Рішення

від 28.09.2023 по справі 916/3011/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3011/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКО» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, буд.21, код ЄДРПОУ - 20037376, електронна адреса: info@farmaco.ua)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА КОПІЙКА» (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, буд.4, код ЄДРПОУ - 40101902, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Лучко Н.І. - на підставі довіреності від 23.12.2022р.;

Від відповідача: Синько А.В. - на підставі довіреності від 02.01.2023р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ФАРМАКО», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АПТЕКА КОПІЙКА» про стягнення заборгованості у розмірі 18 512 грн 36 коп.

Ухвалою суду від 19.07.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3011/23, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17 серпня 2023р. до суду надійшло клопотання ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» (вх.№28119/23) про розгляд справи №916/3011/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21.08.2023р. призначено судове засідання на 12.09.2023р. Протокольною ухвалою від 12.09.2023р. розгляд справи відкладено на 29.09.2023р.

Позивач - ТОВ «ФАРМАКО», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 24.08.2023р.

Відповідач - ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА», заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 17.08.2023р.

Позивач у справі зазначає, що 04.12.2019р. між ТОВ «ФАРМАКО», як Постачальником, та ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА», як Покупцем, укладено Договір поставки №ПК/278 із терміном дії 1 рік та автоматичною пролонгацією його дії на кожен наступний рік, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та санітарії, косметичні засоби тощо (товар), а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти замовлений товар та оплатити його.

Відповідно до п.1.2 Договору асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом поставки за цим Договором, попередньо узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару та вказується у відповідній видатковій накладній (яка має значення специфікації у розумінні ст.266 Господарського кодексу України).

Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов`язання та передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №422542/0 від 08.05.2023р. на суму 4 066 грн 20 коп., №422544/0 від 08.05.2023р. на суму 1 138 грн 77 коп., №422539/4 від 08.05.2023р. на суму 235 грн 12 коп., 3422541/0 від 08.05.2023р. на суму 7 012 грн 96 коп., №422541/1 від 08.05.2023р. на суму 169 грн 88 коп., №422539/0 від 08.05.2023р. на суму 1 877 грн 32 коп., №423221/0 від 08.05.2023р. на суму 1074 грн 19 коп., №422543/4 від 08.05.2023р. на суму 411 грн 84 коп., №422545/0 від 08.05.2023р. на суму 763 грн 94 коп., №422543/0 від 08.05.2023р. на суму 838 грн 61 коп., №422537/0 від 08.05.2023р. на суму 756 грн 61 коп., №422540/0 від 08.05.2023р. на суму 621 грн 25 коп., №422538/0 від 08.05.2023р. на суму 3 409 грн 56 коп.

За умовами п.5.2 Договору розрахунки за отриманий товар здійснюються способом «Г». При цьому, під способом «Г» розуміється - з відстроченням платежу. При здійсненні оплати за Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь Постачальника, вказується у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому, перебіг такого строку починається від дати поставки товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній.

За розрахунком позивача, заборгованість ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» по оплаті за товар, поставлений 08.05.2023р., становить 18 512 грн 36 коп.

Крім того, позивач зазначає, що 31.12.2020р. сторонами була підписана угода про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП, відповідно до п.2.1 якої цією угодою сторони погодили здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними ЕЦП/ЕП в порядку, обумовленому цією угодою.

Відповідно до п.2.2 угоди електронний обмін документами здійснюється в рамках виставлення та отримання актів зміни вартості раніше поставленого товару, видаткових накладних.

Згідно п.2.4 угоди сторони визнають, що отримання документів в електронному вигляді та підписаних ЕЦП/ЕП в порядку, визначеному цією угодою, еквівалентні отриманню документів на паперовому носії і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від сторони, що його направила.

За умовами п.п.4.2,4.3,4.4 угоди отримуюча сторона при надходженні від направляючої сторони документа в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку не пізніше 5 робочих днів перевіряє наявність ЕЦП/ЕП направляючої сторони, повідомляє відправника про отримання або відхилення електронного документа, формує документ, накладає власну ЕЦП/ЕП та направляє підприємству-адресату. В разі необхідності внесення коригувань в направлений засобами електронного документообігу документ, направляюча сторона складає відповідний інформаційний лист та направляє відкорегований документ та інформаційний лист отримуючій стороні. В разі, якщо направляюча сторона не отримала від отримуючої сторони протягом 5 робочих днів повідомлення про отримання документа в електронному вигляді та/або відписаний отримуючою стороною документ в електронному вигляді, або вмотивовану відмову від прийняття зазначених документів, при наявності підтвердження оператора електронного документообігу доставки документа отримуючій стороні, то такий документ вважається отриманим отримуючою стороною.

Позивач зазначає, що всі видаткові накладні, по який існує заборгованість, були направлені Постачальником та прийняті Покупцем, відмов від підписання електронних видаткових накладних від ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» не надходило, накладні підписані уповноваженою особою Покупця із застосуванням ЕЦП, що підтверджується відміткою «документ прийнято контрагентом», проставлянням ЕЦП уповноваженою особою відповідача та ЕЦ печатки відповідача, випискою \квитанцією із M.E.DOC по кожній видатковій накладній про факт затвердження документа відповідачем із статусом «документ затверджено» із інформацією про особу, яка підписала документ та проставила електронну печатку з боку ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА», та направлення такого повідомлення ТОВ «ФАРМАКО».

ТОВ «ФАРМАКО» зауважило, що про наявність форс-мажорних обставин, як та тому наполягає ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА», відповідач повідомив позивача у відзиві на позовну заяву, який був направлений лише 11.08.2023р. При цьому, відзив на позовну заяву не може вважатися повідомленням про настання форс-мажорних обставин.

Також, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.06.2022р. у справі №904/5328/21, позивач зауважив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх настанні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести, що вони є форс-мажорними, в тому числі, для конкретного випадку. Необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Позивач вважає, що ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» не доведено настання для нього форс-мажорних обставин, які б унеможливи здійснення господарської діяльності.

При цьому, позивач зауважив, що ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» веде активну господарську діяльність, що підтверджується актами звіряння за 2022-2023 роки, у зв`язку із чим заперечує проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду.

Позивач також зауважив, що відповідачем не надано доказів щодо втрати товару внаслідок військових дій, не зазначено про наявність кримінального провадження, яке могло б бути порушене у зв`язку із втратою товару, отриманого від позивача, внаслідок бойових дій з метою подальшого відшкодування такої шкоди за рахунок Російської Федерації.

Позивач вважає надуманими та безпідставними посилання відповідача на неможливість погашення заборгованості у зв`язку із відсутністю коштів, адже, заявлена до стягнення сума є мізерною для відповідача, який лише за квітень, травень 2023р. сплатив на користь ТОВ «ФАРМАКО» близько 1 129 000 грн.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.509, 530, 610, 612, 629, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає факт укладення Договору №ПК/278 від 04.12.2019р., але вважає, що позивачем у позовній заяві не зазначено, за якими саме видатковими накладними виникла заборгованість у розмірі 18 512 грн 36 коп.

Крім того, відповідач вважає, що у нього не настало зобов`язання по сплаті поставленого товару, адже, відповідно до п.9 1 договору поставки №429 від 01.10.2014р. сторони погодили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк дії казаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього Договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) воєнної агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, постанову Верховного Суду від 04.210.2022р. у справі №927/25/21, п.9.2 договору поставки №429 від 01.10.2014р., відповідач вважає, що його відзив на дану позовну заяву, який був направлений на адресу ТОВ «ФАРМАКО», можна вважати повідомленням позивача про форс-мажорні обставини, адже умовами договору не визначено строків такого повідомлення.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано заявлено про стягнення заборгованості у розмірі 18 512 грн 36 коп.

Також, відповідач вважає, що стягнення з нього вартості товарів не відповідає принципу справедливості, адже строк оплати за поставлений товар припав на час після початку військової агресії, у зв`язку із чим, на думку ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА», позивач також має взяти на себе тягар втрати вказаних товарів.

ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» зазначає, що негайне стягнення заборгованості може призвести до зупинки роботи підприємства, що явно не буде відповідати інтересам громадян, що мешкають в Одесі та області, що свідчить про необхідність шукати баланс між приватним інтересом позивача та суспільним інтересом населення, яке зацікавлене в роботі аптек ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА».

Враховуючи зазначене, посилаючись на положення ст.ст.239, 331 ГПК України, відповідач просить суд надати йому відстрочку виконання рішення суду на один рік, що дозволить відновити платоспроможність підприємства, адже, станом на серпень 2023р. на рахунках ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» грошові кошти відсутні.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 04.12.2019р. між ТОВ «ФАРМАКО» (Постачальник) та ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» (Покупець) укладено Договір поставки №ПК/278, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та санітарії, косметичні засоби тощо (товар), а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти замовлений товар та оплатити його.

Відповідно до п.1.2 Договору асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом поставки за цим Договором, попередньо узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару та вказується у відповідній видатковій накладній (яка має значення специфікації у розумінні ст.266 Господарського кодексу України).

За приписами ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо купівлі-продажу товару.

Також, 31.12.2020р. між ТОВ «ФАРМАКО» та ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» укладено Угоду про використання електронних документів із застосування ЕЦП/ЕП, відповідно до п.2.1 якої цією Угодою сторони погоджуються з метою та у зв`язку із виконанням своїх зобов`язань за будь-якими договорами, які укладені між сторонами або які будуть укладені в майбутньому здійснювати електронний обмін документами за допомогою комунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними ЕЦП/ЕП в порядку, обумовленому цією Угодою.

Згідно п.2.2 Угоди електронний обмін документами здійснюється в рамках виставлення та отримання актів зміни вартості раніше поставленого товару, видаткових накладних. За згодою сторін перелік документів може бути змінений.

Відповідно до п.2.4 Угоди сторони визнають, що отримані документи в електронному вигляді та підписані ЕЦП/ЕП у порядку, визначеному цією Угодою, еквівалентні отриманню документів на паперовому носії і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від сторони, що його направила.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.9.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє один рік. Договір автоматично продовжує свою дію на тих самих умовах на кожний послідуючий рік, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору за 10 календарних днів до закінчення строку дії Договору.

Згідно розділу 3 Договору постачання товару здійснюється товарними партіями. Строк постачання кожної окремої товарної партії узгоджується сторонами, але не більше трьох робочих днів з дня замовлення (п.3.1). Постачальник направляє не пізніше наступного календарного дня після узгодження замовлення видаткову накладну в електронному вигляді в форматі mmo програми Microsoft Excel на електронну адресу Покупця: invoice.mmo.zp@anc.net.ua (п.3.2).

За умовами п.4.1 Договору Покупець оплачує вартість отриманого товару, що є предметом поставки за цим Договором за відпускними цінами, які попередньо узгоджені сторонами та вказані у видаткових накладних

У розділі 5 Договору сторони домовилися, що розрахунки за отриману партію товару здійснюються Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника (п.5.1). Розрахунки за отриманий товар здійснюються способом «Г»: з відстроченням платежу. При здійсненні Покупцем оплати товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому, перебіг такого строку починається від дати поставки товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим.

За матеріалами справи ТОВ «ФАРМАКО» поставило ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» товар за видатковими накладними №422542/0 від 08.05.2023р. на суму 4 066 грн 20 коп., №422544/0 від 08.05.2023р. на суму 1 138 грн 77 коп., №422539/4 від 08.05.2023р. на суму 235 грн 12 коп., 3422541/0 від 08.05.2023р. на суму 7 012 грн 96 коп., №422541/1 від 08.05.2023р. на суму 169 грн 88 коп., №422539/0 від 08.05.2023р. на суму 1 877 грн 32 коп., №423221/0 від 08.05.2023р. на суму 1074 грн 19 коп., №422543/4 від 08.05.2023р. на суму 411 грн 84 коп., №422545/0 від 08.05.2023р. на суму 763 грн 94 коп., №422543/0 від 08.05.2023р. на суму 838 грн 61 коп., №422537/0 від 08.05.2023р. на суму 756 грн 61 коп., №422540/0 від 08.05.2023р. на суму 621 грн 25 коп., №422538/0 від 08.05.2023р. на суму 3 409 грн 56 коп. Кінцевий строк оплати по зазначених накладних - 23.05.2023р.

Відповідач проти факту поставки товару за зазначеними накладними не заперечує.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, матеріали справи не містять доказів оплати на користь позивача вартості поставленого товару, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 18 512 грн 36 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні пропорційності заходу Суд у минулому також враховував особисті обставини заявників, у тому числі їх добросовісність (див. справу «Вістінс та Перепьолкінс» (Vistiтр and Perepjolkins).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.05.2013 р. у справі «Н.К.М. проти Угорщини» зазначив, що ті, хто діє добросовісно на підставі закону, не повинні бути розчаровані в своїх законних очікуваннях без конкретних і переконливих причин.

У справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» ЄСПЛ постановив, що стаття 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Стосовно посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин як на підставу відмови у задоволенні позову у звязку із ненастанням строку оплати, суд вважає за необхідне зауважити таке.

У п. 1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014р. № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

У постанові від 23.03.2023р. у справі №920/505/22 Верховний Суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідачем у справі не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажорних обставин саме для ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА», що призвели до невиконання ним своїх зобов`язань за Договором поставки №ПК/278 від 04.12.2019р.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву з метою врахування форс-мажорних обставин для продовження строку виконання свого зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» послалося на положення Договору поставки №ПК/429 від 01.10.2014р., натомість як предметом розгляду у даній справі є правовідносини сторін, що склалися на підставі Договору поставки №ПК/278 від 04.12.2019р., який не містить умов щодо форс-мажорних обставин.

Щодо заяви ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За приписами п.2 ч.6 ст.238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.

При цьому, під відстроченням виконання рішення розуміється перерва у вчиненні виконавчих дій на певний, точно визначений строк, протягом якого виконавчі дії не проводяться, у зв`язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника або інших осіб.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Положення ГПК України не містять конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п.3 ч.4 ст.331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує надзвичайні події тощо.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

На думку суду, ТОВ «АПТЕКА КОПІЙКА» не доведено, що існують виключні обставини, які унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду, адже, сама по собі відсутність на деяких рахунках підприємства коштів станом на певну дату жодним чином не свідчить про збитковість підприємства, та не є підставою для невиконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА КОПІЙКА» про стягнення заборгованості у розмірі 18 512 грн 36 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА КОПІЙКА» (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, буд.4, код ЄДРПОУ - 40101902, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКО» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, буд.21, код ЄДРПОУ - 20037376, електронна адреса: info@farmaco.ua) заборгованість у розмірі 18 512 грн 36 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 03 жовтня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога