Рішення

від 04.10.2023 по справі 563/1095/23

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 563/1095/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

04.10.2023 року

Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Федичканич В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Великомежиріцька сільська рада Рівненської області, про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та продажу на земельних торгах,

в с т а н о в и в :

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області вказуючи, що відповідач ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, яка, на підставі свідоцтв про право на спадщину успадкувала 2 земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території с. Невірків Корецького району (на даний час - Великомежиріцької сільської територіальної громади Рівненського району), а саме:

-площею 0,1573 га, кадастровий номер 5623085600:02:001:0061, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08.05.2019 за №491 (реєстраційний номер: 341411156230);

-площею 0,3687 га, кадастровий номер 5623085600:02:001:0062, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08.05.2019 за №492 (реєстраційний номер: 341621656230).

На підставі вказаних свідоцтв за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на зазначені земельні ділянки.

Перебування у приватній власності відповідача зазначених земельних ділянок суперечить Конституції України та Земельному кодексу України, оскільки, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст.145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, у травні 2019 року набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно її не відчужила, кінцевий строк сплив 08 травня 2020 року, у зв`язку з чим, право власності на земельні ділянки підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Прокурор Корецького відділу Здолбунівської окружної прокуратури Ваколюк Ю.О. позовні вимоги підтримала та просила задоволити в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Від представника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до суду надійшло клопотання, в якому просить справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, хоча про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Сільський голова Великомежиріцької сільської ради до суду подав клопотання щодо розгляду справи без участі їхнього представника.

Виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України та враховуючи те, що відповідач в судові засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дати, час і місце проведення судових засідань, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно інформації управління Державної міграційної служби України в Рівненській області від 26.06.2023 №5601.5-2306/56.1-23, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками УДМС у Рівненській області не значиться, документована посвідкою на постійне проживання Головним управлінням ДМС в м.Києві (код органу 8001).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом № 491 та №492 (спадкова справа № 10/2019) виданого 08 травня 2019 року, ОСОБА_1 успадкувала 2 земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території с. Невірків Корецького району (на даний час - Великомежиріцької сільської територіальної громади Рівненського району), а саме: площею 0,1573 га, кадастровий номер 5623085600:02:001:0061 та площею 0,3687 га, кадастровий номер 5623085600:02:001:0062.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

На підставі вказаних свідоцтв за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на зазначені земельні ділянки, про що свідчать інформаційні довідки № 337564575 та №337564027 від 30 червня 2023 року.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи іноземною громадянкою, у травні 2019 року набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно їх не відчужила (кінцевий строк сплив 08.05.2020).

Так, відповідно до ст.1 ЗК України, земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних. Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

У відповідності до ч. 5 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Частиною 4 ст. 81 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Право власності на земельну ділянку відповідач набув з 18 липня 2013 року після державної реєстрації речового права на нерухоме майно, однак, в подальшому й по даний час земельні ділянки ним самостійно не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України, у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Частиною 5 ст.41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, враховуючи вищевказане та те, що відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства не відчужив її, є підстави для її конфіскації у власність держави, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати (судовий збір).

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 4, 13, 81, 142, 200, 206, 258-273, 280-284 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Припинити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці російської федерації, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,1573 га, кадастровий номер 5623085600:02:001:0061 (реєстраційний номер: 341411156230), площею 0,3687 га, кадастровий номер 5623085600:02:001:0062 (реєстраційний номер: 341621656230), що розташовані в с. Невірків Корецького району (на даний час - Великомежиріцької сільської територіальної громади Рівненського району), шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та продажу на земельних торгах.

Стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп. на користь Рівненської обласної прокуратури, 33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800.

Відповідачем може бути подана до Корецького районного суду Рівненської області заява про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Здолбунівська окружна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02910077, м. Здолбунів Рівненської області, вул. Княгині Ольги, 36;

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, код ЄДРПОУ: 39798252, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 37;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка російської федерації, документована посвідкою на постійне проживання в м. Києві (8001), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Великомежиріцька сільська рада, код ЄДРПОУ: 04385971, с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, вул. 1-ше Травня, 1.

Суддя: