Ухвала

від 26.09.2023 по справі 761/29714/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.08.2023 задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 17.08.2023 під час обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки IPHONE XS IMEI: НОМЕР_1 , планшет марки IPAD серійний номер: НОМЕР_2 , ноутбук марки LENOVO серійний номер: НОМЕР_3 , із забороною будь-яким особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися будь-яким чином вказаним майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та зобов`язати уповноважених осіб Бюро економічної безпеки України повернути речі, вилучені 17.08.2023 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1

---

Справа № 761/29714/23 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/5667/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_7 з метою виявлення та вилучення вичерпного переліку документів, однак дозвіл на вилучення мобільного телефону, планшету та ноутбуку не надавався.

Апелянт звертав увагу на те, що у протоколі обшуку від 17.08.2023 та у постанові про визнання майна речовими доказами не зазначено про необхідність вилучення вищеперелічених технічних пристроїв, а також відсутні відомості про те, що на зазначених пристроях міститься інформація або документи, які мають відношення до кримінального провадження, в якому проводиться досудове розслідування.

На переконання захисника, у органу досудового розслідування було достатньо часу для копіювання інформації та даних, які містяться на вилучених технічних пристроях, та повернення їх власнику, оскільки самі по собі ці речі не мають відношення до даного кримінального провадження.

Крім того, у ході зазначеного обшуку виявлено та вилучено пакет документів, однак протокол обшуку від 17.08.2023 та постанова про визнання майна речовими доказами не містять відомостей про те, які саме документи вилучено та яке значення вони мають до даного кримінального провадження, а тому не можливо встановити чи входили дані документи до майна, на яке надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді від 28.07.2023.

Оскаржувана ухвала не містить обґрунтування наявності підстав для накладення арешту на вилучене майно та спростування доводів, наведених представником ОСОБА_7 .

Накладений арешт призвів до зупинки діяльності ОСОБА_7 та наніс непоправну шкоду останньому, оскільки на зазначених пристроях зберігаються особисті дані, фото та відео.

Органом досудового розслідування та слідчим суддею не наведено достатньо доказів того, що накладення арешту на вилучене майно буде співмірним завданням кримінального провадження.

Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, причини неприбуття в судове засідання не повідомив та клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності власника майна, який не прибув у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000400000011, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно даних клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «Центральна газопостачальна компанія» (код 38553084) протягом 2023 року шляхом зловживання своїм службовим становищем заволоділи майном державної компанії ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в особливо великих розмірах.

Як зазначено в клопотанні, організатором протиправної схеми є ОСОБА_9 , який фактично здійснює управління ТОВ «Центральна газопостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 38553084), ТОВ «Центральна газова компанія» (код ЄДРПОУ 39450352), ТОВ «Енергогазрезерв» (код ЄДРПОУ 36860996), ТОВ «Єврогаз ЛТД» (код ЄДРПОУ 41665589), та який залучив до вчинення вказаного кримінального правопорушення, у тому числі, директора ТОВ «Центральна газопостачальна компанія» ОСОБА_10 ; юрисконсульта ТОВ «Центральна газопостачальна компанія», директора, засновника та користувача інформаційної платформи ТОВ «Енергогазрезерв» ОСОБА_7 ; та інших службових осіб ряду пов`язаних суб`єктів господарювання.

Органом досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетні службові особи ряду інших пов`язаних суб`єктів господарювання, які працюють від імені ТОВ «Центральна газопостачальна компанія». Водночас, фінансово господарська документація зазначених суб`єктів господарювання, документальні матеріали та інші предмети, фактично знаходиться в одних і тих самих офісних приміщеннях, а також за місцем проживання зазначених осіб.

Як убачається із матеріалів судового провадження, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даних протоколу обшуку від 17.08.2023, цього ж дня проведено обшук будинку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки IPHONE XS IMEI: НОМЕР_1 , планшет марки IPAD серійний номер: НОМЕР_2 , ноутбук марки LENOVO серійний номер: НОМЕР_3 , пакет документів.

Постановою старшого детектива першого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту економіки у сфері надання фінансових послуг Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_11 від 17.08.2023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 72023000400000011 майно, вилучене в ході обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки IPHONE XS IMEI: НОМЕР_1 , планшет марки IPAD серійний номер: НОМЕР_2 , ноутбук марки LENOVO серійний номер: НОМЕР_3 .

18.08.2023 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 17.08.2023 під час обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки IPHONE XS IMEI: НОМЕР_1 , планшет марки IPAD серійний номер: НОМЕР_2 , ноутбук марки LENOVO серійний номер: НОМЕР_3 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.08.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 17.08.2023 під час обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки IPHONE XS IMEI: НОМЕР_1 , планшет марки IPAD серійний номер: НОМЕР_2 , ноутбук марки LENOVO серійний номер: НОМЕР_3 , із забороною будь-яким особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися будь-яким чином вказаним майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене 17.08.2023 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , із встановленням заборони відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 72023000400000011, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучені речі, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна призвести до їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З урахуванням наведеного, відсутність мобільного телефону, планшету та ноутбукук у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2023 про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 , не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Доводи апелянта про те, що у ході обшуку виявлено та вилучено пакет документів, однак протокол обшуку від 17.08.2023 та постанова про визнання майна речовими доказами не містять відомостей про те, які саме документи вилучено та яке значення вони мають до даного кримінального провадження, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки прокурором у клопотанні не порушувалось та відповідно слідчим суддею не вирішувалось питання про арешт вилучених в ході обшуку документів.

Посилання захисника на те, що вилучені речі не мають відношення до обставин кримінального провадження, підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування. На даному етапі досудового розслідування встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучені мобільний телефон, планшет та ноутбук можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3