Постанова

від 26.09.2023 по справі 910/8137/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/8137/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - ліквідатор Пічугін І.В.

ОСОБА_1 - адвокат Петрушина К.І.

ТОВ "Аграріан Фуд Технолоджис" - адвокат Добрянська Н.І.

ТОВ "Мані Флоу" - Коломієць Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 14.06.2023

та на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 26.01.2023

у справі № 910/8137/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8137/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД".

2. Постановою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 визнано боржника банкрутом.

3. 28.11.2022 ліквідатор боржника звернувся до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ "Аграріан Фуд Технолоджис", ОСОБА_3 та стягнення 64 197 055, 82 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/8137/19 відмовлено ліквідатору боржника у задоволенні вказаної заяви.

5. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ліквідатор боржника звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Рух касаційної скарги

7. 14.07.2023 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 14.07.2023 № 01-21/89 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8137/19, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" у справі № 910/8137/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К. М., судді - Жукова С. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023.

9. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2023 підстави наведені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8137/19 визнано неповажними. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8137/19 залишено без руху. Повідомлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку.

10. 26.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та на ухвали Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8137/19.

11. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/8137/19 за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" від 14.07.2023 № 01-21/89 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8137/19; призначено розгляд апеляційної скарги на 26.09.2023 о 10:45 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ліквідатором боржника подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

13.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово - господарського стану боржника не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність чи відсутність не є визначальним критерієм для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.

13.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що ліквідатору на його вимогу органами управління боржника не було передано документи та майно останнього, саме тому звіт за результатами проведеного аналізу фінансово - господарського стану боржника є неповним. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20).

13.3 Судами попередніх інстанцій не надано оцінки доказам наявним у матеріалах справи.

13.4 Судами попередніх інстанцій не враховано відсутності будь-яких зауважень до ліквідатора стосовно неповного виявлення активів чи поданих ним письмових звітів.

14. Скаржник в судовому засіданні 26.09.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16. ТОВ "Мані Флоу" подано письмові пояснення в яких останнє просить задовольнити касаційну скаргу.

17. Представники ОСОБА_1 та ТОВ "Аграріан Фуд Технолоджис" в судовому засіданні 26.09.2023 заперечили проти касаційної скарги.

18. Представник ТОВ "Мані Флоу" в судовому засіданні 26.09.2023 підтримав касаційну скаргу.

Розгляд клопотань Верховним Судом

19. Представником ТОВ "Аграріан Фуд Технолоджис" подано клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 910/21166/21.

20. Вказане клопотання мотивовано тим, що у наведених справах одні і ті ж сторони, а також ті самі предмет та підстави заяв, а тому, на думку заявника, наявні підстави для зупинення провадження у справі № 910/8137/19 на підставі частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

21. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.

21.1 Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

21.2 Згідно пункту 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

21.3 У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановлені ухвали (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 904/4233/18).

21.4 Тому, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.

21.5 Враховуючи наведене, дослідивши наведене заявником обґрунтування підстав зупинення провадження, судом не встановлено обставин щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/21166/21, а тому суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

21.6 При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу учасників справи на те, що відповідно до частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Згідно пункту 2 частини другої статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до різних відповідачів.

21.7 З огляду на викладене, учасники справи не позбавлені права на звернення до суду із відповідним клопотанням про об`єднання в одне провадження вказаних справ, за наявності на те правових підстав.

Позиція Верховного Суду

22. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

23. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

25. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

25.1 Ретельний пошук майна та детальний аналіз фінансової діяльності здійснюється саме ліквідатором у ліквідаційній процедурі боржника, і ті обставини, які не були відомі під час проведення розпорядження майном повинні братися до уваги у ліквідаційній процедурі та відображатися у відповідних звітах.

25.2 Ліквідатор у своїй Заяві посилався на звіт за результатами проведення фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства від 30.11.2021, який долучений до матеріалів справи № 910/8137/19 (910/21166/21) (а.с. 12-26 т. 1).

25.3 Однак, як зазначено судом першої інстанції, такий Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства від 30.11.2021 не може бути доказом у справі, оскільки не ґрунтується на діючому законодавстві, а саме: Методичних рекомендаціях, підтвердженням чому є Висновок експертів № 17-08/22 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи, а отже, є недопустимим доказом.

25.4 Як встановлено судом першої інстанції, ліквідатор неодноразово визнавав та визнає, що Звіт є неповним, письмові пояснення ліквідатора, що надійшли до Північного апеляційного господарського суду 09.05.2023, також це підтверджують.

25.5 Твердження ліквідатора про те, що боржник за місцем реєстрації відсутній, ліквідатору не відомо, де знаходяться товарно-матеріальні цінності та документи, у зв`язку з чим ліквідатор не має номенклатури майна та можливості його ідентифікації через відсутність документів бухгалтерського обліку, не спростовують обов`язків ліквідатора вчинити належні заходи щодо його пошуку, виявлення та повернення на користь ТОВ "БМБ Компаунд" з метою подальшої реалізації у передбаченому КУзПБ порядку.

26. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

27. Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Кодексом України з процедур банкрутства, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

28. Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

29. Згідно частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

30. Згідно частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

31. Частиною третьою статті 215 Господарського кодексу України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

32. Відповідно до частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

33. Обов`язок виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

34. Приписи частини п`ятої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.

35. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

36. Аналіз положень абзацу 2 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, дає підстави дійти до висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

37. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

38. Про те, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності свідчить і те, що законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 по справі № 910/21232/16).

39. Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

40. З вищевикладеного можна дійти висновку, що після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного.

41. Визначене частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

42. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

43. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

44. На відміну Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення.

45. Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

46. При цьому Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

47. Наведена правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17.

48. Вирішуючи питання щодо вини (форми вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої, третьої статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства.

49. Відсутність в матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (аналогічна позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16 та від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

50. До того ж господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (див. mutatis mutandis близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17)

51. Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

52. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

53. Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

54. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

55. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

56. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

57. На переконання колегії суддів, недостатнім для виконання вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України є лише перерахунок доводів сторін і поданих на їх підтвердження доказів необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу.

58. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

59. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

60. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

61. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

62. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

63. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

64. Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

65. Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

66. Всупереч наведеному, відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, із того, що звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства від 30.11.2021 не може бути доказом у справі, оскільки не ґрунтується на Методичних рекомендаціях, зазначивши лише про те, що підтвердженням цьому є висновок експертів № 17-08/22 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи.

67. При цьому, всупереч положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій належним чином не надано оцінки звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, доказам на основі яких такий звіт було складено та аргументам ліквідатора щодо наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, а також не надавалася оцінка висновку експертів № 17-08/22 на рівні з іншими доказами.

68. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

69. Також, відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, із того, що твердження ліквідатора про те, що боржник за місцем реєстрації відсутній, ліквідатору не відомо, де знаходяться товарно-матеріальні цінності та документи, у зв`язку з чим ліквідатор не має номенклатури майна та можливості його ідентифікації через відсутність документів бухгалтерського обліку, не спростовують обов`язків ліквідатора вчинити належні заходи щодо його пошуку, виявлення та повернення на користь ТОВ "БМБ Компаунд" з метою подальшої реалізації у передбаченому КУзПБ порядку

70. Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

71. Предметом розгляду цієї справи не є розгляд ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора або скарга на дії/бездіяльність ліквідатора, тому оцінка дій ліквідатора при розгляді заяви про покладення субсидіарної відповідальності на підставі статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства повинна здійснюватися судом лише в контексті доведення ним у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, наявності/відсутності вини відповідачів та достатності/недостатності майна (ліквідаційної маси) боржника для повного погашення вимог кредиторів у межах різниці між ліквідаційною масою та заявленими кредиторськими вимогами.

72. Окрім того, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

73. Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

74. Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника за умови істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута.

75. Тобто бездіяльність органів управління товариства, яка полягає у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює реалізацію активів боржника, дослідження обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 908/802/20)

76. Всупереч наведеному, відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, судами попередніх інстанцій не досліджувалися обставини щодо наявності/відсутності бездіяльності органів управління боржника, яка могла полягати у ненаданні первинних фінансових документів ліквідатору.

77. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

78. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

79. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

80. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

81. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідають.

82. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

83. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови не були дотримані.

84. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

85. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

86. Разом з тим, з огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

87. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

88. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального закону - статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосовано норми матеріального права - статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому ухвала суду першої інстанції від 26.01.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 14.06.2023 слід скасувати, а справу № 910/8137/19 у скасованій частині слід направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

89. При новому розгляді суду необхідно належним чином дослідити обставини щодо наявності чи відсутності правових підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ "Аграріан Фуд Технолоджис", ОСОБА_3 , повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

90. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 910/8137/19 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" від 14.07.2023 № 01-21/89 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8137/19 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8137/19 скасувати.

3. Справу № 910/8137/19 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

К. М. Огороднік