Ухвала

від 21.09.2023 по справі 320/6722/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

21 вересня 2023 року Справа № 320/6722/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю представника позивача Бокура М.Є., представник відповідачів Пушкарьової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯЛТА ГРАД СТОЙ" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ТОВ "ЯЛТА ГРАД СТОЙ" (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач-1), Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач-2) з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3481818/35559557 від 07.12.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 15.11.2021, виписаної товариством з обмеженою відповідальністю «ЯЛТА ГРАД СТРОЙ».

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну, виписану товариством з обмеженою відповідальністю «ЯЛТА ГРАД СТРОЙ» №1 від 15.11.2021, в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її надіслання до реєстру - 15.11.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, та визначено, що питання про поновлення позивачу строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом буде вирішуватись у судовому засіданні.

До суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Дане клопотання обґрунтоване тим, що позивач пропустив строк на звернення до суду з даною позовною заявою.

Зазначив, що згідно наявної у матеріалах справи заяви ТОВ «ЯЛТА ГРАД СТРОЙ» про поновлення пропущеного строку, позивачем зазначено про поважність причин пропуску строку, що обґрунтовано початком війни, запровадженням правового режиму військового стану, та зміною юридичної адреси, що зі слів позивача зумовило пропуск строку, визначеного КАС України та унеможливлювало звернутися із даним позовом у законодавчо встановлений строк.

Головне управління ДПС у м. Києві критично ставиться до обґрунтування поданої Позивачем заяви про поновлення строку та вважає, що відсутні підстави для її задоволення.

Зазначає, що в даному випадку Позивач, представник Позивача банально використовує війну та її наслідки для нівелювання очевидних порушень вимог процесуального закону в частині дотримання процесуальних строків. Наведене вбачається з наступного.

Про наявність оскаржуваного рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві Позивач дізнався 07.12.2021, оскільки вказане рішення надсилаються на адресу платника податків у день їх прийняття.

Після цього, Позивачем подано скаргу в адміністративному порядку до Комісії ДПС. Таким чином, намір щодо оскарження рішень Комісії ГУ ДПС у м. Києві Позивач мав уже 07.12.2021 та вживав відповідні заходи оскарження.

30.12.2021 Позивачем отримано рішення Комісії ДПС про залишення скарги Позивача без задоволення, а оскаржуваного рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві без змін.

Відповідач вважає, що з 30.12.2021 Позивач, маючи намір оскаржувати рішення Комісії контролюючого органу, мав можливість та право на звернення до Суду з даним позовом. Можливість звернутись до Суду у Позивача була з 30.12.2021 по 24.02.2022, тобто протягом 57 календарних днів, або 40 робочих днів. Жодних пояснень щодо неможливості звернення до суду протягом 40 робочих днів (57 календарних днів) Позивачем не надано.

Крім того, відповідач вказує, що протягом 57 календарних днів, або 40 робочих днів, та після запровадження дистанційної роботи з 24.02.2022 Позивач не був позбавлений можливості подати позовну заяву через систему «Електронний суд» перебуваючи в іншому населеному пункті. Тому вважає за доцільне, даний адміністративний позов залишити без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, проти клопотання відповідача від 25.04.2023 заперечував, просив у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлене клопотання від 25.04.2023 підтримав, просив суд його задовольнити та залишити даний адміністративний позов без розгляду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає, що даний адміністративний позов слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 122 КАС України, передбачено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Перебіг процесуального строку починається наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позовна давність - це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення ГУ ДПС у м. Києві №3481818/35559557 від 07.12.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 15.11.2021.

Судом встановлено, що ТОВ "ЯЛТА ГРАД СТОЙ" (код ЄДРПОУ: 35559557, дата внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 12.11.2007) є юридичною особою, зареєстрованою на території Дніпропетровської області та платником податку на додану вартість з 2007 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ТОВ «ЯЛТА ГРАД СТРОЙ» здійснює наступні види діяльності по КВЕД:

23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання (основний вид);

43.11 Розбірка та знесення будівель;

43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику;

43.23 Інші будівельно-монтажні роботи;

49.41 Вантажні перевезення автомобільним транспортом;

41.20 Будівництво житлових та нежитлових будівель;

42.11 Будівництво доріг і автострад.

01.10.2021 між ТОВ «ЯЛТА ГРАД СТРОЙ» та ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» за результатами торгів із закупівлі, укладений договір підрядних робіт №1815-ПУ-ПА.

Відповідно до п.1.1., предметом указаного Договору є підрядні роботи з капітального ремонту автодороги на відвал породи шахти «ПАВЛОГРАДСЬКА», інв. №010000169846/0000.

Відповідно до п.5.1., 5.2. Договору, вартість робіт узгоджується сторонами і становить 13896138 грн. 82 коп. з ПДВ. Вартість робіт включає в себе вартість необхідних для виконання робіт матеріалів та/або обладнання, інших витрат Підрядника, пов`язаних з виконанням Робіт відповідно до Договірної ціни і кошторисної документації, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Додатковою угодою №1 від 01.10.2021 збільшено вартість підрядних робіт до 14368607 грн. 54 коп. з ПДВ.

Строк виконання підрядних робіт, згідно з п.3.1. Договору узгоджений сторонами відповідно до графіку.

Виконувані підрядні роботи були поділені підрядником на два етапи:

- влаштування дорожнього одягу;

- влаштування асфальтобетонного покриття.

Частина підрядних робіт з влаштування дорожнього одягу були виконані самостійно та використані матеріали (зокрема, щебінь, пісок) придбавалися та завозилися на будівельний майданчик самостійно підрядником з допомогою орендованого транспорту, зокрема:

- щебінь був придбаний у ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА-САМАРА» (код ЄДРПОУ: 33248451), ТОВ «АГРОФІРМА «НОВАТОР» (код ЄДРПОУ: 33826161), ТОВ «ДІПРОСПЕЦТРАНС» (код ЄДРПОУ: 38836258);

- пісок був придбаний у ТОВ «ДІПРОСПЕЦТРАНС» (код ЄДРПОУ: 38836258);

- послуги з перевезення матеріалів надавалися ТОВ «ДТК» (код ЄДРПОУ: 44251095), ТОВ «ТРАНСБУДГРУПП» (код ЄДРПОУ: 42606849);

- послуги із використання спецтехніки надавалися ТОВ «БРЕМСБЕРГ» (код ЄДРПОУ: 40036526).

Водночас, для виконання частини підрядних робіт, а саме влаштування асфальтобетонного покриття ТОВ «ЯЛТА СТРОЙ» заключило договір субпідряду №09-11/2021 від 09.11.2021 з компанією «ТОВ СПЕЦБУД-СЕРВІС» на загальну суму 6590000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

В ході виконаних субпідрядних робіт ТОВ «СПЕЦБУД-СЕРВІС» здійснювало роботи з виправлення профілю щебневих основ, улаштування нижнього шару покриття за товщини 10 см з асфальтобетонних сумішей асфальтоукладальником, армування шарів асфальтобетонного покриття, улаштування верхнього шару покриття товщиною 5 см з асфальтобетонних сумішей асфальтоукладальником.

За результатами виконаних субпідрядних робіт між ТОВ «ЯЛТА ГРАД СТРОЙ» та ТОВ «СПЕЦБУД-СЕРВІС» укладений акт приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в за листопад 2021 року на суму 6590000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Відтак, за результатами виконаних підрядних робіт були складені акти приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в:

- за листопад 2021 року від 15.11.2021 на загальну суму 4883063 грн. 42 коп. з урахуванням ПДВ;

- за грудень 2021 року від 03.12.2021 на загальну суму 9485543 грн. 99 коп. з урахуванням ПДВ.

15.11.2021 позивачем складено та подано до ГУ ДПС у м. Києві для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 15.11.2021 на загальну суму 4883063 грн. 42 коп. з урахуванням ПДВ.

В отриманій квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.11.2021 року зазначено, що податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 43.12, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «ЯЛТА ГРАД СТРОЙ» та ТОВ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», направлено до податкового органу пояснення та копії документів щодо податкової накладної № 1 від 15.11.2021.

07.12.2021 комісією ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН/PK в Єдиному реєстрі податкових накладних №3481818/35559557 (оригінал знаходиться у Позивача) у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів, а саме:відсутні розрахункові документи/виписки банку, відсутні видаткові накладні щодо придбання матеріалів, необхідних для виконання робіт, відсутня інформація щодо транспортування матеріалів, відсутні акти щодо послуг оренди спецтехніки з постачальниками.

Не погоджуючись з рішенням про відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних №3481818/35559557 позивач подав скаргу.

Рішенням від 30.12.2021 №62288/35559557/2 в задоволені скарги відмовлено з підстав ненадання копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів і інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Відповідно з цього часу позивачу стало відомо про існування оскаржуваних приписів та наказів.

Водночас, позивач з вказаним позовом звернувся до Київського окружного адміністративного суду лише 18.03.2023, тобто через 1 рік і 3 місяці після винесення оскаржуваного рішення. Отже, позов до суду подано з пропуском установленого ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Цієї обставини позивач не заперечує та вважає пропуск шестимісячного строку поважним.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, КАС України встановлений скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як зазначалось вище, ч. 1 ст. 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначений порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 ст. 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлений спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Водночас, п. 56.19 ст. 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлений скорочений строк звернення до суду.

Так, згідно з п. 56.19 ст. 56 ПК України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому, є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.2013 №657-VII (далі - Закон №657) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону №657 дає підстави для висновку про те, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто норми вказаного Кодексу не врегульовують відповідне питання.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Установлена законом необхідність застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах, зумовлена легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України суд вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження; абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому, такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржив рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №3481818/35559557 від 07.12.2021. Рішенням від 30.12.2021 №62288/35559557/2 в задоволені скарги відмовлено.

З урахуванням викладеного вище, строк на оскарження позивачем до суду рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №3481818/35559557 від 07.12.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, становив три місяці, перебіг якого розпочався 30.12.2021 та закінчився 30.03.2022.

Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 18.03.2023, тобто після завершення тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд роз`яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Цей обов`язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Зазвичай це обставини, які не залежали від волевиявлення особи або обставини, які об`єктивно перешкоджали у вчасному зверненні до суду.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд враховує той факт, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указами Президента України неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 "Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації", рекомендовано, зокрема, особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком не відкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Згідно із ч. 1-4 ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Суд звертає увагу, що в Україні введений та діє воєнний стан, проте Київський окружний адміністративний суд здійснює правосуддя.

Також суд враховує, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, існує загроза ракетних обстрілів країни, через що наявна велика кількість "Повітряних тривог" та періодичні відключення електроенергії.

Разом з тим, суддя зазначає, що ведення на території України воєнного стану, як підстава пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом не може бути визнана поважною, оскільки сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку для звернення з позовом до суду у всіх абсолютно випадках.

Не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення такого строку такі підстави як повітряні тривоги, ракетні обстріли та відсутність електроенергії, оскільки повітряні тривоги, ракетні обстріли та відсутність електроенергії не мають постійного та довготривалого характеру, зокрема, на території м. Києва та Київської області.

Крім того, тривоги оголошуються у регіонах України по-різному, та не носять постійного, безперервного характеру.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10.03.2023 у справі № 540/1285/22.

Враховуючи наведені обставини та те, що повітряні тривоги, ракетні обстріли та відсутність електроенергії не мають постійного та довготривалого характеру, міжміський та міський транспорт, відділення пошти та суди працювали, суддя вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та належних обґрунтувань обставин і доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не наведено та не доведено.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯЛТА ГРАД СТОЙ" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.

2. Копію даної ухвали видати (надіслати) учасникам справи, зокрема шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали 04.10.2023.