Рішення

від 04.10.2023 по справі 320/10966/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року № 320/10966/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юма Трейд"

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Юма Трейд" з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100360/2023/000001/2 від 13.02.2023.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, у зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Відповідач своїм правом на відзив не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 10.04.2023 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юма Трейд» та Компанія «FUJIAN RONGJIANG IMP EXP. CO., LTD», Китай уклали контракт №290923 купівлі-продажу від 01.09.2022 р., предметом якого є зобов?язання постачальника поставити покупцеві товар за ціною, якістю та кількістю, визначеною в інвойсах і пакувальних листах вантажу, а покупець зобов?язується прийняти та оплатити товар (заморожений смажений вугор) згідно з умовами даного договору.

На виконання вимог контракту №290923 від 01.09.2022 , згідно рахунку-фактури (інвойсу) №UR-JM2201 від 28.09.2022 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 32 130, 00 доларів США.

ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару, 03.02.2023 подало до Київської митниці електронну митну декларацію №23UA100360500969U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (товар №1 заморожений смажений вугор).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA1003605009698 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №290923 від 01.09.2022; рахунок-фактура (інвойс) №UR-JM2201 від 28.09.2022; комерційна пропозиція б/н від 19.08.2022; автотранспортна накладна б/н від 28.01.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення №01/02 від 02.02.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення №02/02 від 02.02.2023; банківський платіжний документ, що підтверджує оплату транспорту №329 від 08.02.2023; заява до Київської митниці від декларанта б/н від 03.02.2023; пакувальний лист NUR-JM2201 від 28.09.2022; висновок експерта №23/1/068 від 08.02.2023; платіжне доручення, що підтверджує оплату послуги експерта №330 від 09.02.2023; інтернет-пропозиції.

За наслідками опрацювання наданих документів Київська митниця надіслала повідомлення декларанту про надання додаткових документів.

Декларантом на вимогу було надано всі наявні додаткові документи з проханням визнати заявлену до митного оформлення митну вартість товару.

Однак, 13.02.2023 Київською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100360/2023/000001/2, в графі 33 якого було вказано:

На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - Кодекс) та за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією від 03.02.2023 №UA100360/2021/500969 документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Міжнародний торговий термін (умова) CIF (назва порту відвантаження) означає, Вартість, страхування і фрахт, що продавець зобов?язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов?язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. На продавця також покладається обов?язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати ушкодження товару під час перевезення.

Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 Кодексу страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларантом до митного оформлення не подано платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість перевезення товару та здійснення оплати вартості перевезення. Документи, які подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов?язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов?язковою при її обчисленні.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів необхідно надати документи відпоідно до частини 2 статті 53 Kодексу та додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу: 1) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення 100% попередньої оплати; 2) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявки тощо); 3) відповідно до пункту б частини 2 статті 53 Кодексу та статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб?єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирувания, або органами влади; 4) відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 Кодексу страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) виписку з бухгалтерської документації, 7) каталоги, специфікації виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 Кодексу; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Відповідно до частини б статті 53 Кодексу декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митного органу надано наступні додаткові документи: - інвойс від 28.09.2022 №UR-JM2201 на суму 32130.00 USD; - CMR від 28.01.2022; - сертифікат 222000003642306009 від 18.10.2022 - сертифікат походження товару С221581474670189 від 14.11.2022 - довідка про транспортні витрати автомобілем №01/02 від 02.02.2023.

Відповідно до поданих документів, відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме відсутнє документальне підтвердження страхування товару.

На платіжному дорученні №329 від 08.02.2023 платник ТОВ «ЮМА ТРЕЙД» відсутня печатка банківської установи. У договорі поставки №290923 від 01.09.2022, комерційній пропозиції від 19.08.2022 та комерційному інвойсі від 28.09.2022 №UR- JM2201 відсутні умови поставки товару. Відсутній рахунок на транспортні послуги за перевезення товару. Відсутній коносамент на перевезення товару морським транспортом. Відсутня експортна декларація країни відправлення товару.

Декларант відмовився від подання всіх запрошених митним органом документів відповідно до частини 2-3 статті 53 Кодексу, про що зазначено у листі ТОВ «ЮМА ТРЕЙД» надісланому до митниці відомостей, які повинні базуватися на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, щодо включення складових митної вартості, а саме транспортування до митного кордону України, та страхування до ціни товару, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Також, контроль правильності визначення декларантом митної вартості проводиться з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

Перевірка правильності визначення митної вартості товарів зоіснювалась шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до п. 2.5 Методичних рекомендацій. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що у максимально наближеному до митного оформлення оцінюваних товарів часі наявна інформація про митне оформлення подібного товару за вищими рівнями митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 54 Кодексу за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів прийнято письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу. Митна вартість товару визначена відповідно до статті 64 Кодексу із застосуванням методу визначення митної вартості 2г (резервний метод). Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 Кодексу, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості товарів 22 (резервний метод) відповідно до статті 64

Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1 та 2 частини 5 статті 54, частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 та частини 10 статті 58 Кодексу; метод 2а - у зв?язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 59 Кодексу); метод 26 - у зв?язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 60 Кодексу); методи 2в, 22 - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 28.11.2022 №UA101030/2022/5552 митна декларація від 28.11.2022 №UA101030/2022/5554.

Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду відповідно до глави 4 Кодексу.

Київською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв?язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100360/2023/000043. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницего рішення про коригування митної вартості товарів від 13.02.2023 №UA100360/2023/000001/2.

На виконання вимог рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA100360501296U7, та 13.02.2023 вона була оформлена Київською митницею у митному відношенні.

За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 1 018 968, 09 грн. (інформація відображена у графі В даної митної декларації).

Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 693 858, 54 гривень.

Вважаючи такі рішенням відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої). У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу(частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя). Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу(частина п`ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

VI. Оцінка суду

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-УІ "Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі №21-591а15 (814/283/14).

Митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Дослідивши оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100360/2023/000001/2 від 13.02.2023 судом встановлено, що підставою для його винесення є, зокрема, відсутнє документальне підтвердження страхування товару.

З цього приводу, суд зазначає таке.

Обрані позивачем умови поставки товару відповідно до правил ІНКОТЕРМС - CIF- Gdansk.

Згідно цієї умови поставки, продавець зобов?язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов?язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

На продавця також покладається обов?язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, саме продавець повинен забезпечити страхове покриття ризику втрати товару покупцем або пошкодження товару під час перевезення.

Відтак, страхування на ділянці від Гданську до місця прибуття в Україні, покупцем не здійснювалось. На підтвердження цього факту, позивачем було подано Довідки про транспортні витрати №01/02 від 02.02.2023 та №02/02 від 02.02.2023, довідку про розподіл транспортних витрат №03/02 від 07.02.2023, у яких вказано, що страхування вантажу не здійснювалось.

Що стосується посилань відповідача що на платіжному дорученні №329 від 08.02.2023 платник ТОВ «ЮМА ТРЕЙД» відсутня печатка банківської установи, суд зазначає таке.

Господарський кодекс України, а саме ч. 1 ст. 58-1, передбачає, що суб?єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб?єктом господарювання печатки не є обов?язковим.

Відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов?язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №163 (далі - Інструкція №163), у пункті 37 передбачає, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов?язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача. Платник заповнює обов?язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів. Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Інструкцією №163, передбачено Додаток - Указівки щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі. У даних Указівках не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов?язковий реквізит- печатку надавача платіжних послуг (банківської установи). Зазначено, що використання печатки платником та отримувачем не є обов?язковим.

Банківське платіжне доручення №329 від 08.02.2023 на суму 76 000 грн. є підтвердженням оплати за міжнародні перевезення на ділянці Клапейда (Литва) до Києва, яке містить посилання на рахунок №1-00000014 від 02.02.2023, дату операції, суму операції в гривнях, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

Ця ж сума співпадає з розрахунком витрат, які зазначені у довідці про транспортні витрати №02/02 від 02.02.2023 та довідці про розподіл транспортних витрат №03/02 від 07.02.2023.

Враховуючи викладене, платіжне доручення №329 містить усі обов?язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючим документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок ТОВ «Павер Транс-Трейд» оплату за перевезення, що поставляється.

Що стосується посилань відповідача що у договорі поставки №290923 від 01.09.2022, комерційній пропозиції від 19.08.2022 та комерційному інвойсі від 28.09.2022 №UR- JM2201 відсутні умови поставки товару, суд звертає увагу на таке.

У договорі поставки №290923 від 01.09.2022 у главі 1 є відсилання до інвойсу, а у главі 2 зазначені базові умови поставки та прийому товару. Вказано, що покупець приймає поставлений товар відповідно до товаросупровідних документів. При цьому чинним законодавством України не передбачено, що обов?язковими реквізитами зовнішньоекономічного контракту мають бути умови поставки відповідно до правил ІНКОТЕРМС.

Як вбачається із змісту одного з основних документів, що підтверджують вартість імпортованого товару - комерційного інвойсу №UR- JM2201 від 28.09.2022, то у ньому наявні умови поставки - CIF-Gdansk. А тому твердження митного органу про відсутність в ньому умов поставки товару є безпідставним.

Що ж до комерційної пропозиції від 19.08.2022, то вона за своєю суттю та згідно зі ч.ч. 2-3 ст. 53 МК України не є документом, що підтверджує митну вартість товарів, а відтак відсутність у ній умов поставки не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.

До того ж, чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту комерційних пропозицій, а тому твердження митного органу про відсутність в комерційній пропозиції умов поставки є безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується відсутнього рахунку на транспортні послуги за перевезення товару, суд зазначає таке.

Рахунок-фактура на транспортні послуги №1-00000014 від 02.02.2023 подавався декларантом позивача додатково до митного оформлення. При цьому основним документом, що підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг є банківське платіжне доручення №329 від 08.02.2023 року на суму 76000 грн., а не рахунок, що передував йому.

На підтвердження транспортних послуг ТОВ також подало транспортне замовлення б/н від 26.01.2023, довідки про транспортні витрати №01/02 від 02.02.2023, №02/02 від 02.02.2023 та №03/02 від 07.02.2023, а також автотранспортну накладну б/н від 28.01.2023.

Отже, подані декларантом документи підтверджують транспортно-експедиційні послуги. А згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Що стосується відсутнього коносаменту на перевезення товару морським транспортом, суд зазначає таке.

Стаття 53 МК України не визначає коносамент документом, який підтверджує митну вартість товару. За загальним визначенням коносамент - це товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов?язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

За своїм функціональним призначенням коносамент є розпискою судновласника, яка свідчить, що певні товари у зазначеній кількості та стані навантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення, або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення.

Отже, фактично коносамент підтверджує наявність договору морського перевезення, а не митної вартості імпортованого товару.

Що стосується відсутньої експортної декларації країни відправлення товару.

Митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Отже, митний орган у цьому випадку діяв незаконно, здійснював коригування безпідставно та вибірковою.

З цієї категорії справ неодноразово висловлював свою правову позицію Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №200/6508/20-а «Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов?язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обгрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов?язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов?язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари.

Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів».

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обгрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Постановою від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16 «Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповномою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обгрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов?язковою, оскільки з цією обставиною закон пов?язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а нe які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обгрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591a15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11. 2021.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, відповідач витребував абсолютно усі можливі документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України та не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв?язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів

Постановою від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а «...у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов??язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була єзята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

Щодо обов?язковості чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов?язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2018 року по справі №821/1617/17 «Також письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».

Аналогічна правова позиція викладена в у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та не вказав яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих документів.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100360/2023/000001/2 від 13.02.2023, тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 326,31 грн.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 8 326,31 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100360/2023/000001/2 від 13.02.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юма Трейд» (ідентифікаційний код 42201712, місцезнаходження: 02183, м. Київ, бульвар Перова, 48/209) судовий збір у сумі 8326,31 грн. (вісім тисяч триста двадцять шість грн. 31 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 04.10.2023