Рішення

від 04.10.2023 по справі 400/1935/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 р. справа № 400/1935/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомБерезнегуватського приватного підприємства "Нафтопродукти", вул. 1-го Травня, 49, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2020 року № 00016570902

В С Т А Н О В И В:

Березнегуватське приватне підприємство Нафтопродукти (далі позивач) звернулось за позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.20 р. № 00016570902.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказ про проведення перевірки № 51 від 21.10.20 р. не відповідає вимогам п. 81 ст. 81 Податкового кодексу України, оскільки в ньому не зазначені підстави для її проведення, тому відповідач провів перевірку позивача з порушенням п.п 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України і наслідки такого порушення не можуть створювати законних підстав для прийняття акту перевірки. Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами незаконної перевірки є протиправним. Щодо суті виявленого податковим органом порушення, позивач зазначив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення) змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками може наступити лише з 01.04.20 р., тобто законодавець відтермінував відповідальність з січня 2020 р. до квітня 2020 р. При цьому, позивач вважає, що у зв`язку з введенням карантину у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування запроваджених з 01.04.20 р. для платника податків як розпорядника акцизного складу штрафних санкцій у відповідності до п. 128-1 ст. 128 Податкового кодексу України. Адже позивачем були вчинені дії для забезпечення акцизного складу обладнанням до 01.04.20 р. шляхом укладення договору з ТОВ Інстал-Ресурс на поставку обладнання, але через форс-мажор (введення на всій території України карантинних обмежень) обладнання було поставлено позивачу 13.10.20 р. і встановлено ФОП ОСОБА_1 25.11.20 р. Відтак, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України та п. 12 підрозділу е розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що прийнявши рішення у формі наказу від 21.10.20 р. № 51 Про проведення фактичної перевірки та зазначивши в ньому підстави, визначені Податковим кодексом України (здійснення функцій визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) контролюючий орган діяв у спосіб, визначений нормами Податкового кодексу України. Також, відповідач стверджує, що під час проведення фактичної перевірки встановлено факт не обладнання позивачем рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарах, на колонку паливороздавальну відсутні позитивні повірки, а також місця відпуску пального наливом не обладнані витратоміром, що є порушенням пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України. Крім того, перевіркою встановлено, що позивач не сформував залишки пального на початок та кінець звітної доби, та про добові фактичні обсяги отриманого пального на акцизному складі за 01.04.20 р. та не зведені за добу підсумкові облікові данні, що є порушенням п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Суд замінив Головне управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 43144729) на його правонаступника Головне управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ ВП 44104027).

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечив обґрунтування відповідача та повністю підтримав позовні вимоги.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 КАС України без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Березнегуватське приватне підприємство Нафтопродукти є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному реєстрі про державну реєстрацію юридичних осіб 04.02.04 р., основний вид діяльності 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, є розпорядником акцизного складу за адресою: Піонерська, 72, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, на яку здійснює діяльність з роздрібної торгівлі пальним на підстав ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 14130314201900295 від 15.11.19 р., термін дії з 15.11.19 р. до 15.11.24 р., а також здійснює діяльність з оптової торгівлі пальним на підставі ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі № 990514201900488 від 27.12.19 р., термін дії з 27.12.19 р. до 27.12.24 р.

Наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21.10.20 р. № 51 «Про проведення фактичної перевірки», на виконання підпункту 80.2.5 пункту 80.2, статі 80 Податкового кодексу України, а саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, призначено провести з 22.10.20 р. фактичну перевірку Березнегуватського ПП Нафтопродукти за місцем здійснення діяльності: вул. Піонерська, 72, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.07.19 р. на момент закінчення перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів.

За результатами фактичної перевірки позивача, посадовими особами відповідача складено акт (довідка) № 617/14-29-09-02/32548215 від 02.11.20 р. (далі Акт).

Згідно висновків акту, податковою встановлено:

- факт не обладнання позивачем, що є порушенням пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України;

- факт не формування залишків пального на початок та кінець звітної доби, та про добові фактичні обсяги отриманого пального на акцизному складі за 01.04.20 р. та не зведені за добу підсумкові облікові данні, що є порушенням п.п.230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 02.12.20 р. № 00016570902 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 180 000 грн.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 75 Податкового кодексу України передбачено право на проведення перевірок.

За п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

З наказу від 21.10.20 р. № 51 про проведення фактичної перевірки позивача судом встановлено, що контролюючий орган призначив фактичну перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального, що відповідає підставі, визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Відтак, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Отже, у спірному випадку є необґрунтованими посилання позивача на не зазначення відповідачем у наказі на проведення перевірки передбачених Законом підстав для її призначення та порушення порядку проведення перевірки, що на його думку також є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.23 р. у справі № 160/2357/21, від 11.05.22 р. у справі № 540/4141/20, від 21.07.22 р. у справі № 320/1864/21, 320/8042/21, від 08.12.22 р. у справі № 140/2889/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо суті виявлених порушень, суд зазначає наступне.

За п. 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Згідно пп. 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Також, відповідно до п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15 С.

Що стосується обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, то пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX ПК встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Згідно п. 18 підрозділу 5 розділу XX ПК норми пункту 128-1 статті 128-1 Податкового кодексу, застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п. 212.1 ст. 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.

Законом України № 391-ІХ від 18.12.19 р. внесено зміни до вказаного пункту та слово «січня» замінено словом «квітня».

Таким чином, відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками може наступити лише з 01.04.20 р. року, таким чином фактично надав розпорядникам вказаних складів додатковий термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки (22.10.20 р.) встановлено, що позивачем не обладнано рівнемірами-лічильниками рівня пального у п`ятьох резервуарах до 1 000 куб м, на трьох колонках паливороздавальних відсутні позитивні повірки, а також одне місце відпуску пального наливом не обладнане витратоміром. Спірним рішенням застосовано штрафні санкції в загальній сумі 180 000 грн (20 000х9).

Позивач посилається, як на підставу для звільнення від відповідальності, порушення його контрагентом строків поставки обладнання через поширення захворювання на COVID-19 і введення карантину. Тобто, позивач посилається на неможливість забезпечення виконання вищевказаних положень закону у зв`язку з форс-мажорними обставинами - карантинними обмеженнями, пов`язаними з розповсюдженням коронавірусної хвороби COVID-19.

Так, Законом України від 17.03.20 р. № 530-ХІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесені зміни до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», яка наводить перелік форс-мажорних обставин та до таких віднесено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Позивач зазначив, що замовлення рівнемірів магнітострикційних зроблено у ТОВ «Інстал-Ресурс» лише в березні 2020 р. згідно договору від 02.03.20 р. № 02/03-2020 . Отже, в будь-якому випадку таке замовлення відбулося після дати 01.01.20 р., з якої акцизні склади до внесення змін Законом № 391-ХІ вже повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Доказів неможливості укладення такого договору щодо постачання магнітострикційних рівнемірів раніше, з іншим контрагентом або з інших підстав, які не залежали від його волі та позбавили останнього можливості вчасно придбати відповідні прилади, позивачем не наведено та під час розгляду цієї справи судом не встановлено.

Крім того, позивач в періоді, що перевірявся, не зупинив реалізацію та зберігання палива до встановлення обладнання.

За п. 52.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками.

Таким чином, позивачем допущено порушення пп. 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, за яке пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України передбачена відповідальність.

Щодо посилання позивача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.02.21 р. у справі № 420/6949/20, то суд не приймає таке посилання до уваги, оскільки в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду, на яку посилається позивач, правовідносини є відмінними від тих, що розглядаються у даній справі, а саме у тому випадку суб`єкт господарювання зупинив свою діяльність до встановлення обладнання.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Березнегуватського приватного підприємства Нафтопродукти (вул. 1-го Травня, буд. 49, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203, ЄДРПОУ 32548215) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ ВП 44104027) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.20 р. № 00016570902, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз