Рішення

від 04.10.2023 по справі 910/3080/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2023Справа № 910/3080/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молоко-Країна"

про стягнення 471734,86 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Чернігівнафтопродукт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молоко-Країна" про стягнення за договором поставки паливно-мастильних матеріалів від 15.04.2021 № 59 основного боргу в розмірі 310139,62 грн., інфляційних втрат у розмірі 74416,27 грн., трьох процентів річних у розмірі 9431,64 грн. та пені в розмірі 77747,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 22.03.2023 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення її недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 7076,02 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2023 продовжено розгляд справи після усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Ухвали суду у справі направлялися, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення яких підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями із відмітками про вручення. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 59, за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали, в тому числі масла автомобільні (надалі іменуються "ПММ").

У пункті 1.2 договору визначено, що асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються згідно умов договору та видаткових накладних.

Відповідно до пункту 2.2 договору товар постачається покупцю частинами (товарними партіями).

Згідно з пунктом 3.2 договору ціна, кількість та асортимент кожної партії товару попередньо узгоджується сторонами, з наступним їх відображенням у рахунках фактурі.

Відповідно до пункту 3.4 договору оплата Товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу, згідно з якою покупець зобов`язаний на протязі 10 календарних днів з моменту отримання, оплатити отриману партію товару.

08.09.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою змінено пункту 2.1.1 договору.

На виконання умов договору позивачем поставлявся відповідачу товар у період з 15.04.2021 до 22.09.2021, зокрема, за останніми видатковими накладними №РН-0006523 від 08.09.2021, №РН-0007006 від 16.09.2021, №РН-0007408 від 22.09.2021 із товаро-транспортними накладними до них, що підписані зі сторони відповідача.

До вищевказаних накладних виставлено рахунки-фактури №СФ-0003027 від 08.09.2021 року на суму 161280,00 грн., №СФ-0003255 від 16.09.2021 на суму 124112,76 грн., №СФ-0003436 від 22.09.2021 на суму 127372,50 грн.

Як зауважив позивач, остання оплата від відповідача за договором надійшла 18.02.2022 у сумі 2000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 28202.

Відповідно до долученого позивачем акту звірки взаємних розрахунків, у період з 22.09.2021 по 18.02.2022 відповідач частково погасив заборгованість, сплативши 312000,00 грн., у зв`язку з чим залишок боргу склав 310139,62 грн.

31.01.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію-вимогу № 49 на суму боргу 310139,62 грн., однак відповіді на претензію не надійшло.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлявся відповідачу товар у період з 15.04.2021 до 22.09.2021, зокрема, за останніми видатковими накладними №РН-0006523 від 08.09.2021, №РН-0007006 від 16.09.2021, №РН-0007408 від 22.09.2021 на загальну суму 412765,26 грн., проте відповідач у повному обсязі товар не оплатив, заборгувавши 310139,62 грн.

При цьому, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на спростування викладених позивачем обставин щодо наявної заборгованості, а також не надано власного контррозрахунку заборгованості.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 310139,62 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути пеню в розмірі 77747,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 74416,27 грн., три проценти річних у розмірі 9431,64 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.2. договору покупець зобов`язаний за прострочення оплати сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунку у відповідності з умовами договору.

Отже, сторонами передбачено відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за весь період прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню нарахована на суму боргу 310139,62 грн. за період з 25.08.2022 до 23.02.2023 (включно) пеня в розмірі 77747,33 грн., інфляційні втрати в сумі 74416,27 грн. за період березень 2022 року - січень 2023 року (включно), три проценти річних у розмірі 9431,64 грн. за період з 19.02.2022 до 23.02.2023 (включно).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Чернігівнафтопродукт" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко-Країна» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, ідентифікаційний код 31877099) на користь Приватного підприємства «Чернігівнафтопродукт» (14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66; ідентифікаційний код 43940577) 310139 (триста десять тисяч сто тридцять дев`ять) грн. 62 коп. основного боргу, 74416 (сімдесят чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 9431 (дев`ять тисяч чотириста тридцять одну) грн. 64 коп. трьох процентів річних, 77747 (сімдесят сім тисяч сімсот сорок сім) грн. 33 коп. пені, а також 7076 (сім тисяч сімдесят шість) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова