Рішення

від 19.09.2023 по справі 643/11032/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 19.09.2023Справа № 643/11032/21 Провадження № 2/554/5936/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 вересня 2023 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.

за участю секретаря судового засідання -Звігольської О.Ю.

за участю прокурора Ганзенка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

встановив :

Виклад позиції позивача:

Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова, в інтересах держави в особі позивача Харківської міської ради звернувся до суду з позовною заявою у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради 57 235,08 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатом комплексного вивчення та моніторингу прокуратурою вставлено факт використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 у період з 01.04.2018 р. по 31.03.2021 р. без належного оформлення права власності (користування ) нею.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки ,проведеного головним спеціалістом відділу самоврядування контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 16.11.2020 р. встановлено , що на земельній ділянці площею 0,015 га (кадастровий номер 6310137500:07:046:0017) по АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Право власності на нежитлову будівлю літ .» К-1» площею 42,7 кв.м по АДРЕСА_1 з 16.06.2017 р. зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу від 16.06.2017 № 1839.

ОСОБА_1 з 16.06.2017 р. використовує земельну ділянку площею 0,015 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності\користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст. ст. 125,126 ЗК України.

Згідно з даними органів податкової служби,інформація щодо сплати орендної плати або земельного податку за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 за період з 0102.2018 р. по теперішній час відсутня.

З урахуванням дати формування спірної земельної ділянки , ОСОБА_1 користувався нею без правовстановлюючих документів з 22.11.2016 р. по 31.03.2021 р.

Враховуючи вищевикладене , Департаментом територіального контролю Харківської міської ради Харківської області з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки , ставки річної орендної плати , коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов, коефіцієнту розміру земельної ділянки та відсотку строку оренди здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати ОСОБА_1 , який складає 57235,08 грн.

Процесуальні дії у справі

18.06.2021 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Афанасьєву В.О.

Ухвалою судді від 23.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику )сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.7 ст.147 ЗУ « Про судоустрій і статус суддів» , враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану , ВС розпорядженням від 08.03.2022 р. № 2\0\9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 року визначено головуючого по справі суддю Андрієнко Г.В.

Ухвалою судді від 26 .04.2023 р. прийнято до провадження дану цивільну справу та ухвалено проводити розгляд з повідомленням сторін у спрощеному позовному провадженні.

В судовому засіданні прокурор позов повністю підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання.

Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи за його відсутності до суду не наддав, відзив на позов не наданий.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносини.

Судом встановлено, щовідповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідачу належить нежитлова будівля літ. «К-1» площею 42,7 8 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

16.11.2020 року головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Салогубом Р.Г. здійснено здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації вказаної земельної ділянки.

Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка ,яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137500:07:046:0017 , площею 0,015 га використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Відповідно до наданих суду розрахунків Харківської міської ради загальний розмір безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 та недоотриманих місцевим бюджетом доходів за період з 01.04.2018 по 31.03.2021 року становить 57235,08 грн. Так , за період з 01.04.2018 р. по 31.12.2018 р. безпідставно збере ріг кошти у розмірі орендної плати -13324,50 грн., з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. -17766 грн. , з 01.01.2020 р. по 31.03.2021 р.- 26144,58 грн.

Оцінка суду

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» та приписами 93 ЗК України передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до частини 2 статті 120 ЗК України, у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При зверненні з даним позовом позивач послався на положення статей 1212 - 1214 ЦК України як на правову підставу своїх вимог та при цьому зауважив, що заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди,внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим ХМР завдано шкоди у вигляді неодержаної орендної плати за землю.

Виходячи зі змісту статті 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Водночас виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас зі змісту статті 125 ЗК України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення статті 125 ЗК України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Отже, з моменту виникнення права власності на вищезазначене нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу Українивизначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).

Правомірне набуття відповідачем права власності на нерухомість, що в силу положень Земельного кодексу України породжує у нього, як у власника нерухомого майна, виникнення обов`язку з оформлення відповідного речового права на землю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Таким чином, заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем та безпідставно збереженою платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди та підлягає стягненню з відповідача на користь Харківської міської ради.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи їх доведення та обґрунтованість під час розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 , 280 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених кошів-задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 57235,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Салтівської окружної прокуратури міста Харкова витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 діб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони та учасники справи:

Прокурор, який подає позовну заяву: Керівник Салтівської окружної прокуратури м.Харкова, адреса: 61038, м.Харків, вул. Маршала Батицького, 23.

Позивач: Харківська міська рада, адреса: 61003 м.Харків, м-н. Конституції, б. 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення по справі складено 25 вересня 2023 року.

Суддя: Г.В Андрієнко