Рішення

від 05.10.2023 по справі 910/9562/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2023Справа № 910/9562/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник - Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно - оздоровчий комплекс «Монітор»

про стягнення 47 126, 48 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Монтажник - Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно - оздоровчий комплекс «Монітор» про стягнення 47 126, 48 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань, які виникли на підставі Договору № 01/11-21 від 01.11.2021, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла основна заборгованість у розмірі 31 934, 00 грн, пеня у розмірі 4035, 06 грн, 3 % річних у розмірі 1354, 35 грн та інфляційні втрати у розмірі 9803, 07 грн.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.

20.07.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

07.08.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 31.07.2023 по 01.09.2023.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

01.11.2021 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір № 01/11-21, за умовами якого замовник доручає, а виконавець на свій ризик, власними силами і засобами, або за допомогою залучених ним третіх осіб, з використанням власних ресурсів зобов`язується виконати у відповідності до умов даного Договору роботи по оздобленню вікон, стін, влаштуванню технологічних отворів та прорізів (влаштування фальшстін, прорізів та отворів, додаткові роботи) нежитлового приміщення офісу за адресою: м. Київ, вул. Електриків 29-А у Подільському районі м. Києва відповідно до технічного завдання (дефектного акту) замовника (додаток № 1 до Договору), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити роботи у відповідності до умов Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, вартість робіт за Договором визначена на підставі договірної ціни згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 (додаток № 2 до Договору) і становить 512 322, 00, у т.ч. ПДВ 20 % - 85 387, 00 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору, підставою для проведення розрахунків є Акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) з довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Згідно п. 2.3. Договору, оплата за цим договором здійснюється замовником у наступному порядку: після виконання основної частини робіт з оздоблення стін та влаштування прорізів замовник перераховує виконавцеві 90 % вартості робіт за Договором; замовник здійснює остаточний розрахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Акта виконаних робіт.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що замовник зобов`язаний виконати грошові зобов`язання відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору, після закінчення виконання робіт виконавець зобов`язаний повідомити замовника про готовність робіт в приміщенні до здачі.

Згідно п. 4.3. Договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом трьох днів з моменту повідомлення замовника про готовність приміщення до приймання. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі виконаних робіт або представити обґрунтовану відмову від підписання у письмовій формі.

На виконання умов Договору позивач виконав вказані роботи за договором, а відповідач їх прийняв на загальну суму 512 322, 00 грн, що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року Форми № КБ-2в від 31.12.2021.

Позивач зазначає, що станом на 06.06.2023 роботи за Договором оплачені відповідачем не в повному обсязі, а саме у розмірі 480 388, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2021 № 10676, а тому сума боргу відповідача перед позивачем за договором становить 31 934, 00 грн (512 322, 00 грн - 480 388, 00 грн).

Позивачем з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією № 2 від 22.02.2023 про сплату боргу у розмірі 31 934, 00 грн, яка задоволена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем на виконання умов договору було проведено відповідні роботи, однак відповідач не виконав свої зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи. Доказів щодо протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати боргу, враховуючи, що строк оплати настав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконанні роботи у розмірі 31 934 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за порушення умов договору пені у розмірі 4035, 06 грн.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розділом 6 Договору сторони визначили відповідальність сторін.

Відповідно до п. 6.1. Договору за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, в тому числі втрачену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов`язання у вигляді пені, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання зобов`язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, тому позивачу слід відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4035, 06 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 1354, 35 грн 3 % річних та 9803, 07 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 9803, 07 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 1354, 35 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що відмовився від проведення остаточних розрахунків з позивачем з тих підстав, що у відповідача наявні претензії до якості виконаних робіт.

Господарський суд не погоджується з твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.3.2. Договору, замовник здійснює остаточний розрахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Акта виконаних робіт.

Згідно п. 4.3. Договору, приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом трьох днів з моменту повідомлення замовника про готовність приміщення до приймання. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі виконаних робіт або представити обґрунтовану відмову від підписання у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджується, що Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року підписаний сторонами без зауважень 31.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач негайно, як визначено наведеною нормою закону або на протязі трьох днів, як визначено п. 4.3. Договору заявив про недоліки виконаних робіт.

Отже, доводи відповідача про відсутність правових підстав щодо остаточного розрахунку з позивачем за виконані роботи, є безпідставними.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС «МОНІТОР» (04176, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 29-А, ідентифікаційний код 30437959) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «МОНТАЖНИК-УКРАЇНА» (03058, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ ГОЛЕГО, будинок 18, ідентифікаційний код 24975031) заборгованість у розмірі 31 934 (тридцять одну тисячу дев`ятсот тридцять чотири) грн 00 коп., 3 % річних у розмір 1354 (одну тисячу триста п`ятдесят чотири) грн 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 9803 (дев`ять тисяч вісімсот три) грн 07 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2423 (дві тисяч чотириста двадцять три) грн 36 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва