Рішення

від 04.10.2023 по справі 905/971/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.2023 Справа №905/971/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд» (03110, м.Київ, вул. Солом`янська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31535320)

до відповідача: Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» (85114, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, буд. 2; код ЄДРПОУ 43895975)

про стягнення 1 144 765,19 грн.

без виклику сторін.

До Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайд» до Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» про стягнення 1 144 765,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №530-23 АБ від 18.04.2023 щодо оплати вартості поставленого пального.

Ухвалою суду від 24.07.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) та відкрито провадження у справі; встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позов - 30 днів з дати отримання даної ухвали, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 30 днів з дати отримання даної ухвали.

Надсилання учасникам справи вищезазначеної ухвали здійснювалось шляхом електронного листування на електронні адреси (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3).

Згідно з рекомендованим повідомленням та інформацією, яка розміщена на сайті АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), ухвала про відкриття провадження у справі відповідачем отримана 01.08.2023.

Відповідач, правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, не скористався.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив наступне.

18.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд» (далі - позивач або постачальник) та Державним підприємством «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» (далі - відповідач або покупець) було укладено договір поставки № 530-23 АБ про закупівлю товару за результатами проведення процедурної закупівлі № UA-2023-03-21-013103-а.

Відповідно до п.1.1., п.1.2. договору, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар, а замовник приймає та сплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру та загальна вартість якого визначена сторонами у специфікації (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктами 4.7., 4.8. договору датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній.

Пунктом 5.1. визначено, що ціна цього договору становить 2 813 000,00 грн.

За пунктом 5.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію проводяться покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця на підставі видаткової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору, та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з п. 8.1. термін дії договору встановлюється з моменту підписання та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань.

Специфікацією до договору № 530-23 АБ від 18.04.2023 передбачено, що предметом договору є: бензин А-95 на загальну суму 994 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ); дизельне паливо на загальну суму 1 818 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Судом встановлено, що договір та специфікація до нього підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками.

Згідно з видатковими накладними №261, №262 від 24.04.2023 позивач передав відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 1 123 320,98 грн. (у т.ч. ПДВ), а відповідач підтвердив факт отримання цього товару.

Отже, отриманий товар мав бути оплачений відповідачем протягом 5 календарних днів, тобто не пізніше 01.05.2023.

Відповідач своє зобов`язання не виконав, отриманий за договором товар не сплатив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

09.06.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (№474/1 від 25.05.2023) з вимогою погасити заборгованість за договором. Станом на дату звернення до суду із даним позовом відповіді не отримував.

Оскільки відповідачем не було надано доказів оплати за поставлений товар у строки, встановлені договором, суд вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку, останнім нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 14 648,11 грн. та 3% річних в сумі 6 739,93 грн. за загальний період з 02.05.2023 по 14.07.2023.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за загальний період з 02.05.2023 по 14.07.2023 суд вважає арифметично вірним.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання за договором, а тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 14 648,11 грн. та 3% річних в сумі 6 739,93 грн. за загальний період з 02.05.2023 по 14.07.2023 визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем суми штрафу, суд зазначає наступне.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем на підставі пункту 6.7. договору заявлена пеня в сумі 56,17 грн. за загальний період з 02.05.2023 по 14.07.2023.

Судом перевірено арифметичний розрахунок пені та встановлено, що він є вірним та підлягає задоволенню в розмірі встановленому позивачем в сумі 56,17 грн.

З урахуванням норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд» до Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» про стягнення 1 144 765,19 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» (85114, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, буд. 2; код ЄДРПОУ 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд» (03110, м.Київ, вул. Солом`янська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31535320) основну заборгованість у розмірі 1 123 320,98 грн., 3 % річних в сумі 6 739,93 грн., інфляційні втрати в сумі 14 648,11 грн., пеню у розмірі 56,17 грн. та витрати на оплату судового збору у сумі 17 171,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано - 04.10.2023

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя О.М. Сковородіна