Рішення

від 02.10.2023 по справі 200/3383/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року Справа№200/3383/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "КОМУНТЕХ" м. Новогродівка про стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В :

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства "КОМУНТЕХ" м. Новогродівка (далі - відповідач), у якому просить:

- стягнути з Комунального підприємства "КОМУНТЕХ" м. Новогродівка на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у розмірі 133844,32 грн. та пеню у розмірі 6746,04 грн. за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2022 році.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що відповідно до інформації з Пенсійного фонду України про створення відповідачем кількості робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2022 році становила 31 особу, тобто за частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у відповідача у 2022 році мало бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, проте, фактично не працювало жодної.

З огляду на це, позивач стверджує, що відповідачем не було виконано нормативу щодо створення 1-го робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим він просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2022 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у розмірі 133844,32 грн. та пеню станом на 19.06.2023 року в розмірі 6746,04 грн.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач, серед іншого, зазначає про те, що у 2022 році у нього на підприємстві працювало 2 особи, які мали відповідні документи про наявність інвалідності та виконували тимчасові роботи.

Відповідач зауважує на тому, що відповідно до листа Новогродівського міського центру зайнятості від 03.08.2023 року № 02/168/01-47-23, наданого у відповідь на запит відповідача, впродовж 2022 року вакансії, які надавались відповідачем до Новогродівського міського центру зайнятості з метою працевлаштування осіб з інвалідністю, відсутні. При цьому відмов у працевлаштуванні до відповідача на вільні робочі місця осіб з інвалідністю, які протягом 2022 року перебували на обліку в центрі зайнятості, не зафіксовано.

За даних обставин відповідач вважає, що здійснював усі можливі заходи, спрямовані на забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а сам факт непрацевлаштування таких осіб у рахунок нормативів робочих місць для цієї категорії громадян не може бути підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якій позивач проти наведених у відзиві доводів відповідача заперечує та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Зокрема, у відповіді на відзив позивач вказує на те, що в силу вимог частини 4 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" робота на підставі цивільно-правового договору не є основним місцем роботи, а тому ОСОБА_1 , який працював у відповідача за цивільно-правовими договорами, не може бути врахований у загальну кількість осіб з інвалідністю, працюючих на підприємстві.

Також у відповіді на відзив позивач зазначає, що ОСОБА_2 працював у відповідача менше ніж 4 місяці протягом звітного періоду, а тому, відповідно до пункту 3.2.5. Інструкції зі статистики кількості працівників від 28.09.2005 року № 286, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, які працювали у відповідача протягом 2022 року, становить 0,33 особи, що дорівнює округлено 0 осіб з інвалідністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.07.2023 року позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "КОМУНТЕХ" м. Новогродівка про стягнення грошових коштів було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/3383/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач у цій справі, Донецьке обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, код ЄДРПОУ 13492430, місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Троїцька, буд. 5а, у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідач, Комунальне підприємство "КОМУНТЕХ" м. Новогродівка, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 40924264, місцезнаходження: 85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Молодіжна, буд. 5.

Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем у відзиві на позов, згідно з інформацією Пенсійного фонду України середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2022 році становила 31 особу.

Отже, відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у відповідача у 2022 році мало бути працевлаштовано 1 особу, але, як стверджує позивач, фактично не працювало жодної.

За наданими позивачем розрахунками, сума адміністративно-господарської санкції та сума пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2022 році, становлять 133844,32 грн. та 6746,04 грн., відповідно.

Відповідач заперечує факт непрацевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю у 2022 році та зазначає, що фактично у нього в цей період працювало 2 особи з інвалідністю.

На підтвердження цих обставин відповідачем надано суду копію заяви ОСОБА_2 від 26.04.2022 року про прийняття на роботу, копію наказу (розпорядження) від 27.04.2022 року № 110 про прийняття на роботу, копію заяви ОСОБА_2 від 22.08.2022 року про звільнення з роботи, копію наказу (розпорядження) від 22.08.2022 року № 69 про припинення трудового договору (контракту), копію трудової книжки ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 , дата видачі - 15.09.2006 року) та копію довідки МСЕК на ім`я ОСОБА_2 (серія 12 ААБ № 057395, дата видачі - 27.03.2019 року), за якою даній особі встановлено 3 групу інвалідності безстроково.

Також на підтвердження наведених обставин відповідачем надано суду копії цивільно-правових договорів від 03.05.2022 року № 19, від 02.06.2022 року № 28, від 03.07.2022 року № 44 від 03.08.2022 року № 53 та від 07.09.2022 року № 61, укладених між відповідачем та ОСОБА_1 , у яких міститься посилання на довідку про інвалідність.

Серед іншого, відповідачем надано суду копію листа від 20.06.2023 року, адресованого Новогродівському міському центру зайнятості, в якому відповідач повідомив останнього про середньооблікову чисельність штатних працівників у 2022 році, а також про те, що протягом 2022 року на підприємстві працювало 2 особи з інвалідністю - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Додатково вищевказаним листом відповідач повідомив Новогродівський міський центр зайнятості про те, що станом на 01.06.2023 року на підприємстві також працює 2 особи з інвалідністю - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Крім того, відповідачем надано до суду копію листа Новогродівського міського центру зайнятості від 03.08.2023 року № 02/168/01-47-23, наданого у відповідь на запит відповідача від 28.07.2023 року № 106, яким останній був повідомлений про кількість осіб з інвалідністю, що перебували на обліку в Новогродівському міському центрі зайнятості у 2022 році, а також про наявність у цих осіб освіти і досвіду роботи.

Згідно із зазначеним листом Новогродівського міського центру зайнятості впродовж 2022 року відсутні вакансії, які надавались відповідачем Новогродівському міському центру зайнятості з метою працевлаштування осіб з інвалідністю; відмов у працевлаштуванні до відповідача на вільні робочі місця осіб з інвалідністю, які протягом 2022 року перебували на обліку в Новогродівському міському центру зайнятості, не зафіксовано.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Правові, економічні, а також організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття встановлені Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI).

Статтею 5 Закону № 5067-VI передбачені гарантії у сфері зайнятості населення.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону № 5067-VI держава гарантує у сфері зайнятості додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Категорії громадян, що мають певні додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначені статтею 14 Закону № 5067-VI.

Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 5067-VI установлено, що до категорій громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать особи з інвалідністю, що не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 2 статті 14 Закону № 5067-VI передбачено, що для працевлаштування вказаних у частині першій цієї статті громадян (крім осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", норматив працевлаштування на роботу яких визначається згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам, організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону № 5067-VI роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім осіб з інвалідністю), забезпечують їх працевлаштування самостійно. За сприянням для працевлаштування цієї категорії громадян роботодавці можуть звернутися до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Норматив працевлаштування на роботу осіб з інвалідністю, як певної окремої категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначається Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до вимог частини 3 статті 18 Закону № 875-XІI підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацами 1-2 статті 19 Закону № 875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог, встановлених статтею 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до положень абзацу 4 статті 19 Закону № 875-XІI виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Положеннями абзацу 6 статті 19 Закону № 875-XІI установлено, що Пенсійний фонд України у порядку і за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, а також про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, який встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з абзацом 11 статті 19 Закону № 875-XІI визначено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до абзаців 12-13 статті 19 Закону № 875-XІI Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з абзацами 1-2 статті 20 Закону № 875-XІI передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю та фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю є меншою, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю та фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до положень абзацу 3 статті 20 Закону № 875-XІI сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю та фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Абзацами 4-5 статті 20 Закону № 875-XІI визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються і сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. При несплаті адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю та фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення правил здійснення господарської діяльності, встановлених законодавчими актами, до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Перелік адміністративно-господарських санкцій, установлений частиною 1 статті 239 ГК України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень і у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Санкції у справі, що розглядається, застосовуються уповноваженим органом державної влади до відповідача, як суб`єкта господарювання, за порушення визначених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, тобто є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статті 20 Закону № 875-ХІІ та статей 238, 239 ГК України.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для таких підприємств, установ, організацій (у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю) та фізичних осіб, що використовують найману працю, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу.

Водночас, законом передбачені випадки, коли суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, відповідно до положень статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Як вже було вказано, за частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 18-1 Закону № 875-ХІІ визначено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, обов`язок роботодавця зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

У той же час, роботодавець зобов`язаний створити робочі місця для осіб з інвалідністю та повідомити про їх наявність, і повинен працевлаштовувати таких осіб.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067-VI за наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Порядок № 316).

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведені норми Порядку № 316 діяли у 2022 році, до прийняття наказу Міністерства економіки України від 12.04.2022 року № 827-22, "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", який набрав чинності з 07.07.2022 року (далі - Порядок № 827-22).

Згідно з пунктом 1.5. Порядку № 827-22 форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їх діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пункту 1.6. вказаного Порядку № 827-22 установлено, що роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Згідно з вимогами пункту 1.7. Порядку № 827-22 актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також зазначене уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.

Пунктом 1.8. Порядку № 827-22 передбачено, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

Із наведених вище норм Порядку № 827-22 та чинного раніше Порядку № 316 слідує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, але передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Водночас, актуальність вказаної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць, а так само перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця. При цьому роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й).

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН у строк не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, у подальшому фахівцями центру зайнятості за результатами проведеної актуалізації не встановлено змін стосовно актуальних вакансій, які були вказані у поданій формі № 3-ПН, і роботодавець не повідомляв центр зайнятості про закриття вакансій, він вважається таким, що вжив усіх залежних від нього, передбачених законодавством, заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто вжив усіх залежних від нього заходів задля недопущення господарського правопорушення.

Правові висновки аналогічного змісту були наведені Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 року у справі № 804/8007/16, від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17, від 13.05.2021 року у справі № 260/554/19, від 15.06.2022 року у справі № 520/2875/2020, від 13.03.2023 року у справі № 460/5056/21 та інших.

Судом установлено, що у 2022 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 31 особу, тож відповідачем, виходячи з вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ, мало бути створене 1 робоче місце, призначене для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, та подано до відповідного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Суд зауважує, що позивачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч положенням статті 77 КАС України не надано до суду доказів неподання відповідачем до відповідного центру зайнятості (у даному разі - до Новогродівського міського центру зайнятості) звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Водночас, зміст листа Новогродівського міського центру зайнятості від 03.08.2023 року № 02/168/01-47-23 свідчить про те, що відповідач повідомляв останнього про наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, при цьому жодних відмов у працевлаштуванні до відповідача на вільні робочі місця осіб з інвалідністю, які протягом 2022 року перебували на обліку в Новогродівському міському центру зайнятості, не зафіксовано.

Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що громадянин ОСОБА_1 , який працював у відповідача за цивільно-правовими договорами, не може бути врахований у загальну кількість осіб з інвалідністю, працюючих на підприємстві.

Положеннями частини 4 статті 19 Закону № 875-XІI передбачено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, яка визначена частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Виконуючи певні роботи або надаючи певні послуги за цивільно-правовим договором така особа (виконавець) самостійно організовує процес виконання робіт (надання послуг) за цим договором, не підпадає під дію Правил внутрішнього трудового розпорядку та виконує роботи (надає послуги), які обумовлені договором, у будь-який час.

Цивільно-правовий договір укладається, як правило, на невеликий строк і вичерпується виконанням обсягу передбачених у ньому робіт або послуг, які виконуються (надаються) за конкретну плату, розмір якої обумовлюється сторонами та фіксується у цьому договорі. На замовника за таким договором не покладається обов`язок щодо реєстрації особи, яка виконує роботи (надає послуги), у Фонді соціального страхування України.

Питання, які стосуються виконання робіт або надання послуг відповідно до цивільно-правового договору, регламентуються виключно нормами цивільного законодавства, отже, виконання робіт або надання послуг за таким договором не є працевлаштуванням у розумінні норм законодавства про працю і не може вважатися основним місцем роботи.

Відтак, особа, що виконує роботи чи надає послуги за цивільно-правовим договором, не може бути врахована у загальну кількість працюючих на підприємстві осіб з інвалідністю в силу вимог, установлених частиною 4 статті 19 Закону № 875-XІI.

Разом із цим, суд не погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідачем у 2022 році не було виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та не було вжито необхідних заходів для його виконання.

Надані до матеріалів справи докази свідчать про те, що відповідачем у 2022 році було працевлаштовано на підприємстві 1 особу з інвалідністю, а саме - громадянина ОСОБА_2 , якому встановлено 3 групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 057395, яка видана 27.03.2019 року.

Як видно з наданих суду документів (заяв, наказів, трудової книжки), ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до відповідача 27.04.2022 року та звільнений 22.08.2022 року.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, із посиланням на Інструкцію зі статистики кількості працівників, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286, з приводу того, що ОСОБА_2 працював у відповідача менше 4-х місяців, тобто середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, які працювали у відповідача протягом 2022 року, становить 0,33 особи, що дорівнює округлено 0 осіб з інвалідністю.

Законом чи підзаконними нормативно-правовими актами не визначено кількість днів або місяців у звітному періоді, протягом яких особа з інвалідністю повинна пропрацювати на підприємстві, в установі, організації для того, щоб останні вважалися такими, що виконали норматив із працевлаштування осіб з інвалідністю.

У той же час, згадана вище Інструкція зі статистики кількості працівників встановлює лише порядок вирахування середньооблікової кількості працівників і не містить норм щодо нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем виконано вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, установлених статтею 19 Закону № 875-XІI, та проінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві з метою працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того, відповідачем було фактично працевлаштовано на підприємстві у 2022 році 1 особу з інвалідністю.

Таким чином, у діях відповідача відсутній склад правопорушення, у зв`язку з чим на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, яка передбачена Законом № 875-XІI.

Всупереч вимогам статті 77 КАС України позивачем протилежного не доведено.

Отже, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги відмову в задоволенні позовних вимог та враховуючи положення частини 2 статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законами України "Про зайнятість населення" та "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", наказами Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", Господарським кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "КОМУНТЕХ" м. Новогродівка про стягнення грошових коштів - відмовити повністю.

Повне судове рішення складене 02 жовтня 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч