Рішення

від 02.10.2023 по справі 910/9274/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023Справа № 910/9274/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 209 475, 91 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Прогрес" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 145 363, 99 грн, з яких: 109 397, 60 грн - інфляційних втрат та 35 966, 39 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 416-05/22К від 13.05.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 позовну заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес" - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 05.07.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

25.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд додатково стягнути з відповідача на користь позивача 44 442, 80 грн - інфляційні втрати за період з 01.05.2023 по 30.06.2023 та 19 669, 12 грн - 3 % річних за період з 06.06.2023 по 15.08.2023.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, оскільки справи розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим приймає її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 209 475, 91 грн, з яких: 153 840, 40 грн - інфляційних втрат та 55 635, 51 грн - 3 % річних.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.07.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Олеся Гончара, буд.41, літ."А", офіс 310, м. Київ, 01054.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 01.08.2023 ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (далі - покупець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Прогрес" (далі - постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 416-05/22К, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, надалі іменований товар, в кількості, у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.06.2022) сторонами погоджено поставку товару в загальній кількості 800,00 тон (+/- 10%), вартістю 4 920 002, 88 грн з ПДВ.

Згідно п. 3.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.06.2022) строк поставки товару - по 16.06.2022 року включно. Поставка партіями допускається.

За умовами п. 4.1. договору, сторонами погоджено умови оплати, відповідно до яких:

- 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів товарно-транспортних накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання цього договору;

- 14% вартості партії продукції сплачується протягом двох банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Постачальник зобов`язався не пізніше дати постачання товару надати покупцю видаткові накладні (п. 5.3. договору).

За умовами п. 5.4. договору постачальник зобов`язався зареєструвати податкові накладні на товар у строки та в порядку, що передбачені діючим законодавством України.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 416-05/22К від 13.05.2022 він передав, а відповідач прийняв товар на суму 5 039 927, 96 грн.

Проте, відповідач за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого Сільськогосподарський виробничий кооператив "Прогрес" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно договору № 416-05/22К від 13.05.2022 у розмірі 3 737 789, 36 грн, з яких: 3 418 681, 23 грн - основного боргу, 259 819, 78 грн - інфляційних втрат, 59 288, 35 грн - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/11184/22 позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС" основний борг у розмірі 3 418 681, 23 грн (три мільйони чотириста вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят одну грн 23 коп.), втрати від інфляції в розмірі 259 819, 78 грн (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять грн 78 коп.), 3% річних в розмірі 59 288,35 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят вісім грн 35 коп.), судовий збір в розмірі 56 066,84 грн (п`ятдесят шість тисяч шістдесят шість грн 84 коп.), а також витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що грошове зобов`язання ТОВ "ВВТ Груп" за договором поставки № 416-05/22К від 13.05.2022 станом на день звернення до суду з позовною заявою № 87 від 05.06.2023 не виконано, у зв`язку з чим позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 153 840, 40 грн - інфляційних втрат за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 та 55 635, 51 грн - 3 % річних за період з 28.01.2023 по 15.08.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 416-05/22К від 13.05.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 416-05/22К від 13.05.2022, за яким позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а саме кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, а відповідач прийняти та оплати поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, за змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Так, у поданій до суду позовній заяві, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Прогрес" вказує, що починаючи з 17.05.2022 по 16.06.2022 ним було передано відповідачу товару - кукурудзу 3-го класу на суму 5 039 927, 96 грн.

В свою чергу, починаючи з 10.06.2022 по 07.09.2022 відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 1 621 246, 00 грн.

Суд зазначає, що Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, видаткові накладні (у даному випадку) є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази поставки позивачем відповідачу товару на суму 5 039 927, 96 грн, також відсутні докази часткової оплати відповідачем поставлено товару.

У даному випадку, позивачем було долучено до матеріалів справи рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/11184/22, яким позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес" було задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС" основний борг у розмірі 3 418 681, 23 грн за договором № 416-05/22К від 13.05.2022, втрати від інфляції в розмірі 259 819, 78 грн, 3% річних в розмірі 59 288,35 грн, судовий збір в розмірі 56 066,84 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Тобто, позивач посилаючись у позові на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/11184/22 вважає доведеними та встановленими обставини поставки товару на суму 5 039 927, 96 грн, сплату відповідачем коштів у розмірі 1 621 246, 00 грн, з огляну на задоволення судом позовних вимог у справі № 910/11184/22.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Проте, суд зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/11184/22 не набрало законної сили.

Як вбачається з інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі № 910/11184/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/11184/22.

В подальшому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 910/11184/22 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/11184/22 на 04.10.2023 року.

Тож, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/11184/22 не набрало законної сили, відповідно, суд не може посилатися на нього у своєму рішенні, тобто воно не має преюдиційного значення для суду у даній справі та обставини на які посилається позивач у позовній заяві щодо поставки товару, невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, як підставу нарахування 3 % річних та інфляційних втрат потребують доведення.

Проте, у матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження/спростування тверджень позивача викладених у позовній заяві.

При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що грошове зобов`язання ТОВ "ВВТ Груп" за договором поставки № 416-05/22К від 13.05.2022 станом на день звернення до суду з позовною заявою № 87 від 05.06.2023 не виконано, у зв`язку з чим позивач, просить суд стягнути з відповідача 153 840, 40 грн - інфляційних втрат за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 та 55 635, 51 грн - 3 % річних за період з 28.01.2023 по 15.08.2023.

Суд зазначає, що періоди стягнення 3 % річних та інфляційних втрат визначено позивачем з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/11184/22, яким було стягнуто, зокрема, з відповідача втрати від інфляції в розмірі 259 819, 78 грн за період 01.07.2022 по 31.12.2022 та 3% річних в розмірі 59 288,35 грн за період з 01.07.2022 по 27.01.2023.

Тобто, позивач, з огляду на заявлені періоди, у даній справі фактично донараховує відповідачу інфляційні втрати за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 та 3 % річних за період з 28.01.2023 по 15.08.2023.

Проте, враховуючи що рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/11184/22 не набрало законної сили, а позивачем під час звернення до суду з даною позовною заявою не надано суду первинних документів на підтвердження поставки товару, невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, як підставу нарахування 3 % річних за період з 28.01.2023 по 15.08.2023 та інфляційних втрат за період з 01.01.2023 по 30.06.2023, суд приходить до висновку що позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом, відтак у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача 153 840, 40 грн - інфляційних втрат за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 та 55 635, 51 грн - 3 % річних за період з 28.01.2023 по 15.08.2023 внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки № 416-05/22К від 13.05.2022.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 153 840, 40 грн - інфляційних втрат за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 та 55 635, 51 грн - 3 % річних за період з 28.01.2023 по 15.08.2023 задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес" задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков