перевірку здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за цей період, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за вказаний період становить 49,32 гривень, сума інфляційних втрат становить 300,00 гривень.

Водночас, з огляду на вимоги пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу за платежем, який відповідач мав здійснити 10.12.2022 року, а також стягнення пені за період з 01.07.2023 р. по 01.08.2023, оскільки їх нарахування здійснено позивачем за період дії воєнного стану в Україні, під час якого позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 49,32 гривень, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 300,00 гривень, у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2 782,33 гривень, інфляційних втрат у розмірі 7 210,67 гривень, пені у розмірі 6 442,71 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При розгляді справи судом враховано, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов з обґрунтуванням своєї правової та фактичної позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів виконання зобов`язань за договором позики та/або контррозрахунку заявлених до стягнення сум, не повідомив суд про існування обставин, які мають істотне значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 149 782,71 гривень основного боргу, 49,32 гривень 3% річних, 300,00 гривень інфляційних втрат, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 426 від 01.08.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 419,09 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 264,91 гривень слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Голден Флора" (23421, Вінницька обл., місто Ладижин (пн), вулиця Будівельників, будинок 35, квартира 38, ідентифікаційний код юридичної особи 43337830) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (21009, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Замостянська/проспект Коцюбинського, будинок 26/58, ідентифікаційний код юридичної особи 24893824) заборгованість у сумі 150 132,03 гривень (сто п`ятдесят тисяч сто тридцять дві гривень, 03 копійки), у тому числі 149 782,71 гривень основного боргу, 49,32 гривень 3% річних, 300,00 гривень інфляційних втрат та 2 419,09 гривень (дві тисячі чотириста двадцять гривень, 97 копійок) судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 442,71 гривень пені, 2 782,33 гривень 3% річних та 7 210,67 гривень інфляційних втрат - відмовити.

5. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 264,91 гривень залишити за позивачем.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - fondsib@gmail.com.

Повний текст рішення складено та підписано 03 жовтня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 21009, Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Замостянська/проспект Коцюбинського, будинок 26/58; fondsib@gmail.com;

3 - відповідачу, 23421, Вінницька обл., місто Ладижин (пн), вулиця Будівельників, будинок 35, квартира 38.