Постанова

від 27.09.2023 по справі 914/2150/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2150/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Міщенка І. С.

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+»</a> і Товариства з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2023; колегія суддів: Бойко С. М. - головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+»</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Корпало Ганни Василівни;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ»,

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права,

за участю:

позивача: Коломієць Є. В. (директор),

відповідача; Дяків В. Б. (адвокат),

третьої особи-2: Фатько Н. О. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Публічне акціонерне товариство «БГ БАНК» (далі - Банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладення фізичних осіб на ліквідацію Банку Луньо І. В. (далі - Фонд), звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+»</a> (далі - ТОВ «Оптімус+») про застосування наслідків недійсності правочину, а саме просило: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9623076 від 27.12.2013 щодо зміни власника нерухомого майна, внесене приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Ганни Василівни (далі - Нотаріус) на підставі нікчемного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013 (далі - Договір); скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності, номер запису 4111803 від 27.12.2013.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір є нікчемним у силу положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки мало місце умисного заниження балансової вартості об`єкту нерухомості на 85 % початкової балансової вартості.

1.3 Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2019 замінено позивача - банк в особі уповноваженої особи Фонду його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» (далі - ТОВ «Мані Флоу») з підстав набуття останнім майнових прав/права власності на нерухоме майно, які можуть виникнути в майбутньому, на спірні нежитлові приміщення, включаючи права та обов`язки позивача в цій справі.

1.4 ТОВ «Мані Флоу» у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи внаслідок вчинення реєстраційних записів щодо спірного нерухомого майно заявою про зміну предмета позову (вх. №635/20 від 03.03.2020) змінило предмет позову і просило: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9623076 від 27.12.2013 щодо нежитлових приміщень, загальною площею 4571,2 м2, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 258008746101 (далі - об`єкт нерухомого майна; спірні приміщення), та всі послідуючі/пов`язані індексні номери про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме, 50879952 від 29.01.2020, 51284819 від 24.02.2020; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності, номер запису 4111803 від 27.12.2013, щодо об`єкта нерухомого майна та всі послідуючі/пов`язані записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме, 35249658 від 29.01.2020 та 35627627 від 24.02.2020, з одночасним визнанням (поновленням запису про державну реєстрацію права власності номер запису: 4108213 від 27.12.2013 про право власності на об`єкт нерухомого майна) права власності за ТОВ «Мані Флоу», як правонаступником Банку.

1.5 Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 заява про зміну предмета позову прийнята до розгляду.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Справу господарські суди розглядали неодноразово.

2.2 Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 позов задоволено повністю.

2.3 Рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог і відсутністю правових підстав для застосування позовної давності.

2.4 Постановою Верховного Суду від 27.10.2020 вказані судові рішення залишені без змін.

2.5 Оскаржуваною постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2023) рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2020 скасовано і ухвалено нове, яким позов ТОВ «Мані Флоу» задоволено частково: скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9623076 від 27.12.2013 щодо об`єкта нерухомого майна; скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Оптімус+» на об`єкт нерухомого майна, номер запису 4111803 від 27.12.2013, з одночасним визнанням (поновленням запису про державну реєстрацію права власності, номер запису 4108213 від 27.12.2013, про право власності на об`єкт нерухомого майна) права власності за ТОВ «Мані Флоу». В решті в задоволенні позову відмовлено.

2.6 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підставі встановлених обставин справи підтверджується нікчемність Договору, відповідно у ТОВ «Оптімус+» не виникло жодних прав і обов`язків щодо спірного нерухомого майна, а отже він і не міг ним розпорядитись на користь ТОВ «Бррент». При цьому за висновком апеляційного господарського суду, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ТОВ «Бррент» без залучення його в якості третьої особи до участі у справі, що є підставою для скасування судового рішення.

2.7 За висновком апеляційного господарського суду, обрання позивачем способу захисту своїх прав шляхом застосування наслідків нікчемного правочину відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), при підтвердженні судом обставин нікчемності правочину, є належним та ефективним способом захисту прав позивача.

2.8 Щодо скасування записів про державну реєстрацію прав за ТОВ «Оптімус+» суд відмовив в задоволенні цих позовних вимог у зв`язку з обранням позивачем неправильного способу захисту порушених прав.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі ТОВ «Оптімус+» просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 в частині, якою позов задоволено частково, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків, які викладено у постановах Верховного Суду вказуючи, зокрема, на неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого права та на те, що судом апеляційної інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення цивільного законодавства про пропуск позовної давності.

3.3 ТОВ «Бррент», яке було залучено до участі у справі ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 як третя особа, у касаційній скарзі просить скасувати постанову від 30.05.2023 в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

3.4 За твердженням третьої особи, суд апеляційної інстанції застосував статті 16, 190, 216, частину 3 статті 267, статті 387, 388, 656 ЦК України, статтю 2 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статтю 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

3.5 Позивач у відзивах на касаційні скарги заперечує викладені ТОВ «Оптімус+» і ТОВ «Бррент» в скаргах доводи і просить залишити скарги без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що спірні приміщення було набуто у власність Банком 26.08.2009 в результаті звернення стягнення на заставлене майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Право власності Банку було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вказане майно поставлено на балансовий облік 26.02.2010 за вартістю 16 045 886,00 грн.

4.2 27.12.2013 між Банком (продавець) та ТОВ «Оптімус+» (покупець) було укладено Договір, згідно з умовами якого позивач передав у власність відповідача належні йому на праві власності спірні нежитлові приміщення, за ціною, яка становила лише 23,48 % від ринкової вартості цього майна. Тобто продаж нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, за ціною нижчою на 76,52% від їх ринкової вартості є таким, що здійснюється на умовах значно гірших за звичайні ринкові ціни, що в силу приписів пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент укладення договору), свідчить про нікчемність Договору.

4.3 27.11.2014 прийнято рішення виконавчою дирекції Фонду № 131 щодо запровадження тимчасової адміністрації у Банку, а на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015 № 134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БГ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.02.2015 № 43 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

4.4 06.09.2018 Банк направив на адресу відповідача повідомлення про нікчемність правочину в порядку статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

4.5 За таких обставин Фонд в особі Банку звернувся до суду з позовом у цій справі, посилаючись на те, що відповідач не виконав вимогу повернути нежитлові приміщення протягом вказаного у повідомленні строку.

4.6 Суди також встановили, що 22.11.2019 між Банком в особі Уповноваженої особи Фонду (продавець) та ТОВ «Мані Флоу» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності № 11/2019-4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. та зареєстрований в реєстрі за № 3225, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає майнові права/право власності на нерухоме майно, що виникне в майбутньому на об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення, право власності на яке виникло у продавця у результаті звернення стягнення на заставлене майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Львівського MHO Стоцком Т. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1913, право власності продавця було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.08.2009 та було припинено на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013, укладеного між ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») та ТОВ «Оптімус+», посвідченого приватним нотаріусом Львівського MHO Корпало Г. В., зареєстрованого в реєстрі № 5281 (який відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним та який в силу закону не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю).

4.7 Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 було заборонено ТОВ «Оптімус+», державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - спірних приміщень.

4.8 Апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу ТОВ «Бррент», встановив, що 29.01.2020 між ТОВ «Оптімус+» (продавець) та ТОВ «Бррент» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого продавець (в особі представника) передає у власність покупцю (в особі представника), а покупець приймає у власність спірні приміщення.

4.9 29.01.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., на підставі вказаного договору здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Бррент».

4.10 Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 202043487 від 27.02.2020 вчинено дії приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Гусак Р. Т. щодо повернення права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Оптімус+» 24.02.2020.

4.11 Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, підтвердив нікчемність Договору і дійшов висновку, що у ТОВ «Оптімус+» не виникло жодних прав і обов`язків щодо спірного нерухомого майна, а отже він і не міг розпорядитись ним на користь ТОВ «Бррент».

4.12 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.13 Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, встановив обставини нікчемності правочину (Договору).

4.14 Водночас Верховний Суд не може погодитись з висновком цього суду щодо наявності правових підстав для задоволення змінених ТОВ «Мані Флоу» вище вказаних позовних вимог оскільки заявлені у вказаний спосіб вимоги ТОВ «Мані Флоу» не узгоджуються з приписами статті 216 ЦК України.

4.15 Так, у статті 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину. У частині першій цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною 2 статті 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

4.16 Правові наслідки, передбачені частиною 1 та 2 статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

4.17 За змістом частин 1 та 2 статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

4.18 Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

4.19 Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

4.20 Стаття 5 ГПК України вказує на те, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

4.21 З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, який закріплений у статті 14 ГПК України, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

4.22 Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, встановлені судами обставини справи, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належному способу захисту.

4.23 Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18

4.24 Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.25 За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог не відповідає вищенаведеним положенням законодавства.

4.26 Зважаючи на те, що обрання позивачем неналежного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то інші аргументи скаржників, викладені в касаційних скаргах, не дають правових підстав для скасування судових рішень.

4.27 Відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

4.28 За вказаних обставин касаційні скарги відповідача та третьої особи-2 підлягають задоволенню частково, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

4.29 В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України Судом не перевіряється.

4.30 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати відповідача, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, та третьої особи-2, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг, за дві немайнові вимоги, виходячи зі ставок судового збору на дату подачі позову (2018 рік), належить покласти на позивача.

4.31 Видача наказу здійснюється Господарським судом Львівської області, до якого згідно із положеннями статті 319 ГПК України повертається справа.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+»</a> і Товариства з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ» задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2023) у справі № 914/2150/18 в частині задоволення позову скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» (код ЄДРПОУ 42739750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус+»</a> (код ЄДРПОУ 32674231) 7 048 (сім тисяч сорок вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» (код ЄДРПОУ 42739750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРРЕНТ» (код ЄДРПОУ 38099402) 12 334 (дванадцять тисяч триста тридцять чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

І. С. Міщенко