Рішення

від 21.09.2023 по справі 910/8058/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/8058/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Атаманенко А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболоньторгстандарт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-трейдінг" про визнання угоди укладеною,

за участю представників:

Департаменту: Павлова Р.В., Шевченко Є.І.;

Товариства: не з`явився;

Компанії: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2023 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболоньторгстандарт" (далі - Товариство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-трейдінг" (далі - Компанія) про визнання додаткової угоди № 2 до договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва від 7 грудня 2006 року № 1080 укладеною в редакції Департаменту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

30 травня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог вищевказаної ухвали подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 червня 2023 року відкрито провадження в справі № 910/8058/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 червня 2023 року.

22 червня 2023 року у підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27 липня 2023 року.

У підготовчому засіданні 27 липня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про повернення без розгляду клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 7 вересня 2023 року.

7 вересня 2023 року в судовому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 21 вересня 2023 року.

У судовому засіданні 21 вересня 2023 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначені засідання не забезпечили, заяв по суті спору не подали, будь-яких клопотань на адресу суду не направляли.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

7 грудня 2006 року між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління) та Компанією укладено договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 1080, предметом якого є сплата Компанією пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом торговельного центру з офісними та складськими приміщеннями загальною площею 48 847,00 м2 (у тому числі офісні приміщення - 23 010,00 м2, торговельні приміщення - 8 210,00 м2, приміщення громадського харчування (кафе) - 1 533,00 м2, виставковий центр - 1 454,00 м2, паркінг на 317 машино-місць - 11 359,00 м2, прибудований паркінг на 98 машино-місць - 3 281,00 м2) за адресою: проспект Перемоги, будинок 67 у Святошинському районі міста Києва.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками вказаних сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до пункту 1.2. договору розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1, 2, 3 та 4 становить 18 607,20 грн.

За умовами пункту 2.1. договору Компанія зобов`язана перерахувати пайовий внесок у сумі 18 607,20 грн (без ПДВ) у термін з грудня 2006 року по липень 2008 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Компанія зобов`язана надати Управлінню документи, що підтверджують суму сплаченого пайового внеску (пункт 2.1.3. договору).

Відповідно до умов пункту 4.1. договору в разі збільшення вказаної загальної площі об`єкта будівництва Компанія повинна укласти договір з Управлінням та перерахувати на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету пайові кошти на створення інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за додатково створені площі.

Умови договору можуть змінюватися тільки за письмовою згодою сторін (пункт 5.1. договору).

1 червня 2017 року між Компанією та Товариством укладено договір про інвестування та делегування функцій замовника № 01/06/17, предметом якого є взаємовідносини вказаних сторін щодо будівництва об`єкта - реконструкції групи будівель та споруд для забезпечення потреб населення побутовими послугами та під готель з апартаментами, розташованого на земельній ділянці загальною площею 1,0001 га за адресою: проспект Перемоги, 67 у Святошинському районі міста Києва; введення вказаного об`єкта в експлуатацію, розподіл інвестиційних площ та реєстрації майнових прав між сторонами (пункт 1.1. договору).

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками вказаних юридичних осіб та скріплений їх печатками.

Відповідно до пункту 1.2. вищевказаного правочину Компанія передає, а Товариство - приймає функцію замовника щодо будівництва об`єкта, введення його та окремих об`єктів у його складі в експлуатацію, реєстрацію права на інвестиційні площі такого об`єкта.

З моменту укладання цього договору Компанія передає, а Товариство - приймає на себе виконання функцій замовника будівництва об?єкта, включаючи наступні обов`язки Компанії, зокрема: здачу об?єкта в експлуатацію (пункт 2.1.18. договору); реєстрацію майнових прав та прав власності на об`єкт за сторонами (пункт 2.2.20. договору); сплати пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва щодо об?єкта (пункт 2.1.22. договору).

За умовами пункту 3.6. договору Товариство сплачує пайовий внесок на розвиток інфраструктури населеного пункту і має право на зарахування суми витрат, понесених Компанією в рахунок сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до пункту 7.9. договору сторони підтверджують, що останній не є договором про спільну діяльність. Майно та майнові права, кошти тощо, внесені для реалізації даного договору, не є об`єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишаються у власності сторони, що їх внесла. Реалізуючи даний договір, сторони зберігають свою юридичну самостійність.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення їх печатками та діє до повного виконання відповідачами своїх зобов`язань за вказаною угодою (пункт 7.1. вказаного правочину).

У зв`язку з укладанням вищевказаного правочину між Компанією та Товариством, 14 лютого 2020 року між Управлінням (яке з 27 грудня 2012 року перейменовано в Департамент) та вищевказаними юридичними особами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої договір пайової участі доповнено третьою стороною - Товариством.

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Зазначеною додатковою угодою внесено зміни до пункту 1.1. договору наступного змісту: "Предметом договору є сплата Товариством та Компанією пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктурі міста Києва у зв`язку із "Реконструкцією майнового комплексу під торговельно-громадський комплекс з підземним паркінгом на проспекті Перемоги, будинок 67 у Святошинському районі міста Києва", а саме: І черга - будівництво житлового будинку № 1, літера "А", загальною площею 14 339,00 м2 (у тому числі загальна площа квартир - 9 773,30 м2, загальна площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 1 769,30 м2, загальна площа технічних приміщень - 42,00 м2); ІІ черга - будівництво житлового будинку № 2 (секції 2.1, 2.2) загальною площею 15 179,30 м2 (у тому числі загальна площа квартир - 8 972,03 м2, площа вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень - 2 042,50 м2 (у тому числі загальна площа офісних приміщень - 1 448,15 м2, площа технічних приміщень - 204,40 кв. м); ІІІ черга - будівництво громадського комплексу з підземним паркінгом загальною площею 9 798,11 м2 (у тому числі загальна площа офісних приміщень - 4 064,13 м2, загальна площа однорівневого підземного паркінгу - 5 394,65 м2, площа технічних приміщень - 17,18 м2).

За умовами пункту 4.2. додаткової угоди основний договір доповнено пунктом 1.3. такого змісту: "Відповідно до пункту 4.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033), пайова участь у зв?язку з будівництвом/реконструкцією у складі проекту об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об?єктів енергетики, зв?язку та дорожнього господарства (крім об?єктів дорожнього сервісу), технічних приміщень паркінгів, а саме: технічних приміщень, площею 42,00 м2, у складі житлового будинку літери "А" (1) (I черга), технічних приміщень, площею 204,40 м2, у складі житлового будинку № 2 (секції 2.1, 2.2) (ІІ черга), однорівневого підземного паркінгу загальною площею 5 394,65 м2, технічних приміщень, площею 17,18 м2, у складі громадського комплексу з підземним паркінгом (ІІІ черга) об?єктів будівництва, вказаних в пункті 1.1. цього договору, не сплачується за умови підтвердження факту функціонального призначення.

Пунктом 5.2 додаткової угоди № 1 внесено зміни до пункту 4.1. договору та викладено його у наступній редакції: "У випадку збільшення загальної площі, зміни інших характеристик об`єкта будівництва, вказаного у пункті 1.1 цього договору, Компанія та/або Товариство зобов`язані письмово повідомити ці обставини Департаменту не пізніше ніж через 30 днів з моменту, коли ці обставини стали відомі або мали стати відомими вищевказаним особам. Моментом подання повідомлення є момент його надходження до Департаменту відповідно до правил, встановлених в останньому. Після визначення додаткової суми пайового внеску, що підлягає сплаті у зв`язку із збільшенням загальної площі чи в інших випадках, сторони укладають додаткову угоду до договору пайової участі, на підставі якої Компанія та/або Товариство сплачують відповідні додатково визначені кошти".

За умовами пункту 6 додаткової угоди додатковий пайовий внесок за І, ІІ та ІІІ черги становить 0,00 грн (без ПДВ), тобто не перераховується.

Після підписання та реєстрації цієї угоди, Департамент надасть сторонам довідку про виконання умов договору пайової участі за І чергу будівництва об`єкту. Після уточнення за фактичними техніко-економічними показниками ІІ та ІІІ черг та сплати, за необхідності, додатково визначених коштів, Департамент надасть відповідне доповнення до довідки про виконання умов договору щодо вищевказаних черг будівництва (пункт 7 додаткової угоди № 1 до договору).

Вказана угода набуває чинності з моменту її реєстрації в Департаменті (пункт 8 зазначеної угоди).

26 лютого 2020 року Департамент видав Компанії та Товариству довідку про виконання умов договору пайової участі в частині І черги № 050/18-1406.

21 травня 2020 року Державна архітектурно-будівельна інспекція видала Компанії сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ163201421100 за проектом: "Реконструкція майнового комплексу під торговельно-громадський комплекс з підземним паркінгом на проспекті Перемоги, будинок 67 у Святошинському районі міста Києва, І черга", відповідно до якого загальна площа об`єкту будівництва, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:084:0019), становить 14 657,30 м2 (у тому числі житлова площа - 3 916,30 м2).

Оскільки загальна площа житлового будинку № 1 у складі І черги будівництва об`єкта за вищевказаною адресою збільшилася на 360,30 м2 у порівнянні із зазначеною в додатковій угоді № 1 площею, у Компанії та Товариства, на думку позивача, виник обов`язок звернутися до 29 квітня 2022 року до Департаменту з документами про визначення загальної кошторисної вартості об`єкта та даних технічної інвентаризації завершеного будівництвом/реконструкцією об`єкта, що приймається в експлуатацію, для проведення остаточних розрахунків і сплати пайової участі у повному обсязі, що приймається в експлуатацію. Однак зазначені дії відповідачами виконані не були.

Враховуючи те, що ні Компанія, ні Товариство письмово не повідомили Департамент у встановлений строк про збільшення загальної площі об`єкта, вказаної у пункті 1.1. договору (у редакції додаткової угоди № 1), та зміну інших характеристик, внаслідок чого сума пайового внеску має бути збільшена, Департамент надсилав Товариству та Компанії вимоги про укладення додаткової угоди до договору пайової участі: від 20 червня 2022 року № 050/08-1776 та від 5 грудня 2022 року № 050/08-3695, разом із відповідним проектом додаткової угоди № 2 до договору пайової участі.

Проте, на час звернення до суду з даним позовом Департамент від вищевказаних юридичних осіб підписаний проект додаткової угоди та розрахунку обсягу додаткової пайової участі не отримав.

Відповідно до частин 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (частина1 статті 187 ГК України).

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (стаття 181 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на час укладення договору пайової участі правовідносини, які виникли між сторонами у справі, були врегульовані Законом України "Про планування та забудову територій", за змістом статті 27-1 якого замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування. Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

12 березня 2011 року Закон України "Про планування та забудову територій" втратив чинність у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).

Статтею 40 Закону № 3038-VI (у редакції, що діяла до 1 січня 2020 року) було визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Разом із цим, 1 січня 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким з 1 січня 2020 року було виключено вищевказану статтю Закону № 3038-VI.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та Прикінцевих і перехідних положень до нього, з 1 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

При цьому, стаття 40 Закону № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Отже, з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, у зв`язку з чим на них не поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 643/21744/19.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033) пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Таким чином, зазначеними положеннями закріплено обов`язок замовника будівництва або реконструкції укласти договір пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва та сплатити визначений договором пайовий внесок до введення об`єкта в експлуатацію.

Неукладення такого договору у вказаний вище період часу законодавством не визначається правовою підставою звільнення замовника від обов`язку укласти відповідний договір та від обов`язку сплатити пайовий внесок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17 грудня 2019 року в справі № 920/403/18.

Разом із цим, у зазначеній вище конструкції визначено строк, протягом якого відповідний обов`язок має бути виконаний - до введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію між сторонами був укладений договір пайової участі у розвитку інфраструктури міста, однак предметом позову в даній справі є визнання додаткової угоди № 2 до цього договору укладеною в редакції Департаменту.

Визнання судом такої додаткової угоди до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеною та встановлення нових цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє за відсутності на час розгляду справи норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва об`єкта укласти відповідний договір, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом.

Відповідно до частини 2 статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною 1 статті 649 ЦК України визначено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

При цьому, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Вирішивши такий спір, суд вказує в резолютивній частині рішення умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Тобто з моментом набрання чинності рішенням суду (укладенням договору) пов`язується початок дії договору, відбувається набуття сторонами договору цивільних прав та обов`язків, встановлюється відповідальність сторін - правовідносини фактично регулюються на майбутнє.

Однак, з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення такого договору.

Оскільки об`єкт будівництва було здано в експлуатацію 21 травня 2020 року, тоді як додаткова угода, яку Департамент просить визнати укладеною, датована лише 2023 роком, у суду відсутні правові підстави для задоволення вищевказаної позовної вимоги.

Проте, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 909/1402/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову Департаменту, у зв`язку з чим останній задоволенню не підлягає.

Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні даного позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Департаменту слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 2 жовтня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко