Ухвала

від 19.09.2023 по справі 761/20844/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/20844/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4369/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року задоволено клопотання старшого детектива другого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту фінансів у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), а саме:

- двокімнатну квартиру, з розміром частки: 1, загальною площею 67,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельну ділянку з кадастровим номером 4822780900:17:000:0027, з розміром частки 1/1, площею 6,9609 Га, за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, с/рада. Богданівська;

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити повністю у задоволенні клопотання про арешт майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Апелянт вказує на те, що стороною обвинувачення не описано конкретного складу кримінального правопорушення. Згідно доданого до клопотання витягу з ЄРДР досудове розслідування розпочато без заяви потерпілого за матеріалами БЕБ і за 13 місяців виявити потерпілого, орган досудового розслідування не спромігся.

Зважаючи, що злочин, передбачений ст.191 КК України, є злочином проти власності, відсутність потерпілого виключає обґрунтованість підозри, адже жодній юридичній або фізичній особі шкода не завдана.

Основною умовою вчинення злочину проти власності є спричинення матеріальних збитків. Відсутність у провадженні цивільного позову особи, якій нібито була спричинена матеріальна шкода є підтвердженням того, що насправді матеріальні збитки відсутні. За відсутності цивільного позову та розміру збитків розмір завданої шкоди не кореспондується зі змістом повідомлення про підозру.

Опис злочину, передбаченого ст. 366 КК прокурором викладено таким чином, що виникають сумніви в конкретизації дій, які слід вважати кримінально караними, адже акти приймання-передачі містять достовірну інформацію про обсяги наданих послуг.

Як наслідок не дотримано одного з найважливіших принципів кримінального права України - принципу індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання, який вимагає, щоб кримінальна відповідальність і призначення покарання були максимально конкретизовані, індивідуалізовані, виходячи із конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного.

Також апелянт зазначає, що в матеріалах, доданих до клопотання, не міститься жодного доказу того, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки слідчим навіть не додано до клопотання про арешт майна постанову про визнання цього майна речовим доказом, тобто процесуального документу, який надає йому статусу речового доказу у кримінальному провадженні. Відсутність такого процесуального документу нівелює мету накладення арешту на майно, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження і наслідки арешту майна для його власника.

Апелянт також зазначає, що розгляд клопотання про накладення арешту був здійснений без повідомлення власника та володільця майна.

В судове засідання підозрювана та її захисник, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином в установленому законом порядку, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавали.

З урахуванням зазначеного, думки прокурора, який вважав за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності підозрюваної та її захисника, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі останніх, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, також зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72022000110000007 закінчено та обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України 27.07.2023 направлено до Голосіївського районного суду м. Києва, для розгляду по сутті пред`явленого обвинувачення, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення підозрюваної та її захисника, у відповідності до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, матеріали справи не містять відомостей про направлення копії ухвали власнику майна, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що Другим відділом детективів Підрозділу детективів із захисту фінансів у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Головного підрозділу детективів здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72022000110000007 від 07.06.2022 за підозрою: ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_7 , будучи директором КП «Шкільне харчування» (код ЄДРПОУ: 20043325), діючи за попередньою змовою з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 37479398) ОСОБА_10 та невстановленими слідством особами, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей про надання КП «Шкільне харчування» послуг Управлінню освіти з організації шкільного харчування (сніданки) відповідно до договору від 17.03.2022 № 48, 06.04.2022 здійснила заволодіння в умовах воєнного стану коштами місцевого бюджету територіальних громад м. Києва у розмірі 3 855 667,60 грн., що у 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах.

30.05.2023 директору КП «Шкільне харчування» ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру від 30.05.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

15.06.2023 старший детектив другого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту фінансів у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні № 72022000110000007 від 07.0.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст. 28, ч.1 ст.366 КК України, про накладення арешту на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_7 , а саме: на двокімнатну квартиру, з розміром частки: 1, загальною площею 67,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 4822780900:17:000:0027, з розміром частки 1/1, площею 6,9609 Га, за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, с/рада. Богданівська.

На обґрунтування вимог клопотання детектив послався на те, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення передбачає покарання у виді позбавлення волі з конфіскацію майна, а тому поросив накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить підозрюваній з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

20.06.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва задоволено вказане клопотання детектива та накладено арешт на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), а саме:

- двокімнатну квартиру, з розміром частки: 1, загальною площею 67,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельну ділянку з кадастровим номером 4822780900:17:000:0027, з розміром частки 1/1, площею 6,9609 Га, за адресою: Миколаївська область, Доманівський район, с/рада. Богданівська.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні детектива правові підстави для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, можливість конфіскації майна, як виду покарання, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання детектива про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України за якою підозрюється ОСОБА_7 передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна,

Таким чином, були передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання детектива про накладення арешту на майно.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна (підозрюваної) з метою забезпечення запобігання

можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту в апеляційній скарзі, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті, виходячи з того, що під час апеляційного розгляду встановлено, що у кримінальному провадженні № 72022000110000007 закінчено досудове розслідування та направлено обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України 27.07.2023 до Голосіївського районного суду м. Києва, для його розгляду по суті. Тобто апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке прийняте під час досудового розслідування, в той час коли стадія досудового розслідування закінчилась до початку розгляду апеляційної скарги по суті.

У разі направлення обвинувального акту до суду вже не слідчий суддя, а саме суд першої інстанції під час судового провадження вирішує всі питання за даним провадженням, в тому числі щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у ньому. За таких обставин судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею, переходить до повноважень суду першої інстанції під час судового провадження, саме з моменту закінчення досудового розслідування - направлення обвинувального акту до суду.

Отже, всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має на це компетенцію на відповідній стадії.

Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами, що неминуче створить як неприпустиму конкуренцію повноважень всередині судової влади, так і поставить під загрозу прогнозованість та стабільність кримінального провадження, як чітко визначеної стадійної процедури.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити захиснику ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року, - залишити без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4