Рішення

від 28.09.2023 по справі 595/1210/23

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/1210/23

Провадження № 2/595/268/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Пасічник Андрій Зіновійович до відділу освіти Бучацької міської ради та третьої особи Язловецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів про стягнення заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом в інтересах ОСОБА_1 до відділу освіти Бучацької міської ради та третьої особи Язловецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 5 днів тимчасової непрацездатності за період з 16 січня 2022 року по 21 січня 2022 року в сумі 902,85 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та за період з 01 січня 2022 року по 21 лютого 2022 року в сумі 8712,80 грн., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців в сумі 23654,67 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.12.2021 рішенням Бучацького районного суду (справа № 595/1185/21) визнано протиправним та скасовано наказ Язловецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 07 червня 2021 року № 28-К «Про звільнення ОСОБА_1 », визнано протиправним та скасовано наказ Язловецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 28.08.2021 року № 46-К, в частині п.2, яким змінені підстави та формулювання звільнення ОСОБА_1 , вчителя географії Язловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, якого було звільнено наказом 28-К від 07.06.2021 року, а також поновлено ОСОБА_1 на посаді, з якої він був звільнений. У відповідності до Наказу директора Язловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів №67-К від 22.12.2021 наказано поновити ОСОБА_1 на посаду, з якої він був звільнений; розрахувати та виплатити компенсацію ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу (за період з 07.06.2021 по 21.12.2021). У січні 2022 року ОСОБА_1 виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13399,70 грн. (розрахунково-платіжна відомість за видами оплат №7 за січень 2022). Відповідно до Наказу директора Язловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів №07-К від 21.02.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул» наказано звільнити ОСОБА_1 , вчителя географії за прогул без поважних причин, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, та в день звільнення провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , в тому числі виплатити компенсацію за 0 днів невикористаної щорічної відпустки та видати йому трудову книжку. 12.07.2022 ОСОБА_1 не погодившись із розміром виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернувся із позовною заявою до Бучацького районного суду про стягнення недоплаченої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 7222 грн. Рішенням Бучацького районного суду від 25.10.2022 у справі №595/710/22 позов задоволений та стягнуто з Відділу освіти Бучацької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.06.2021 по 04.08.2021 в розмірі 7222 грн. Відповідно до виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №92 від 17.01.2022 ОСОБА_1 перебував у період з 17.01.2022 по 04.02.2022 на стаціонарному лікуванні у КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради. У період з 04.02.2022 по 14.02.2022 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Бучацької міської ради, що підтверджується медичними висновками АСС8-75К6-НСЕР-А769 від 10.02.2022 та СХА6-А5582-56ВЕ-ТН53 від 11.02.2022. Як вбачається відповідей на адвокатській запити №06/01-22 від 04.01.2023 та 447/01-22 від 29.12.2022, тижневого навантаження вчителів Язловецької ЗОШ І-ІІІ ст., Чортківського району Тернопільської області станом на січень місяць 2022 р. від 25.01.2022 за №25/01-12, тижневого навантаження вчителів Язловецької ЗОШ І-ІІІ ст., Чортківського району Тернопільської області станом на лютий місяць 2022 р. від 25.02.2022 за №82/01-12, відповідачу було відомо про те, що ОСОБА_1 у період з 17 січня 2022 року по 14 лютого 2022 року був тимчасово непрацездатним та перебував на лікуванні. У відповідності до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Отже, при звільненні ОСОБА_1 мали виплатити компенсацію за невикористану відпустку у 2022 році та заробітну плату. Відповідно до п.2 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440, визначено, що оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Тому за період з 17.01.2022 по 21.01.2022 роботодавець був зобов`язаний виплатити ОСОБА_1 матеріальне забезпечення, що повністю мало компенсувати втрату заробітної плати (доходу) враховуючи його стаж роботи. Окрім цього, станом на сьогодні позивачу не виплачена заробітна плата за періоди з 22.12.2021 по 16.01.2022 та з 15.02.2022 по 21.02.2022, право на яку має ОСОБА_1 в силу вимог ст.94 КЗпП Україну. Крім того, ОСОБА_1 у червні 2021 була виплачена компенсація за невикористану відпустку за 2020 рік. У відповідності до рішення Бучацького районного суду у справі №595/1185/21 ОСОБА_1 був поновлений на роботі з дати свого звільнення, тобто з 08.06.2022, накази про його звільнення скасовані. За 2021 рік та період з 01.01.2022 року по 21.02.2022 року ОСОБА_1 відпустку не використовував, однак право на неї набув, а тому у зв`язку із звільненням йому мала виплачуватись компенсація за невикористану відпустку, чого роботодавцем не було виконано. У день звільнення ОСОБА_1 не були виплачені належні йому суми, а саме компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога за 5 днів втрати працездатності та середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнутий за рішенням суду від 25.10.2022 у справі №595/710/22. Розрахунок матеріальної допомоги за 5 днів тимчасової непрацездатності за період з 16.01.2022 по 21.01.2022 180,57 грн. (середньоденна заробітна плата) х 5 днів = 902,85 грн. Розрахунок компенсації за невикористану відпустку за 2021 рік та період з 01.01.2022 по 21.02.2022 щорічна відпустка ОСОБА_1 становить 56 днів на 1 рік (365 днів). За 2021 рік ОСОБА_1 належить компенсація за відпустку тривалістю 56 днів. За період з 01.01.2022 по 21.02.2022 йому належить компенсація за 8 днів. Загалом ОСОБА_1 має право на компенсацію з 64 дні невикористаної відпустки. Загальний дохід виплачений Відділом освіти ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 49690,24 грн. 49690,24/365 днів = 136,13 грн. 136,13 грн. х64 дні відпустки =8712,80 грн. Розрахунок суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, за період з березня 2021 по серпень 2021 року, тобто за 131 день. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 180 грн. 57 коп. 131 х 180,57 = 23654,67 грн. Просить позов задовольнити з наведених підстав.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 липня 2023 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копія якої була направлена сторонам, відповідачу та третій особі визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач та третя особа у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подали.

Згідно з ч. 8 ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у його відсутності, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.4 ст.223ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч.1 ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області № 595/1185/21 від 21.12.2021 визнано протиправним та скасовано наказ Язловецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 28 серпня 2021 року № 46-К , в частині пункту 2, яким змінено підстави та формулювання звільнення ОСОБА_1 , вчителя географії Язловецької ЗОШ І-ІІІ ст., якого було звільнено наказом № 28-К від 07 червня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді, з якої він був звільнений.

Наказом директора Язловецької ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_3 №67-К від 22.12.2021 ОСОБА_1 поновлено на посаду вчителя географії з 22.12.2021. Підстава: рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21.12.2021 № 595/1185/21.

Рішенням Бучацького районного суду від 25.10.2022 у справі №595/710/22 позов ОСОБА_1 до Відділу освіти Бучацької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Язловецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено, стягнуто з Відділу освіти Бучацької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.06.2021 по 04.08.2021 в розмірі 7222 грн.

Відповідно дост.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК Українипередбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 253 КЗпП України, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно із ст. 255 КЗпП України, види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розмірі визначаються законами України з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншим нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За приписами п.2 ч.1 ст.16 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Частинами 1, 2, 4 ст.21 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другом цієї частини.

Статтею 22 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлені умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхових випадків, які зазначені в Законі.

Частиною 2 ст.22 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності.

Відповідно до п.2 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою КМУ № 440 від 26.06.2015, визначено, що оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Питання оплати тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми регулюється також Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України № 11 від 19.07.2018 (далі Порядок).

Пунктом 2.2. Порядку підставою для оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів страхувальника та надання допомоги, пов`язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за рахунок коштів Фонду, є виданий в установленому порядку листок непрацездатності та наявність акта розслідування нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, або акта розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Судом встановлено, що відповідно до виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №92 від 17.01.2022, ОСОБА_1 перебував у період з 17.01.2022 по 04.02.2022 на стаціонарному лікуванні у КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради.

Із відповіді № 447/01-22 від 29.12.2022, наданої відділом освіти Бучацької міської ради на адвокатський запит, вбачається, що ОСОБА_1 з 17.01.2022 по 14.02.2022 перебував на лікарняному. Електронне лікарняне було виписано, але до бухгалтерії відділу освіти не надходило, відповідно нарахування не було здійснено, претензій від ОСОБА_1 до бухгалтерії відділу освіти не було.

Наказом директора Язловецької ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_3 № 07-К від 21.02.2022 ОСОБА_1 звільнено 21 лютого 2022 року, вчителя географії Язловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, за прогули (відсутність на роботі протягом цілого робочого дня) без поважних причин, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. В день звільнення провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , в тому числі виплатити компенсацію за 0 днів невикористаної щорічної відпустки та видати йому трудову книжку.

У відповідності до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути оплату за перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за період з 17.01.2022 по 21.01.2022, в розмірі 902,85 грн. (180,57 грн. середньоденна заробітна плата, згідно довідки №210 від 22.12.2022, виданої відділом освіти Бучацької міської ради, х 5 днів тимчасової непрацездатності).

Щодо стягнення з відповідача в користь позивача компенсацію за невикористані відпустки за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, та за період з 01 січня 2022 року по 21 лютого 2022 року в сумі 8712,80 грн., то слід зазначити наступне.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України).

Статтею 2Закону України«Про оплатупраці» визначено таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Згідно з пунктом 2.2.12 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати.

Відповідно до ст.74КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Статтею 83КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно ч.1 ст.56Закону України«Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на подовжену оплачувану відпустку.

У відповідності до ч.6 ст.6 Закону України «Про відпустки» керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області № 595/1185/21 від 21.12.2021 визнано протиправним та скасовано наказ Язловецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 28 серпня 2021 року № 46-К , в частині пункту 2, яким змінено підстави та формулювання звільнення ОСОБА_1 , вчителя географії Язловецької ЗОШ І-ІІІ ст., якого було звільнено наказом № 28-К від 07 червня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді, з якої він був звільнений.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.82 КЗпП, ст. 9 України «Про відпустки» від 15.11.1996р.№ 504/96-ВР, до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і заробітна плата повністю або частково (у т.ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Таким чином, у разі поновлення працівника судом на роботі він має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу. При цьому її тривалість визначається пропорційна з дати поновлення на роботі й до кінця його робочого року.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У пункті 23 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24грудня 1999року №13«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» вказано, що, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Також, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 8лютого 1995р.№100 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку виплата компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Як встановлено судом, позивач був поновлений на роботі, з 07 червня 2021 року по 21 грудня 2021 року знаходився у вимушеному прогулі у зв`язку із незаконним звільненням, а тому зазначений період зараховується до стажу та дає право на щорічну відпустку. Позивач мав право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 56 календарних днів. Відпустка ним не була використана. Отже, при звільненні позивача, відповідач зобов`язаний був здійснити виплату грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної основної відпустки у зазначений період, однак такої виплати не здійснили.

Крім того, ОСОБА_1 наказом директора Язловецької ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_3 № 07-К від 21.02.2022, звільнено з посади вчителя географії Язловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, за прогули (відсутність на роботі протягом цілого робочого дня) без поважних причин, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. Також, в наказі вказано, що в день звільнення провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , в тому числі виплатити компенсацію за 0 днів невикористаної щорічної відпустки та видати йому трудову книжку.

Суд, погоджується з розрахунком позивача щодо розміру компенсації за невикористану відпустку, здійсненим за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, який становить 8712 грн. 80 коп. (загальний дохід виплачений відділом освіти ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 49690,24 грн.(49690,24/365 дні = 136,13 грн., 136,13 грн. х 64 дні відпустки = 8712,80 грн.)( щорічна відпустка ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 становить 56 днів на 1 рік (365 днів), та за період з 01.01.2022 по 21.02.2022 щорічна відпустка становить 8 днів).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачам середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців в сумі 23654,67 грн., тобто за 131 день.

Щодо вказаних позовних вимог, слід зазначити наступне.

За правилами ч.1 ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Частиною 2 статті 117КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, наказом директора Язловецької ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_3 № 07-К від 21.02.2022 ОСОБА_1 звільнено 21 лютого 2022 року, вчителя географії Язловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Розрахунок із позивачем не проведено.

Затримка виплатизаробітної платисклала 130днів (знаступного робочогодня післязвільнення (22.02.2022)по деньфактичного розрахунку,але небільше,як зашість місяців(тобтопо 22.08.2022),а саме:лютий 2022року -5робочих днів,березень 2022року -23робочих днів,квітень 2022року -21робочих дні,травень 2022року -22робочий день,червень 2022року -22робочих дні,липень 2022року -21робочих дні,серпень 2022року 16робочий день,враховуючи п`ятиденнийробочий тиждень.Таким чином,середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненні,що підлягаєстягненню,становить 23487,10грн.(180,67х 130днів).

Таким чином, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищенаведене, те, що відповідач у судове засідання не з`явився, доказів на спростування тверджень позивача не надав, а також з врахуванням ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати відповідно дост. 141 ЦПК Українипокладаються навідповідача пропорційнозадоволених вимог.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд здійснює стягнення судового збору у розмірі 1073,60 грн з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,89,141,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст.74,82,83,116,117,253,255 КЗпП, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Пасічник Андрій Зіновійович до відділу освіти Бучацької міської ради та третьої особи Язловецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів про стягнення заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Бучацької міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 5 (п`ять) днів тимчасової непрацездатності за період з 17 січня 2022 року по 21 січня 2022 року в сумі 902 (дев`ятсот дві) грн. 85 коп.

Стягнути з Відділу освіти Бучацької міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, та за період з 01 січня 2022 року по 21 лютого 2022 року в сумі 8712 (вісім тисяч сімсот дванадцять) грн. 80 коп.

Стягнути з Відділу освіти Бучацької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців в сумі 23654 (двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 67 коп.

Стягнути з Відділу освіти Бучацької міської ради на користь держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Бучацьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня

проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Р. О. Содомора