Рішення

від 25.09.2023 по справі 913/158/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м.Харків Справа №913/158/23

Провадження №19/913/158/23

За позовом Приватного підприємства "Голд Агро Петролеум" (вул. Бориспільська, буд. 7, офіс 242, м. Київ, 02099)

до відповідача держави - російська федерація (представницький орган - міністерство оборони російської федерації) (вул. Знаменка, буд. 19, м. Москва, російська федерація, 119019)

про стягнення 703 000 доларів США, еквівалент 25 707 726 грн 00 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області - Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - помічник судді - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Орел І.В., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1329836 від 19.07.2023 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: представник не прибув

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне підприємство "Голд Агро Петролеум" (далі - ПП "Голд Агро Петролеум") 26.04.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до держави - російська федерація в особі представницьких органів відповідача-1 - Міністерства юстиції російської федерації, та відповідача-2 - Міністерства оборони російської федерації про стягнення збитків у розмірі 703 000 доларів США, що еквівалентно 25 707 726 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що підприємство є суб`єктом господарювання, який здійснював свою діяльність на території України у сфері торгівлі пальним до 24.02.2022.

Свою діяльність та сплату податків до 24.02.2022 підприємство здійснювало на підконтрольній Україні території в Луганській області. У позивача є чинна ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності оптової торгівлі, №990614201900029, переоформлена 11.06.2020, з терміном дії 01.07.2019-01.07.2024.

Для проведення діяльності ПП "Голд Агро Петролеум" орендувало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зліт" резервуари №4 РГС-75 та №3 РГС-50, що розташовані за адресою: вул. Торосяна, 136, смт Біловодськ Луганської області. Майно передано в оренду на термін до 01.10.2023 з орендною платою 5 000 грн 00 коп. на місяць.

08.09.2020 позивач отримав дозвіл №1627.20.32 на газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах. Термін дії дозволу з 08.09.2020 по 08.09.2025.

07.10.2020 позивач отримав дозвіл №1686.20.32 на експлуатацію устаткування, пов`язаного з виробництвом (виготовленням), використанням, переробкою, зберіганням, застосуванням, утилізацією чи знешкодженням вибухонебезпечних і небезпечних речовин 1 і 2 класу небезпеки. Термін дії дозволу з 07.10.2020 по 07.10.2025.

Для здійснення господарської діяльності у власності позивача перебувало наступне нерухоме майно: тягач DAF XF 105, ADR, автомобіль DAF FT XF 105-510, напівпричіп самоскид BENALU шасі НОМЕР_1 , інше рухоме майно, таке як смартфони, меблі, кондиціонери, комп`ютерна техніка, столи, принтери, крісла, стільці, сейфи тощо.

Крім того, позивач орендував транспортні засоби на підставі договору оренди транспортних засобів від 24.11.2017 №5027, укладений з ОСОБА_1 : транспортний засіб марки BENALU, модель TF34С1, тип - загальний напівпричіп Н/пр-самоскид-е, 1994 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрований центром ДАІ 0502 23.01.2015 (ТЗ-1); транспортний засіб марки STAS, модель 0-34-3FAK, тип - загальний напівпричіп Н/пр-самоскид-е, 1992 року випуску, колір червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_3 , зареєстрований центром ДАІ 4405 03.01.2015 (ТЗ-2); транспортний засіб марки АТМ, модель ОКА 15-27, тип - загальний напівпричіп Н/пр-самоскид-е, 1993 року випуску, колір червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_4 , зареєстрований центром ДАІ 4405 03.01.2015 (ТЗ-3); транспортний засіб марки KAISER, модель S3803A, тип - загальний напівпричіп Н/пр-самоскид-е, 2001 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , зареєстрований центром ДАІ 4413 30.01.2015 (ТЗ-4); транспортний засіб марки DAF, модель XF 95/430, тип - загальний вантажний сідловий тягач-Е, 2001 року випуску, колір синій, реєстраційний номер - НОМЕР_6 , зареєстрований центром ДАІ 4405 03.01.2015 (ТЗ-5); транспортний засіб марки DAF, модель 95 XF 380, тип - загальний вантажний сідловий тягач-Е, 2001 року випуску, колір білий, реєстраційний номер - НОМЕР_7 , зареєстрований центром ДАІ 4405 03.01.2015 (ТЗ-6); транспортний засіб марки DAF, модель 95 XF, тип - загальний вантажний сідловий тягач-Е, 2001 року випуску, колір червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_8 , зареєстрований центром ДАІ 4405 13.01.2015 (ТЗ-7); транспортний засіб марки DAF, модель 95 XF 380, тип - загальний вантажний сідловий тягач-Е, 2001 року випуску, колір синій, реєстраційний номер - НОМЕР_9 , зареєстрований центром ДАІ 4405 13.01.2015 (ТЗ-8).

Після початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації в Україну 24.02.2022 указане майно фактично знищено, транспортні засоби угнано.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення єдиного майнового комплексу ПП "Голд Агро Петролеум", що проведена ТОВ "Нексія ДК.Оцінювальні послуги", заподіяних внаслідок військової агресії російської федерації станом на 13.03.2023 склала 703 000 долари США, що за курсом НБУ станом на 13.03.2023 складає 25 707 726 грн 00 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву ПП «Голд Агро Петролеум» залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 24.07.2023.

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 14.08.2023.

Ухвалою суду від 14.08.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 15 днів по 11.09.2023 включно; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2023.

Ухвалою суду від 04.09.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.09.2023

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2023 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 25.09.2023 представник позивача виступив із заключним словом.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення електронних примірників ухвал суду у справі №913/158/23 на адресу електронної пошти відповідача (представницький орган - міністерство оборони російської федерації): dgoinfo@mil.ru та pd_12otdel@mil.ru, що підтверджується відповідними роздруківками, та шляхом розміщення відповідних повідомлень на сторінці Господарського суду Луганської області офіційного веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, що підтверджується відповідними роздруківками.

Також, усі процесуальні документи суду у справі №913/158/23 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

Позивачем вчинено дії щодо здійснення перекладу ухвал суду у справі №913/158/23 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності та направлення скан-копій перекладу ухвал на адреси електронної пошти відповідача (представницький орган - міністерство оборони російської федерації): dgoinfo@mil.ru та pd_12otdel@mil.ru.

До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу російської федерації.

У зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України від 21.03.2022 №25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 №91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку ст.8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 №71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади російської федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відтак, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України від 31.10.2022 вих. №100817/98748-22-22/12.1.3).

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

ПП "Голд Агро Петролеум" є юридичною особою, резидент України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 33923047, дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 16.12.2005, номер запису - 13821020000007063.

Місцезнаходженням вказаної юридичної особи станом на теперішній час є: Україна, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, офіс 242.

Види діяльності: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

24.11.2017 між ПП "Голд Агро Петролеум" (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди транспортних засобів №5027, за умовами п.1.1 якого, в порядку та на умовах визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування строком на 5 років наступні транспортні засоби:

- транспортний засіб марки BENALU, модель TF34С1, тип - загальний напівпричіп Н/пр-самоскид-е, 1994 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрований центром ДАІ 0502 23.01.2015 (ТЗ-1);

- транспортний засіб марки STAS, модель 0-34-3FAK, тип - загальний напівпричіп Н/пр-самоскид-е, 1992 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_11 , реєстраційний номер - НОМЕР_3 , зареєстрований центром ДАІ 4405 03.01.2015 (ТЗ-2);

- транспортний засіб марки АТМ, модель ОКА 15-27, тип - загальний напівпричіп Н/пр-самоскид-е, 1993 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , реєстраційний номер - НОМЕР_4 , зареєстрований центром ДАІ 4405 03.01.2015 (ТЗ-3);

- транспортний засіб марки KAISER, модель S3803A, тип - напівпричіп Н/пр-самоскид-е, 2001 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_13 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 , зареєстрований центром ДАІ 4413 30.01.2015 (ТЗ-4);

- транспортний засіб марки DAF, модель XF 95/430, тип - загальний вантажний сідловий тягач-Е, 2001 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , реєстраційний номер - НОМЕР_6 , зареєстрований центром ДАІ 4405 03.01.2015 (ТЗ-5);

- транспортний засіб марки DAF, модель 95 XF 380, тип - загальний вантажний сідловий тягач-Е, 2001 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_15 , реєстраційний номер - НОМЕР_7 , зареєстрований центром ДАІ 4405 03.01.2015 (ТЗ-6);

- транспортний засіб марки DAF, модель 95 XF, тип - загальний вантажний сідловий тягач-Е, 2001 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 , реєстраційний номер - НОМЕР_8 , зареєстрований центром ДАІ 4405 13.01.2015 (ТЗ-7);

- транспортний засіб марки DAF, модель 95 XF 380, тип - загальний вантажний сідловий тягач-Е, 2001 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_17 , реєстраційний номер - НОМЕР_9 , зареєстрований центром ДАІ 4405 13.01.2015 (ТЗ-8).

Строк оренди транспортних засобів складає 5 років, починаючи з 24.11.2017 та закінчуючи 24.11.2022 (п.5.1 договору).

Орендна плата встановлюється у розмірі 2 000 грн 00 коп. в місяць за користування транспортними засобами, що в сумі становить 120 000 грн 00 коп. за весь строк оренди транспортних засобів, без ПДВ (п.6.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та нотаріального посвідчення (п.11.1 договору).

20.03.2020 між ПП "Голд Агро Петролеум" (позичальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агропродукт" (позикодавець) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №20/03-20, за умовами п.1.1 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник приймає її та зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 500 000 грн 00 коп. без ПДВ (п.2.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.4.1 договору).

19.05.2020 між ПП "Голд Агро Петролеум" (позичальник) та ТОВ "ЗЛІТ" (позикодавець) укладено договір №19/05-20 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами п.1.1 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 400 000 грн 00 коп. без ПДВ (п.2.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання його сторонами (п.4.1 договору).

21.05.2020 між ПП "Голд Агро Петролеум" (позичальник) та ТОВ "ЗЛІТ" (позикодавець) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №21/05-20, за умовами п.1.1 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник приймає її та зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 600 000 грн 00 коп. без ПДВ (п.2.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.4.1 договору).

22.05.2020 між ПП "Голд Агро Петролеум" (позичальник) та ТОВ "ЗЛІТ" (позикодавець) укладено договір №22/05-20 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами п.1.1 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 1 200 000 грн 00 коп. без ПДВ (п.2.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання його сторонами (п.4.1 договору).

26.05.2020 між ПП "Голд Агро Петролеум" (позичальник) та ТОВ "ЗЛІТ" (позикодавець) укладено договір №26/05-20 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами п.1.1 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 800 000 грн 00 коп. без ПДВ (п.2.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання його сторонами (п.4.1 договору).

ПП "Голд Агро Петролеум" має діючу лензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201900029, переоформлена 11.06.2020, термін дії з 01.07.2019 до 01.07.2024.

08.09.2020 ПП "Голд Агро Петролеум" отримано дозвіл №1627.20.32 на виконання газонебезпечних робіт та робіт у вибухопожежонебезпечних зонах. Термін дії дозволу з 08.09.2020 до 08.09.2025.

07.10.2020 ПП "Голд Агро Петролеум" отримано дозвіл №1686.20.32 на експлуатацію устаткування, пов?язаного з виробництвом (виготовленням), використанням, переробкою, зберіганням, транспортуванням, застосуванням, утилізацією чи знешкодженням вибухопожежонебезпечних і небезпечних речовин 1 і 2 класу небезпеки, маса яких дорівнює або перевищує нормативи порогових мас, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки", а саме: стальний резервуар, РГС-75, №4, 1973 р.в., CPCP, та стальний резервуар, РГС-50, №3, н/в р.в. Місце їх експлуатації: АДРЕСА_1 . Термін дії дозволу з 07.10.2020 до 07.10.2025.

15.10.2020 між ПП "Голд Агро Петролеум" (орендар) та ТОВ "ЗЛІТ" (орендодавець) укладено договір №AP 15/10 оренди нерухомого майна, за умовами п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування резервуари №4 PIC-75 та №3 РГС-50 (далі - майно), що розташовані за адресою: Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Торосяна, буд. 136, з метою використання за його призначенням.

Орендна плата з урахуванням індексації на місяць становить 5 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 833 грн 33 коп. (п.4.2 договору).

Цей договір діє до 01.10.2023 (п.8.1 договору).

Згідно акту примання-передачі від 15.10.2020 до договору оренди нерухомого майна від 15.10.2020 №АР 15/10, орендадавець передав, а арендар прийняв у строкове платне користування резервуари №4 PIC-75 та №3 РГС-50, що розташовані за адресою: Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Торосяна, буд. 136.

Акт підписано та скріплено підписами і печатками з обох сторін, без зауважень.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, ТОВ "ЗЛІТ " належить на праві приватної власності будівля, АЗС №2 загальною площею 58,2 кв. м, у складі: А-1 - будівля АЗС; а-1 - службова прибудова; а1, а2 - вхідні сходи; В - РГС-50; В1-РГС-25; Г, Д - споруда для прийняття палива; Н1- навіс; Ж, З - паливо-роздавальні колонки; У - вбиральня; №2 - асфальтове покриття; №1 - огорожа; №3 - покриття під навісом. Адреса об?єкта нерухомого майна: Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Торосяна ім., буд. 136. Вказаний об?єкт розташований на земельній ділянці площею 0,6077 га, кадастровий номер 920655100:07:003:0009, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 1.11.6, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

25.02.2021 між ПП "Голд Агро Петролеум" (позичальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агропродукт" (позикодавець) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами п.1.1 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник приймає її та зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 400 000 грн 00 коп. без ПДВ (п.2.1 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє впродовж 1 року (п.6.1 договору).

27.04.2021 між ПП "Голд Агро Петролеум" (позичальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агропродукт" (позикодавець) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами п.1.1 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник приймає її та зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 500 000 грн 00 коп. без ПДВ (п.2.1 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє впродовж 1 року (п.6.1 договору).

Позивач зазначає, що 24.02.2022 о п`ятій годині ранку розпочався відкритий воєнний напад російської федерації, який виразився в тому, що збройними силами російської федерації, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань російської федерації здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та цивільних об?єктів.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Пізніше, відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», дію воєнного стану в Україні продовжено, зокрема до 20.05.2023

Першими об?єктами, які знищили під час вторгнення в Україну стали саме автозаправочні станції.

Як зазначає позивач, транспорті засоби, які йому належали, угнані та знищені збройними силами відповідача.

За фактом угону транспртних засобів позивач звернувся до Національної поліції України.

Так, 07.03.2022 ОСОБА_2 звернулася до ЧЧ ГУНП в Луганській області з повідомленням про те, що 07.03.2022 з автопарку ПП "Голд Агро Петролеум", який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовці російської федерації незаконно заволоділи транспортними засобами.

За вказаною заявою внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань: кримінальне провадження №12022131370000272, дата реєстрації провадження - 08.03.2023 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України.

30.03.2022 слідчим СВ Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області Тетяною Кузнецовою проведено опитування ОСОБА_2 , яка працює на посаді логіста ПП "Голд Агро Петролеум" і виконує обов?язки директора. Опитуванням встановлено, що у ПП "Голд Агро Петролеум" є філія ТОВ «ЗЛІТ», розташована за адресою: вул. Торосяна, буд. 136, смт. Біловодськ, Луганська область, у власності якої є заправка та біля заправки автопарк, який не огороджений. 07.03.2022 близько 15 год 00 хв. з вказаного автопарку військовослужбовці російської федерації незаконно заволоділи наступними транспортними засобами: бензовоз «Рено» д/н/з НОМЕР_18 та причеп-цистерна д/н/з НОМЕР_19 ; ДАФ д/н/з НОМЕР_20 (у власності ПП "Голд Агро Петролеум");?бензовоз Камаз д/н/з НОМЕР_21 та причеп-цистерна д/н/з НОМЕР_22 (у власності ТОВ «ЗЛІТ»).

14.04.2023 представник ПП "Голд Агро Петролеум" звернувся до Луганської обласної державної адміністрації з заявою про проведення обстеження майна позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складення акту за результати обстеження майна.

24.04.2023 Луганська обласна державна адміністрація листом №08/01-37/0649 повідомила представника позивача про відсутність можливості здійснити заходи з обстеження майна та складення акту, оскільки Біловодська селищна територіальна громада на сьогодні є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Враховуючи той факт, що підприємство фактично здійснювало діяльність на території смт. Біловодськ, з 24.02.2022 господарська діяльність позивача призупинена, доходи з того часу у підприємства відсутні, що підтверджується даними фінансової звітності за 2022 рік.

Позивач зазначає, що крім доступу до орендованих резервуарів, які використовувались для зберігання та реалізації пального, підприємство втратило комп?ютер Pentium 4.3, а також 3 транспортні засоби (Тягач DAF XF 105., ADR; автомобіль DAF FТ XF105-510; напівпричіп самоскид BENALU шасі НОМЕР_23 ).

Решта основних засобів територіально розташовані в м.Києві, де є місце державної реєстрації позивача, являють собою офісні меблі та комп?ютерну техніку, проте залишки основних засобів не дають змоги вести господарську діяльність за зареєстрованими видами і отримувати від діяльності доходи.

Фактично позивачу незаконними діями з боку відповідача завдано збитки у розмірах та за характером, що свідчать про повну втрату бізнесу як такого, припинення діяльності підприємства, внаслідок чого, як позивач, так і його власники втратили можливості не лише отримання прибутку, а й взагалі здійснення господарської діяльності.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення єдиного майнового комплексу (ЄМК) Приватного підприємства "Голд Агро Петролеум" (ідентифікаційний код 33923047), заподіяних внаслідок військової агресії російської федерації, що проведена ТОВ "Нексія ДК. Оцінювальні послуги" (далі - Звіт про оцінку), на підставі договору від 10.01.2023 №АО-10/01-1/2023 з Адвокатським об`єднанням "Іщенко, Світлицький та партнери", ринкова вартість реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення єдиного майнового комплексу (EMK) Приватного підприємства "Голд Агро Петролеум" (ідентифікаційний код 33923047), заподіяних внаслідок військової агресії російської федерації, станом на 13.03.2023 склала (без урахування ПДВ): 703 000 доларів США що за курсом НБУ станом на 13.03.2023 (1 USD = 36,5686 грн.) складає 25 707 726 грн 00 коп.

Саме в такому розмірі позивач оцінює завдані йому збитки внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022.

Вказане стало підставою для звернення позивачем до суду з відповідним позовом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач визначив відповідачем державу - російська федерація (представницький орган - міністерство оборони російської федерації).

Згідно з ч.1 ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постанові від 18.05.2022 в справі №428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування суверенного судового імунітету відповідача, виходячи з наступного.

Як Україна, так і російська федерація, є учасницями міжнародних договорів, а саме:

- Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до Закону України від 10.11.1994 №240/94-ВР; РФ - відповідно до Федерального закону від 04.08.1994 №16-ФЗ;

- Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 (далі - Угода). Наведена Угода підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.12.1992 №2889-XII; РФ - постановою верховної ради РФ від 09.10.1992 №3620-1.

Згідно зі ст.1 Конвенції про правову допомогу громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших Договірних Сторін щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї Договірної Сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної Договірної Сторони.

За умовами ст.1 Угоди ця угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Згідно із пп."г" п.1 ст.4 Угоди компетентний суд держави - учасниці має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.

Одночасно, Угода встановлює особливі правила щодо судового імунітету держав-учасниць. Так, відповідно до п.4 ст.4 Угоди справи про визнання недійсними повністю або такими, що не мають нормативного характеру, актів державних і інших органів, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб`єктам такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання зазначеними органами своїх обов`язків по відношенню до господарюючих суб`єктів, розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу.

Таким чином, визначаючи межі свого судового імунітету відповідно до зазначеної Угоди, її учасники (у тому числі російська федерація), встановили: 1) загальне правило, відповідно до якого, виходячи зі змісту ст.1, пп."г" п.1 ст.4 Угоди, спір про відшкодування шкоди (незалежно від суб`єктного складу сторін, зокрема і у випадку, коли відповідачем по такому спору буде держава чи її орган) підвідомчий суду держави, в якій було вчинено дії із заподіяння шкоди і 2) вичерпний перелік випадків, коли визначені вказаною Угодою правила підсудності спорів не поширюються на спори, відповідачем у якій є державний орган.

При цьому, визначені Угодою правила судового імунітету держав-учасниць є вичерпними та поширюються на спори двох типів: 1) щодо недійсності актів органів державної влади та 2) відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання такими актами або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання.

Відтак, з урахуванням положень ст.1, пп."г" п.1 ст.4, п.4 ст.4 Угоди стосовно спорів про відшкодування шкоди будь-які спори такого роду підвідомчі суду тієї держави, де була заподіяна шкода, крім випадку розгляду спорів про відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання актами органів державної влади, визнаними недійсними або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання.

Тобто, за змістом наведених положень Угоди, будь-які спори про відшкодування шкоди, якщо така шкода не заподіяна прямо передбаченими Угодою та наведеними вище діями органу державної влади, розглядаються компетентним органом (судом) за місцем заподіяння шкоди.

Таким чином, завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії не входить до меж, встановлених Угодою винятків, коли спір не може розглядатись судом за місцем заподіяння шкоди, оскільки така шкода не заподіяна недійсним актом органу державної влади РФ, а також не заподіяна неналежним виконанням обов`язків будь-якого із державних органів РФ по відношенню до позивача як суб`єкта господарювання, оскільки позивач, як суб`єкт господарювання, не перебував і не перебуває у будь-яких зобов`язальних відносинах як приватно-правового, так і публічно-правового характеру, із жодним з органів відповідача, а отже ні належне, ні неналежне виконання будь-яких обов`язків органів державної влади російської федерації перед позивачем неможливе.

Із урахуванням положень ст.42 Конвенції про правову допомогу, ст.1, пп."г" п.1 ст.4, п.4 ст.4 Угоди, щодо відповідної категорії спорів існує явно виражена відмова РФ від імунітету на підставі укладених міжнародних договорів.

Виходячи з наведеного, російська федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.

Також судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 22.06.2022 у справі №311/498/20, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22.

Відтак, відповідно до Угоди, судовий імунітет РФ у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.

Відповідно до ст.17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 від 20.03.1952 №ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст.317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За таких умов, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

При цьому, матеріалами справи підтверджується використання позивачем знищеного майна у здійсненні підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За приписами ч.1 ст.133 ГК України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

При цьому, відповідно до ст.134 ГК України право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно із ч.ч.4, 5 ст.55 ГК України суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб`єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Відповідно до ст.113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Таким чином, позивач створений як приватне підприємство та здійснює свою підприємницьку діяльність в розумінні наведених вище положень нормативно-правових актів.

За таких умов, знищення майна, що належить на праві власності позивачу, унеможливлює реалізацію господарської діяльності позивача на основі такого майна, а отже є порушенням прав позивача на здійснення підприємницької та господарської діяльності.

З огляду на викладене, спір з приводу заподіяння шкоди майну ПП "Голд Агро Петролеум" є спором, пов`язаним із здійсненням господарської діяльності позивача, а отже на нього поширюється предметна юрисдикція господарських судів.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з ч.1 ст.42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Поряд з цим, відповідно до п."ж" ст.11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, права і обов`язки сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Аналогічна за змістом норма викладена у ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст.ст.1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Відповідно до ч.2, 3 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Положеннями ст.16 ЦК України визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Пунктом 2 ст.22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 ГК України.

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі N 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі N 917/1651/16.

Відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Також, пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.

Так, відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, на відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст.1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

З огляду на вказане обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14.12.1974, як акт збройної агресії.

Згідно з заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20.02.2014 з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

У квітні 2014 року контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014).

27.08.2014 розпочалися масовані вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.

24.02.2022 розпочалася та триває фаза збройної агресії російської федерації проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 год. 30 хв. 24.02.2022.

У п.4 ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст.3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п.2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії російської федерації проти України в порушення статуту ООН та звернено до росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування російської федерації з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 №182 зобов`язано російську федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Починаючи із 24.02.2022 збройні сили російської федерації завдавали ракетних ударів, робили обстріли з далекобійних артилерійських систем та використовували інші знаряддя ведення війни в напрямку місцезнаходження майна позивача.

Біловодська селищна територіальна громада з 24.02.2022 включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309. На час звернення із цим позовом до суду смт.Біловодськ Луганської області є тимчасово окупованим.

Враховуючи вищенаведені докази та оцінюючи встановлені обставини у даній справі, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт втрати майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідно до ст.25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання зруйнованого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність за здійснення збройної агресії, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.

Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".

У цій справі протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами, на неї прямо вказують відповідні положення матеріального закону.

Таким чином, позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст.76, 77, 78, 79, 91 ГПК України факт заподіяння шкоди ПП "Голд Агро Петролеум" діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою.

Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.

Щодо розміру заявлених збитків Суд зазначає наступне.

Приписами ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Звітом про незалежну оцінку ринкової вартості реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення єдиного майнового комплексу (ЄМК) Приватного підприємства "Голд Агро Петролеум" (ідентифікаційний код 33923047), заподіяних внаслідок військової агресії російської федерації, що проведена ТОВ "Нексія ДК. Оцінювальні послуги", ринкова вартість реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення єдиного майнового комплексу (EMK) Приватного підприємства "Голд Агро Петролеум" (ідентифікаційний код 33923047), заподіяних внаслідок військової агресії російської федерації, станом на 13.03.2023 складає (без урахування ПДВ): 703 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.03.2023 (1 USD = 36,5686 грн.) складає 25 707 726 грн 00 коп.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звіту про оцінку майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Оцінивши вказаний експертний Звіт, складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Нексія ДК. Оцінювальні послуги" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №506/2022 від 25.10.2022), суд вважає його належним та достовірним доказом на підтвердження дійсного розміру збитків на суму 25 707 726 грн 00 коп., завданих позивачу внаслідок протиправних дій відповідача.

Враховуючи встановлення судом факту завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії відповідача, заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі 25 707 726 грн 00 коп. є обґрунтованими та підтвердженими документально.

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин

Згідно зі ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому держава є специфічним суб`єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень. Реалізація функцій держави здійснюється через специфічний апарат, порядок формування, правовий статус та повноваження якого визначаються самою державою.

Відповідно до Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відтак, стягнення відповідних збитків має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимоги до російської федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Отже, позовні вимоги ПП "Голд Агро Петролеум" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.129 ГПК України та зважаючи на задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в розмірі 385 615 грн 89 коп. покладаються на відповідача та стягуються в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку п.22 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Голд Агро Петролеум" до відповідача держави - російська федерація (представницький орган - міністерство оборони російської федерації) про стягнення 703 000 доларів США, еквівалент 25 707 726 грн 00 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави - російська федерація (представницький орган - міністерство оборони російської федерації) (вул. Знаменка, буд. 19, м. Москва, російська федерація, 119019) на користь Приватного підприємства "Голд Агро Петролеум" (вул. Бориспільська, буд. 7, офіс 242, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 33923047) в рахунок відшкодування збитків грошові кошти у розмірі 703 000 доларів США, еквівалент 25 707 726 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з держави - російська федерація (представницький орган - міністерство оборони російської федерації) (вул. Знаменка, буд. 19, м. Москва, російська федерація, 119019) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 385 615 грн 89 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство "Голд Агро Петролеум" (вул. Бориспільська, буд. 7, офіс 242, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 33923047).

Відповідач: держава - російська федерація (представницький орган - міністерство оборони російської федерації) (вул. Знаменка, буд. 19, м. Москва, російська федерація, 119019).

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 05.10.2023.

Суддя Тетяна КОСЕНКО