Рішення

від 04.10.2023 по справі 909/676/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/676/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2023 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 909/676/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Агрохім Україна" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський Бровар" 335 205 грн 08 коп.

ТОВ "Харвест Агрохім Україна" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Карпатський Бровар" 335 205 грн 08 коп., з яких 199 912 грн 16 коп. - пеня, 120 520 грн 86 коп. - інфляційні втрати, 14 772 грн 06 коп. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов`язань відповідач не оплатив у встановлений договором строк поставлений йому товар.

19 липня 2023 р., суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, згідно з якою відповідачу належало подати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

17 серпня 2023 р., від ТОВ "Карпатський Бровар" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зменшити суму пені на 90%, в обґрунтування зазначеного послався на те, що стягнення пені без її зменшення може призвести до затримки виплати заробітної плати, неспроможності сплачувати обов`язкові комунальні та податкові платежі, купляти сировину для виготовлення продукції та розраховуватись з кредиторами, що неминуче може призвести до зупинення діяльності підприємства. При цьому вказав на те, що порушення строків оплати товару спричинене факторами, які не залежали від його волі, а саме агресією російської федерації проти України, нестабільною ситуацією на ринку продажу продукції, недотримання технологічного процесу виробництва у зв`язку з вимкненням електроенергії, що призвело до псування продукції тощо.

18 серпня 2023 р., через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

01 вересня 2023 р., до суду надійшла відповідь на відзив ТОВ "Харвест Агрохім Україна", в якій позивач зазначив, що підстави для зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних відсутні, так як нарахована ним сума, яка є предметом позову є справедливою та співмірною із сумою основного зобов`язання, яку відповідач систематично із значним порушення строків прострочував в оплаті. Також позивач вказав на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності наслідків для відповідача від російської агресії проти України.

15 вересня 2023 р., від позивача до суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в сумі 18 000 грн.

21 вересня 2023 р., ТОВ "Харвест Агрохім Україна" надіслало суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн інфляційних втрат у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернення судового збору в сумі 1 500 грн.

29 вересня 2023 р., до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивача до 5 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

26 травня 2022 р., ТОВ "Харвест Агрохім Україна" (постачальник) та ТОВ "Карпатський бровар" (покупець) уклали договір поставки № 26-05/1 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник в порядку та на умовах даного договору зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити солод світлий (товар).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору, загальна кількість товару: 400 тон +/- 10%. Ціна товару 23 500 грн за 1 тонну з ПДВ.

Передача товару здійснюється на складі покупця за адресою: 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Грушевського, 89-А відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС-2020". Транспортування Товару у місце поставки здійснюється транспортом Постачальника за його рахунок (п. 3.1 Договору).

За змістом п. 3.2, датою поставки товару вважається дата приймання товару на складі, що вказаний в п. 3.1 Договору .

Відповідно до п. 4.3 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у розмірі повної вартості поставленої партії товару відповідно до виставленого рахунку - фактури протягом 40 (сорока) календарних днів з дня поставки партії товару покупцю.

В пп. 6.1.2 Договору визначено, що покупець виплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен банківський день прострочення оплати.

Згідно з п. 9.2 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2022 р.

21 липня 2022 р., сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої внесено зміни в Договір та доповнено пункт 2.2 Договору підпунктом 2.2.1 - ціна товару складає 23 000 грн за 1 тонну товару з ПДВ у випадку поставки товару на умовах, передбачених пп. 3.1.1 Договору. При цьому, згідно з пп. 3.1.1, за погодженням сторін передача товару може здійснюватись на складі постачальника за адресою: с. Купець, вул. Б. Хмельницького, 43, Славутського району Хмельницької області відповідно до Міжнарожних правил тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС-2020".

За даними наявних у матеріалах справи видаткових накладних № 439 від 27 червня 2022 р., № 464 від 05 липня 2022 р., № 503 від 20 липня 2022 р., та товарно-транспортних накладних, на виконання умов Договору, постачальник передав покупцю товар на загальну суму 1 680 750 грн, однак відповідач повністю оплатив товар лише 12 липня 2023 р.

У зв`язку з простроченням оплати товару позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору поставки.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Із змісту наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 680 750 грн, який останній оплатив з порушенням встановленого договором строку.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору на підставі пп. 6.1.2 Договору та положень ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 199 912 грн 16 коп. пені, 120 520 грн 86 коп. інфляційних втрат та 14 772 грн 06 коп. 3% річних.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що враховуючи п. 4.3 Договору, граничний строк оплати товару, отриманого відповідачем за видатковою накладною № 439 від 27 червня 2022 р. є 08 серпня 2022 р. (06 серпня 2022 р. - субота), за видатковою накладною № 464 від 05 липня 2022 р. - 15 серпня 2022 р. (14 серпня 2022 р. - неділя), за видатковою накладною № 503 від 20 липня 2022 р. - 29 серпня 2022 р., що не враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Враховуючи наведене, дати оплати відповідачем товару та вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, суд самостійно розрахував пеню та 3% річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду і встановив, що:

- за період з 16 по 16 серпня 2022 р. (1 день прострочки) на суму заборгованості 536 740 грн розмір 3% річних становить 44 грн 12 коп., а розмір пені - 735 грн 26 коп.;

- за період з 17 по 29 серпня 2022 р. на суму заборгованості 509 000 грн 39 коп. розмір 3% річних становить 543 грн 86 коп., а розмір пені - 9 064 грн 38 коп.;

- за період з 09 по 15 вересня 2022 р. на суму заборгованості 939 740 грн розмір 3% річних становить 540 грн 67 коп.;

- за період з 17 по 28 лютого 2023 р. на суму заборгованості 439 740 грн розмір пені становить 7 228 грн 60 коп.

Всі інші періоди та суми 3% річних і пені зазначені позивачем у своїх розрахунках є арифметично вірними.

Таким чином, розмір пені за прострочення оплати товару становить 196 124 грн 87 коп., а розмір 3% річних - 14 425 грн 18 коп.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат суд вважає зазначити наступне.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 р. у справі № 910/13071/19.

Дослідивши доданий до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивач, всупереч вищезгаданому, нараховував інфляційні втрати на суму боргу за час прострочення, що становить менше або дорівнює половині місяця.

Тому, суд самостійно розрахував інфляційні втрати, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, і встановив таке:

- за період прострочення з 16 по 31 серпня 2022 р., враховуючи індекс інфляції в серпні 2022 р., на суму заборгованості 509 000 грн розмір інфляційних втрат становить 5 599 грн;

- за період прострочення з 01 по 22 вересня 2022 р., враховуючи індекс інфляції в вересні 2022 р., на суму заборгованості 909 740 грн розмір інфляційних втрат становить 17 285 грн 06 коп;

- за період прострочення з 23 вересня по 25 жовтня 2022 р., враховуючи індекс інфляції в жовтні 2022 р., на суму заборгованості 884 740 грн розмір інфляційних втрат становить 22 118 грн 50 коп;

- за період прострочення з 26 жовтня по 01 грудня 2022 р., враховуючи індекс інфляції в листопаді 2022 р., на суму заборгованості 769 740 грн розмір інфляційних втрат становить 5 388 грн 18 коп;

- за період прострочення з 02 грудня по 22 грудня 2022 р., враховуючи індекс інфляції в грудні 2022 р., на суму заборгованості 669 740 грн розмір інфляційних втрат становить 4 688 грн 18 коп;

- за період прострочення з 23 грудня 2022 р. по 23 січня 2023 р., враховуючи індекс інфляції в січні 2023 р., на суму заборгованості 634 740 грн розмір інфляційних втрат становить 5 077 грн 92 коп;

- за період прострочення з 24 січня по 16 лютого 2023 р., враховуючи індекс інфляції в лютому 2023 р., на суму заборгованості 469 740 грн розмір інфляційних втрат становить 3 288 грн 18 коп;

- за період прострочення з 17 лютого по 21 березня 2023 р., враховуючи індекс інфляції в березні 2023 р., на суму заборгованості 389 740 грн розмір інфляційних втрат становить 5 846 грн 10 коп;

- за період прострочення з 22 березня по 01 травня 2023 р., враховуючи індекс інфляції в квітні 2023 р., на суму заборгованості 319 740 грн розмір інфляційних втрат становить 639 грн 48 коп;

- за період прострочення з 02 по 18 травня 2023 р., враховуючи індекс інфляції в травні 2023 р., на суму заборгованості 219 740 грн розмір інфляційних втрат становить 1 098 грн 70 коп;

- за період прострочення з 19 травня по 29 червня 2023 р., враховуючи індекс інфляції в червні 2023 р., на суму заборгованості 119 740 грн розмір інфляційних втрат становить 957 грн 92 коп.

Отже, розмір інфляційних втрат за прострочення оплати товару є обґрунтованим в частині 49 868 грн 72 коп.

Разом з тим, позивач надіслав суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн інфляційних втрат у зв`язку з відсутністю предмета спору, в підтвердження чого подав банківську виписку, згідно з даними якої 01 та 15 вересня 2023 р., відповідачем сплачено позивачу кошти в загальному розмірі 100 000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що обґрунтованою до стягнення є сума інфляційних втрат в частині стягнення 49 868 грн 72 коп. і предмет спору в цій частині існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі її розгляду, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а в частині стягнення 70 652 грн 14 коп. інфляційних втрат слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Також беручи до уваги те, що позивачем сплачено 100 000 грн (призначення платежу штрафні санкції (інфляційні втрати), з яких 49 868 грн 72 коп. зараховано в погашення інфляційних втрат, решту сплаченої суми - 50 131 грн 28 коп. слід зарахувати в погашення суми пені, яка також є штрафною санкцією.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає таке.

В ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 16 березня 2021 р. у справі № 922/266/20.

Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховував, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, суду не надано. Також суд врахував, що відповідач повністю погасив основний борг до звернення позивачем до суду і під час розгляду справи перерахував позивачу кошти в загальному розмірі 100 000 грн в погашення нарахованих штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, клопотання відповідача про зменшення розміру пені, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені на 60 %, а саме до 78 449 грн 95 коп. (196 124 грн 87 коп. - 60 %) пені.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати товару, а стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Беручи до уваги те, що суд зарахував частину коштів (50 131 грн 28 коп.), сплачених відповідачем під час розгляду справи в погашення суми пені, то провадження у справі в частині стягнення 50 131 грн 28 коп. пені слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, з відповідача на користь позивача у зв`язку із простроченням оплати товару слід стягнути 28 318 грн 67 коп. (78 449 грн 95 коп. - 50 131 грн 28 коп.) пені та 14 425 грн 18 коп. 3% річних.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До судових витрат позивачем віднесено судовий збір в розмірі 5 028 грн 07 коп., з яких 1 500 грн підлягають поверненню у зв`язку із закриттям провадження у справі та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, у випадках, визначених положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 та у додатковій постанові Верховного Суду у справі № 910/789/21 від 19 січня 2022 р).

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 р. у справі № 904/3583/19 та 26 січня 2022 р. у справі № 910/20883/20).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Харвест Агрохім Україна" надало суду ордер на надання правничої (правової) допомоги від 14 липня 2023 р., додаткові угоди до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 липня 2023 р. та від 17 серпня 2023 р., акти приймання передачі виконаних робіт та наданих послуг від 13 липня 2023 р. та від 01 вересня 2023 р., а також платіжні інструкції № 10115 від 24 липня 2023 р. та № 10143 від 04 вересня 2023 р.

Перевіривши подані адвокатом докази в підтвердження наданих послуг в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи.

Крім того, суд звертає увагу, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто без проведення судових засідань.

Враховуючи наведене, а також те, що категорія даного спору не відноситься до складної, суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і співмірністю з виконаною адвокатом правничою послугою, становить 8 000 грн.

Судові витрати, згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судові витрати слід покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені.

Керуючись статтями 129, 231, 237, 238, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Агрохім Україна" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський Бровар" 49 868 грн 72 коп. інфляційних втрат та 50 131 грн 28 коп. пені - закрити;

позов задовольнити частково;

з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський Бровар" (вул. Грушевського, буд. 89-А, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 43553950) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Агрохім Україна" (вул. Матросова, буд. 11, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08150; ідентифікаційний код 37505710) стягнути 28 318 (двадцять вісім тисяч триста вісімнадцять) грн 67 коп. пені, 14 425 грн 18 коп. 3% річних, 2 406 грн 28 коп. судового збору та 5 456 грн 31 коп. витрат на правничу допомогу.

в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Агрохім Україна" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський Бровар" 121 462 грн 21 коп. пені, 70 652 грн 14 коп. інфляційних втрат та 346 грн 88 коп. 3% річних - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 121 грн 79 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 12 543 грн 69 коп. - залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко