Рішення

від 13.09.2023 по справі 925/779/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року Черкаси справа №925/779/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс» (вулиця Львівська, 19, місто Червоноград, Львівська область, 80100, ідентифікаційний код 37059699)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Терра» (вулиця Сагайдачного Гетьмана, 257, офіс 2, місто Черкаси, Черкаська область, 18030, ідентифікаційний код 44897973)

про стягнення 99095,30 грн,

за участю представників:

від позивача Сапіга О.В., за довіреністю (приймає участь у режимі відеоконференції),

від відповідача Акопян Н.К., за довіреністю,

12.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Терра», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №ЄК-07 від 02.01.2023 у сумі 99095,30 грн, а також нараховану на цю заборгованість пеню у розмірі 9366,54 грн за період з 05.04.2023 до 12.06.2023. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору, позивач 04.04.2023 поставив відповідачу товар на суму 99104,00 грн, проте відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати вартості поставленого товару, згідно з видатковою накладною №ЄК-0070842 від 04.04.2023, не виконав та у повному обсязі не розрахувався з позивачем, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у сумі 99095,30 грн, яку позивач просить суд стягнути за відповідача у примусовому порядку разом із нарахованою на неї пенею.

У своїй відповіді на відзив, яка надійшла до суду 04.08.2023, позивач зазначив, що при передачі товару водієм ОСОБА_1 , останній надав представнику позивача акт приймання-здачі товару (рейс перевезень 0012825 від 04.04.2023). У цьому акті міститься підпис та штамп відповідача, як покупця. Аналогічний штамп та підпис представника відповідача наявний в інших документах на попередні поставки товару, які не заперечуються відповідачем. Доводи відповідача про те, що після березня 2023 року відповідач не співпрацював з позивачем не відповідають дійсності, що підтверджується перепискою з месенджеру Viber та надісланим відповідачем листом від 26.04.2023.

24.07.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі та заперечує обставини, які викладені позивачем у позові. Відзив мотивований тим, що між позивачем та відповідачем дійсно був укладений договір поставки №ЄК-07 від 02.01.2023, за умовами якого між сторонами здійснювались поставки товару та проводились відповідні розрахунки. Відповідач розрахувався з позивачем за весь поставлений товар ще у березні 2023 року, після чого замовлення продукції у позивача не здійснював, оскільки був незадоволений якістю товару. Також відповідач заперечив отримання поставки товару згідно з видатковою накладною №ЄК-0070842 від 04.04.2023, про що свідчить відсутність помітки про прийняття цього товару та підпису покупця на видатковій накладній. Посилання позивача на реєстрацію податкової накладної №98 від 04.04.2023 є безпідставним, оскільки відповідач є платником єдиного податки 3 групи без реєстрації ПДВ та нарахування податкових кредитів чи реєстрація зобов`язань з ПДВ його не стосується. Предметом доказування у цій справі є факт поставки товару, який повинен підтверджуватись двосторонніми первинними бухгалтерськими документами, що унормовано сторонами у договорі поставки. Проте, матеріали справи не містять ні видаткової накладної, ні товарно-транспортної накладної, які б були підписані зі сторони уповноваженого представника відповідача, а підписані лише постачальником документи не можуть підтверджувати факт приймання товару.

У своїх запереченнях на відповідь на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що умовами договору сторони погодили вичерпний перелік документів, які підтверджують поставку товару, якими є: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна та довіреність. При цьому один примірник вказаних документів відразу після отримання продукції із підписом уповноваженої особи покупця на прийом товару та відміткою покупця повертається представнику постачальника. Проте позивачем таких документів суду не надано, а долучені до позову та відповіді на відзив акт прийому-передачі товару до документу рейс перевезень №чч0012825 від 04.04.2023, довідна записка, переписки у месенджері Viber та знімки з GPS відслідковування транспортного засобу не можуть бути належними доказами поставки позивачем товару відповідачу. Також відповідач зазначив, що за результатами поставок від 04.03.2023 та від 21.03.2023 відповідачем було виявлено, що після розморожування товару була виявлена наявність зайвої води, яка становила 16% від загальної ваги поставленого товару. На звернення до позивача з вимогою про часткове компенсацію завданого збитку підприємству, належної реакції отримано не було, оскільки позивач запропонував компенсувати лише 1%, що стало підставою для припинення співпраці між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.06.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме: надати суду докази сплати судового збору до Державного бюджету України у сумі 2684,00 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та копії доданих до неї документів на адресу відповідача (вул. Гетьмана Сагайдачного, 257, офіс 2, м. Черкаси, Черкаська область, 18030, ідентифікаційний код 44897973) листом з описом вкладення з поіменним переліком документів, який повинен містити номер поштового відправлення на ім`я відповідача та фінансовий чек.

21.06.2023 позивач направив до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, надавши суду докази сплати судового збору до Державного бюджету України у сумі 2684,00 грн та докази надсилання копії позовної заяви та копії доданих до неї документів на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.06.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено о 10 год 30 хв 08.08.2023.

Протокольною ухвалою від 08.08.2023 суд оголосив перерву у справі до 10 год 00 хв 12.09.2023.

Протокольною ухвалою від 12.09.2023 суд оголосив перерву у справі до 12 год 00 хв 13.09.2023.

Представниця позивача у судовому засіданні 13.09.2023 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 13.09.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

02.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Комерс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Терра» (покупець) було укладено договір поставки №ЄК-07 (далі договір). За умовами цього договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у пункті 1.2 договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію за ціною вказаною у рахунку виставленому для сплати (пункт 1.1 договору).

Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту отримання продукції від постачальника (пункт 2.5 договору).

Передача продукції постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та довіреності. При цьому один екземпляр вказаних документів відразу після отримання продукції із підписом уповноваженої особи покупця на прийом товару та відміткою печатки покупця відразу повертається представнику постачальника (пункт 2.10 договору).

Постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти продукцію за ціною, визначеною умовами даного договору. Ціна на продукцію, що передається у власність покупцеві вказується у рахунках, які надаються постачальником для проведення оплати (пункт 3.1 договору).

Загальна сума договору складає сума продукції, отриманої по всім видатковим накладним (пункт 3.2 договору).

Оплата продукції покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом 100% перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в день отримання товару (пункт 3.4 договору).

Кількість продукції, що передається покупцеві згідно з умовами цього договору повинна відповідати кількості продукції, зазначеної у видатковій накладній та виражатися у відповідних одиницях виміру (пункт 4.1 договору).

За безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату переданої продукції покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних обов`язків та сплати штрафу за прострочення оплати продукції, відповідно до пункту 6.3 даного договору (пункт 6.3 договору).

У випадку якщо покупець відмовляється прийняти та оплатити продукцію, постачальник має право за своїм вибором вимагати оплати продукції або відмовитися від договору поставки (пункт 6.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року (пункт 9.1 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками постачальника та покупця і скріплений відповідними печатками підприємств.

За доводами позивача, на виконання умов договору 04.04.2023 позивачем було поставлено відповідачу товар у кількості 830,80 кг загальною вартістю 99104,00 грн, проте відповідач за поставлений товар не розрахувався з позивачем, що стало підставою для звернення позивача із претензією до відповідача, у якій позивач просив відповідача сплатити заборгованості за договором поставки у сумі 99104,00 грн протягом 2 календарних днів з моменту одержання цієї претензії.

На підтвердження поставки 04.04.2023 товару відповідачу, позивач у матеріали справи надав товарно-транспортну накладну №070842 від 04.04.2023 та видаткову накладу №ЄК-0070842 від 04.04.2023, які підписані зі сторони постачальника та скріплені його печаткою, а також податкову накладну №98 від 04.04.2023 та акт прийомки-передачі товару до документу Рейс перевезень №чч0012825 від 04.04.2023.

До матеріалів справи позивачем також додані скріншоти електронного листування (переписка у месенджері «Viber») між контактами «Валентин» та «Лариса Прайм Терра», у якій вказані особи вели спілкування щодо оплати заборгованості.

Згідно з випискою по рахунку позивача, відповідач у період з 01.01.2023 до 09.06.2023 перерахував позивачу 444 109,45 грн за поставлений товар згідно з договором поставки №ЄК-07 від 02.01.2023.

Матеріали справи також містять акт звірки взаємних розрахунків за період з січень-травень 2023 року, згідно з яким заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Терра» станом на 11.05.2023 становить 99095,30 грн. Цей акт не підписаний зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Терра».

Судом також встановлено, що у листі від 26.04.2023, відповідач підтвердив поставку 2060,80 кг заднього окісту (шинка) св.б/к згідно з видатковою накладною №ЄК-0068843 від 04.03.2023 та 218,660 кг заднього окісту (шинка) св.б/к згідно з видатковою накладною №ЄК-0069982 від 21.03.2023 та зазначив, що після поставки товару, при його розморожуванні були виявлені приховані недоліки, а саме наявність зайвої вологи, яка становила 16% від загальної ваги поставленого товару, що стало підставою для скарг клієнтів, яким був поставлений цей товар. У листі відповідач зазначив, що у зв`язку з виявленими недоліками, постачальник повинен компенсувати втрати покупця у вигляді 5-6% вартості поставленого товару, у формі поставки додаткового обсягу товару у відповідному обсязі.

13.05.2023 позивач направив відповідачу претензію від 11.05.2023 за вих.№203, у якій просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Терра» оплатити заборгованість по договору поставки №ЄК-07 від 02.01.2023 у сумі 99104,00 грн протягом двох календарних днів з моменту одержання цієї претензії (а.с.12). Претензія залишена покупцем без відповіді та заперечень.

За доводами позивача, відповідач у добровільному порядку не розрахувався за поставлений товар з позивачем на суму 99104,00 грн, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового її стягнення з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Укладення договору також визнано обома учасниками справи.

Судом встановлено, що на виконання договору позивач у період з 17.01.2023 до 21.03.2023 поставив відповідач товар на загальну суму 444 100,75 грн, вартість якого була оплачена відповідачем у повному обсязі, що також не заперечується сторонами у справі.

У позовній заяві позивач стверджує, що 04.04.2023 ним на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 99104,00 грн згідно з видатковою накладною №ЄК-0070842 від 04.04.2023 та товарно-транспортною накладною №070842 від 04.04.2023, за який відповідач не розрахувався.

З огляду на визначену позивачем підставу позову спірною обставиною у цій справі, яка підлягає встановленню та має значення для правильного вирішення спору у справі, є обставина щодо поставки товару за спірною видатковою накладною. Позивач посилається на реальність здійсненої ним господарської операції з поставки товару, яка проведена 04.04.2023.

За приписами частини третьої статті 13, частини першої статті 74, частин першої, другої статті 76, частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 2.10 договору визначено, що передача продукції постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та довіреності.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995).

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, за загальним правилом належним фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Аналогічні положення містяться також у договорі, згідно з яким первинним документом, який підтверджує факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару, є видаткова накладна та товарно-транспортна накладна, які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплені відповідними печатками підприємств.

У постановах від 20.12.2018 у справі №910/19702/17, від 29.01.2020 у справі №916/922/19 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Надані до матеріалів справи видаткова накладна №ЄК-0070842 від 04.04.2023 та товарно-транспортна накладна №070842 від 04.04.2023 не можуть вважатись належними доказами здійснення факту поставки з огляду на те, що вони не відповідають вимогам, встановленим для первинного документу, оскільки не містять, ні підпису посадової особи, яка отримала товар, ні печатки відповідача.

Водночас, суд враховує, що у разі відсутності первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Суд критично оцінює надані позивачем докази, зокрема, акт прийомки-передачі товару до документу Рейс перевезень №чч0012825 від 04.04.2023, оскільки з нього взагалі неможливо встановити, який саме товар був переданий за цим актом та його фактичну кількість. Акт не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка підписала цей акт зі сторони покупця. Відтиск печатки, який міститься в цьому акті прийомки-передачі суттєво відрізняється від відтисків печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Терра», якими скріплені інші видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи. Позивачем також не доведено, що відповідачем надавалось доручення на прийняття товару іншій особі.

Наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків станом 11.05.2023 не є первинним документом бухгалтерського обліку і він не містить, ні підпису повноважної особи відповідача, ні відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Терра».

Суд також не оцінює, як належний доказ, скріншоти з месенджеру Viber, оскільки роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа, він не захищений від внесення правок і викривлення (постанова Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №202/2965/21).

Щодо інших доказів сторін у справі, які додані до обґрунтування власних правових позицій у справі, то суд не вбачає підстав для надання оцінки цим доказам у межах цього спору, оскільки надані позивачем: договір оренди складу відповідача, наказ про відрядження водія позивача, докази перебування транспортного засобу постачальника на складі покупця на є допустимими у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 76 Кодексу).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу і саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду підстав, розміру боргу.

З огляду на вищевикладене, ненадання позивачем на підтвердження своїх позовних вимог переконливих доказів, які б свідчили про поставку відповідачу товару, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості в сумі 99095,30 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення суми основного боргу, тому вимоги про стягнення пені також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від наявності заборгованості.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.10.2023.

Суддя О.І.Кучеренко