Рішення

від 28.09.2023 по справі 902/940/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2023 р. Cправа № 902/940/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" (вул. Шевченко, 22, с. Чернятка, Бершадський район, Вінницька область, 24430)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" (вул. Петра Сагайдачного, буд. 16-А, м. Київ, 04070)

про стягнення 228 979 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Запорощук В.Б. за довіреністю;

відповідача Городецька А.Д. згідно ордеру ( в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" про стягнення збитків, понесених по доробці та зберіганню законтрактованих об`ємів товару в сумі 120 109,00 грн та утраченої вигоди у сумі 108 870,00 грн.

Суд, ухвалою від 19.07.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/940/23 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 31.08.2023.

14.08.2023 до суду надійшов відзив №б/н від 09.08.2023 ( вх. № 10-34/7462/23 від 14.08.2023) на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс".

14.08.2023 до суду надійшло клопотання позивача №б/н від 09.08.2023 (вх. № 01-34/7465/23 від 14.08.2023) про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" без розгляду з тих підстав, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

25.08.2023 до суду надійшла відповідь на відзив №б/н від 21.08.2023 (вх. № 01-34/7875/23 від 25.08.2023).

При розгляді справи 31.08.2023, суд, дослідивши клопотання позивача №б/н від 09.08.2023 (вх. № 01-34/7465/23 від 14.08.2023) про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" без розгляду зауважив на тому, що питання залишення позову без розгляду відноситься до прерогативи суду. При цьому, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" судом досліджено повноваження особи, яка підписала позовну заяву, і підстав для застосування положень п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України не виявлено.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 28.09.2023, про що 31.08.2023 постановлено протокольну ухвалу.

Суд, ухвалою від 20.09.2023 забезпечив участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" у розгляді справи у судовому засіданні 28.09.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначену судом дату в судове засідання представник відповідача з`явився в режимі відеоконференції. Представник позивача прийняв участь в судовому засіданні в приміщенні суду.

Після завершення стадії дослідження доказів проведено стадію судових дебатів, у якій виступили з промовами представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 28.09.2023 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення, повідомивши представників сторін про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 28.09.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Набужжя Плюс" (Постачальник) Договору поставки № 460/1-148156 від 21.02.2022.

Покупцем здійснено передоплату у розмірі 86% від контрактної кількості товару а саме 703480,14 грн.

Покупець забезпечив часткове виконання договору, а саме надав 22.02.2022 транспорт для відвантаження 51,250 тон. товару на суму 419225,08 згідно накладної №147 від 22.02.2022.

03.02.2023 від Покупця надійшла претензія №55/1 від 01.02.2023 про повернення частини попередньої оплати та сплати штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань.

21.02.2023 Покупець звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Постачальника про стягнення 360 731,12 грн заборгованості, з яких 284 255,06 грн основного боргу, 68 205,41 грн інфляційних втрат та 8 270,65 грн за Договором поставки № 460/1-148156 від 21.02.2022, чим фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання Договору поставки.

Рішенням Господарського суду Вінницької області справа №902/297/23 від 01.05.2023 позов задоволено частково.

Позивач стверджує, що в порушення п. 4.1 Договору Покупець в зазначений в договорі термін не надав Постачальнику транспортних засобів для завантаження товаром згідно Договору.

При цьому, у зв`язку з отриманою попередньою оплатою за товар та з метою недопущення псування законтрактованого об`єму товару Продавець був змушений здійснювати доробку та зберігання кукурудзи об`ємом 48,750 тон з 01.03.2022.

З огляду на те, що Покупець всупереч Договору не надав транспортні засоби в строк для відвантаження товару у повному обсязі, та відмовився в односторонньому порядку від виконання Договору, Постачальнику завдано збитків, розмір яких склав 120109,00 грн.

Крім того позивачем заявлено до стягнення втрачену вигоду Постачальника в розмірі 108870,00 грн.

Відповідач заперечує проти позову. Суть заперечень відповідача зводиться до того, що на виконання п. 5.1. укладеного між сторонами Договору поставки № 460/1-148156 від 21.02.2022 Покупець здійснив передоплату у розмірі 86% від контрактної кількості Товару (за 100,00 тон товару), а саме 703 480,14 грн.

Строк поставки за Договором - до 28.02.2022, і станом на зазначену дату Постачальником було поставлено лише 51,250 т. товару.

При цьому відповідач зазначає, що в наслідок військової агресії російської федерації проти України Покупець з 24.02.2022 здійснив зупинення роботи, працівники не вийшли на роботу, перевізники не могли виконувати свої обов`язки, і Постачальник був відразу повідомлений щодо неможливості виконання Покупцем своїх зобов`язань за Договором.

Тому відповідач вважає, що умови Договору не виконані з незалежних від сторін обставин, і це встановлено при розгляді справи №902/294/23.

Відповідач стверджує, що Договором не передбачено жодної плати за зберігання зерна Постачальником та проведення інших оздоровчих робіт по його доробці. ТОВ « АДМ Юкрейн» не вимагав від ТОВ «Надбужжя Плюс» виконання таких дій. Тобто зберігання зерна, його доробка - це виключно внутрішні управлінські рішення Постачальника до яких Покупець не має жодного відношення, а отже вимагати плати за такі послуги ТОВ «Надбужжя Плюс» не має права. Окрім того, зерно, що зберігає ТОВ «Надбужжя Плюс» є знеособленим, тому немає жодних доказів, які б підтверджували належність такої продукції ТОВ «АДМ Юкрейн». Вказане зерно неможливо ідентифікувати. Відсутні докази того, що саме це зерно, яке зберігалось на складі позивача, мало бути оставлене відповідачу до 28.02.2022.

Окремо відповідач наголошує на відсутності належних та допустимих доказів завдання ТОВ «Надбужжя Плюс» збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань за Договором поставки № 460/1-148156 від 21.02.2022. Відсутні в матеріалах справи і документи на підтвердження втраченої вигоди ТОВ «Надбужжя Плюс».

Не погоджуючись з доводами відповідача, позивач, в запереченні зазначає, що відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, за рахунок Покупця. Тобто, обов`язок Постачальника вважається виконаним з моменту готовності товару до передачі на складі, і саме Покупець зобов`язаний отримати відповідний товар та забезпечити прибуття автомобільним транспортом з метою здійснення відвантаження і перевезення.

Твердження відповідача про зупинення роботи та не можливість перевізників виконувати роботу через введення в Україні воєнного стану у рівній мірі вплинули на дії обох сторін, тому їх наявність не може тлумачитися виключно на користь одного учасника спірних правовідносин.

Посилання відповідача на п.6.8 Договору, за яким «Покупець має право відмовитися від приймання Товару та розірвати договір в односторонньому порядку у випадку, якщо якість товару не відповідає вимогам, зазначеним в п. 2.2 Розділу «Кількість та якість», та/або якщо поставка Товару здійснена пізніше термінів зазначених в п 4,1 Розділу 4 «Строки та умови поставки» є безпідставними оскільки не поставка товару у кількості 48,750 тон. відбулась виключно з вини відповідача, оскільки всупереч законодавства та Договору не вжито жодних дій для своєчасного надання транспортних засобів для забезпечення передання та прийняття законтрактованих об`ємів товару.

Відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання Договору надіславши претензію про повернення попередньої оплати 03 лютого 2023 року. До вказаної дати жодних повідомлень про відмову від виконання Договору від відповідача на адресу позивача не надходило, тому для належного та добросовісного виконання Договору позивач у зв`язку з отриманою попередньою оплатою за товар здійснював його належне зберігання для повного виконання умов Договору та при добросовісному виконанні умов Договору зі сторони відповідача у жодному разі не вимагав відшкодування витрат по зберіганні та доробці товару.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Набужжя Плюс" (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" (відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 460/1-148156. (надалі Договір)

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити кукурудзу 3 класу для кормових потреб українського походження врожаю 2021 року (товар) код Товару згідно УКТ ЗЕД 1005 (товар) насипом на умовах, передбаченим даним Договором.

Кількість товару складає 100,000 тонн +/- 5% за вибором Постачальника та визначається згідно з вагою, вказаною згідно товарно-транспортних накладних (п. 2.1 Договору).

Кінцева кількість (вага) товару визначається під час навантаження на вагах Постачальника в місці поставки, вказаному у п. 4.1 Договору та зазначається в товарно-транспортних накладних, виписаних Постачальником на навантажений товар, та завірених печаткою Постачальника (п. 2.3 Договору).

Ціна Товару без ПДВ складає 7 175,44 грн за одну метричну тонну, крім того ПДВ 1 004,56 грн (п. 3.1 Договору).

Загальна вартість товару за Договором з ПДВ складає: 818 000,16 грн (п. 3.2 Договору).

За змістом п. 4.1 Договору Постачальник здійснює поставку товару в повному об`ємі на умовах FСА (франко-перевізник), згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року с. Чернятка, Бершадський район, Вінницька область, Україна, 24430 в строк до 28.02.2022 р. включно. Поставка партіями допускається.

Поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом, за рахунок Покупця. Під час перевезення товару Постачальник зобов`язаний дотримуватися габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами визначеними чинним законодавством України (п. 4.2 Договору).

Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 86% від контрактної кількості товару, що зазначено в п. 2.1 Договору по ціні, вказаній в п. 3.1 Договору, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Постачальника та договорі, не раніше 5 банківських днів дати початку відвантаження товару та отримання (факсом або електронною поштою) копій документів оформлених відповідно до вимог договору та діючого законодавства (п. 5.1 Договору).

Оплата вважається здійсненою в момент списання коштів з банківського рахунку Покупця. Уразі відмови Постачальника або Покупця від виконання договору, Покупець зобов`язаний повернути здійснену передплату на підставі п. 5.1 Договору по якій не здійснено поставку товару протягом 3-х календарних днів від крайньої дати поставки вказаної в п. 4.1 Договору (п.5.2 Договору).

Згідно п. 6.4.1 Договору, у випадку неправомірної відмови Постачальника від поставки товару, а також за невиконання своїх зобов`язань з поставки товару, частково або повністю, Постачальник зобов`язаний негайно повернути отриману від Покупця оплату Товару в повному розмірі, а також протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання відповідної претензії виплатити Покупцю штраф у сумі, яка є різницею між вартістю такого товару, розрахованого за ціною договору та вартістю, розрахованою за ринковою ціною, яка визначається як ціна товару, що склалася в області, в якій відбувається поставка, за аналогічних умов поставки в гривнях, включаючи ПДВ, згідно довідки незалежного аналітичного інформаційного агентства "АПК-Інформ" (код ЄДРПОУ - 32314753) та/або ТОВ "ЦМД Украгроконсалт" (код ЄДРПОУ - 30572764) за вибором та на замовлення Покупця.

Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з даного договору (11.1 Договору).

На виконання умов укладеного Договору Покупцем здійснено попередню оплату товару у розмірі 703 480,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 00370096 від 22.02.2022.

Постачальником на підставі накладної №147 від 22.02.2022 поставлено 51,250 тонн товару загальною вартістю 419 225,08 грн.

01.02.2023 Покупцем на адресу Постачальника надіслано претензію (вих № 55/1) з вимогою повернення передоплати в сумі 284 255,06 грн, внаслідок не поставки товару у повному обсязі.

У зв`язку з невиконанням Постачальником вимоги претензії Покупець звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення 360 731,12 грн заборгованості, з яких: 284 255,06 грн основний борг; 68 205,41 грн інфляційні втрати; 8 270,65 грн три проценти річних.

За вказаним позовом суд ухвалою від 06.03.2023 відкрив провадження у справі № 902/294/23 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті.

За результатами розгляду справи №902/294/23 судом 01.05.2023 прийнято рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" задоволено частково. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Набужжя Плюс" 9на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" 284 255,06 грн передплати за Договором поставки № 460/1-148156 від 21.02.2022 та 420,54 грн 3% річних, нарахованих за період з 04.02.2023 по 21.02.2023. Нараховувати 3% річних на суму боргу у розмірі 284 255,06 грн, починаючи з 22.02.2023 до моменту виконання рішення суду в частині оплати цієї суми боргу. Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Набужжя Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" 68 205,41 грн - інфляційних втрат та 7 850,11 грн - 3% річних.

Рішення суду від 01.05.2023 у справі № 902/294/23 сторонами не оскаржено, та набрало законної сили 30.05.2023.

24.04.2023 ТОВ «Надбужжя Плюс» направив на адресу ТОВ «АДМ Юкрейн» претензію №19 від 24.04.2023, в якій, посилаючись на невиконання умов Договору поставки №460/1-148156 від 21.02.2022, вимагало відшкодувати збитки понесені для доробки та зберіганню кукурудзи в сумі 120 109,00 грн та компенсувати втрачену вигоду в розмірі 108 870,00 грн.

Посилаючись на відсутність відповіді на зазначену претензію та належного реагування, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення відповідача збитків, понесених по доробці та зберіганню законтрактованих об`ємів товару в сумі 120 109,00 грн та утраченої вигоди у сумі 108 870,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов такого висновку.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що Покупцем належним чином виконано умови п. 5.1. Договору шляхом перерахування передплати в сумі 703 480,14 грн.

Постачальником частково передано оплачений товару у кількості 51,250 тонн товару загальною вартістю 419 225,08 грн.

Кількість непоставленого товару становить 48,750 тонн, вартістю 284 255,06 грн.

Суд враховує особливості здійснення поставки товару за умовами Договору, яка обумовлена виконанням сторонами умов FСА (франко-перевізник) ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року с. Чернятка, Бершадський район, Вінницька область, Україна, 24430.

Поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом, за рахунок Покупця (п. п. 4.1., 4.2. Договору).

Тобто, обов`язок Постачальника вважається виконаним з моменту готовності товару до передачі на складі, і саме Покупець зобов`язаний отримати відповідний товар та забезпечити прибуття автомобільним транспортом з метою здійснення відвантаження і перевезення.

При розгляді справи № 902/294/23 судом встановлено не забезпечення Покупцем прибуття авторатнспорту до 28.02.2022 з метою поставки решти товару.

Як зазначено в ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.2023 у справі № 902/294/23, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення для даної справи.

Відтак, не потребують доказуванню при розгляді даної справи встановлені у вказаному судовому рішенні обставини щодо не забезпечення Покупцем прибуття авторатнспорту до 28.02.2022 з метою поставки решти товару.

Звертаючись до суду з позовом в даній справі позивач стверджує, що незабезпечення Покупцем транспортних засобів в строк для відвантаження товару у повному обсязі та відмова в односторонньому порядку від виконання Договору, завдала Постачальнику, тобто позивачу, збитків, а саме: витрати понесені по доробці та зберіганню 48,750 тон кукурудзи протягом 420 днів, складовими яких, за розрахунком позивача є:

- очистка зерна на ЗАВ 48,75*5,69=277,39 грн.;

- прибирання території 120 кв.м*0,41=49,20 грн;

- погрузка навантажувачем JSВ 48.75*3.6=175,50 грн;

- перевезення зерна на току 48,75*4,3*2=419,25 грн;

- паливо 10 л*60 грн=600 грн;

- робота генератора 2 год*20 л=40л*60=2400,00 грн;

- амортизація-1000,00 грн;

- загальногосподарські потреби-990,00 грн;

- очистка зерна проводилась 3 рази - всього сума очистки-17734,00 грн;

- зберігання зерна 48,75*5 грн*420 дн.=102375,00 грн.

Разом затрат - 120 109,00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 108 870,00 грн втраченої вигоди, яка розрахована за наступною формулою: втрачена вигода = (Ц -СЦ) х К, Ц- ціна товару згідно договору поставки, СЦ- ціна товару на 24.04.2023 року, К-кількість товару. 108870,00грн.=(8180-5900)х47,750.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

-втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право".

Частиною третьою статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

У даній справі, як стверджує позивач, це кошти у розмірі 120 10,00 грн у зв`язку у вигляді понесених витрат та кошти в розмірі 108 870,00 грн у вигляді упущеної вигоди.

При цьому, для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов`язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

За приписами частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з наведеного та вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача як особу, якою заявлено вимогу про відшкодування збитків, покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У відповідності до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Надаючи оцінку змісту спірних правовідносин, позивачем заявлені збитки, завдані неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з Договору (статті 623 ЦК України). Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач визначив підставою звернення до суду дії відповідача, які полягали у невиконанні відповідачем умов Договору, що призвело до понесення позивачем витрат по доробці та зберіганню зерна кукурудзи.

На підтвердження розміру збитків позивачем надано довідку ТОВ «Надбужжя плюс» №83 від 05.07.2023 за підписом головного бухгалтера та генерального директора товариства про затрати понесені на зберігання зерна ТОВ «АДМ», наступного змісту:

1. Очистка зерна на ЗАВ 48,75*5,69=277,39 грн.

2. Прибирання території 120 кв.м*0,41=49,20 грн.

3. Погрузка навантажувачем JCB 48.75*3.6=175,50 грн.

4. Перевезення зерна на току автомобілем Камаз 48,75*4,3*2=419,25 грн.

5. Паливо 10 л*60 грн=600 грн.

6. Робота генератора 2 год*20 л=40л*60=2400,00 грн.

7. Амортизація-1000,00 грн.

8. Загальногосподарські потреби-990,00 грн.

Очистка зерна проводилась 3 рази. Всього сума очистки-17734,00 грн.

9. Зберігання зерна 48,75*5 грн*420 дн.=102375,00 грн.

Разом затрат - 120 109,00 грн.

Також позивачем, при зверненні до суду з позовом, надано дорожні листи трактора та подорожні листи вантажного автомобіля товариства.

Інших доказів на підтвердження понесення збитків в розмірі 120 109,00 грн позивачем не надано.

Оцінивши зазначені дорожні та подорожні листи, суд зважає, що останні являються внутрішніми документами ТОВ «Надбужжя Плюс», що підтверджують факт погрузки та перевезення зерна. При цьому, такі листи не містять ідентифікації, яке саме зерно перевозилося, зазначення культури, року урожаю та об`єму. До того ж, в подорожніх листах місце завантаження (графа «звідки взяти вантаж») зазначено - насіннєвий завод, тоді як місця розвантаження вантажу (графа «куди доставити вантаж») не заповнене.

Довідка ТОВ «Надбужжя плюс» №83 від 05.07.2023 також є внутрішнім документом ТОВ «Надбужжя Плюс», та не є первинним документом, що підтверджує понесення позивачем зазначених в ній витрат та їх розмір.

Крім того, як слушно зауважено відповідачем у відзиві, Договором не передбачено жодної плати за зберігання зерна Постачальником та проведення інших оздоровчих робіт по його доробці.

З огляду на наведене, позивачем, всупереч ст. 74 ГПК України, не надано суду належних доказів невиконання відповідачем умов Договору, що потягло за собою понесення позивачем додаткових витрат по по доробці та зберіганню зерна.

Крім того, позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем фактично не доведено наявності та розміру понесених збитків, так само як протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, що свідчить про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків в розмірі 120 109,00 грн понесених по доробці та зберіганню законтрактованих об`ємів товару.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 108 870,00 грн, суд зважає на таке.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі 922/3928/20).

Відповідно до статі 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню. (Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення.

Позивач, звертаючись із позовом до суду у даній справі, пов`язує заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди з відмовою відповідача від виконання Договору в частині надання транспортних засобів для відвантаження товару, у зв`язку з чим, на думку позивача, підприємство втратило можливість отримання прибутку в розмірі 108 870 грн.

Розрахунок упущеної вигоди у формі неотриманого прибутку в розмірі 108 870,00 грн позивачем розраховано за формулою: втрачена вигода = (Ц -СЦ) х К, де: Ц- ціна товару згідно договору поставки, СЦ - ціна товару на 24.04.2023 року, К-кількість товару. 108870,00грн.=(8180-5900)х47,750.

Проте, визначення ціну товару станом на 24.04.2023, з огляду на положення Договору (визначення ціни товару, строку поставки), на переконання суду, є неправомірним.

В той же час позивачем не надано жодних доказів вчинення ним дій та заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, зокрема щодо направлення письмових вимог, повідомлень, листів або обміну іншими документами.

Відтак, позивач не навів належних обґрунтувань наявності в нього упущеної вигоди у взаємозв`язку із наведеними вище обставинами, а відтак вимоги позивача про відшкодування збитків (упущеної вигоди) є безпідставними та необґрунтованими.

Частиною 1 статті 14 ГПК України встановлений принцип диспозитивності господарського судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи, а збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вказаний принцип суд не вправі самостійно витребувати у сторін докази, а тому розглядає спір лише за аналізом тих доказів, які є у справі.

Оцінюючи доводи сторін щодо доведеності наведених вище обставин, господарський суд виходить також з таких міркувань.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, матеріалами справи підтверджується, що позивачем не було надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дали б суду змогу дійти висновку про фактичне понесення позивачем додаткових витрат по доробці та зберіганню законтрактованих об`ємів товару, та що такі витрати сталися з вини відповідача, а наявні у матеріалах справи дорожні листки трактора, подорожні листи вантажних автомобілів та довідка позивача, зазначені обставини не підтверджують.

Поряд з цим, суд резюмує, що позивачем належними доказами не підтверджено того, що саме дії відповідача по незабезпеченню транспортних засобів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати дохід у заявленому розмірі.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн" збитків, понесених по доробці та зберіганню законтрактованих об`ємів товару в сумі 120 109,00 та утраченої вигоди у сумі 108 870,00 грн, визнаються судом необґрунтованими, тому в задоволенні позовної заяви суд відмовляє.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений позивачем за подання позову судових збір покладається на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" у справі № 902/940/23 залишити позивачем.

Примірник рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 04 жовтня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Шевченко, 22, с. Чернятка, Бершадський район, Вінницька область, 24430)

3 - відповідачу (вул. Петра Сагайдачного, буд. 16-А, м. Київ, 04070)