Постанова

від 20.09.2023 по справі 910/3453/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/3453/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Міщенко І. С., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 (колегія суддів: Мальченко А. О., Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.), рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 (суддя Головіна К. І.) у справі

за позовом першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до відповідачів: 1) Київської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Будівельні інвестиції" про визнання незаконним і скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання повернути земельні ділянки,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Семенчук М. А.,

відповідача-1- Поліщук М. В.,

відповідача-2 - Касьянов І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2022 року перший заступник керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Київської міської ради (далі - Київрада), Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Будівельні інвестиції" (далі - ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції") про:

- визнання незаконним та скасування рішення від 11.03.2021 № 557/598 "Про поновлення ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" договору оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-побутового комплексу на Броварському проспекті біля станції метро "Чернігівська" у Деснянському районі міста Києва" від 19.12.2003 № 62-6-00117 (зі змінами, внесеними угодою від 16.07.2009 № 62-6-00524) в межах червоних ліній, площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006);

- визнання недійсним договору про укладення договору оренди земельних ділянок на новий строк від 04.10.2021, укладеного між Київрадою та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції", щодо зазначених вище земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. та зареєстрованого в реєстрі 04.10.2021 за № 927;

- зобов`язання ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" повернути територіальній громаді в особі Київради ці земельні ділянки.

2. На обґрунтування позову прокурор зазначив, що укладений між Київрадою та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" договір оренди земельної ділянки площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та земельної ділянки площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006) від 19.12.2003 припинив свою дію ще 20.12.2013. Разом з тим, повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення вказаного договору оренди на новий строк ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" направило вже після спливу строку договору оренди, додаткова угода про його поновлення сторонами не укладалася, тому Київрада не мала права поновлювати договір оренди та укладати з відповідачем-2 договір від 04.10.2021, що було зроблено відповідно до рішення відповідача-1 від 11.03.2021 № 557/598.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Рішенням Київради від 10.07.2003 № 638/797 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" в оренду ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" були передані земельні ділянки загальною площею 2,09 га (у тому числі площею 0,22 га в межах червоних ліній) для будівництва, експлуатації та обслуговування торгівельно-побутового комплексу на просп. Броварському біля станції метро "Чернігівська" у Деснянському районі м. Києва, з них:

- ділянка № 1 площею 1,87 га - у довгострокову оренду на 25 років за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (площею 1,14 га) та за рахунок земель міської забудови (площею 0,73 га);

- ділянка № 2 площею 0,11 га та ділянка № 3 площею 0,11 га в межах червоних ліній - у короткострокову оренду на 5 років за рахунок земель міської забудови.

4. На виконання вищезазначеного рішення 19.12.2003 між Київрадою та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" був укладений договір оренди земельних ділянок, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006). Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 2 % від її нормативної грошової оцінки (пункти 1, 2.2 договору).

5. У подальшому рішенням Київради від 02.04.2009 № 205/1261 поновлено ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" договір оренди земельної ділянки від 19.12.2003 на 5 років з 20.12.2008.

6. На виконання вказаного рішення між Київрадою та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" була укладена додаткова угода від 16.07.2009 про поновлення та про внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої договір оренди землі від 19.12.2003 поновлено до 20.12.2013 (пункт 1 додаткової угоди). Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 6 % від їх нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункт 3 додаткової угоди).

7. 19.11.2013 ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" звернулося до Київради з листом від 15.11.2013 № 14, в якому просило поновити договір оренди земельної ділянки комунальної власності від 19.12.2013 на той самий строк. Цим же листом відповідачу-1 був направлений проєкт угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, в якому інші умови договору (крім нового строку) були залишені без змін. Вказаний лист з проєктом додаткової угоди Київрада отримала 19.12.2013, про що свідчить відмітка про реєстрацію за № 08/19097.

8. 11.03.2021 Київрадою прийнято рішення № 557/598, яким вирішено:

- поновити на 5 років договір оренди земельних ділянок від 19.12.2003 № 62-6-00117 в межах червоних ліній площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006) для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-побутового комплексу на просп. Броварському біля станції метро "Чернігівська" у Деснянському районі міста Києва (пункт 1);

- встановити, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі оренди земельних ділянок від 19.12.2003 № 62-6-00117, підлягає приведенню у відповідність до вимог рішення Київської міської ради, яким встановлено розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (пункт 2);

- визнати таким, що втратило чинність рішення Київради від 01.11.2012 № 462/8746 "Про визнання таким, що втратили чинність пункту 59 рішення Київради № 638/798 від 10.07.2003 та рішення Київради № 205/1261 від 02.04.2009 (пункт 4).

9. На підставі зазначеного рішення 04.10.2021 між Київрадою (орендодавець) та ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки на новий строк, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у реєстрі за № 927, відповідно до якого договір оренди земельних ділянок від 19.12.2003 викладено у наступній редакції, зокрема:

- об`єктом оренди, що передається орендодавцем орендарю відповідно до рішення Київради № 638/798 від 10.07.2003 є земельні ділянки площею 0,1101 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0005) та площею 0,1078 га (кадастровий номер 8000000000:62:160:0006), розташовані на проспекті Броварському біля станції метро "Чернігівська" у Деснянському районі міста Києва, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (пункти 1.1, 2.1);

- договір укладено на 5 років (пункт 3.1);

- річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 6 % від їх нормативної оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункт 4.2);

- сторони підтверджують, що земельні ділянки, які є об`єктом оренди за цим договором, передані в оренду у придатному для їх використання стані 19.12.2003.

10. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 08.10.2021 № 278796052 право оренди на земельні ділянки 04.10.2021 зареєстроване за ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки зі строком дії до 04.10.2026.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

12. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 11.03.2021 № 557/598, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 04.10.2021 та їх повернення, прокурор обрав ефективний спосіб захисту, що відповідає вимогам статей 16, 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Проте позов прокурора задоволенню не підлягає, оскільки факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зважаючи на належне повідомлення відповідачем- 2 орендодавця про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк із наданням проєкту додаткової угоди про поновлення договору в установлені законом строки, а також ураховуючи відсутність заперечень Київради протягом одного місяця на таке поновлення та виконання ТОВ «ПБФ «Будівельні інвестиції» своїх обов`язків за договором оренди, відповідачами дотримано процедуру та строки поновлення договору оренди на новий строк на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі». Крім того, суд дійшов висновку про добросовісність дій ТОВ «ПБФ «Будівельні інвестиції» як землекористувача, оскільки товариство протягом строку дії договору оренди вживало заходи щодо його виконання належним чином, сплачувало орендні платежі та намагалося розпочати забудову земельної ділянки.

13. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 задоволено частково заяву ТОВ «ПБФ «Будівельні інвестиції» про ухвалення додаткового рішення, стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ТОВ «ПБФ «Будівельні інвестиції» витрати на правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн. У решті вимог заяви - відмовлено.

14. Ухвалюючи додаткове рішення, суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та її складність, дослідивши співмірність заявленої відповідачем-2 суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 рішення та додаткове рішення залишені без змін.

Короткий зміст касаційної скарги

16. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури у касаційній скарзі просить постанову, рішення та додаткове рішення попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а в задоволенні заяви ТОВ «ПБФ «Будівельні інвестиції» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

17. Скарга з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 33 Закону України «Про оренду землі», а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах.

18. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» у випадках, коли рішенням органу місцевого самоврядування поновлюється договір оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився.

19. Скаржник також наголошує, що суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального законодавства: не дослідив зібрані у справі докази, які підтверджують порушення відповідачами процедури поновлення договору оренди на новий строк; залишаючи в силі додаткове рішення, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

20. ТОВ «ПБФ «Будівельні інвестиції» у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення попередніх судових інстанцій - без змін, наголошуючи на їх законності та обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

21. Відносини поновлення договору оренди землі на час виникнення спірних правовідносин у цій справі врегульовані статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка мала назву "Поновлення договору оренди землі".

22. Так, відповідно до частин першої-п`ятої цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

23. Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, зокрема, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель комунальної власності).

24. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору ((пункт 42 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20)).

25. Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

26. У пункті 38.2 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свої попередні висновки, викладені в постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), наголосила, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

27. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21)).

28. Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (пункти 68, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)).

29. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 урахувала висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у підпункті 8.10 постанови від 08.09.2020 у справі № 923/527/19, та виснувала, що оскільки за частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, то саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору. Якщо ж протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі згідно з частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії.

30. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/8884/21 дійшла висновку, що частина восьма статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлює строк, зі спливом якого право сторони на поновлення договору оренди вважатиметься порушеним у випадку відмови або зволікання іншої сторони з укладенням додаткової угоди.

31. Натомість ефективно захистити це право шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, суд може лише в межах строку, на який цей договір може бути поновлений.

32. По завершенні строку, на який міг би бути поновлений договір оренди землі (однак не був поновлений через відмову або зволікання сторони з укладенням додаткової угоди), рішенням суду буде або констатувано юридичний факт у минулому (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який сплив на час прийняття судового рішення), або змінено умови договору оренди землі (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який перевищуватиме встановлений у договорі). У першому випадку рішення суду не буде спрямоване на ефективний захист права, у другому - не відповідатиме нормі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

33. Отже, протягом строку, на який договір міг бути поновлений, орендар не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути його неможливість зареєструвати право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема і шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

34. Такий позов може бути пред`явлений протягом усього строку дії договору оренди, на який цей договір міг бути поновлений.

35. Відповідач-2 протягом усього строку дії договору оренди, на який цей договір міг бути поновлений, а саме до 20.12.2018 не звертався до суду за захистом свого порушеного права з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору. Додаткову угоду про поновлення договору оренди протягом визначеного строку укладено не було.

36. Отже, у Київради відсутні були підстави для ухвалення 11.03.2021 рішення № 557/598 про поновлення на 5 років договору оренди земельних ділянок від 19.12.2003 № 62-6-00117 та укладення 04.10.2021 на підставі цього рішення договору оренди на новий строк.

37. Водночас щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київради колегія суддів зазначає таке. У цій справі прокурор звернувся з вимогою до Київради як до відповідача про визнання недійсним рішення. Судами встановлено, що на виконання спірного рішення Київради від 11.03.2021 укладено договір оренди.

Щодо визнання незаконним та скасування рішення Київради

38. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)).

39. Водночас оскаржене рішення Київради вичерпало свою дію, оскільки на його підставі укладений договір. Тому задоволення такої вимоги не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів, тобто така вимога не є належним способом захисту прав.

40. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

41. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові в цій частині, але з інших підстав.

Щодо визнання недійсним договору про укладення договору від 04.10.2021 оренди земельних ділянок на новий строк.

42. Прокурор вважає, що договір має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає законодавству, адже Київрада не мала права поновлювати договір, що вже припинив свою дію і передавати право оренди в позаконкурентний спосіб.

43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що: згідно із частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; позовна вимога про визнання правочину нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності. Такі висновки сформульовані у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункти 84-86), від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21, пункти 61,62), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20, пункти 120-124).

44. Судами попередніх інстанцій не встановлено, що в період з 20.12.2013 до 04.10.2021 між відповідачами існували договірні відносини. Отже, довід прокурора про те, що фактично Київрадою прийняте у 2021 році рішення про поновлення договору, строк дії якого закінчився ще у 2013 році, знайшов підтвердження. Тобто було здійснено непоновлення договору оренди землі, а нову передачу права на земельну ділянку (всупереч закону - на неконкурентних засадах).

45. Таким чином, спірний договір не може бути визнаний недійсним з підстав, зазначених прокурором, оскільки у цьому разі спосіб захисту, обраний прокурором, є неналежним.

46. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові в цій частині, але з інших підстав.

Щодо зобов`язання ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" повернути територіальній громаді в особі Київради земельні ділянки, ідентифіковані кадастровими номерами

47. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 61, 62, 70, 147)) якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

48. Належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. При цьому суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна (книжкове володіння відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном).

49. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 68), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20, пункт 96). Вони зроблені щодо відповідача, за яким зареєстроване саме право власності на нерухоме майно як володільця.

50. Водночас Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові позиції і щодо володіння орендарем нерухомим майном (постанова від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22): тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна; судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

51. Отже, специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, в тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно.

52. Задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння особи, за якою зареєстроване право власності, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Натомість задоволення позовної вимоги власника нерухомого майна про його витребування з чужого володіння особи, за якою зареєстроване інше, крім права власності, речове право (зокрема право оренди), є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про припинення такого речового права, зареєстрованого у цьому реєстрі за відповідачем.

53. Отже, належному способу захисту прав у цій справі відповідає позовна вимога про витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача-2. Натомість у цій справі прокурор сформулював позовні вимоги в цій частині як зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді в особі Київради земельну ділянку.

54. Водночас формальна помилка позивача, якої той припустився під час формулювання позовних вимог, не може бути підставою для відмови в позові.

55. Так, Касаційний господарський суд (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 914/921/18) переглянув справу, в якій позивач звернувся, зокрема, з вимогою про скасування протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов частково, визнавши недійсним не протокол, як просив позивач, а рішення загальних зборів. Касаційний господарський суд зазначив, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення позачергових загальних зборів учасників, а не протокол. Суди попередніх інстанцій, врахувавши мету звернення позивача до суду, правильно здійснили захист порушених прав позивача шляхом визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом, що є ефективним способом захисту.

Такий підхід був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду.

56. Так, у справі № 911/3135/20 позивач звернувся до суду з вимогою про скасування реєстраційної дії про припинення юридичної особи. Суди попередніх інстанцій відмовили в позові. Велика Палата Верховного Суду (постанова від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22, пункт 8.58)) скасувала судові рішення і позов задовольнила частково, зазначивши, що позовні вимоги є обґрунтованими, проте з урахуванням висновків щодо належного способу захисту позов слід задовольнити частково, відмінивши державну реєстрацію припинення юридичної особи, а не скасувавши реєстраційну дію.

57. У справі № 357/8277/19 позивач звернувся з вимогами про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди нерухомого майна, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі. Суди попередніх інстанцій в позові відмовили. Велика Палата Верховного Суду (постанова від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22)) скасувала судові рішення лише в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки, витребувала на користь позивача у його тимчасове (строкове) володіння з тимчасового (строкового) володіння відповідача земельні ділянки, вказавши, що їх орендарем є позивач згідно з договором оренди.

58. Узагальнюючи ці правові позиції, можна зробити висновок, що якщо прагнення позивача не викликають сумніву, то неправильне формулювання позивачем позовної вимоги не є перешкодою для задоволення позову, але із застосуванням належного способу захисту.

59. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Отже, вказівка на кадастровий номер земельної ділянки однозначно її ідентифікує. А тому вказівка в судовому рішенні на додаткові засоби ідентифікації (площа, адреса тощо) не потрібна.

60. Тому позовні вимоги в частині витребування спірних земельних ділянок слід задовольнити частково: витребувати з володіння ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" на користь територіальної громади в особі Київради земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами.

61. Це судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права оренди ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції".

62. Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 задоволено частково заяву ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" про ухвалення додаткового рішення, стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" витрати на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

63. В силу приписів статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового рішення, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. У випадку скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатом вирішення спору по суті, це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього. Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17. Отже, у випадку скасування первісного судового рішення за результатом вирішення спору по суті це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.

64. За встановлених у цій справі обставин, з огляду на неправильність дій відповідача-2, які фактично призвели до вимушеного звернення прокурора до суду за захистом порушених прав держави, касаційний суд вважає справедливим і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, застосування частини 9 статті 129 ГПК України та необхідність покладення на ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

66. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

67. Враховуючи наведене вище, оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів по суті спору (резолютивні частини) в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним підлягають залишенню без змін з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови. В частині вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині перегляду цього додаткового рішення слід скасувати та відмовити в задоволенні заяви ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції" про ухвалення додаткового рішення.

Судові витрати

68. Судові витрати за розгляд справи у суді першої, апеляційної та касаційних інстанцій в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київради слід покласти на прокуратуру, в частині інших вимог - на ТОВ "ПБФ "Будівельні інвестиції".

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308-311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Київради від 11.03.2021 № 557/598 та про визнання недійсним договору про укладення договору оренди земельних ділянок на новий строк від 04.10.2021, укладеного між Київрадою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Будівельні інвестиції", щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:62:160:0005 та 8000000000:62:160:0006, змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх в редакції цієї постанови, а в решті залишити без змін.

3. У частині позовних вимог про витребування земельних ділянок ці судові рішення скасувати.

4. Ухвалити у цій частині нове рішення.

5. Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Будівельні інвестиції" на користь територіальної громади в особі Київради земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:62:160:0005 та 8000000000:62:160:0006.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Будівельні інвестиції" (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 18/7, код ЄДРПОУ 32254148) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні за подання позову, 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) гривні за подання апеляційної скарги та 9 924 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні за подання касаційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

8. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 в частині перегляду цього додаткового рішення скасувати. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна фірма "Будівельні інвестиції" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя І. С. Міщенко

Суддя Л. І. Рогач