Постанова

від 13.09.2023 по справі 908/536/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/536/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

прокурор Мусієнко А.О.;

від позивача: Єлисеєв Сергій Сергійович, представник МП ТОВ "Янтарь"

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 року (повний текст складено 27.09.2022 року) у справі №908/536/22 (суддя Федорова О.В.)

за позовом Малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ

до відповідача Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради

третя особа- 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Запорізька обласна рада

третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління молоді, фізичної культури та спорту Запорізької обласної державної адміністрації

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Мале підприємство товариство з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ з позовом до Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради про стягнення 1 229 822,19 грн., з яких: 763 292,40 грн. основний борг, 284 371,72 грн. пеня, 129 835,97 грн. інфляційні втрати та 52 322,10 грн. 3% річних.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті виконаних підрядних робіт.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 року у справі №908/536/22 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради на користь Малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ 763 292,40 грн. основного боргу, 129 830,33 грн. інфляційних втрат, 51 694,73 грн. 3% річних, 14 172,26 грн. судового збору, 23 000,00 грн. витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи.

В частині стягнення 284 371,72 грн. пені, 5,64 грн. інфляційних втрат та 627,37 грн. 3% річних відмовлено.

Судовий збір в сумі 4275,07 грн. залишено за позивачем.

Повернуто Малому підприємству товариству з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 32 272,42 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не надав доказів оплати виконаних позивачем додаткових робіт Капітальний ремонт холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради. Факт виконання таких робіт на суму 763 292, 40 грн. підтверджується висновком експерта №0020 від 28.12.2021 року.

Суд зазначив, що з метою погодження виду та вартості додаткових будівельних робіт позивачем на адресу відповідача подано лист вх. №169/2 від 15.05.2019 року, до якого долучено дефектний акт та локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1.

На вказаний лист отримано відповідь від відповідача №149/4 від 20.07.2019 року, якою відповідач надав свою згоду на виконання додаткових робіт та гарантував їх оплату. Щодо укладання договору відповідач зазначив, що його буде узгоджено в майбутньому.

Оскільки позивачем надані докази узгодження сторонами виконання підрядником додаткових робіт, які не були узгоджені під час укладання договору № 20 від 15.04.2019 року, факт прийняття робіт на загальну суму 763 292, 40 грн. відповідач підтвердив листом № 338/1 від 04.12.2019 року, суму заборгованості не сплатив, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ст.837 Цивільного кодексу України.

Суд вважав частково обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки позивач невірно визначив період нарахування вказаних сум.

Щодо цього суд в оскаржуваному рішенні вказав, що обсяг робіт, який було виконано позивачем і вартість яких є предметом розгляду цієї справи, були виконані поза межами договору на капітальний ремонт холу будівлі №20 від 15.04.2019 року, тобто строк оплати цих робіт сторонами не узгоджувався.

На думку суду, в даному випадку необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України - боржник повинен виконати обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу МП ТОВ ЯНТАРЬ відповідач отримав 29.11.2019 року, що підтверджується відміткою про вхідну кореспонденцію за №30512. Таким чином, останнім днем оплати наданих послуг є 06.12.2019 року, прострочення починається з 09.12.2019 року (07 та 08 грудня субота та неділя).

Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат суд зазначив, що у відповідності до приписів діючого законодавства позивач мав право нараховувати інфляційні втрати починаючи з грудня 2019 року.

Нарахування позивачем інфляційних втрат за вказаний у позові період не порушує права сторін, втім при розрахунку позивачем були допущені математичні помилки при визначенні суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та, як наслідок, і суми інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача.

Вимоги позивача щодо стягнення пені суд вважав необґрунтованими, оскільки сторонами не було узгоджено порядок та розмір застосування штрафних санкцій до порушника зобов`язання.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Запорізької обласної прокуратури, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 у справі № 908/536/22 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що:

- апеляційна скарга подана в інтересах держави в особі Запорізької обласної ради та Управління молоді, фізичної культури та спорту Запорізької обласної державної адміністрації;

- відповідач у даній справі є юридичною особою, яка підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Запорізькій обласній раді, а також підвідомча Управлінню молоді, фізичної культури та спорту Запорізької обласної держаної адміністрації;

- відповідач є неприбутковою установою та фінансується за рахунок обласного бюджету у розмірі, передбаченому його кошторисом;

- стягнення за рахунок коштів місцевого бюджету на користь суб`єкта господарювання в порушення бюджетної дисципліни є недопустимим, вартість додатково виконаних позивачем підрядних робіт узгоджена без дотримання процедури закупівлі.

Апелянт посилається на порушення з боку позивача та відповідача у даній справі приписів ч. З ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а також ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Вказує, що внаслідок порушення ст.ст. 11, 20. 48, 191 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції не врахував особливостей регулювання бюджетних відносин та неправомірно в порядку господарського судочинства стягнув кошти з відповідача.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що взяття бюджетною установою на себе бюджетного зобов`язання без встановлених бюджетних асигнувань є порушенням Бюджетного кодексу України, а тому відповідно до вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач), судді: Вечірко І.О., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької обласної прокуратури на рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 року у справі №908/536/22; розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 03.07.2023 року.

30.06.2023 року розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/536/22 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2023 року, справу №908/536/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.09.2023 року; залучено до справи №908/536/22 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Запорізьку обласну раду та Управління молоді, фізичної культури та спорту Запорізької обласної державної адміністрації.

06.09.2023 року розгляд справи відкладено на 13.09.2023 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на її необґрунтованість і безпідставність, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 року у справі №908/536/22 залишити без змін.

Позивач вказує, що відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань. Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.

Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє відповідача від обов`язку виконати зобов`язання за спірним договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі №914/1556/17).

Також позивач звертає увагу, що рішення суду про визнання правочину з виконання додаткових робіт недійсним відсутнє.

Запорізька обласна рада надала письмові пояснення по справі, в яких зазначила, що доводи Прокуратури є обґрунтованими та вмотивованими, апеляційна скарга містить достатньо аргументів та підстав для її задоволення.

Посилається на наступні доводи:

- положення Статуту Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді передбачають, що Центр має право (в тому числі): самостійно планувати, організовувати і здійснювати свою статутну діяльність, визначити основні напрямки свого розвитку у відповідності зі своїми завданнями і цілями; для підвищення якості своєї діяльності, самостійно, але відповідно до напрямків використання, визначених чинним законодавством України, використовувати кошти, отримані Центром у вигляді добровільних пожертвувань або набуті на інших законних підставах; самостійно укладати договори з юридичними та фізичними особами ( п. 7.1 розділу 7 Статуту);

- Центр має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем в судових інстанціях (п.4.5 розділу 4 Статуту); несе відповідальність за наслідки своєї діяльності в межах належних йому грошових коштів відповідно до чинного законодавства України (п. 4.3 розділу 4 Статуту);

- контроль за фінансовою та галузевою діяльністю Центру здійснюється управлінням у справах сім`ї, молоді та спорту Запорізької облдержадміністрації та іншими відповідними органами в межах їх компетенції згідно з чинним законодавством України;

- Центр несе відповідальність за наслідки своєї діяльності в межах належних йому грошових коштів відповідно до чинного законодавства України (п. 4.3 розділу 4 Статуту).

Третя особа-1 вказує, що рішенням Запорізької обласної ради від 20.12.2018 року №63 Про обласний бюджет на 2019 рік затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів обласного бюджету на 2019 рік, в тому числі розподіл коштів бюджету розвитку на здійснення заходів на будівництво, реконструкцію і реставрацію об`єктів виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури за об`єктами, згідно з додатком 6 до цього рішення.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Отже, рішенням №63 Управлінню молоді, фізичної культури та спорту Запорізької обласної державні адміністрації (надалі - Управління молоді), як головному розпоряднику бюджетних коштів, на заходи з Забезпечення діяльності інших закладів у сфері соціального захисту і соціального забезпечення на капітальні видатки затверджено 5,7 млн. грн. (без зазначення конкретного переліку), а тому не вбачається підстав для вжиття Запорізькою обласною радою заходів щодо поновлення державних інтересів у зазначеному спорі.

Згідно з рішенням Запорізької обласної ради від 25.06.2019 року №26 Про надання згоди на проведення будівельних робіт у комунальних закладах та установах галузі молоді, фізичної культури та спорту (копію рішення №26 додано до позову), до переліку якого включено проект Капітальний ремонт холу будівлі комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради, безпосередньо контроль за проведенням будівельних робіт, зазначених у додатку до цього рішення, покладено на керівника установи та на головного розпорядника бюджетних коштів на проведення будівельних робіт - Управління молоді.

У 2020-2022 роках Запорізькою обласною радою рішень щодо виділення бюджетних коштів на капітальний ремонт холу будівлі Центру не приймалось.

Запорізька обласна рада не є учасником правовідносин (в тому числі і договірних), пов`язаних із публічними закупівлями Центру, та не наділена повноваженнями на здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель та вжиття заходів, пов`язаних з усуненням порушень у цій сфері.

Запорізька обласна рада не погоджується із твердженнями Прокурора стосовно того, що рада безпідставно послалась на відсутність повноважень для захисту нею відповідних державних інтересів.

Зазначає, що згідно з ч.2 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

За приписами ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Для органів місцевого самоврядування Законом чітко визначені підстави для звернення до суду. З урахуванням ст.19 Конституції України та ст. 24 Закону саме цими підставами має керуватися обласна рада при вирішенні питання звернення до суду.

Вказане узгоджується з ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру, відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тобто орган, який не здійснює захист інтересів або здійснює його неналежним чином, має бути наділений законом відповідним повноваженням на здійснення такого захисту, шляхом звернення до суду.

Вважає, що прокурор наділяється правом звернення до суду в інтересах держави в особі Запорізької обласної ради у разі якщо мають місце перешкоди для реалізації її повноважень та задля забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, а Запорізька обласна рада не здійснює судового захисту своїх інтересів або здійснює його неналежним чином, внаслідок чого порушуються інтереси держави.

Рада зазначає, що з огляду на вимоги, викладені в резолютивній частині апеляційної скарги Прокуратури, не вбачається підстав вважати, що вказана скарга узгоджується з статтею 18-1 Закону.

Представник відповідача та третьої особи-2 відзив на апеляційну скаргу не надали, правом участі представника у судовому засіданні не скористалися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та апелянта, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2019 року між Комунальною установою Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради (замовник, відповідач) та Малим підприємством товариством з обмеженою відповідальністю ЯНТАРЬ (підрядник, позивач) укладено договір №20 на капітальний ремонт холу будівлі (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов`язався за завданням відповідача власними силами і засобами, на свій ризик виконати роботи з Капітального ремонту холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією Капітальний ремонт холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя. вул. Патріотична, 49 №09Д-2018-01 АС та експертним звітом (позитивний) Щодо розгляду кошторисної частини проектної документації по робочому проекту Капітальний ремонт холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 №09Д-2018-01 АС (п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди №3).

Додатковими угодами №1 та №2 були продовжені строки закінчення робіт до 31.12.2019 року.

Судом встановлено і сторонами підтверджено під час розгляду справи, що під час виконання будівельних робіт з капітального ремонту холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 виникла необхідність у проведенні додаткових робіт, які нерозривно пов`язані з виконанням робіт, передбачених договором №20.

З метою погодження виду та вартості додаткових будівельних робіт позивачем на адресу відповідача подано лист вх. №169/2 від 15.05.2019 року, до якого долучено дефектний акт та локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1.

На вказаний лист отримано відповідь від відповідача №149/4 від 20.07.2019 року, відповідно до якого відповідач надав свою згоду на виконання додаткових робіт та гарантував їх оплату. Щодо укладання договору відповідач зазначив, що його буде узгоджено у майбутньому.

На виконання досягнутої домовленості позивач виконав обумовлені додаткові будівельні роботи, які нерозривно пов`язані з виконанням робіт, передбачених договором №20 з капітального ремонту холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 на суму 763.292,40 грн, про що свідчать:

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року;

- довідка про вартість виконаних робіт, будівельних робіт та витрати за листопад 2019 року;

- підсумкова відомість ресурсів об`єкт: Капітальний ремонт холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 код за ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація;

- розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в №1 на Капітальний ремонт холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична,49 код за ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація;

- пояснювальна записка Капітальний ремонт холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична,49;

- договірна ціна на будівництво Капітальний ремонт холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49, що здійснюється в 2019 році;

- розрахунки №№1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати;

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 капітальний ремонт холу;

- акти на закриття прихованих робіт №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.

Вказані документи позивач надав відповідачу листом вх. №305/2 від 29.11.2019 року.

Відповідно до листа вих. №338/1 від 04.12.2019 року, відповідач прийняв виконані роботи. Зазначив, що у зв`язку з відсутністю коштів на оплату виконаних робіт провести оплату вказаних робіт на час підготовки листа не може. Гарантував найближчим часом оплатити проведені роботи на загальну суму 763.292,40 грн.

В подальшому, з метою підтвердження факту виконання:

- основних робіт відповідно до договору №20 Капітальний ремонт холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49;

- додаткових робіт виконаних відповідно до листа №149/4 від 20.07.2019 (від відповідача) Капітальний ремонт холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49, позивач звернувся до судового експерта Майстренка Івана Олександровича (свідоцтво №46-21/ІІ).

Судовим експертом, комісійно, у присутності директора ТОВ ЯНТАРЬ, директора Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради Скороходової І.І., виконроба Кривицького О.П. проведено візуально-інструментальний огляд вищевказаного об`єкту.

За результатами експертизи (висновок експерта №0020 від 28.12.2021 року) встановлено, що всі роботи виконані у повному обсязі, як ті, що виконувалися відповідно до підписаного договору, так і ті, що виконані відповідно до листа від 20.07.2019 року вих. №149/4 (акт виконаних робіт за листопад 2019 року), прийняті відповідно до листа №338/1 від 04.12.2019 року.

Отже, в судовому порядку доведено факт виконання позивачем робіт, в тому числі додаткових, погодження їх відповідачем та доведено факт прийняття ним цих робіт.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних додаткових підрядних робіт Капітальний ремонт холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 на суму 763.292,40 грн. стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції вірно визначив правову природу зобов`язання відповідача, врахував належним чином як доводи обох сторін, так і наявні у справі докази, дійшов обгрунтованого висновку про порушення відповідачем зобов`язання.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч.ч. 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначено вище, судом першої інстанції встановлено, що під час виконання робіт за укладеним сторонами договором виникла необхідність в проведенні додаткових робіт. Ці додаткові роботи нерозривно пов`язані з виконанням робіт, передбачених договором.

Відповідно до ст.877 Цивільного кодексу України підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов`язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

Якщо підрядник не виконав обов`язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва.

Як зазначено вище, замовник погодив позивачу виконання додаткових робіт та пізніше прийняв ці роботи. Щодо укладання договору - відповідач зазначив, що його буде узгоджено у майбутньому.

З огляду на вищезазначені обставини, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів також є правомірним.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає необхідним зазначити наступне:

Прокурор зазначає, що погодження відповідачем виконання додаткових робіт відбулось з порушенням процедури, передбаченої Законом України Про публічні закупівлі, оскільки не була застосована переговорна процедура закупівлі.

Однак, ці доводи не спростовують висновки оскаржуваного рішення про те, що відповідач не виконав зобов`язання перед позивачем і наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Так, апелянт не оспорює та не спростовує факт виконання відповідачем додаткових робіт. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Європейський Суд з прав людини неодноразово в рішеннях зазначав, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.01.2022 року у справі № 925/1545/20 посилається на правову позицію про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 925/1547/20 від 24.02.2022 року (у справі також досліджувалось питання виконання комунальною установою грошового зобов`язання, що не було передбачено умовами договору, укладеного за результатом проведення публічної закупівлі, а також питання відсутності бюджетного фінансування).

Також колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності договору.

Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії. що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ст.241 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду даної справи встановлено, що директором відповідача вчинено схвалення правочину з виконання додаткових робіт за договором №20 від 15.04.2019 року.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.04.2018 року №908/1076/17 суд зробив наступні висновки:

31. Суд відхиляє аргументи позивача, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те. що взяття бюджетною установою на себе бюджетного зобов`язання без встановлених бюджетних асигнувань є порушенням Бюджетного кодексу України, а тому є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

36. Суд також вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відсутність у позивача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання за оспорюваним договором та не свідчить про недійсність такого договору.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічні положення містяться у ст.617 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань чи дотримання відповідачем порядку укладання договору.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, щодо того, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.

Майнові відносини між сторонами виникли на основі юридичної рівності, вільного волевиявлення, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за спірним договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі №914/1556/17).

Колегія суддів також зазначає, що апелянтом було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/808/23.

В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі скаржник посилався на те, що підставою для апеляційного оскарження рішення суду у даній справі слугувало встановлення фактів стягнення коштів з бюджетної установи за зобов`язанням щодо проведення додаткових робіт, які не були оформлені відповідно до приписів Цивільного та Господарського кодексів України, були взяті на себе відповідачем без проведення процедури закупівлі та без укладення договору в порядку, передбаченому Законом України Про публічні закупівлі , а також всупереч Бюджетному кодексу України, поза межами бюджетних призначень.

З метою усунення підстав, на яких ґрунтувався позов у даній справі, заступником керівника Запорізької обласної прокуратури подано позов про визнання недійсним правочину між позивачем та відповідачем щодо виконання додаткових робіт по капітальному ремонту холу будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49.

Оскільки у справі № 908/808/23 оспорюється правочин, внаслідок наявності якого господарський суд Запорізької області оскаржуваним у даній справі рішенням від 20.09.2022 року задовольнив позов, апелянт вважає неможливим вирішення даного спору до вирішення справи № 908/808/23.

Колегією суддів відмовлено в задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне:

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями ст.ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 4, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі № 908/536/22 є стягнення заборгованості за фактично виконанні підрядні роботи, а тому у межах даної справи суд встановлює обставини виконання договору підряду, в той час, як у справі № 908/808/23 предметом спору є визнання недійсним правочину щодо виконання додаткових робіт по капітальному ремонту на підставі ст. 203,215 Цивільного кодексу України, ст. 48 Бюджетного кодексу України, ст. 2,35,36 Закону України Про публічні закупівлі.

Як вищевказано колегією суддів, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочну презюмується.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки недійсності правочину, а тому, у даному спорі, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження по справі до вирішення спору у справі № 908/808/23 .

За приписами ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки колегією суддів не встановлено порушення норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору, апелянт висновки суду першої інстанції не спростував, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника скарги і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2022 року у справі №908/536/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.10.2023року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков