Рішення

від 26.09.2023 по справі 943/952/23

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/952/23

Провадження № 2/943/763/2023

26 вересня 2023 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

за участі начальника Буського відділу

Золочівської окружної прокуратури Коченаш В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду місті Буськ в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Буської державної нотаріальної контори Львівської області, Львівської обласної прокуратури про скасування арешту на нерухоме майно, -

встановив :

ОСОБА_3 звернулася до суду з означеним позовом, покликаючись на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,1310 га кадастровий номер 4620685300:11:003:0018 та земельна ділянка площею 0,25 га кадастровий номер 4620685300:11:003:0014, що знаходяться в селі Соколівка, Буського району Львівської області. У провадженні слідчої прокуратури Буського району Львівської області перебувала кримінальна справа №153-0023 від 26.01.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 366, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України. Буська державна нотаріальна контора на підставі Постанови про накладення арешту на майно № б/н від 24.04.2012, виданої Прокуратурою Буського району Львівської області внесла в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про арешт нерухомого майна, а саме вказаних земельних ділянок. Даний арешт на земельні ділянки був накладений з метою забезпечення цивільного позову в межах кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 . Вироком Буського районного суду Львівської області від 03.09.2012 року останнього визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, призначено покарання, та накладений арешт на земельні ділянки з приводу яких сфальсифіковані рішення Соколівської сільської ради Буського району, скасований. Відтак арешт на земельні ділянки позивачки був накладений в межах вказаної вище кримінальної справи за КПКП України 1960 року, однак позивач не була учасником даної справи.

Також, в провадженні Буського районного суду Львівської області перебувала справа №440/81/13-ц за позовом прокурора Буського району Львівської області в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Буського району Львівської області до ОСОБА_3 про визнання недійсним, скасування рішення Соколівської сільської ради Буського району Львівської області та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки кадастровий номер 4620685300:11:003:0018, кадастровий номер 4620685300:11:003:0014. Прокурором була подана заява про закриття провадження у даній справі з підстав вирішення спору в добровільному порядку шляхом прийняття Соколівською сільською радою рішення №213 від 18.10.2013 «Про затвердження уточнених площ земельних ділянок». Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 28.10.2013 року провадження у справі № 440/81/13-ц за позовом прокурора Буського району Львівської області до ОСОБА_3 - закрито. Однак згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.04.2023, вбачається, що обтяження на нерухоме майно ОСОБА_3 , зокрема арешт на земельні ділянки, не знятий.

Позивач зверталася до Золочівської окружної прокуратури щодо скасування арешту на земельні ділянки, однак в березні 2023 року отримала відповідь, що з урахуванням вимог ст.174 КПК України для скасування арешту на земельні ділянки, необхідно звернутися до Буського районного суду Львівської області. Однак згідно ухвали слідчого судді від 11.04.2023 року (справа №943/629/23) відмовлено у відкритті провадження за поданою позивачкою скаргою про скасування арешту, оскільки досудове розслідування завершено, наявний вирок суду в якому зазначено, що арешт на земельні ділянки - скасовано. Оскільки дане обтяження порушує права позивачки як власниці земельних ділянок, просить суд зняти арешт з земельних ділянок площею 0,131 га та площею 0,25 га, що розташовані в с. Соколівка Львівської області.

Представник Львівської обласної прокуратури за довіреністю Коченаш В.Т. подав відзив на позовну заяву, просить відмовити в частині позовних вимог до Львівської обласної прокуратури, мотивуючи тим, що оскільки арешт на земельні ділянки ОСОБА_3 скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме вироком Буського районного суду від 03.09.2012 року, Львівська обласна прокуратура є неналежним відповідачем у справі.

Представник позивача адвокат Глущишин Ю. подала відповідь на відзив, зазначивши, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості про скасування накладення арешту на земельні ділянки позивача відсутні, тобто фактично арешт не скасовано.

Позивачка ОСОБА_3 , її представник, в судове засідання не з`явилися, були судом належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.

В матеріалах справи міститься заява представника позивачки, адвоката Глущишин Ю.О. з проханням справу розглядати у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить такі задоволити.

Начальник Буського відділу Золочівської окружної прокуратури Коченаш В.Т., представник згідно довіреності Львівської обласної прокуратури просив відмовити в позові в частині вимог до Львівської обласної прокуратури, оскільки останні не є належним відповідачем у справі, про що подав відповідь на відзив. Просив дане судове засідання проводити без застосування засобів звукозапису.

Представник Буської державної нотаріальної контори Львівської області за викликом суду не з`явився, хоча судом був належним чином завчасно повідомлений про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, клопотань, заперечень, відзив на позов, не подав.

Вислухавши представника прокуратури, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі інших учасників справи та у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів, без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову про звільнення майна з-під арешту, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Зі змісту ст.81 ЦПК України випливає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засідання встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,1310 га кадастровий номер 4620685300:11:003:0018 для ведення особистого селянського господарства, що розташована а в с. Соколівка Буського (тепер Золочівського) району Львівської області (право власності підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 06.01.2010 року та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 14-16)) та земельна ділянка площею 0,25 га кадастровий номер 4620685300:11:003:0014 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (право власності підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 06.01.2010 року та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 13, 17-18)

У провадженні слідчої прокуратури Буського району Львівської області перебувала кримінальна справа №153-0023 від 26.01.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 366, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

24.04.2012 слідчим прокуратури Буського району Львівської області винесена постанова про накладення арешту на майно, а саме земельних ділянок ОСОБА_3 в межах кримінальної справи №153-0023 відносно землевпорядника Соколівської сільської ради Буського району ОСОБА_5 ..

На підставі вказаної постанови про накладення арешту на майно, 28.04.2012 державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер 12455244) щодо земельних ділянок кадастровий номер 4620685300:11:003:0014 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 та кадастровий номер 4620685300:11:003:0018 площею 0,1310 га для ведення особистого селянського господарства в с. Соколівка Буського району.

Вироком Буського районного суду Львівської області від 03.09.2012 року (справа № 1303/723/2012) ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та призначено йому покарання у вигляді: за ч. 2 ст.364 КК України 3 роки позбавлення волі зі сплатою штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування; за ч.2 ст.366 КК України 2 роки позбавлення волі та зі сплатою штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 років позбавлення волі зі сплатою штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень в дохід держави без позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий термін тривалістю 1 рік. На підставі ст. 76 КК України на останнього покладено обов`язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи. Накладений арешт на земельні ділянки з приводу яких сфальсифіковані рішення Соколівської сільської ради Буського району скасовано. Вирок не оскаржувався та набрав законної сили.

Також, в провадженні Буського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа №440/81/13-ц за позовом прокурора Буського району Львівської області в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Буського району Львівської області до ОСОБА_3 про визнання недійсним, скасування рішення Соколівської сільської ради Буського району Львівської області та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки кадастровий номер 4620685300:11:003:0018, кадастровий номер 4620685300:11:003:0014. Прокурором була подана заява про закриття провадження у даній справі з підстав вирішення спору в добровільному порядку шляхом прийняття Соколівською сільською радою рішення №213 від 18.10.2013 «Про затвердження уточнених площ земельних ділянок». Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 28.10.2013 року провадження у справі № 440/81/13-ц за позовом прокурора Буського району Львівської області до ОСОБА_3 закрито.

22.02.2023 ОСОБА_3 звернулася до Золочівської окружної прокуратури про скасування арешту на земельні ділянки, які у відповідь 20.03.2023 надали відповідь га повідомили, що «з урахуванням вимог ст. 174 КПК України для скасування арешту на земельні ділянки, необхідно звернутися до Буського районного суду Львівської області».

Позивач 06.04.2023 звернулася до слідчого судді Буського районного суду Львівської області зі скаргою про скасування арешту на зазначені земельні ділянки.

11.04.2023 ухвалою слідчого судді Буського районного суду Львівської області (справа №943/629/23) відмовлено у відкритті провадження за поданою скаргою, оскільки досудове розслідування завершено, наявний вирок суду в якому зазначено, що арешт на земельні ділянки - скасовано.

Однак, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.04.2023, вбачається, що по теперішнійчас існуєобтяження нанерухоме майно ОСОБА_3 ,зокрема арештна земельніділянки: кадастровий номер 4620685300:11:003:0018, кадастровий номер 4620685300:11:003:0014, зареєстровані 28.04.2012 року Буською державною нотаріальною конторою Львівської області на підставі Постанови про накладення арешту на майно № б/н від 24.04.2012, виданої Прокуратурою Буського району Львівської області.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Проте, арешт на земельну ділянку було накладено не ухвалою слідчого судді, а постановою прокурора під час здійснення досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відтак, справа про скасування арешту майна, накладеного постановою прокурора відповідно до положень КПК 1960 року, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 2-3392/11 (Постанова від 24.04.2019 року).

У відповідності до п. 21.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року (справа № 727/2878/19, провадження № 14-516цс19) спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів щодо того, що позивач є учасником кримінального провадження, в рамках якого було накладено арешт на належну йому земельну ділянку. Крім того, судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявність підстав для продовження існування заходу забезпечення у виді арешту земельної ділянки у рамках кримінального провадження, вирок у кримінальній справі винесено, та такий набрав законної сили ще у 2012 році. У той час, як тривале існування відповідного обтяження фактично позбавляє позивача права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Оскільки арешт на належні позивачу земельні ділянки були накладені в межах кримінальної справи відносно ОСОБА_5 , у справі 03.09.2012 року ухвалено вирок, у такому зокрема зазначено, що накладений арешт на земельні ділянки з приводу яких сфальсифіковані рішення Соколівської сільської ради скасовано, однак у даному вироці не зазначено земельні ділянки площею 0,131 га, кадастровий номер 4620685300:11:003:0018 та площею 0,25га,кадастровий номер4620685300:11:003:0014, які на праві власності належать позивачу, у вироці суду взагалі не зазначено прізвище позивачки ОСОБА_3 , хоча в межах досудового слідства постановою прокурора накладено обтяження на такі земельні ділянки.

Таке обтяження на нерухоме майно позивача порушує права останньої як власниці на право вільного володіння, користування та розпорядження належним їй майном, тому позов в частині зняття арешту з земельних ділянок підлягає до задоволення.

Щодо пред`явлення позову до Львівської обласної прокуратури слід зазначити наступне.

24.04.2012 слідчим прокуратури Буського району Львівської області винесена постанова про накладення арешту на майно, а саме земельних ділянок ОСОБА_3 в межах цивільного позову кримінальної справи №153-0023 відносно землевпорядника Соколівської сільської ради Буського району ОСОБА_5 за ч.ч. 1, 2 ст. 364, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України.

На підставі вказаної постанови про накладення арешту на майно 28.04.2012 державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер 12455244) щодо земельних ділянок кадастровий номер 4620685300:11:003:0014 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 та кадастровий номер 4620685300:11:003:0018 площею 0,1310 га для ведення особистого селянського господарства в с. Соколівка Буського району.

Вказані земельні ділянки належать на праві приватної власності ОСОБА_3 відповідно до Державних актів на право приватної власності на землю серії ЯИ №642034 від 06.01.2010 та серії ЯИ №642033 від 06.01.2010.

На час досудового розслідування кримінальної справи у фактичному користування ОСОБА_3 вказані земельні ділянки перебували з 1994 року по 2012 рік, тобто понад 18 років.

Арешт на земельні ділянки ОСОБА_3 був накладений з метою забезпечення цивільного позову у межах кримінальної справи №153-0023 від 26.01.2012 по обвинуваченню ОСОБА_5

19.12.2012 прокурором Буського району у Буський районний суд Львівської області подано позов в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Буського району до ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на землю.

Встановлено, що 18.10.2013 Соколівською сільською радою Буського району прийнято рішення №213 «Про затвердження уточнених площ земельних ділянок ОСОБА_3 ».

Відтак, ухвалою Буського районного суду Львівської області від 28.10.2013 по справі №440/81/13-ц закрито провадження за позовом прокурора у зв`язку з вирішенням цивільного спору в добровільному порядку. З такої вбачається, що до початку судового засідання, від прокурора Буського району Львівської області Андреса Р.І. надійшла письмова заява про закриття провадження у даній справі, мотивована тим, що Соколівською сільською радою Буського району Львівської області вказаний цивільно-правовий спір вирішений в добровільному порядку, а саме шляхом прийняття сільською радою рішення № 213 від 18.10.2013 року Про затвердження уточнених площ земельних ділянок. У зв`язку із добровільним вирішенням цього спору, позивач просить суд провадження в даній справі на вказаних підставах закрити. Ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

Водночас у статті 3Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Окрім цього, за наслідками виданих Державних актів на право приватної власності на землю у ОСОБА_3 виникли права, які підпадають під правовий захист за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, у такому разі втручання в майнові права особи повинно відбуватися з дотриманням трьох критеріїв, за якими слід оцінювати захід втручання на предмет його сумісності з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Щокін проти України», «Сєрков проти України»).

Більш того, згідно позиції Європейського Суду з прав людини, яку він виклав у рішенні в справі «Стретч проти Сполученого Королівства», де вказав на те, що особа суб`єкт приватного права, не повинен відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки».

На земельній ділянці ОСОБА_3 кадастровий номер 4620685300:11:003:0014 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Відповідно п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року), забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба (ч.6 ст. 126 КПК України 1960 року).

Окрім цього, відповідно до вимог ст.ст. 25 та 227 КПК України (в редакції 1960 року), у прокурора відсутні повноваження щодо скасування арешту на майно, як під час досудового розслідування, так і після скерування кримінальної справи до суду.

Відтак, повноваження та обов`язок органу досудового слідства щодо скасування накладеного арешту на майно та його виконання згідно ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року) виникають лише на стадії досудового слідства.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 324 КПК України 1960 року постановляючи вирок, суд повинен вирішити питання, що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Відповідно до п.5 ст. 81, п.9 ст. 324, ст. 330 КПК України 1960 року питання про речові докази вирішується зокрема вироком суду, при цьому речі, які були об`єктом злочинних дій повертаються їх законним володільцям. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Постановляючи вирок, суд повинен вирішити питання, що зробити з речовими доказами. при постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, викладеними в ст. 81 цього Кодексу. Речі, що не є речовими доказами в справі, повертаються їх законному володільцеві, хоч би останній і не пред`явив цивільного позову.

Підсумовуючи вище наведене, суд приходить до переконання, що Львівська обласна прокуратура є неналежним відповідачем у справі, тому в частині позову до даного відповідача слід відмовити.

На підставі ст.ст.16, 317, 319, 391, 392 ЦК України, керуючись ст.ст.4,7,12,13,76,81-84,89,95,141,247,258-259,264,265,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Зняти арешт із нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , а саме: земельної ділянки площею 0,131 га, кадастровий номер 4620685300:11:003:0018 за адресою: Львівської область, Буський район, село Соколівка (реєстраційний номер обтяження 12455271), та із земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 4620685300:11:003:0014, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 12455244), які були накладені 24.04.2012 року на підставі «Постанови про накладення арешту на майно № б/н від 24.04.2012 року Прокуратури Буського району Львівської області в кримінальній справі №153-0023» та зареєстровані 28.04.2012 року Буською державною нотаріальною конторою Львівської області, з подальшим виключенням відповідних записів про такі арешти з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В частині позовних вимог до Львівської обласної прокуратури, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2023 року.

Суддя: Б. М. Журибіда