Ухвала

від 27.09.2023 по справі 910/2475/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2475/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Козир Т. П., Кравчук Г. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 (суддя Карабань Я. А.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Спіка»

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2) ОСОБА_1 ,

про визнання незаконним та скасування наказу,

за участю:

позивача: ОСОБА_2 (керівник),

відповідача: Котовський В. М. (самопредставництво),

третя особа-2: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Закрите акціонерне товариство «Спіка» (далі - ЗАТ «Спіка»), звернувшись з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст), просило визнати незаконним та скасувати наказ Мін`юсту «Про задоволення скарги» від 29.09.2021 № 3436/5 (далі - Наказ).

1.2 Позов обґрунтовано тим, що спірний Наказ, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, було прийнято з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, позов задоволено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами даної справи підтверджується наявність станом на час розгляду скарги інформації про судове провадження зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав. Також суди виходили з того, що при розгляді скарги Київська регіональна колегія Мін`юсту допустила істотне порушення процедури розгляду скарги, оскільки неприбуття на засідання особи, яку належним чином не повідомили про час та місце засідання колегії, перешкоджає розгляду скарги.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову і рішення, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги Мін`юст посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 640/17492/20, від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19, Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16 та ухвалі Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 910/3410/20.

3.3 Позивач подав клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на те, що правовідносини у постановах Верховного Суду, які наведені заявником у касаційній скарзі, не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що 03.07.2020 на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л. А. (далі - Нотаріус; третя особа-1) за № 52980092 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ЗАТ «Спіка» (позивач) на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення незавершеного будівництва (торговий центр в вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку) 2-га черга, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:129:00983, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2115774380000.

4.2 18.04.2020 до відповідача надійшла скарга ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; третя особа-2) на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, яка зареєстрована за вх. № 38783-33-20, у якій просив провести перевірку правомірності прийнятого рішення Нотаріуса та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52980092 від 06.07.2020.

4.3 Скарга була обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником 1/1 частини об`єкта на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідченого нотаріусом Морозовою С. В., від 31.12.2003, зареєстрованого в реєстрі за № 14684, та відповідно до запису про державну реєстрацію прав КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» від 08.02.2012.

4.4 Також суди встановили, що 24.03.2021 позивач, як заінтересована сторона, надав письмові заперечення щодо скарги, в яких, зокрема, зазначено, що в провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває справа № 759/21623/20 за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «Спіка», третя особа: Нотаріус про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52980092 від 06.07.2020 (з відкриттям розділу), на нерухоме майно - нежитлові приміщення незавершеного будівництва (торговий центр в вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку) 2-га черга, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання майнового права. Крім того зазначено, що ОСОБА_1 подано заяву про вступ у справу з самостійними вимогами. До заперечень, зокрема, було додано ухвалу від 19.02.2021 про відкриття провадження в справі № 759/21623/20, копію позову та заяву ОСОБА_1 про вступ у справу із самостійними вимогами.

4.5 Крім того, 04.08.2021 позивачем було подано доповнення до заперечень, до яких додано ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17.06.2021 у справі № 759/21623/20, якою залучено до участі у справі третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 ; прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ЗАТ «Спіка», третя особа: Нотаріус, про скасування державної реєстрації та визнання майнового права, до спільного розгляду.

4.6 19.08.2021 колегією Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту складено висновок, яким рекомендовано задовольнити скаргу ОСОБА_1 .

4.7 На підставі вказаного висновку відповідач прийняв оскаржуваний Наказ, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та скасовано рішення Нотаріуса від 06.07.2020 № 52980092.

4.8 За таких обставин позивач, не погоджуючись з Наказом, звернувся до господарського суду з позовом у цій справі. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного майнового права позивача.

4.9 Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що у даному випадку стосовно нерухомого майна наявний судовий спір, тому ця обставина вимагала від Мін`юсту прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна. Крім того, суди встановили неналежне повідомлення про розгляд скарги зацікавлених осіб.

4.10 Враховуючи положення частини 2 статті 37, пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування оспорюваного Наказу відповідача.

4.11 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.12 Отже, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.13 Верховний Суд вважає нерелевантними посилання відповідача у касаційній скарзі (пункт 3.2 цієї постанови) на постанови Верховного Суду, висновки в яких стосуються застосування норм права до правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.

4.14 Так, щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 640/17492/20, то колегія суддів зазначає, що скаржник у касаційній скарзі наводить цитату з вказаної постанови Верховного Суду, при цьому обґрунтовує свою позицію виконанням відповідачем вимог пункту 10 Порядку № 1128 щодо повідомлення зацікавлених осіб про розгляд скарги, проте не спростовує висновків судів попередній інстанцій щодо неналежного повідомлення зацікавлених осіб, та не зазначає норму права, яку неправильно застосували суди.

4.15 У справі № 640/12666/19, на яку також посилається скаржник, розглядалися позовні вимоги приватного нотаріуса про визнання протиправним та скасувати наказу Мін`юсту щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

4.16 Наведені вимоги було обґрунтовано тим, що на момент розгляду скарги третьої особи у зазначеній справі комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юсту зобов`язана була встановити всі обставини, що мають значення для правильного розгляду скарги, а саме, встановити наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмету і підстав, та чи належить розгляд питань, порушених у скарзі, до компетенції органу. Зокрема, позивач наголошував на тому, що на момент розгляду скарги в Єдиному державному реєстрі судових рішень була наявна інформація про те, що Господарським судом міста Києва відкрите провадження у справі за позовом третьої особи до, у тому числі, Мін`юсту, про визнання права іпотеки, визнання недійсним договору та визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Вказана обставина була підставою для відмови Мін`юстом у задоволенні скарги третьої особи у наведеній справі.

4.17 При цьому, ухвалюючи в справі № 640/12666/19 нову постанову про відмову в задоволенні позову приватного нотаріуса щодо визнання протиправним та скасування наказу, Верховний Суд виходив з того, що в частині 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено вичерпний перелік підстав, за яких Мін`юст відмовляє у задоволенні скарги, зокрема, згідно з пунктом 4 такою підставою є наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами з тих самих предмета та підстав.

4.18 Скарга, що розглядалася відповідачем у вказаній справі - Мін`юстом, була подана третьою особою у зазначеній справі на рішення та дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, що не був стороною у господарській справі, на яку, власне, посилався позивач.

4.19 Суд касаційної інстанції зазначив, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

4.20 Проаналізувавши висновки, викладені у наведеній скаржником постанові, колегія суддів вважає, що інший результат вирішення спору у справі, що переглядається, та у справі, на яку послався скаржник на обґрунтування касаційної скарги, зумовлений тим, що суди у цих справах встановили різні фактичні обставини, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, зокрема, щодо складу учасників справ у контексті застосування пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

4.21 При цьому довід Мін`юсту про те, що скаржник ( ОСОБА_1 ) не є позивачем чи відповідачем по справі № 759/21623/20 Святошинського районного суду міста Києва, не має істотного значення, оскільки з встановлених судами обставин вбачається, що ОСОБА_1 було залучено до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, і така особа відповідно до процесуального законодавства користується правами і несе обов`язки позивача.

4.22 Крім того, відповідач стверджує, що суди попередніх інстанцій, приймаючи до уваги наявність провадження у справі № 759/21623/20, не врахували правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, викладену в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

4.23 Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала висновки щодо визначення подібності правовідносин та зазначила, що конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

4.24 Посилання заявника на ухвалу Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 910/3410/20, як на підставу для скасування оскаржуваних рішень суду, є безпідставним, оскільки за змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України виключним випадком касаційного оскарження судового рішення є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду, а не ухвалі Верховного Суду.

4.25 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

4.26 Враховуючи викладене вище, клопотання позивача про закриття касаційного провадження є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

4.27 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою Мін`юсту підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.28 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі № 910/2475/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач