Рішення

від 04.10.2023 по справі 240/11496/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/11496/22

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо не розгляду запиту від 02.06.2022 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Брусилівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) розглянути запит ОСОБА_1 від 02.06.2022 та надати запитувану інформацію.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача із запитом від 02.06.2022, однак відповіді не отримав. Вважаючи протиправною бездіяльність щодо нерозгляду запиту від 02.06.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали направлена сторонам.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.06.2022 ОСОБА_1 звернувся із запитом до відповідача, у якому просив надати інформацію в письмовому вигляді з яких підстав не проводиться оплата ОСОБА_1 за зберігання майна згідно договору від 21.11.2012 станом на 02.06.2022, однак відповіді не отримав.

Вважаючи, що відповідач протиправно не розглянув запит на інформацію та не надав запитуваної інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI(далі- Закон №2939-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону №2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

У силу вимог частин 1, 2 статті 19 Закону №2939-VІ, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №2939-VІ, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина 4 статті 20 Закону №2939-VІ).

Приписами частини 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Із змісту наведених правових норм слідує, що надання відповіді на запит громадянина здійснюється тим органом, якому адресовано це звернення і в межах компетенції якого знаходиться вирішення порушених у ньому питань.

Так, на подане звернення позивач мав право у строк передбачений ст.20 Закону №2939-VI отримати відповідь, втім доказів отримання відповіді на вказаний запит матеріали справи не містять. Будь-яких заперечень, пояснень, аргументів, міркувань представник відповідача на заявлені позовні вимоги до суду не надіслав.

Як вказує позивач у позовній заяві, на його особисте усне звернення представником відповідача повідомлено про те, що його запит не розглядався, що у свою чергу є порушенням прав позивача.

Згідно запиту на інформацію, запитувана інформацію стосувалася укладеного 21.11.2012 між відділом державної виконавчої служби Брусилівського районного управління юстиції та ОСОБА_1 договору про зберігання майна, яке згідно акту опису та арешту, складеного державним виконавцем було передано на зберігання позивачу.

З огляду на викладене, суд відмічає, що позивач, скориставшись своїм законним правом на отримання публічної інформації, правомірно звернувся до розпорядника запитуваної ним інформації, а саме: до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із запитом на інформацію.

За частиною другою статті 23 Закону №2939-VI, запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що запит про доступ до публічної інформації, який належним чином зареєстрований у відповідача (про що свідчить відповідний штамп у встановлений законом строк) не розглянутий, що у свою чергу свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у наданні повної та точної інформації на запит позивача та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з статтею статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши норми законодавства, дослідивши зібрані докази, суд вважає, що відповідач не довів правомірність вчинених дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення та подання відповідачем звіту про виконання рішення на підставі ст.382 КАС України,суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, тому, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання даного судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 - 4 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: копію договору від 07.06.2022 про надання правової допомоги, акт прийому-передачі грошових коштів за виконані роботи по наданню професійної правничої допомоги від 08.06.2022 згідно якого вартість виконаної роботи складає 5000,00 грн, копію квитанції №35 від 08.06.2022.

З огляду те, що дана справа є справою незначної складності, розгляд справи проводився у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Митрополита Іларіона, 3-А,Брусилів,Житомирська область,12601. Код ЄДРПОУ: 35006818) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо розгляду запиту ОСОБА_1 від 02.06.2022 .

Зобов`язати Брусилівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) розглянути запит ОСОБА_1 від 02.06.2022 та надати запитувану інформацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа