Рішення

від 05.10.2023 по справі 904/3999/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3999/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Имтрейд", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро", м. Дніпро

про стягнення 80 566,28 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" на свою користь 80 566,28 грн з яких: попередня оплата за договором купівлі-продажу №08-01 від 08.09.2022 у розмірі 49 449,15 грн, пеня у розмірі 13 709,48 грн, штраф у розмірі 13 800,00 грн, три відсотка річних у розмірі 1032,34грн, інфляційні втрати у розмірі 2575,31 грн.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовна заява обґрунтована невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" своїх договірних зобов`язань що позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" можливості отримати оплачений товар за договором купівлі продажу №08-01 від 08.09.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 у справі №904/3999/23 яка була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області 07.08.2023 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з Витягом з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" є: м. Дніпро, вул. Павлова буд. 26.

Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився, від відповідача відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" (покупець) укладений договір купівлі-продажу №08-01, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки товару визначаються у видаткових накладних по факту поставки товару.

Відповідно до пункту 2.1. договору ціна товару та загальна вартість кожної партії відображаються у видаткових накладних.

Згідно пункту 2.2. договору загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними, підписаними сторонами протягом всього строку договору.

Відповідно до пункту 3.1. цього договору розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюються покупцем по факту поставки товару, або за домовленістю сторін може бути узгоджений інший порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 3.2. договору оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі.

Згідно з пунктом 4.1. договору поставка товару здійснюється у порядку визначеному і погодженому сторонами.

Відповідно до пункту 4.2. договору поставка товару, за домовленістю сторін, може здійснюватися на умовах ЕХW (передано на складі постачальника) або на умовах СРТ (перевезення сплачено до місця, вказаного покупцем) або згідно інших міжнародних правил по тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Згідно з пунктом 4.3. договору строк поставки кожної окремої партії складає 5 (п`ять) календарних днів.

Відповідно до пункту 4.4. договору підтвердженням факту погодження є рахунок-фактура, який виставляє постачальник та оплачує покупець. У ньому вказується погоджені сторонами: найменування, кількість, ціна товару.

Згідно з пунктом 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 9.4. договору сторони домовились про підписання документів щодо цього договору (видаткові накладні та інші) за допомогою електронних цифрових підписів у системі «М.Е.DОС». При цьому незалежно від дати підписання документа за допомогою електронних цифрових підписів у системі "М.Е.DОС" датою документа сторони вважають дату, що зазначена у верхній частині документа в реквізитах відповідного документа.

Відповідно до пункту 9.7. договору у випадку неможливості виконання в строк своїх зобов`язань по цьому договору, додатках до нього з будь яких причин, сторона, яка не зможе виконати в строк своє зобов`язання (поставити товар чи оплатити товар), повинна негайно повідомити про загрозу порушення строків іншу сторону, з метою мінімізації збитків іншої сторони.

09 вересня 2022 року постачальник виставив покупцю рахунок №233 на суму 10 950,00 гривень, в тому числі ПДВ 1 825,00 гривень та рахунок №234 на суму 81 050,00, в тому числі ПДВ 13 508,33 гривень, а разом 92 000,00 гривень (а.с. 14-15, том 1).

12 вересня 2022 року покупець сплатив постачальнику 81 050,00 гривень відповідно до платіжного доручення №233 та 10 950,00 гривень відповідно до платіжного доручення №234, а разом - 92 000,00 гривень (а.с. 16-17, том 1).

Таким чином відповідач був зобов`язаний поставити товар протягом 5 (п`ять) календарних днів, тобто до 19 вересня 2022 року, так як останній день припадає на вихідний день суботу 17 вересня 2022 року.

Відповідач поставив позивачу товар: на суму 22 513,90 гривень 13 жовтня 2022 року відповідно до видаткової накладної № 146; на суму 11 256,95 гривень 22 жовтня 2022 року відповідно до видатковою накладної №147; на суму 8 780,00 гривень 25 жовтня 2022 року відповідно до видаткової накладної №150 (а.с. 18-22, том 1).

Як зазначає позивач, поставлено товар на загальну суму 42 550,85 гривень, тобто, не було поставлено товар на загальну суму 49 449,15 гривень (92 000,00 грн - 42 550,85грн).

22 листопада 2022 року № 22/11/2022-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" було направлено письмову вимогу щодо недоотримання продукції в якій пропонувалось протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати на рахунок позивача усю суму заборгованості, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною №4908100825895 (а.с. 24, том 1).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" не було надано відповіді та не було здійснено, а ні повернення коштів, а ні поставки товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" своїх договірних зобов`язань в частині поставки товару за договором купівлі продажу №08-01 від 08.09.2022 у розмірі 49 449,15 грн. та неповернення вказаних коштів за вимогою покупця.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 49 449,15 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу №08-01 від 08.09.2022, 13 709,48 грн пені, 13 800,00 грн штрафу, 1 032,34 грн 3 % річних, 2575,31 грн. інфляційних втрат.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору купівлі-продажу № 08-01/1 від 08.09.2022, факт оплати товару, строк поставки товару за договором, строк дії договору, наявність прострочення передачі товару за договором, наявність прострочення повернення попередньої оплати у розмірі непоставленого товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" відповідно до платіжних доручень №233 та №234 суму в розмірі 92 000,00 грн. за договором купівлі-продажу №08-01 від 08.09.2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" здійснило поставку за договором купівлі-продажу №08-01 від 08.09.2022 у розмірі 42 550,85 грн.

Доказів здійснення передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" оплаченого товару на суму 49 449,15 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" до суду не надано.

Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

Відповідно до частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" було направлено письмову вимогу № 22/11/2022-1 від 22.11.2022, в якій пропонувалось протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати на рахунок позивача усю суму заборгованості, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною №4908100825895 (а.с. 24, том 1).

Відповідач доказів передачі товару за договором купівлі-продажу №08-01 від 08.09.2022 у сумі 49 449,15 грн або повернення вказаної суми до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 49 449,15 грн коштів за непереданий товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За неповернення коштів (суми передоплати) позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 032,34 грн. 3% річних за період з 26.10.2022 по 06.07.2023, 2 575,31 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2022 року по травень 2023 року.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

При цьому, за нормами статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" направлено на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" письмову вимогу № 22/11/2022-1 від 22.11.2022, в якій пропонувалось протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати на рахунок позивача усю суму заборгованості, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною №4908100825895.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 року за № 173/24950 Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

Таким чином з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, датою вручення відповідачу вимоги є 25.11.2022 (23.11.2022 (день відправлення) + 2 дні для пересилання.

Враховуючи, що у письмовій вимозі № 22/11/2022-1 від 22.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" пропонувалось Товариству з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати на рахунок позивача усю суму заборгованості, відповідач мав повернути кошти до 05.12.2022 (25.11.2022 (день отримання вимоги) + 10 календарних днів), відповідно, прострочення з повернення коштів виникло з 06.12.2023.

Відтак, відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, встановлено, що за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Так, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відтак, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у в постановах Верховного Суду України та вказала, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на які поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного кодексу України, беручи до уваги практику Верховного Суду, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020, яка є найбільш релевантна, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати (49 449,15 грн.) є обґрунтованими, однак підлягають задоволенню частково з урахуванням встановленої судом дати виникнення прострочення повернення коштів (з 06.12.2022): 865,70 грн. 3% річних за період з 06.12.2022 по 06.07.2023, 2 213,67 грн. інфляційні витрати за період з грудня 2022 року по травень 2023 року.

Згідно зі статтею 610 Цивільного України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.2 договору у випадку порушення встановлених даним договором, заявками/специфікаціями до нього строків (термінів) поставки товару або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення буде становити 15 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штрафу у розмірі 15% вартості непоставленого товару. Сплата штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань з поставки та відшкодування покупцю збитків у повному обсязі.

За несвоєчасну поставку товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 13 709,48 грн за період з 20.09.2022 по 20.03.2023 та штраф у сумі 13 800,00 грн у розмірі 15% від несвоєчасно поставленого товару вартістю 92 000,00 грн. (прострочення склало 23 днів).

Штраф у сумі 13 800.00 грн. розрахований відповідно до умов договору.

Щодо нарахування пені за період 20.09.2022 по 20.03.2023 суд зазначає, таке.

За приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що у письмовій вимозі № 22/11/2022-1 від 22.11.2022 покупець (позивач) просив протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги повернути суму попередньої оплати (а не поставити товар на вказану суму), відповідно з дати отримання претензії (25.11.2022) у відповідача відсутній обов`язок поставити товар, тому позивач має право на нарахування пені за несвоєчасно поставлений товар до 25.11.2022 (потім у відповідача виник обов`язок не здійснити поставку товару, а повернути невикористану частину попередньої оплати).

Таким чином, є правомірними та підлягають задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5 919,55 грн. пені за період з 20.09.2022 по 25.11.2022.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 72 248,07 грн. (49 449,15 грн попередньої оплати + 865,70 грн 3% річних + 2 213,67 грн інфляційних втрат + 13 800,00 грн штрафу + 5 919,55 грн пені).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" про стягнення 80 566,28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градоліт Дніпро" (49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Павлова, буд. 26; код ЄДРПОУ 44088744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Имтрейд" (49064, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Качалова, буд 1, офіс 101; код ЄДРПОУ 44415741) 49 449,15 грн (сорок дев`ять тисяч чотириста сорок дев`ять гривень 15 копійок) попередньої оплати, 865,70 грн (вісімсот шістдесят п`ять гривень 70 копійок) 3% річних, 2 213,67 грн (дві тисячі двісті тринадцять гривень 67 копійок) інфляційних втрат, 13 800,00грн (тринадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) штрафу, 5 919,55 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 55 копійок) пені, 2 406,89 грн (дві тисячі чотириста шість гривень 89 копійок) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.10.2023

Суддя Ю.А. Бажанова