Рішення

від 04.10.2023 по справі 240/16832/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/16832/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

судді Шимоновича Р.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Романівської селищної ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Садківська сільська рада Романівського району про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати дії Романівської селищної ради щодо невиплати грошової компенсації протиправними;

- зобов`язати відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки і додаткової оплачуваної відпустки в сумі 40964,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що під час трудової діяльності на посаді сільського голови Садківської сільської ради не використав усі дні передбаченої законодавством відпустки, а при звільненні не отримав компенсацію за невикористану відпустку. Вважає, що відповідачем протиправно не нарахована та не здійснена виплата належної суми компенсації, оскільки виплата грошової компенсації за невикористану відпустку здійснюється при звільненні працівника.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Садківську сільську раду Романівського району

До суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що позов безпідставний, оскільки селищна рада, як правонаступник, виплатила всі кошти працівникам, зазначені у передавальному акті та розрахунково-платіжних відомостях, наданих Садківською сільською радою. А також зазначає про пропуск строку звернення до суду.

Суд, розглянувши позовну заяву, відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, дійшов наступних висновків.

З 06.04.2006 ОСОБА_1 обіймав посаду сільського голови Садківської сільської ради Романівського району Житомирської області.

27.11.2020 повноваження позивача як сільського голови припинено згідно з пп. 4 п. 2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних одиниць".

Садківську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Романівської селищної ради, яка є правонаступником майна, активів та зобов`язань Садківської сільської ради.

Як відмічає позивач, під час звільнення йому не була виплачена компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно з розпорядженням Садківського сільського голови від 25.11.2020, відповідно до ст.24 Закону України "Про відпустки", наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019-2020 рік - 60 календарних днів та додаткову оплачувану відпустку за 5 років - 75 календарних днів.

На виконання вказаного розпорядження зроблено відповідний розрахунок компенсації, сума якої складає 47683,35 грн.

03.12.2020 Садківська сільська рада надіслала відповідачу лист №135 з проханням провести розрахунки з працівниками ОМС, зокрема, з ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю у сільській раді коштів.

Романівською селищною радою 16.02.2021 позивачу виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 6718,47 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку.

Позивач з такими діями відповідача не погоджується та вважає, що має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпусток, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 1 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" (далі- Закон №504/96-ВР), державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до положень статей 47, 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України та ч.1 ст. 24 Закону №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Таким чином, відповідно до зазначених норм законодавства роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику у разі звільнення компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та у разі несвоєчасного розрахунку - середній заробіток за затримку.

Предметом спору у справі є невиплата Романівської селищною радою як правонаступником Садківської сільської ради компенсації за невикористані відпустки.

Позивач вважає, що відповідач як правонаступник Садківської сільської ради зобов`язаний виплатити йому компенсацію за невикористані дні відпустки на підставі розпоряджень та розрахунку припиненої сільської ради.

При цьому, відповідач наголошує на тому, що всі розрахунку з працівниками Садківської сільської ради проведені на підставі поданих бухгалтерських документів (передавального акту, розрахункових відомостей), тому дії селищної ради, як правонаступника, є правомірними.

Суд погоджується з доводами відповідача з огляду на таке.

Сторонами не заперечується, що у зв`язку з реформою органів місцевого самоврядування, Садківську сільську раду реорганізовано, шляхом приєднання до Романівської селищної ради, яка є правонаступником майна, активів та зобов`язань Садківської сільської ради.

У зв`язку з цим, 27.11.2020 припинено повноваження позивача як сільського голови Садківської сільської ради у зв`язку з припиненням повноважень згідно пп.4 п.2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних одиниць".

У постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 Верховний Суд зазначив, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, у спірних правовідносинах, насамперед підлягає з`ясуванню факт наявності обов`язку у Романівської селищної ради виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідно до п.6-1 розділу 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень, зокрема:

майнові зобов`язання, майнові та немайнові права юридичних осіб - органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів пропорційно обсягу розподілу майна, майнових прав та залишків бюджетних коштів між сформованими територіальними громадами;

не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;

юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Залишки коштів (у тому числі боргові зобов`язання) перераховуються одночасно до бюджетів сформованих територіальних громад на підставі платіжних доручень за підписом сільського, селищного, міського голови, обраного сформованою територіальною громадою, на території якої розміщений адміністративний центр відповідної розформованої територіальної громади, або керівника відповідного місцевого фінансового органу, утвореного до затвердження Кабінетом Міністрів України територій територіальних громад.

Розподіл залишків коштів має бути пропорційним розподілу фінансових (боргових) та/або майнових зобов`язань, що здійснюється у порядку правонаступництва, що обов`язково відображається у відповідному передавальному акті (п.17).

Сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи розформованих територіальних громад припиняються як юридичні особи з дня внесення запису про їх припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п.18).

Як вже зазначалося судом, Садківську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Романівської селищної ради.

За приписами ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з ст.107 Цивільного кодексу України, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, у випадку реорганізації юридичної особи її правонаступник відповідає за всіма зобов`язаннями такої юридичної особи. При цьому, в обов`язковому порядку такі зобов`язання фіксуються у передавальному акті, який складається комісією з припинення. Саме на підставі цього акту та в межах зазначених у ньому відомостей, правонаступник виконує передані зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, згідно з розпорядженням Садківського сільського голови від 25.11.2020, відповідно до ст.24 Закону України "Про відпустки" наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019-2020 рік - 60 календарних днів та додаткову оплачувану відпустку за 5 років - 75 календарних днів.

На виконання вказаного розпорядження здійснено розрахунок компенсації за 2019 та 2020 рік сільському голові ОСОБА_1 , сума якої складає 47683,35 грн.

Разом з тим, відповідно до передавального акта комісії з реорганізації Садківської сільської ради від 27.01.2021 №9-1/2020 наявна кредиторська заборгованість становила 47759,27 грн., в тому числі з оплати праці 31637 грн. та нарахування на заробітну плату 16122,27 грн., про що станом на 01.01.2021 бухгалтером Садківської сільської ради подано звіт про заборгованість за бюджетними коштами на підставі розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі працівників Садківської сільської ради №11 (1) за листопад-грудень 2020 року.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості №11(1) за листопад 2020 року позивачу виплачено зарплату у сумі 4844, 00 грн. та розрахунково-платіжної відомості №2 за грудень 2020 позивачу нараховано 3651,00 грн. компенсації за невикористану відпустку за 2019 рік.

Отже, сума компенсації в розмірі 47683,35 грн. не була включена до передавального акту та не була відображена у звіті про заборгованість за бюджетними коштами Садківської сільської ради, станом на 01.01.2021 та на 27.01.2021 відповідно.

Відтак, із зазначеного слідує, що Романівська селищна рада, як правонаступник Садківської сільської ради, свій обов`язок за майновими зобов`язаннями виконала у повному обсязі, відповідно до передавального акту, як це передбачає чинне законодавство.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази передавання Садківською сільською радою майнових зобов`язань на суму 47683,35 грн. з виплати позивачу компенсації за відпустки, згідно з розпорядженням Садківської сільської ради від 25.11.2020 та розрахунку.

Оскільки позивач не перебував у відносинах публічної служби з Романівською селищною радою, у матеріалах справи відсутні докази передання комісією з реорганізації Садківської сільської ради відповідними документами правонаступнику кредиторської заборгованості з виплати компенсації за відпустку на суму 47683,35 грн., суд вважає, що у Романівської селищної ради відсутні підстави для виплати позивачу зазначених коштів.

З огляду на викладене, суд вважає, що Романівська селищна рада не повинна відповідати за майновими зобов`язаннями Садківської сільської ради та у спірних правовідносинах діяла у межах покладених на неї повноважень і у передбаченому законом порядку.

Посилання відповідача на пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом суд до уваги не приймає, оскільки в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Відтак, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, а тому позивач не обмежений у строках по зверненню до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема у постанові від 23.01.2018 року у справі № 61-992св17, в постанові від 04.05.2018 року у справі №808/858/16.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дії, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Романівської селищної ради (вул. С.Лялевича, 2, смт. Романів, Житомирська область, 13001, код ЄДРПОУ 04345185) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.М.Шимонович