Постанова

від 26.09.2023 по справі 910/11176/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа№ 910/11176/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Овчиннікової Я.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 26.09.2023:

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: Пиріг О.В.;

від відповідача 2: не з`явились;

від третьої особи 1: Ярошенко А.С.;

від третьої особи 2: Безпалюк Н.В.;

за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 (повне рішення складено 18.04.2023)

у справі №910/11176/22 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцина"

до відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фотон Про-Плюс"

про визнання результатів відкритих торгів (аукціону) недійсними

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцина» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (надалі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (надалі - відповідач 2) про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу лоту №GL16N120989, оформлених протоколом №GFD001-UA-20211129-17690 від 20.12.2021, в частині продажу прав вимоги за кредитним договором №8/33/13-KLMV від 21.01.2013, у тому числі укладеного з приводу цього між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» договору відступлення прав вимоги.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи та веб-система Prozorro не містять жодного доказу, що відповідачами у справі дійсно укладено будь-який господарсько-правовий договір за результатами проведених 20.12.2021 торгів з продажу пулу активів №GL16N120989. А тому відсутність (або недоведеність) факту укладення відповідачами господарсько-правового договору унеможливлює прийняття судом рішення про визнання його недійсним.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" 08.05.2023 (засобами поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити провадження у справі, виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції певний текст. Також змінити рішення суду першої інстанції в його мотивувальній частині та відмовити в задоволенні позову. В решті рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2023 у справі № 910/11176/22 залишити без змін.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 12.05.2023 (засобами поштового зв`язку) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити провадження у справі, рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення такі абзаци: абзац 3-6, стр. 3; абзац 8, стр. 3; абзац 5 та 6, стр. 4. Змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав: недоведеність позовних вимог ТОВ "Луцина" в частині наявності у ТОВ "Луцина" права кредитора ПАТ «Златобанк», недоведеності наявності зобов`язання ПАТ «Златобанк» перед позивачем за укладеними між ТОВ "Біпродукт" та ПАТ «Златобанк» договорами банківського вкладу №3\32\3 від 21.08.2014, №3\32\4 від 21.08.2014, №2\32\2 від 30.09.2014, №2\32\3 від 20.10.2014, включаючи всі їх складові; Відсутність підстав для визнання недійсними результатів електронних торгів з продажу лоту № GL16N120989, оформлених протоколом №GFD001-UA-20211129- 17690 від 20.12.2021 в частині продажу ПАТ «Златобанк» прав вимоги (майнових прав) за кредитним договором № 8/33/13-KLMV від 21.01.2013 та відсутність порушень законодавства, неплатоспроможного банку; яке регулює процедуру торгів неплатоспроможного банку; відсутність порушеного права ТОВ "Луцина" з огляду на відсутність у нього прав кредитора ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та неукладення договору за результатами торгів від 20.12.2021. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2023 - залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцина" на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 721 грн. 50 коп.

06.06.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/11176/22.

07.06.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/11176/22. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційних скарг було призначено на 05.07.2023.

Розгляд апеляційних скарг неодноразово відкладався, зокрема, через нез`явлення позивача та відповідача 2, на підставі ч. 11 ст. 270 ГПК України.

05.09.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про прийняття до провадження апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/11176/22, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

У судовому засіданні 26.09.2023 представники відповідача 1 та третьої особи 1 свої апеляційні скарги підтримали, просили їх задовольнити, рішення суду (мотивувальну частину) змінити, виклавши її у запропонованих апелянтами редакціях.

Представники позивача та відповідача 2 у судове засідання 26.09.2023 не з`явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення 14.09.2023 позивачу та відповідача 2 ухвали суду від 05.09.2023. Жодних клопотань, заяв про неможливість розгляду апеляційних скарг без їх участі до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судом апеляційної інстанції за клопотанням сторін продовжувався строк розгляду апеляційних скарг у відповідності до ст. 6 Конвенції, ст. 2 ГПК України.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: поведінка сторін, враховуючи, зокрема, неявку позивача та відповідача 2, дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги ПАТ «Златобанк» та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт (відповідач 1) частково не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, оскільки, на його думку, судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для зміни його мотивувальної частини на підставі ст. 277 ГПК України.

Так, АТ «Златобанк» зазначив, вважає законною резолютивну частину рішення суду про відмову у задоволенні позову, проте не погоджується з його мотивувальною частиною, оскільки вона містить порушення, передбачені пунктами 1-4 частини 1 ст.277 ГПК України, а тому мотивувальна частина рішення підлягає зміні щодо підстав відмови у позові з огляду на наступне.

Так, скаржник зазначив, що викладення рішення в редакції його мотивувальної частини, яка наразі оскаржується банком, спричиняє ряд негативних наслідків для останнього, а саме, встановлення фактів та обставин, які не підлягатимуть доказуванню при розгляді інших справ, та можуть бути використані як преюдиційні.

Скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків щодо відмови в позові на підставі неналежного та неефективного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові. Не встановив дійсну правову природу відносин у цій справі. Обставини спору стосовно наявності чи відсутності порушеного права позивача, залишились недослідженими судом першої інстанції, що призвело до неправильного встановлення судом обставин справи та хибних висновків.

Так, в рішенні суду зазначено, що «відповідачем-1 за погодженням з Фондом гарантування фізичних осіб вирішено відчужувати цей актив за початковою ціною продажу 148 256 553, 07 грн. (20,03% від суми боргу) зі зниженням ціни до 29 651 310. 61 грн. (4% від суми боргу). Суд має погодитись з доводами позовної заяви, шо відчуження активів юридичної особи (що знаходиться на стадії ліквідації) за ціною у 4% їх вартості поза розумним сумнівом доводить факт порушення прав кредиторів цієї юридичної особи, оскільки суттєво зменшує можливість задовольнити свої вимоги у ліквідаційній процедурі». Таким чином, за доводами скаржника, судом першої інстанції встановлено, що торги відбулись за погодженням з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто відповідно до процедури та вимог Положення щодо організації та продажу активів (майна) банків, що ліквідується, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.03.2016 № 388. А факт порушення ґрунтується на припущенні «поза розумним сумнівом» та не підтверджено жодними нормами чинного законодавства.

А тому апелянт просив змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, шляхом виключення фактично всієї мотивувальної частини рішення, та просив відмовити в задоволенні позову з наступних мотивів: через недоведеність позовних вимог у частині наявності у позивача права кредитора Публічного акціонерного товариства «Златобанк», недоведеності наявності зобов`язання АТ «Златобанк» перед позивачем за укладеними між ТОВ «Біпродукт» та АТ «Златобанк» наступними договорами банківського вкладу: № 3\3213 від 21.08.2014, № 313214 від 21.08.2014, № 213212 від 30.09.2014, № 213213 від 20.10.2014; через відсутність підстав для визнання недійсними результатів електронних торгів з продажу лоту №GL16N12098 у формі протоколу № GFD001-UA-20211129-17690; відсутність порушень законодавства, яке регулює процедуру неплатоспроможного банку; відсутність порушеного права позивача з огляду на відсутність у нього прав - кредитора банку та неукладення договору за результатами торгів від 20.12.2021; відсутність порушеного права позивача з огляду на те, що кошти від реалізації права вимоги, яка перебуває в заставі НБУ, мають бути направлені забезпеченому кредитору - НБУ. Рішення суду першої інстанції (резолютивну частину) апелянт просив залишити без змін.

5. Вимоги апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та короткий зміст наведених в ній доводів

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 постановлено судом першої інстанції без з?ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності (помилковості) висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права (ст.ст. 73-74,77, 162, 236 ГПК України), неправильного застосування норм матеріального права (ст.ст. 36,45-46, 48-49,50-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

За доводами апелянта, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що позивач є кредитором АТ «Златобанк». Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції було помилково не досліджено питання наявності чи відсутності порушеного права позивача, що призвело до неправильного встановлення судом обставин справи та помилкових висновків.

А тому скаржник просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення абзаців наступного змісту:

- абзац 3-6, сторінка 3: «З рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1200 від 29.11.2021 та паспорту торгів вбачається, що оціночна вартість прав вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларенерго» складала 123 866 800,00 грн. (16,74% від суми боргу) станом на 01.08.2015. Відповідачем-1 за погодженням з Фондом гарантування фізичних осіб вирішено відчужувати цей актив за початковою ціною продажу 148 256 553, 07 грн. (20,03% від суми боргу) зі зниженням ціни до 29 651 310, 61 грн. (4% від суми боргу). Наведені обставини підтверджуються наданими сторонами у справі доказами. Суд має погодитись з доводами позовної заяви, що відчуження активів юридичної особи (шо знаходиться на стадії ліквідації) за ціною у 4% їх вартості поза розумним сумнівом доводить факт порушення прав кредиторів цієї юридичної особи, оскільки суттєво зменшує можливість задовольнити свої вимоги у ліквідаційній процедурі»;

- абзац 8 сторінка 3: «Права позивача як кредитора відповідача підтверджено договором відступлення права вимоги від 01.12.2021, за яким він отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» права вимоги за договорами банківського вкладу № 3/32/3, No31/32/4, №2/32/2 та №2/32/3.»;

- абзац 5 та 6 сторінка 4: «Судом відхилено доводи відповідача-1 в частині відсутності спору за заявленою позовною вимогою про визнання недійсними результатів торгів з продажу пулу активів №GLI6N120989 у зв`язку з скасуванням їх результатів 04.07.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки недійсність торгів та скасування результатів за своєю правовою природою є різними правовідносинами з різними правовим наслідками. Зокрема, недійсність правочину не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. В свою чергу, скасування результатів торгів більш як через півроку з дня їх проведення допускає наявність у відповідача-2 як права, так і реальної можливості в період часу з 20.12.2021 до 04.07.2022 укладення договору купівлі-продажу з відповідачем-1. Таким чином, припущення позивача про укладення відповідачами в цей період часу договору відчуження активів за значно заниженою ціною є розумно обґрунтованим і не могло бути залишеним судом поза увагою.».

А також скаржник просив змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 року по справі № 910/11176/22 про відмову в задоволенні позову з наступних підстав: недоведеність позовних вимог ТОВ «Луцина» в частині наявності у ТОВ «Луцина» права кредитора ПАТ «Златобанк»; недоведеності наявності зобов?язання ПАТ «Златобанк» перед позивачем за укладеними між ТОВ «Біпродукт» та ПАТ «Златобанк» договорами банківського вкладу; відсутність підстав для визнання недійсними результатів електронних торгів з продажу лоту № GL16N120989, оформлених протоколом №GFD001-UA-20211129- 17690 від 20.12.2021 в частині продажу ПАТ «Златобанк» прав вимоги (майнових прав) за кредитним договором № 8/33/13-KLMV від 21.01.2013 та відсутність порушень законодавства, яке регулює процедуру торгів неплатоспроможного банку; відсутність порушеного права ТОВ «Луцина» з огляду на відсутність у нього прав кредитора ПАТ «Златобанк» та не укладення договору за результатами торгів від 20.12.2021.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Представник позивача правом на подання відзиву не скористався.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1200 від 29.11.2021 затверджено умови продажу активів відповідача-1, у тому числі права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларенерго» за кредитним договором №8/33/13-KLMV від 21.01.2013 у межах 739 500 021,16 грн.

Відповідно до розміщеного на веб-ресурсі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб паспорту за посиланням https://www.fg.gov.ua/lot/166119 торги з відчуження активів було призначено на 20.12.2021 (лот №GL16N120989).

Пул активів №GL16N120989 складається з прав вимоги та майнових прав за 18 кредитними договорами: №8/33/13-KLMV, №255/1/13-KL, №196/12-KL, №91/19/13-KL, №139/19/13-KL, №204/1/13-KL, №227/19/13-KL, №228/19/13-KL, №231/12-KL, №253/12-KL, №87/29/13-OVER, №180/30/13-КL, №72/12-KL, №261/39/13-KL, №207/27/13-KLMV, №152/39/13-KL, №138/36/13/KL, №230/12-OVER та дебіторської заборгованості юридичної особи. У той же час, дослідження доказів здійснено при розгляді справи у межах заявленого позову в частині відчуження прав вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларенерго» за кредитним договором №8/33/13-KLMV від 21.01.2013.

Відповідно до розміщеної у веб-системі Prozorro за посиланням https://prozorro.sale/auction/GFD001-UA-20211129-17690 інформації в аукціоні 20.12.2021 з продажу пулу активів №GL16N120989 прийняла участь одна особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (відповідач-2) з ціновою пропозицією 50 359 874, 72 грн.

За результатами аукціону відповідача-2 визнано переможцем торгів з ціновою пропозицією 50 359 874, 72 грн.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №30 від 20.01.2022 продовжено строк, передбачений для укладення договорів купівлі-продажу активів (майна) за результатами електронних торгів з продажу лоту №GL16N120989 до 42 робочих днів з дня формування протоколу електронних торгів.

Пунктом 3 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №146 від 21.02.2022 продовжено строк, передбачений для укладення договорів купівлі-продажу активів (майна) за результатами електронних торгів з продажу лоту №GL16N120989 до 132 робочих днів з дня формування протоколу електронних торгів.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №452 від 04.07.2022 скасовано результати відкритих торгів, проведених 20.12.2021 з продажу пулу активів №GL16N120989.

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що Правлінням Національного банку України (далі - НБУ) було прийнято постанову від 13.02.2015 № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних».

На підставі постанови Правління НБУ від 13.02.2015 № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк», яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк» - Славінського Валерія Івановича .

Правлінням НБУ було прийнято постанову від 12.05.2015 № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк».

На підставі постанови Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського Валерія Івановича строком на один рік з 18 год 00 хв 13.05.2015 до 12.05.2016 включно.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо ефективності способу захисту обраного позивачем, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 цього ж Кодексу).

Відповідно до статей 15, 16 ЦК та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії), постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (пункти 103-105).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу в розумінні ст. 76-80, 86, 269 ГПК України укладення будь-якого господарсько-правового договору за результатами проведених 20.12.2021 торгів з продажу пулу активів №GL16N120989.

Отже, у справі, що розглядається, такий спосіб захисту порушених прав як визнання протиправними та скасування відкритих електронних торгів не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 16 ЦК України, обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 23.11.2022 у cправі № 910/3031/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland», заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» («Garnaga v. Ukraine», заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» («Chahal v. the United Kingdom», заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для встановлення обставин наявності того, чи є Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцина" кредитором Публічного акціонерного товариства "Златобанк". Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, зазначеною у постанові Верховного Суду від 4 грудня 2022 року у справі № 910/14129/20. Отже, саме вищевикладене є підставою для відмову в позові.

З урахуванням встановленого вище, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційних скарг про неправомірність висновків суду першої інстанції в частині аналізу та оцінки обставин щодо підтвердження прав позивача як кредитора відповідача-1 договорами відступлення права вимоги від 01.12.2021, за яким він отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» права вимоги за договорами банківського вкладу №3/32/3, №3/32/4, №2/32/2 та №2/32/3.

Також, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянтів, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відчуження активів юридичної особи (що знаходиться на стадії ліквідації) відбулось за ціною у 4% їх вартості, що доводить факт порушення прав кредиторів цієї юридичної особи, оскільки суттєво зменшує можливість задовольнити свої вимоги у ліквідаційній процедурі.

Оскільки з урахуванням встановлення неефективності обраного позивачем способу захисту - відсутні підстави для встановлення вказаних обставин.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи обох апелянтів про необхідність відмови в позові у даній справі через недоведеності наявності зобов?язання АТ «ЗЛАТОБАНК» перед позивачем за укладеними між ТОВ «Біпродукт» та АТ «ЗЛАТОБАНК» договорами банківського вкладу №3/32/3, №3/32/4, №2/32/2 та №2/32/3; через відсутність підстав для визнання недійсними результатів електронних торгів з продажу лоту №GL16N12098 у формі протоколу № GFD001-UA-20211129-17690; відсутність порушень законодавства, яке регулює процедуру неплатоспроможного банку; відсутність порушеного права позивача з огляду на відсутність у нього прав - кредитора банку; відсутність порушеного права позивача з огляду на те, що кошти від реалізації права вимоги, яке перебуває в заставі НБУ, мають бути направлені забезпеченому кредитору - НБУ.

Оскільки усі зазначені вище обставини (на які посилаються апелянти) не підлягають дослідженню через неефективність обраного позивачем способу захисту. І не повинні встановлюватися судом як першої інстанції, так і апеляційної інстанції.

Щодо доводів скаржників із посиланням на рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №452 від 04.07.2022, яким скасовано результати відкритих торгів, проведених 20.12.2021 з продажу пулу активів №GL16N120989. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що скасування результатів відкритих торгів не є підставою як для закриття провадження у справі, так і для відмови в позові, оскільки було встановлено неефективність обраного позивачем способу захисту.

Судом відхиллено доводи відповідача 1 в частині відсутності спору за заявленою позовною вимогою про визнання недійсними результатів торгів з продажу пулу активів №GL16N120989 у зв`язку з скасуванням їх результатів 04.07.2022 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки недійсність торгів та скасування результатів за своєю правовою природою є різними правовідносинами з різними правовим наслідками. Зокрема, недійсність правочину не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. В свою чергу, скасування результатів торгів більш як через півроку з дня їх проведення допускає наявність у відповідача2 як права так і реальної можливості в період часу з 20.12.2021 до 04.07.2022 укладення договору купівлі-продажу з відповідачем1.

А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність частково задоволення апеляційних скарг та викладення мотивувальної частини рішення в редакції даної постанови.

Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції помилково навів висновки, що фактично права позивача як кредитора порушені (через відчуження активів юридичної особи за ціною у 4% їх вартості, оскільки вказане суттєво зменшує можливість задовольнити свої вимоги у ліквідаційній процедурі) та встановивши вказане, правильно відмовив через неефективність способу захисту. Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання порушення/не порушення прав позивача та визначення його кредитором - не мали досліджуватись при розгляді даної справи саме через неефективність способу захисту. Тому мотивувальна частина рішення підлягає зміні.

Таким чином, рішення (вищенаведена мотивувальна частина) суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст. 277 ГПК України з урахуванням викладеного у даній постанові. Водночас, рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог (резолютивна частина рішення), а також мотивувальна частина (фактично встановлені обставини та неефективність способу захисту) - підлягають залишенню без змін.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, помилково, зокрема, встановив про порушення прав позивача як кредитора АТ «Златобанк».

А тому апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

9. Судові витрати

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення апеляційних скарг, судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275-277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/11176/22 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/11176/22 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/11176/22 - залишити без змін.

В решті апеляційні скарги - залишити без задоволення.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцина" (03110, м. Київ, вул. Пироговського Олександра 198, корп. 6, ідентифікаційний код 40767634) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 17, ідентифікаційний код 21708016) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцина" (03110, м. Київ, вул. Пироговського Олександра 198, корп. 6, ідентифікаційний код 40767634) на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 17/52, ідентифікаційний код 35894495) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп грн.

4. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.10.2023 (в перший робочий день після виходу головуючого судді Коротун О.М. з лікарняного).

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк