Рішення

від 28.07.2023 по справі 203/759/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/759/23

Провадження № 2/0203/682/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28.07.2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Пльохіної В.В.,

за участі:

представника позивача Черкавського Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому позивач, з урахуванням зміненої редакції позовної заяви, якою змінено предмет позову від 15.03.2023 року, просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2022 року по 01.07.2022 року у розмірі 92806,07 грн.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням зміненої редакції позовної заяви, якою змінено предмет позову від 15.03.2023 року, позивач зазначив, що 01.07.2022 року він був звільнений з посади виконуючого обов`язки генерального директора Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради, відповідно до ст. 38 КЗпП України, відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №21-КП від 01.07.2022 року. Як пояснив позивач, з лютого 2022 року він не отримував заробітної плати та сума невиплаченої заробітної плати до виплати складає 92806,07 грн за період з 01.02.2022 року по 01.07.2022 року, відповідно до довідки №04-2022/49 від 10.11.2022 року. При звільнення позивач не отримав усі належні йому кошти.

Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Представник відповідача у встановлений судом строк не подав відзив на позов.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, підстави звернення до суду із позовом пояснив суду таким чином, як про це зазначено вище.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.02.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

15.03.2023 року позивач подав до суду змінену редакцію позовної заяви, якою змінив предмет позову та звернув свої позовні вимоги до Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року було прийнято до розгляду змінену редакцію позовної заяви.

Під час судового розгляду справи судом були заслухані усні пояснення представника позивача по суті спору, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухане заключне слово представника позивача.

28.07.2023 року у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2022 року позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було звільнено з посади виконуючого обов`язки генерального директора Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради. Це підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 від 19.07.2014 року, серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про доходи Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради від 10.11.2022 року №04-2022/49 та довідки Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради від 10.11.2022 року №04-2022/49 про нараховану, але невиплачену заборгованість по заробітній платі, позивач ОСОБА_1 працював у Комунальному підприємстві «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради у період з 04.02.2020 року по 01.07.2022 року та за період з 16.02.2022 року по 01.07.2022 року отримав суму доходу у загальному розмірі 115287,06 грн за винятком утримань, з урахуванням яких сума нарахованої заробітної плати становить 92806,07 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості по заробітній платі.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 43 Конституції Українигарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП Українипередбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зістаттею 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

У статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява № 38677/06), концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, до структури заробітної плати входить: основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з положеннями статті 22 Закону України «Про оплату праці», суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» надані роз`яснення, що, задовольняючи позовні вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц дійшов висновку, що суд має визначати суму середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Системний аналіз викладених вище норм чинного законодавства України дає суду підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.

Таке відрахування податків й обов`язкових платежів не погіршує становища працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувалися б податки та збори.

Отже, згідно з вказаним правовим висновком, і зарплата, і середній заробіток, які стягуються судом на користь працівника з роботодавця, мають зазначатись судом без виключення з них податків і зборів, які сплачуються роботодавцем під час виконання рішення суду.

Відповідно до вимог статей 12,81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 76,77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, що містять інформацію щодо предмета доказування. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною 2статті 78 ЦПК Українивстановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що за період з 16.02.2022 року по 01.07.2022 року позивачу була нарахована, проте не виплачена заробітна плата у загальному розмірі 115287,06 грн без утримань , а саме: 10360,66 грн (лютий 2022 року) + 23023,68 грн (березень 2022 року) + 23023,68 грн (квітень 2022 року) + 23023,68 грн (травень 2022 року) + 23023,68 грн (червень 2022 року) + 12831,68 грн (липень 2022 року) = 115287,06 грн.

У своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але невиплачену йому заробітну плату вже з виключенням утримань. Суд, керуючись принципом диспозитивності, на підставі статей 13, 81 ЦПК України розглядає спірні правовідносини в межахзаявлених позовних вимог. Тому, враховуючи, що з вирахуванням утримань, розмір заборгованості з виплати заробітної плати відповідача перед позивачем становить 92806,07 грн (115287,06 грн (загальна сума доходу) 22480,99 грн (утримання) = 92806,07 грн), то саме такий розмір заборгованості з виплати заробітної плати суд вважає обґрунтованим та доведеним належними та допустимими доказами. Натомість відповідачем протилежного суду не доведено.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 92806,07 грн такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про, зокрема, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Крім того, відповідно до вимог статті 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 280-283, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради (адреса місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 26; код ЄДРПОУ 20245100) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість із нарахованої, але невиплаченої при звільненні заробітної плати, за період з 16.02.2022 року по 01.07.2022 року у загальному розмірі 92806,07грн (дев`яностодві тисячівісімсот шістьгривень 07копійок) (сума визначена з урахуванням проведених утримань з громадян податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Комунального підприємства «Дезінфекція» Дніпропетровської обласної ради (адреса місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 26; код ЄДРПОУ 20245100) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складений 04.08.2023 року.

Суддя Ф.М. Ханієва