Постанова

від 28.09.2023 по справі 908/216/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/216/20(908/3572/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача-1: не з`явився,

відповідача-2: Євенко Н.Ю.,

відповідача-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спінтекс" арбітражного керуючого Сиротенка Олександра Олександровича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 (колегія суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючий, Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.)

у справі №908/216/20(908/3572/21)

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спінтекс" арбітражного керуючого Сиротенка Олександра Олександровича

до: 1) Товарної біржи "Українська міжрегіональна спеціалізована"; 2) Головного управління ДПС у Полтавській області, 3) ОСОБА_1 ;

про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння,

в межах справи № 908/216/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спінтекс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст позовних вимог

1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спінтекс" (далі - Боржник) за його заявою, введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду Запорізької області від 16.07.2020 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника в грудні 2021 року подав позовну заяву до Товарної біржи "Українська міжрегіональна спеціалізована" (далі - Біржа), Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - Податковий орган), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-3) про:

- визнання недійсними результатів цільового аукціону з продажу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , гараж "П-2" загальною площею 463,2 м2 (далі - Майно), який проведений 18.10.2017 Біржою та оформлений протоколом №1 (далі - Аукціон);

- визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу №18/2 від 26.01.2018, укладеного між Податковим органом та Відповідачем-3 за результатами Аукціону, лот №1 (далі - Договір);

- витребування Майна від Відповідача-3 на користь Боржника.

4. Позов мотивований тим, що при проведенні Аукціону були порушені норми Податкового кодексу України, Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі №518 від 22.05.2017 (далі - Порядок №518); Боржник не був обізнаний про проведення Аукціону; в публікації про продаж Майна не було зазначено обов`язкових характеристик Майна; Боржник не підписував Договір та не надавав відмову від його підписання. На думку ліквідатора Боржника, наведені порушення порядку проведення Аукціону призвели до недійсності усіх подальших дій, вчинених з Майном.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. Листом №9146/10/16-01-25-01-18 від 25.06.2014 Податковий орган повідомив Боржника про те, що станом на 25.06.2014 за ним обліковується борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 3059285,22 грн, про призначення податкового керуючого, а також просив надати перелік всіх активів підприємства, на які може бути розповсюджено право податкової застави, та повідомити про прийняте рішення щодо оцінки майна, описаного актом опису майна №31 від 05.06.2014.

6. У відповідь на вказаний лист Боржник листом вих. №4/07 від 04.07.2014 повідомив Податковий орган, що перелік майна, наведений в акті опису майна №31 від 05.06.2014 та листі №18/06 від 18.06.2014, не є вичерпним, а також про відсутність у підприємства фінансової можливості здійснити оплату послуг, пов`язаних з проведенням експертної оцінки вартості будь-якого майна.

7. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2014 у справі №908/8784/14 задоволено позов Податкового органу та надано дозвіл на погашення суми податкового боргу Боржника в розмірі 3059285,22 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

8. 29.09.2015 Податковий орган прийняв рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків.

9. 01.09.2017 між Податковим органом та Біржою укладено договір-доручення на організацію та проведення цільового аукціону №31 щодо продажу Майна, яке перебуває в податковій заставі і належить на праві власності Боржнику.

10. 01.09.2017 на підставі вказаного договору-доручення на організацію та проведення цільового аукціону №31 Майно передано на реалізацію Біржі.

11. 29.09.2017 у газеті "Біржова газета" випуск 39-1 опубліковано оголошення про проведення аукціону 18.10.2017.

12. 18.10.2017 відбувся Аукціон з продажу Майна Боржника, лот №1, стартова (початкова) вартість майна 135700,00 грн (без урахування ПДВ). Переможцем став ОСОБА_2 .

13. За результатами Аукціону складено протокол №1 проведення цільового аукціону від 18.10.2017 (далі - Протокол).

14. Листом №01-19/10-17 від 19.10.2017 Біржа повідомила Боржника про необхідність протягом трьох днів з дати отримання цього листа забезпечити явку представника для підписання договору купівлі-продажу.

15. У відповідь на вказаний лист Боржник повідомив товарну біржу про перебування його керівника у тривалому відрядженні та просив перенести підписання договору на 04.12.2017.

16. 08.12.2017 укладено та зареєстровано на Біржі договір №УМС - 17/6 купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Зазначений договір підписав ОСОБА_2 (покупець) та від імені Боржника (продавець) - заступник начальника ГУ ДФС у Полтавській області Коротюк Д.В. в присутності двох понятих.

17. У зв`язку з несплатою переможцем Аукціону коштів за придбане Майно за ініціативою Податкового органу договір купівлі-продажу №УМС-17/6 від 08.12.2017 розірвано (угода про розірвання договору від 25.12.2017).

18. 26.12.2017 підписано додаток до Протоколу, відповідно до якого у зв`язку з тим, що переможець цільового аукціону учасник №2 ОСОБА_2 не сплатив кошти за придбане на аукціоні Майно Боржника на підставі договору купівлі-продажу №УМС - 17/6 від 08.12.2017, укладено угоду про розірвання зазначеного договору купівлі-продажу 25.12.2017.

19. Додатком від 26.12.2017 до протоколу №1 проведення цільового аукціону (податкова застава) від 18.10.2017 переможцем аукціону визнано учасника №1 - Відповідача, вартість продажу майна 171700,00 грн без ПДВ, термін оплати вартості майна протягом трьох днів з дати укладання договору купівлі-продажу.

20. Листом від 04.01.2018 Біржа запросила представника Боржника для підписання договору купівлі-продажу протягом 3 днів з дня отримання листа.

21. 26.01.2018 укладено та зареєстровано на Біржі Договір купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі №18/2, за умовами якого продавець (Боржник) передає у власність покупцю (Відповідач) Майно, а покупець приймає його і сплачує за нього вартість, встановлену в ході Аукціону (п. 1.1), власник майна - Боржник (п. 1.2), вартість майна за результатами Аукціону складає 171700,00 грн без ПДВ згідно з Протоколом (п. 2.2).

22. Відповідно до пункту 2.3 Договору покупець сплачує вартість майна в розмірі 158130,00 грн (за вирахуванням попередньо внесеної суми гарантійного внеску 13570,00 грн) на розрахунковий рахунок Біржі.

23. Договір підписав у зв`язку з неявкою Боржника від його імені - в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області Рябкова А.М. в присутності двох понятих.

24. Правомірність проведення Аукціону була предметом розгляду Верховного Суду у справі №552/1556/18, за наслідком якого ухвалено постанову від 05.06.2019, згідно з якою судами під час розгляду вказаної справи не встановлено порушень під час підготовки та проведення Аукціону.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

25. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.11.2022 позов задоволено повністю.

26. Рішення мотивовано посиланням на положення пунктів 95.1, 95.3, 95.13 статті 95 Податкового кодексу України, статей 16, 203, 215, 231, 316, 317, 319, 656, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, а також Порядку №518.

27. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

28. Постанова мотивована тим, що дії Податкового органу відповідають вимогам Порядку №518, будь-яких порушень під час проведення Аукціону та укладення Договору не встановлено. Суд апеляційної інстанції врахував, зокрема, що Боржник не надав доказів оскарження та скасування рішення Податкового органу про погашення всієї суми податкового боргу шляхом продажу майна боржника, акту опису майна, що перебувало в податковій заставі, а правомірність проведення Аукціону вже була предметом розгляду в справі №552/1556/18. Водночас Договір підписаний керівником Податкового органу від імені Боржника у зв`язку з неявкою його представника, що узгоджується з пунктом 95.14 Податкового кодексу України та пунктом 6 розділу V Порядку №518, відповідні дії Податкового органу Боржник не оскаржив.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

29. Ліквідатор Боржника подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

30. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

31. Ліквідатор Боржника стверджує, що при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №924/811/18, від 30.10.2018 у справі №923/1536/15, від 20.03.2019 у справі №910/23556/17, від 15.10.2019 у справі №903/879/18.

32. Також ліквідатор Боржника зазначає про відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування пункту 95.14 статті 95 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

33. Ліквідатор Боржника наголошує, що апеляційний господарський суд неправильно застосував наведену норму, оскільки згідно з її положеннями право керівника контролюючого органу, за дорученням якого здійснювався продаж майна, на підписання договору купівлі-продажу є залежним від наявності відмови Боржника підписати такий договір, тоді як матеріали цієї справи не містять відмови Боржника від підписання Договору, а також доказів отримання Боржником листа Біржі від 04.01.2018.

34. Ліквідатор Боржника вважає висновки суду апеляційної інстанції про наявність передбаченого пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, безпідставними та здійсненими без всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

35. Ліквідатор Боржника посилається на те, що обставин незазначення в публікації про продаж Майна його обов`язкових характеристик не були належним чином досліджені, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

36. Податковий орган подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

37. Відзив мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права. На думку Податкового органу, апеляційний господарський суд надав належну правову оцінку всім обставинам справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позиція Верховного Суду

38. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

39. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за результатом вирішення спору про визнання недійсними результатів Аукціону та укладеного за його результатами Договору, а також витребування у покупця (Відповідач-3) придбаного ним на Аукціоні Майна на користь продавця (Боржник).

40. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

41. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

42. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення; а такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала (зокрема в постановах від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, від 28.09.2022 у справі №483/448/20), що правова природа процедури реалізації майна на електронних (прилюдних) торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

44. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 виснувала, що торги є правочином і, якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

45. Водночас у постанові від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Зокрема, за висновком Великої Палати Верховного Суду, вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.

46. З огляду на викладене Верховний Суд приймає до уваги, що позов у цій справі заявлений Боржником як продавцем Майна за Договором, укладеним на Аукціоні, до Відповідача як покупця такого майна та стосується як визнання недійсним Договору, так і застосування наслідків його недійсності - повернення Майна Боржнику.

47. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №911/494/17, від 25.04.2018 у справі №910/16955/17, від 11.06.2019 у справі №920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі №11/19).

48. Правовідносини щодо продажу майна, яке перебуває в податковій заставі, щодо яких виник спір у цій справі, врегульовані статтею 95 Податкового кодексу України, згідно з положеннями якої контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1).

49. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

50. Продаж майна платника податків здійснюється, зокрема, на публічних торгах та/або через торгівельні організації у порядку, передбаченому пунктом 95.7 статті 95 Податкового кодексу України. Зокрема, об`єкти нерухомого майна підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на зазначених біржах (підпункт 95.7.3).

51. Покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі купівлі-продажу, що укладається за результатами проведених торгів. Договір купівлі-продажу майна, що укладається за результатами проведених торгів, обов`язково має бути підписаний платником податків - боржником, майно якого було продано на торгах. У разі відмови боржника від підписання договору купівлі-продажу такий договір підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, за дорученням якого здійснювався продаж майна, у присутності не менш як двох понятих (підпункт 95.7.14 пункту 95.7 статті 95 Податкового кодексу України).

52. Розділом ІІІ Порядку №518 щодо підготовки до проведення цільового аукціону передбачено, що цільовий аукціон проводиться на підставі відповідного договору, який укладається контролюючим органом з уповноваженою товарною біржою. До договору додаються завірена контролюючим органом копія акта опису майна в податкову заставу та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та/або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1).

53. Майно, яке підлягає продажу на цільовому аукціоні, виставляється на аукціон за початковою ціною, що визначається контролюючим органом на підставі звіту (акта) про оцінку майна, складеного відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (пункт 2).

54. Організатор аукціону не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення цільового аукціону оприлюднює відповідне оголошення в засобах масової інформації та на власній вебсторінці (пункт 4). Оголошення, що розміщуються у друкованому засобі масової інформації та на вебсторінці організатора аукціону, повинні містити відомості, визначені в пунктах 5-8 розділу ІІІ Порядку №518.

55. Порядок проведення цільового аукціону, оформлення аукціонних документів та проведення розрахунків врегульований, відповідно, розділами IV і V Порядку №518. Зокрема, пунктом 6 розділу V Порядку №518 також передбачено, що договір купівлі-продажу майна, який укладається за результатами проведених торгів, обов`язково має бути підписаний платником податків - боржником, майно якого було продано на торгах. У разі відмови боржника від підписання договору купівлі-продажу такий договір підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, за дорученням якого здійснювався продаж майна, у присутності не менш як двох понятих.

56. Задовольняючи позовні вимоги Боржника в цій справі, суд першої інстанції послався, зокрема, на наведені положення законодавства, але в мотивувальній частині рішення не навів конкретних, встановлених на підставі дослідження доказів, обставин, які б свідчили про порушення встановленого порядку продажу майна, яке перебуває в податковій заставі та наявність підстав для визнання недійсним Договору і повернення Майна Боржнику.

57. Натомість апеляційний господарський суд, дослідивши надані учасниками справи докази, дійшов висновку, що дії Податкового органу в спірних правовідносинах відповідають вимогам Порядку №518, а будь-яких порушень під час проведення цільового аукціону та укладення Договору не встановлено.

58. При цьому суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з того, що підписання Договору від імені Боржника представником податкового органу в присутності двох понятих відбулось відповідно до вимог пункту 95.14 статті 95 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку №518 через неявку представника Боржника для його підписання.

59. Надаючи правову оцінку запереченням Боржника проти такого висновку, Верховний Суд вважає слушним твердження про те, що пункт 95.14 статті 95 Податкового кодексу України передбачає обов`язкове підписання договору купівлі-продажу, укладеного за результатами торгів, платником податків - боржником, майно якого було продано. Водночас можливість підписання зазначеного договору від імені боржника керівником (його заступником або уповноваженою особою) відповідного контролюючого органу обумовлена фактом відмови боржника від його підписання, а також присутністю принаймні двох понятих.

60. Однак Верховний Суд відхиляє доводи Боржника про відсутність його відмови від підписання Договору, а отже й безпідставність підписання Договору від його імені представником Податкового органу, адже вони по суті зводяться до переоцінки доказів, встановлення обставин, які не були встановлені в судових рішеннях попередніх інстанцій або відхилені ними, що не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

61. При цьому Верховний Суд звертає увагу на закріплений у статті 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

62. У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

63. Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.

64. Дослідивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку із урахуванням наведених вимог процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив обставини, які свідчать про обізнаність Боржника про необхідність забезпечити явку свого представника для підписання договору купівлі-продажу, укладеного за результатами Аукціону, про що свідчить його відповідь на лист №01-19/10/17 від 19.10.2017. Зазначена відповідь як така не свідчить про відмову Боржника від підписання Договору, адже в ній ідеться лише про перенесення підписання договору. Однак з встановлених судами обставин не вбачається, що Боржник 04.12.2017 чи після зазначеної дати, вказаної в листі Боржника, вчинив певні дії, спрямовані на підписання договору купівлі-продажу, укладеного за результатами Аукціону. Водночас у касаційній скарзі Боржник не наводить посилання на конкретні наявні у справі докази, які не отримали належної правової оцінки судів, але спростовують висновок щодо ухилення Боржника від підписання Договору через незабезпечення явки його представника для такого підписання 26.01.2018 чи в інший день.

65. З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для застосування положень абзацу 3 пункту 95.14 статті 95 Податкового кодексу України не суперечить змісту цієї норми та встановленим під час розгляду справи обставинам.

66. Також Верховний Суд вважає безпідставними заперечення Боржника проти висновку апеляційного господарського суду про наявність передбаченого пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, який ґрунтується на посиланні на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2014 у справі №908/8784/14, яке набрало законної сили та Боржником не оскаржено.

67. Наведені в касаційній скарзі аргументи проти такого висновку (щодо відсутності в резолютивній та мотивувальній частині постанови адміністративного суду реквізитів платника податків, переліку майна, що знаходиться в податковій заставі, посилання на акт опису майна) по суті зводяться до незгоди Боржника із зазначеним судовим рішенням адміністративного суду (зокрема через неповноту наведених у ньому відомостей, на думку Боржника), що суперечить принципу юридичної визначеності як одного з основоположних елементів верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

68. Відхиляючи доводи Боржника про неналежне дослідження судом апеляційної інстанції питання щодо незазначення в публікації про продаж Майна його обов`язкових характеристик, Верховний Суд враховує, що в касаційній скарзі Боржник не навів конкретні відомості, які всупереч вимогам пунктів 5-8 розділу ІІІ Порядку №518 відсутні у відповідних оголошеннях про продажу Майна, та незазначення яких певним чином вплинуло на результати Аукціону, а також призвело до порушення прав та законних інтересів Боржника. Тобто аргументи Боржника в цій частині мають неконкретний характер і не свідчать про неправильне застосування в оскаржуваній постанови певних норм матеріального права, які регулюють підготовку до проведення цільового аукціону.

69. Крім того, підлягають відхиленню як нерелевантні посилання Відповідача в касаційній скарзі на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №924/811/18, від 30.10.2018 у справі №923/1536/15, від 20.03.2019 у справі №910/23556/17, від 15.10.2019 у справі №903/879/18, спірні правовідносини в яких не є подібними до правовідносин у цій справі. Так, у справі №924/811/18 вирішувався спір про відшкодування вартості безпідставно набутого майна; у справі №910/23556/17 розглядалося грошові вимоги кредитора у справі про банкрутство; у справі №903/879/18 вирішувався спір про стягнення заборгованості за договором постачання. У справі №923/1536/15 вирішувався спір про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута з підстав порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Передаючи зазначену справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 виснував про невстановлення судами належного суб`єктного складу учасників під час розгляду питання щодо визнання недійсними результатів відповідного аукціону. Тобто наведені у касаційній сказі цитати з перелічених постанов стосуються відповідних фактичних обставин, що формують зміст неподібних до цієї справи правовідносин, та їх оцінки в межах дискреційних повноважень судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Звертаючись з касаційною скаргою, Боржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

71. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

Розподіл судових витрат

72. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спінтекс" арбітражного керуючого Сиротенка Олександра Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №908/216/20(908/3572/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков