Рішення

від 04.10.2023 по справі 925/787/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Черкаси справа № 925/787/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчнській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства «Салон «Софт» про стягнення 45924 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Військова частина НОМЕР_1 звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Салон «Софт» (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору на закупівлю товарів № 935/21 від 17.09.2021 року, 45924 грн. пені та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем строків поставки товару за договором на закупівлю товарів № 935/21 від 17.09.2021 року, п 7.2. якого передбачена відповідальність у вигляді пені.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/787/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті та в подальшому ухвалою суду від 04.09.2023 року повідомлено сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою, факсом або дистанційними засобами зв`язку до 21.09.2023 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 29.06.2023 року відзив на позовну заяву (вх. № 10823/23), в якому просив поновити строк на подання відзиву, заперечував проти позову з тих підстав, що строк виконання зобов`язання позивачем фактично змінено укладенням додаткових угод №1 від 27.01.2021 року, № 2 від 03.11.2021 року, вказав на часткову поставку товару за договором в межах погоджених строків, просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача та у разі задоволення позову зменшити розмір пені, також просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу.

Представник позивача подав суду 20.07.2023 року відповідь на відзив (вх. №12051/23), в якій заперечував твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, просив врахувати п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦКУ щодо продовження строків позовної давності, задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд, з урахуванням ч. 1 ст.119 ГПК України, поновлює відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву, задовольняє позов частково з таких підстав.

19.09.2021 року між позивачем - Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та відповідачем Приватним підприємством Салон Софт, як постачальником, укладено договір на закупівлю товарів № 935/21 (далі Договір а.с. 7-8), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити електричні побутові прилади згідно специфікації (далі товар), а замовник зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. найменування предмета закупівлі відповідно до ДК 021:2015 CPV 39710000-2 електричні побутові прилади;

п. 1.3. ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюється у додатку 1 специфікація, який додається до даного договору і є його невід`ємною частиною;

п. 3.3. сума договору складає 1148100 грн., у т.ч. 20% ПДВ 191350 грн.;

п. 5.1. постачання товару здійснюється до 29.10.2021 року;

п. 5.5. прийом товару здійснюється замовником відповідно до видаткових накладних;

п. 5.6. датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно видаткових накладних, підписаних сторонами;

п. 7.2. за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1% від ціни договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору;

п. 10.1. договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов`язань до 31.12.2021 року, а стосовно інших зобов`язань, взятих сторонами за даним договором до повного їх виконання.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.

До Договору сторонами укладено:

Додаток № 1 Специфікація (а.с. 9 ) щодо замовлення позивачем товару погодженого переліку електричних побутових приладів на загальну суму 1148100 грн.;

Додаток № 2 Технічні вимоги до обумовлених специфікацією електричних побутових приладів (а.с. 10-11).

27.10.2021 року сторонами до Договору укладено додаткову угоду №1, в якій внесено зміни до позиції 2 специфікації та технічних вимог щодо поставки виду електричного товару (а.с. 12).

03.11.2021 сторонами до Договору укладено додаткову угоду №2, в якій внесено зміни до позицій 3, 5 специфікації та технічних вимог щодо поставки видів електричних товарів (а.с. 13).

Із видаткових накладних:№95 від 22.10.2021 року, №111від 22.10.2021 року, №112 від 22.10.2021 року, № 94 від 04.11.2022 року, №110 від 04.11.2021 року, № 113 від 04.11.2021 року, № 114 від 04.11.2021 року, № 115 від 04.11.2021 року, №119 від 04.11.2021 року (а.с.14-19) вбачається поставка відповідачем обумовленого Договором товару на загальну суму 1148100 грн.

Товар, замовлений позивачем на суму 649140 грн. відповідачем поставлено із порушенням строку обумовленого п. 5.1. Договору до 29.10.2021 року, а тому на підставі п. 7.2 Договору ним нарахована пеня за період з 01.11.2021 року по 04.11.2021 року у розмірі 1% від ціни договору за кожен день прострочення, що становить 45924 грн.

23.02.2023 року позивач звертався до відповідача з претензією № 5/3/218-ВС/Бі від 23.02.2023 року (а.с. 21-22), в якій вимагав сплатити пеню у розмірі 45924 грн. нараховану на підставі п. 7.2. договору на закупівлю товарів № 935/21 від 17.09.2021 року, також повідомив про намір звернення до суду з відповідною вимогою у разі несплати пені, до претензії додано розрахунок нарахування.

Відповідач листом №0205-1 від 02.05.2023 року підтвердив затримку поставки товару за Договором, враховуючи довготривалі відносини між сторонами просив не застосовувати дію п.7.2. вказаного договору (а.с. 23).

Відповідач пеню у розмірі 45924 грн. не сплатив, вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору на закупівлю товарів № 935/21 від 17.09.2021 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що 17.09.2021 року позивач Військова частина НОМЕР_1 та Приватне підприємство Салон Софт уклали договір на закупівлю №935/21 щодо поставки електричних побутових приладів згідно специфікації на загальну суму 1148100 грн.

Пунктами 5.1., 5.5.,5.6. Договору сторони погодили, що постачання товару здійснюється до 29.10.2021 року; прийом товару здійснюється замовником відповідно до видаткових накладних; датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно видаткових накладних, підписаних сторонами.

На виконання умов Договору відповідач поставив частину товару 22.10.2021 року за видатковими накладними №№95, 111,112 та решту товару 04.11.2021 року за видатковими накладними №№94,110, 113, 114, 115, 119, з урахуванням внесених додатковими угодами № 1 від 27.10.2021 року, № 2 від 03.11.2021 року змін, на загальну суму 1148100 грн.

Також в п. 7.2. Договору сторони визначили, що за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1% від ціни договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору.

Поставка товару позивачу на суму 649140 грн. здійснена відповідачем з порученням обумовленого п. 5.1. Договору строку поставки. Судом враховано, що до Договору сторонами внесено зміни додатковими угодами №№ 1,2 від 27.10.2021 року, 02.11.2021 року в частині заміни видів електричних товарів (позицій 2, 3, 5 специфікації) однак строк поставки зобов`язань за Договором даними додатковими угодами не змінено.

Отже, порушення відповідачем строку поставки товару за видатковими накладними №№94,110, 113, 114, 115, 119 від 04.11.2021 року позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, разом з тим строк порушення складає 3 дні. Пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені (судом врахована позиція Верховного Суду викладена у постанові від 08.05.2019 року у справі № 910/9078/18).

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання з поставки товару у строк до 29.10.2021 року, тому у позивача виникло право вимагати на підставі п. 7.2. Договору пені у розмірі 1% від ціни договору за кожен день прострочення.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України.

Розрахунок позивача, покладений в основу вимог про стягнення пені відповідає умовам відповідальності сторін за порушення своїх зобов`язань, передбачених п. 7.2 Договору, відтак вимогу позивача суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у розмірі 34443 грн. В решті вимог про стягнення 11481 грн. пені слід відмовити.

Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо безпідставності заявлених позивачем вимог по стягненню пені суд оцінює критично, оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору на закупівлю №935/21 від 17.09.2021 року, внесених до нього змін та узгоджуються з нормами діючого законодавства України, тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованою і відхиляє.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до заявленої позивачем вимоги згідно ч.2 ст.258 ЦК України, суд зауважує, що вимоги позивача заявлені в межах строку позовної давності з урахуванням п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦКУ визначено яким продовжено у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу тому вказане клопотання відповідача не підлягає задолволенню. Підстав для зменшення розміру позовних вимог суд не вбачає.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача вважає обґрунтованими, позов задовольняє в частині вимог про стягнення 34443 грн. пені, в решті вимог про стягнення пені в сумі 11481 грн. слід відмовити.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн. та 148 грн. судові витрати пов`язані з розглядом справи, що разом становить 2832 грн.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Салон «Софт», ідентифікаційний код юридичної особи 34257839, місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Грушевського, буд. 73, на користь Військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код юридичної особи 33240845, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд.24/1 - 34443 грн. пені, 2832 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 11481 грн. пені відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.10.2023 року.

СуддяГрачов В.М.