Рішення

від 05.10.2023 по справі 922/3196/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3196/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/3196/23

за позовом Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (код ЄДРПОУ 42206328, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/ адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МІТЛОНД (код ЄДРПОУ 40574902, адреса: 61204, м. Харків, пр-т Перемоги, буд. 66-М)

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672 в сумі 6254,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут (далі по тексту ПрАТ Харківенергозбут) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МІТЛОНД (далі по тексту ОСББ МІТЛОНД), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 6254,77 грн, в тому числі: пені в сумі 2725,87 грн; 3% річних в сумі 689,94 грн та індексу інфляції в розмірі 2838,96 грн, а також просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2684,00 грн, та просить здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672 в частині своєчасних та в повному обсязі розрахунків за спожиту електричну енергію за період з травня 2020 року по квітень 2023 року, у зв`язку з чим позивач відповідно до умов п. 5.1 зазначеного договору та п. 8 Комерційної пропозиції № 9 (Додатку № 3 до зазначеного договору), а також на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню в розмірі 2725,87 грн за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 31.05.2023, 3% річних в розмірі 689,94 грн за загальний період прострочення з 16.06.2022 по 31.05.2023 та інфляційні втрати в розмірі 2838,96 грн за загальний період прострочення з жовтня 2020 року по травень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито позовне провадження у справі № 922/3196/23, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив.

Зазначену ухвалу суду відповідно до вимог ст. 122 ГПК України були вчасно офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та їх копії в порядку ч. 3, 4 ст. 120, ч. 5 ст. 242 ГПК України направлені на адреси учасників справи листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач - ОСББ МІТЛОНД своїм правом на захист не скористався, у встановлені судом строки не подав відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі № № 922/3196/23, що була направлена на юридичну адресу відповідача, не вручена адресату та повернулась до суду 04.08.2023 з довідкою працівника оператора поштового зв`язку про причину повернення поштового відправлення: адресат відсутній за вказаною адресою, що у відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи. В системі Електронний Суд відповідач станом на момент прийняття судом даного рішення не зареєстрований.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасниками справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання цими учасниками справи зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самих учасників справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на їх адреси.

Крім того, як вже зазначалося вище, ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 922/3196/23 було вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних та можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених до нього позовних вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань.

Втім, станом на день винесення судом даного рішення від відповідача відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження або інших заяв по суті справи, заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду не надходило.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, зважаючи на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, а суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.

11.06.2017 набрав чинності Закон України Про ринок електричної енергії, який розмежовує діяльність суб`єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.

Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).

ПрАТ Харківенергозбут у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії з 01.01.2019 є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови НКРЕКП від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

АТ Харківобленерго відповідно до Постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 є оператором системи розподілу (ОСР), який відповідно до п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на території міста Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2020 ОСББ МІТЛОНД (відповідач) підписав Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672, яка є Додатком № 1 до зазначеного договору.

Із вказаної Заяви-приєднання вбачається, що Споживач (ОСББ МІТЛОНД), ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі Договір) на сайті постачальника універсальних послуг ПрАТ Харківенергозбут в мережі Інтернет за адресою www.zbutenergo.kharkov.ua або в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності ПрАТ Харківенергозбут, приєднався до умов Договору на умовах Комерційної пропозиції Постачальника.

Відповідно до зазначеної Заяви-приєднання, Споживач, погодившись з цією завою-приєднанням (акцептувавши її), засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ (Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312) порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

Згідно п. 2.1 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, ПрАТ Харківенергозбут протягом дії договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672 згідно з даними щодо показників приладу обліку, отриманими від АТ Харківобленерго (оператора системи розподілу), формувались та направлялися відповідачу - ОСББ МІТЛОНД рахунки на оплату за спожиту електричну енергію за вказаним договором, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями рахунків за електричну енергію за період з травня 2020 року по квітень 2023 року.

Відповідач неналежно виконував свої зобов`язання щодо здійснення розрахунків за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672, оплату за спожиту електричну енергію за вказаний період вносив з порушенням строків, визначених договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача пені в розмірі 2725,87 грн, 3% річних в розмірі 689,94 грн та інфляційних втрат в розмірі 2838,96 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами положень ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії (далі Закон), учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону, універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним Договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового Договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує Договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).

Відповідно до положень п. 13 Перехідних положень Закону, фактом приєднання споживача до умов Договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також п. 13 Перехідних положень Закону передбачено, що передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Згідно з п. 7 ПРРЕЕ, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Публічний Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут: zbutenergo.kharkov.ua.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 наданого позивачем до позовної заяви договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

На підставі зазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - ПрАТ Харківенергозбут та відповідачем - ОСББ МІТЛОНД, суд дійшов висновку, що між сторонами шляхом підписання останнім Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, яка є Додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672, та якою Споживач приєднався до умов зазначеного договору на умовах Комерційної пропозиції Постачальника, був укладений договір, який є публічним договором приєднання до договору поставки електричної енергії постачальником універсальних послуг та відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому зазначений договір, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Відповідно до пп. 4.12, 4.13 розділу IV ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 10 ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов Договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (ККОЕЕ), обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (АТ Харківобленерго) та затверджуються Регулятором.

Пунктом 5.8 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672 визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

За приписами п. 5.9, 5.10, 5.13 зазначеного договору, оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника у строк, визначений в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 3 до цього Договору. Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника.

Згідно з п. 3 Комерційної пропозиції № 9 (Додатком № 3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672), розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначається сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 9, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком; у такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Відповідно до п. 7 Комерційної пропозиції № 9, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 цієї Комерційної пропозиції, Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем. Суми пені, 3% річних та інфляційних оплачуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ПрАТ Харківенергозбут належно виконував свої зобов`язання по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672, протягом дії договору здійснював постачання електричної енергії відповідачу - ОСББ МІТЛОНД та на підставі отриманої від оператора системи розподілу - АТ Харківобленерго інформації про покази приладу обліку спожитої електричної енергії формував і направляв відповідачу відповідні рахунки на оплату, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями рахунків за електричну енергію за період з травня 2020 року по квітень 2023 року.

Відповідач, у свою чергу, свої зобов`язання щодо здійснення розрахунків за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672 виконував неналежним чином, оплати за спожиту електричну енергію за період з травня 2020 року по квітень 2023 року вносив з порушенням строків, визначених договором, що підтверджується наявними в матеріалах позову копіями платіжних доручень за період з 10.06.2020 по 06.06.2023.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2725,87 грн за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 31.05.2023, 3% річних в розмірі 689,94 грн за загальний період прострочення з 16.06.2022 по 31.05.2023 та інфляційні втрати в розмірі 2838,96 грн за загальний період прострочення з жовтня 2020 року по травень 2023 року.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене.

Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, а господарським судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок несвоєчасного погашення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з травня 2020 року по квітень 2023 року.

Як вбачається з наданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2725,87 грн, нараховану на заборгованість по рахункам за спожиту електричну енергію за період з червня 2021 року по квітень 2023 року за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 31.05.2023.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою лише в липні 2023 року, а відтак, вимоги про стягнення пені в розмірі 245,26 грн, нарахованої на заборгованість по рахункам за спожиту електричну енергію за період з червня 2021 року по грудень 2021 року, по останнім з яких строк оплати сплинув у січні 2022 року, заявлені позивачем за межами річного строку позовної давності, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Проте, враховуючи, що відповідач - ОСББ МІТЛОНД не звертався до суду з заявою про застосування строку позовної давності в порядку ст. 256, п. 1 ч. 2 ст. 258 ГПК України, у суду відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності в зазначеній частині, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 245,26 грн по рахункам за спожиту електричну енергію за період з червня 2021 року по грудень 2021 року.

Водночас, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, нарахованої на заборгованість по рахункам за спожиту електричну енергію за період з червня 2022 року по квітень 2023 року за загальний період прострочення з 20.07.2022 по 31.05.2023, зважаючи на таке.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні було введено воєнний стан з 05:30 24 лютого 2022 року на 90 діб, який в подальшому відповідними Указами Президента України був неодноразово продовжений, зокрема з 05:30 18 серпня 2023 року на 90 діб, тобто до 05:30 16 листопада 2023 року.

Відповідно до п. 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, встановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 наведеного закону встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Згідно з абз. 3 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", Регулятор має право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Таким чином, відповідно до положень ч. 4 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", зокрема в частині п. 16 цієї Постанови, яким НКРЕКП в межах наданих їй законом повноважень, тимчасово зупинила на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковою для виконання учасниками ринку електричної енергії, у тому числі позивачем у даній справі - ПрАТ "Харківенергозбут".

Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості настанов, викладених у постановах НКРЕКП, викладена в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.

На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем з порушенням вимог п. 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є обов`язковою для виконання учасниками ринку електричної енергії, було нараховано відповідачу пеню в розмірі 2480,61 грн на заборгованість по рахункам за спожиту електричну енергію за період з червня 2022 року по квітень 2023 року за загальний період прострочення з 20.07.2022 по 31.05.2023 (період дії воєнного стану в Україні), тому суд відмовляє в задоволенні вимог в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 689,94 грн за загальний період прострочення з 16.06.2022 по 31.05.2023 та інфляційних втрат в розмірі 2838,96 грн за загальний період прострочення з жовтня 2020 року по травень 2023 року, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати мають іншу правову природу ніж штраф та пеня та не мають характеру штрафних санкцій, а отже до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не застосовується п. 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Порядок нарахування інфляційних втрат та процентів річних на суму боргу регулюється ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок невчасних розрахунків за спожиту електричну енергію, з огляду на положення ст. 625 ЦК України та умови п. 7 Комерційної пропозиції № 9 (Додатку № 3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 29.05.2020 № 610/0672), суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем сум інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на суми простроченої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 689,94 грн та інфляційних втрат в розмірі 2838,96 грн, тому задовольняє вимоги позивача в зазначеній частині в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1619,54 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МІТЛОНД (код ЄДРПОУ 40574902, адреса: 61204, м. Харків, пр-т Перемоги, буд. 66-М) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/ адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, п/р НОМЕР_1 у ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823) пеню в сумі 245,26 грн, 3% річних в сумі 689,94 грн, індекс інфляції в розмірі 2838,96 грн та судовий збір в розмірі 1619,54 грн.

4. Відмовити у стягненні пені в розмірі 2480,61 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 05.10.2023.

СуддяН.А. Новікова